Передмова

“Довідник з української мови учня початкових класів” допоможе систематизувати  та коригувати знання з української мови. Тут можна знайти роз’яснення багатьох питань, знання яких вимагає шкільна програма.  Довідник містить важливі мовні поняття й терміни, пов’язані з розумінням різних сторін мовних процесів, пам’ятки, зразки виконання завдань. Отримані знання можна застосувати у навчально-виховному процесі, а також у самостійній роботі над подальшим вивченням української мови. Матеріали довідника   можуть бути використані батьками, які допомагають у навчанні своїм дітям вдома.

Мова

1.     Мова – це засіб людського спілкування.

Українська мова – мова українського народу.

2.     Найважливішими одиницями мови є букви(звуки), слова, словосполучення слів, речення, текст, кожна з яких має своє призначення: із букв (звуків) утворюються слова, із слів – словосполучення, із речень – зв’язні висловлювання.

3.     Мова пов’язана з мисленням (за допомогою речень висловлюються думки).

4.     Знання з мови застосовуються у практичному мовленні.

Мовлення

1.     Мовлення – це діяльність людини,

застосування мови для спілкування, для передачі своїх думок, почуттів.

2.     Культура мовлення – це правильність, точність, виразність, чистота мовленого слова в усній чи писемній формі.

3.     Розрізняють також мовлення діалогічне(між двома-трьома особами) і монологічне(мовлення однієї особи).

4.Мовлення буває зовнішнє і внутрішнє(подумки). Зовнішнє мовлення поділяється на усне(те, що звучить) і писемне(те, що зафіксоване буквами).

Текст

1.        Текст – це зв’язне висловлювання, що складається з речень, зв’язаних між собою за змістом, розміщених у певній послідовності, які мають на меті про щось повідомити(розповісти, заперечити або ствердити, описати предмет, подію чи явище, порадити, висловити міркування).

2.        До тексту можна дібрати заголовок. Він має відповідати темі і змістові тексту, бути стислим і складатися з одного або кількох слів.

3.        Текст має тему висловлювання(про що говориться в тексті).

4.        Текст має мету висловлювання(що ти хочеш повідомити, розказати, описати).

Як готуватися до твору

1.    Обміркуй тему твору.

2.    Визнач жанр твору. Це може бути:

-твір-опис;

-твір-розповідь;

-твір-міркування;

-твір-есе;

-твір у діловому стилі; -твір за прислів’ями.

3.    Склади план твору. Зверни увагу на зачин і кінцівку.

4.    Напиши твір на чернетці.

5.    Відредагуй зміст твору. Усунь повтори. Зверни увагу на переходи від однієї думки до іншої. Перевір, чи вдалим є добір слів, виразів, чи відповідають вони темі і стилю твору. 6.Перевір, чи правильно ти написав слова і розставив розділові знаки.

7. Перепиши твір і перевір написане.

Як готуватися до переказу

1.     Уважно прочитай текст.

2.     З’ясуй значення незрозумілих тобі слів

3.     Визнач головну думку тексту. Знайди ті слова, словосполучення, речення, які особливо важливі для їх розкриття.

4.     Розділи текст на частини. Добери до кожної з них заголовок.

5.     Запиши план тексту.

6.     Усно перекажи текст за планом.

7.     Поясни правопис важких для тебе слів.

8.     Уважно перечитай ще раз текст.

9.     Запиши переказ.

Редагування тексту

1.     Чи витриманий стиль (художній, науковий, розмовний)  відповідно до типу тексту (опис, розповідь, міркування)?

2.     Чи правильно розкрита тема?

3.     Чи відповідає заголовок змісту?

4.     Чи цікаво викладено думку?

5.     Які речення потрібно виправити, замінити, щоб мова була виразніша, а думка виражена точніше?

6.     Чому може читача навчити цей текст?

Загальні правила культури мовлення  й етики мовного спілкування

1.    Висловлювання повинні бути правильними, точними, виразними, чіткими.

2.    Добирай потрібні для вираження думки слова, уміло будуй з них речення і пов’язуй їх між собою.

3.    Правильно наголошуй слова.

4.    В усному мовленні не замінюй слова жестами, мімікою, вигуками.

5.    Виразно промовляй слова, уміло користуйся інтонацією в усному мовленні, а в писемному – розділовими знаками.

6.    У спілкуванні з іншими людьми вживай слова ввічливості.

7.    У розмові вмій вислухати до кінця співбесідника. Не перебивай його без потреби. Якщо є така необхідність, то попроси пробачення.

Слово

Будь – яке слово має відповідне значення: називає предмет, ознаку, дію, виражає стан, з’єднує одне слово з іншим і т. п.: слава, зелений, вечоріє, гордість, сила і могутність…

Слова, що означають власні назви пишуться з великої букви: Тарас Григорович Шевченко, дідусь Олексій, кінь Орлик, вулиця Незалежності, річка Горинь, Чорне море, гори Карпати.

Слова вживаються в прямому і переносному значеннях: Шовкову спідничку пошила мама донечці. Вітер колише трави шовкові (П. Тичина).

Окремі слова можуть мати не одне, а кілька значень.

Такі слова називаються багатозначними.

Ключ  від дверей; журавлиний ключ.

Розбір слова за будовою

1. Аналізоване слово –  пришкільний. 2. Закінчення (зміни слово) -  пришкільний, пришкільного.

                                   3. Визнач основу -       пришкільний.

(без закінчення) 4. Корінь (підбери

спільнокореневі слова) школа, школяр, пришкільний.

5.     Префікс (частина, що  пришкільний.

стоїть перед коренем)

6.     Суфікс (частина,що стоїть після кореня)        пришкільний.

7.     Розбір за будовою - пришкільний

Вчимось переносити слова

1.    Слова з рядка в рядок перенось за складами:  ма-ли-на.

2.    Не перенось слова з одного складу: пень, клен, сад, гай.

3.    Склад з однієї букви не залишай в рядку і не перенось:

ожи - на, ясе-ни, ра-діо.

4.    Букви й та ь при переносі слів не відривай від попередньої букви : зай-чик, парасоль-ка.

5.    Буквосполучення дж, дз, ьо, йо при переносі не розривай: си-джу, за-дзвенів, ма-йор, льо-нок.

6.    Апостроф при переносі не відокремлюй від попередньої букви: пір’-їна, Дем’-янко.

7.    Слова з подовженими приголосними переносять довільно: жи-ття,  жит-тя.

8.    Не залишай у кінці рядка і не перенось на інший рядок частину слова, яка не становить склад (не можна переносити: вз-довж, теа-тр).

Словосполучення і речення

Словосполучення – це поєднання двох або кількох слів пов’язаних і за змістом, і граматично. Словосполучення називає одне, певне явище дійсності.

Літній зорепад,  учениця четвертого класу,  природа рідного краю.

Реченням називається слово або група слів, в яких висловлюється повідомлення (питання, спонукання, наказ, порада).

Діти  подивилися лялькову виставу.

Речення має граматичну основу, що складається з головних членів (підмета і присудка) або одного з них.

Зеленіє трава.    Вечоріє.

Другорядні члени речення

Другорядні члени речення – члени, що пояснюють головні або інші члени речення.  Слова в реченні пов’язані між собою за змістом.

Засіяли  зорі  в темному небі. Зорі (що зробили?) засіяли; засіяли (де?) в небі; в небі (якому?) темному.

Однорідні члени речення

Однорідними  називають такі члени речення, що виступають одним і тим же членом речення, належать до одного і того ж члена речення, відповідають на одне і те ж питання.

(Хто?) Ластівки, шпаки, солов’ї  збираються у вирій.

Однорідні члени речення можуть з’єднуватися за допомогою сполучників    і(й),  а, але, та, проте.

Між двома однорідними членами перед сполучником і(й), та кому не ставлять.

Перед сполучниками а, але кому ставлять завжди.

Шумить бурхлива і ревуча річка.

Білі, і сині, і жовті, і червоні квіти утворили чудовий букет.

Андрійко не лише добре вчиться, а й допомагає іншим.

Звертання

Звертання – це слово або група слів, що називають того, до кого звертаються. Звертання має форму кличного відмінка і вимовляється з особливою кличною інтонацією.

На письмі звертання виділяється комою, в усному мовленні – голосом.

Звертання може стояти на початку, в середині і в кінці речення.

Мамо, я хочу слухати твої колискові пісні.

Ти чуєш, брате, як гуркоче грім?

Зігрій усіх своїм промінням теплим, сонцю!

Написання числівників

1.   У кінці числівників 5, 6, 9, 10 та від 11 до 20 і 30 пишеться м’який знак (п’ять, тринадцять).

2.   У середині числівників мільйон, мільярд пишеться м’який знак.

3.   У числівнику шістнадцять треба писати  –стн-

4.   У середині числівників п’ятдесят, шістдесят, шістсот, дев’ятсот, м’який знак не пишеться.

5.   При числівниках два, три, чотири, коли вони стоять у називному відмінку, іменники вживаються в називному відмінку (два портфелі, три товариші, чотири підручники).

Прислівник

1.          Прислівник – це незмінна частина мови, що характеризує дію, стан чи ознаку предмета:тихесенько, сумно, багато. Прислівники відповідають на питання де? , куди?, коли?, як?, для чого? та інші: вгорі, вліво, вчора, наперекір.

2.          Прислівники у реченні пов’язані з  дієсловами: Тихо пливе річкою човен. 3.У реченні  прислівники виконують роль другорядних членів: Прощально кували зозулі.

4.У прислівниках відсутні закінчення. Основа прислівників закінчується суфіксом: дружно, зранку, добре.

5. Правильно пиши прислівники:

ввечері восени              взимку спочатку влітку уздовж вночі упоперек вчора                   посередині

3.   Правопис слів із дзвінкими та глухими приголосними необхідно перевіряти. Треба змінити слово або підібрати таке однокореневе слово, в якому після приголосного стоїть голосний або приголосні в, л, м, н, р: легкий легенький, зуб – зубний, кігті – кіготь.

4.   М’які подовжені звуки позначаються на письмі двома однаковими буквами: знаряддя, життя, колосся, знання, збіжжя.

5.   Апостроф пишеться:

•         Після префіксів з кінцевим твердим приголосним перед я, ю, є, ї :

з’явиться, з’юрмитись, від’єднати, під’їхав,пів’яблука, але пів – Європи (власна назва).

•         Перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф: б’ю, п’ять, в’язи, у здоров’ї, верф’ю.

•         Після - р - в кінці складу перед я, ю,є, ї: бур’ян,  матір’ю,  кур’єр .

6.   Апостроф не пишеться:

•          Коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого -р - із наступними а, у, е: буряк, крюк.

•          Перед йо: серйозний.

•          Слова з апострофом після префікса переносяться по складах. Апостроф залишається з попереднім складом: об’ – ява.

7.  Буквосполучення - йо - пишеться для позначення звукосполучення й+о:

8.  На початку слова -й- після голосного: його, Йосип, район.

9.  Після приголосного переважно на початку складу: бульйон,серйозний.

10.                     -ьо- пишеться після приголосного для позначення м’якості приголосного перед о: льон, сьомий, цього.

11.                     Прийменник з наступним словом пишеться окремо: до землі, над полем, під дощем.

12.                     Частка не з дієсловами пишеться окремо: не хвались, не співай.

Використані джерела

•         1.Навчальні програми для 1 – 4 класів Спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з порушенням опорно – рухового апарату: Київ – 2014.

•         2.Українська мова:підруч. для 3 кл. загальноосвіт. навч.

закл./М.С.Вашуленко, О.І. Мельничайко, Н.А.Васильківська. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013. – 192с.

•         3.Українська мова: підруч. для 4 кл. загальноосвіт. навч. закл./ М.С.Вашуленко, С.Г.Дубовик, О.І.Мельничайко. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2015. – 192с.

•         4. Комплект  таблиць з української мови для  2- 4кл. – Х.: Вид. група «Основа», 2012.

•         5.   Інтернет – ресурс.