Презентація "ДРУГА СВІТОВА: Початок німецько-радянської війни"

ДРУГА СВІТОВА Початок німецько-радянської війни.

22 червня 1941 року22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина разом зі своїми союзниками напала на СРСР, розпочалася радянсько-німецька війна, яку радянські історики й ті, хто дотримується подібних поглядів, називають Велика Вітчизняна війна. З 2000 року в Україні не використовують термін "Велика Вітчизняна" щодо періоду з 1939 по 1945. Цей період називають Другою світовою війною. А період 1941 – 1945 коректно називати німецько-радянською війною.

Термін "Велика Вітчизняна війна" вперше використав у своєму виступі на радіо Йосип Сталін 3 липня 1941 року. Як пояснює голова Українського інституту національної пам'яті в 204 – 2020 роках Володимир В’ятрович, "Велика Вітчизняна війна" мала на меті мобілізувати населення, яке було деморалізоване і не хотіло захищати Радянський Союз.

Суть гітлерівського плану «Барбаросса»За планом «Барбаросса» Німеччина мала швидко захопити Україну з метою створити вигідний плацдарм, забезпечити себе ресурсами для дальшого ведення війни. Південніше Прип'ятських боліт (група армій «Південь» генерал-фельдмаршала фон Рундштедта) необхідно використати швидкий прорив танкових сил із району Любліна в напрямку на Київ з метою перерізати комунікації військ супротивника, що знаходились в Галичині і Західній Україні, які зв'язували їх з Дніпром, заволодіти переправами через Дніпро біля Києва і південніше нього, тим самим забезпечити свободу маневрування для наступної взаємодії групи армій «Південь» з діючими в північній частині СРСР німецькими військами або для вирішення нових завдань на півдні СРСР.

Мобілізаційні заходи30 червня 1941 р. – створення Державного Комітету Оборони на чолі з Йосипом Сталіним, який зосередив у своїх руках всю повноту влади в країні;10 липня 1941 р. - Сталін очолив Ставку Верховного Головнокомандування;8 серпня 1941 р. - Сталін став Верховним Головнокомандувачем Збройними силами;7 липня 1941 р. – звернення керівництва УРСР до українського народу з закликом дати рішучу відсіч фашистській навалі.

організація мобілізації в Червону армію, з України в червону армію було призвано близько двох мільйонів осіб;створення загонів народного ополчення з числа добровольців, спорудження оборонних укріплень;організація збору коштів на оборону, перебудова народного господарства на військовий лад;евакуація всього цінного, тактика «випаленої землі» - те, що не можна було вивезти, підлягало знищенню, навіть те, що вкрай необхідне для виживання населення на окупованій території.

Відступ Червоної арміїНайбільшою на початку війни була танкова битва в районі міст Рівне - Дубно - Броди - Луцьк у червні 1941 р., переможцем у якій вийшла Німеччина. Доволі швидко їй вдалося захопити більшу частину України. Тривалий час оборонялися: Київ (11 липня — 19 вересня, 72 дні), Одеса (5 серпня — 16 жовтня, 73 дні), Севастополь (30 жовтня 1941 р. — 4 липня 1942 р., 250 днів).

Південно-Західний фронт під командуванням Михайла Кирпоноса через помилки Й. Сталіна потрапив в оточення, понад 665 тис. бійців і командирів потрапили в полон, значна частина на чолі з командувачем фронту загинула. Це була найбільша поразка Червоної армії у цій війні. Ще двох серйозних невдач радянські війська зазнали в травні 1942 р. під Харковом і на Керченському півострові. 22 липня 1942 р. німецька армія зайняла Свердловськ поблизу східного кордону України, вся територія України опинилася під нацистською окупацією.

Причини поразок Червоної армії у 1941-1942 рр.:репресії влади проти командного складу армії напередодні війни: (лише 7 % командного складу мали вищу освіту). жертвами терору стали близько 10 тисяч командирів Червоної армії. Зокрема були заарештовані 3 із 5 маршалів Радянського Союзу, 15 командувачів арміями, 15 армійських комісарів, 63 командири, 30 комісарів корпусів, 151 командир дивізії, 243 командири бригад, 143 бригадні комісари, 318 командирів полків.

Причини поразок Червоної армії у 1941-1942 рр.:ігнорування численних даних розвідки про підготовку Німеччини до війни з СРСР. На початку 1941 р. власні спецслужби Сталіна та американська розвідка регулярно і неодноразово попереджали про напад Третього Рейху, що насувається. Радянський шпигун Ріхард Зорге також дав Сталіну точну німецьку дату вторгнення.

Причини поразок Червоної армії у 1941-1942 рр.:відсутність наказів армії перебувати у стані готовності до відсічі агресії, планів оборонної війни. Ясно усвідомлюючи неминучість зіткнення з Німеччиною, керівництво СРСР до 22 червня 1941 року не бачило себе в ролі жертви, не гадало з завмиранням серця "нападуть - не нападуть", а напружено працювало над тим, щоб почати війну у сприятливий момент і провести її "малої кров'ю на чужій території". Бойові статути Червоної армії 1941 року знали тільки одну форму бою: атаку. За будь-яких умов. На підготовлену оборону ворога.

Причини поразок Червоної армії у 1941-1942 рр.:тоталітарний характер влади не сприяв проявам ініціативності, що важливо в умовах війни. Прямий наслідок репресій - страх, відсутність ініціативи у командирів.

Причини поразок Червоної армії у 1941-1942 рр.:недостатня обороноздатність СРСР порівняно з Німеччиною. Гігантська радянська авіація була переважно застарілою та користувалася нікчемною тактикою - досвід війни у Іспанії вивчений та доведений до льотчиків не був. Німці відразу захопили панування у повітрі, що дало змогу наносити потужні удари по радянських військах, які лише підходили до фронту. Якщо німецькі танки усі були обладнані раціями, то радянські лише командирські. Танкових рацій не вистачало, та й ті, що були, мали малий радіус дії і використовували один канал, в який міг увійти кожен.

Причини поразок Червоної армії у 1941-1942 рр.:ще однією причиною було небажання радянських бійців та командирів битися за комуністичний режим. Вони здавалися в полон, дезертирували і це набувало масового характеру. Не допомагали й жорстокі міри - загороджувальні загони і страти перед строєм. У 1941 було видано наказ №270, який оголошував усіх тих хто здався у полон зрадниками, а їх сім'ї репресувалися. Неможливо з причин, що сприяли добровільної здачі в полон, виключити наслідки сталінських репресій, колективізації та голоду 30-х років.

Причини поразок Червоної армії у 1941-1942 рр.: Міжнародна ізоляція СРСР. Рада Ліга націй прийняла 14 грудня 1939 року резолюцію про "виключення" СРСР з Ліги націй з засудженням "дій СРСР, спрямованих проти Фінляндської держави", а саме: за розв'язування війни з Фінляндією. Безпосереднім приводом до виключення СРСР із Ліги Націй послужили масові протести міжнародної громадськості з приводу бомбардувань радянською авіацією фінляндських цивільних об'єктів.

Причини поразок Червоної армії у 1941-1942 рр.:І нарешті, сам Сталін не міг на початковому етапі , в ці перші місяці, особливо, що стосувалося України, виробити якусь певну лінію своєї поведінки. Наприклад, він дав вказівку захищати Київ у будь-який спосіб, точно так же, як в 1943-му дасть вказівку взяти Київ до дня Жовтневої революції, що обійдеться, як відомо, майже у півмільйона людських життів.

І як висновок…Відповідальність за всі свої злочинні прорахунки напередодні війни більшовицьке керівництво переклало на плечі рядового солдата. 16 серпня 1941 р. з'явився вкрай жорстокий наказ 270, згідно з яким з військ НКВС і держбезпеки створювалися т. зв. загороджувальні загони. Вони розташовувалися позаду бойових частин і, у випадку вимушеного відступу, але без наказу Ставки Верховного Головнокомандувача, відкривали вогонь по своїх же бійцях. Водночас, згідно з наказом, формувалися штрафні роти, куди посилали "нестійких" солдатів і молодших командирів. Звільнити зі штрафної роти могла лише смерть чи важке поранення. Бійців штрафних рот називали "смертниками ", бо майже всі вони гинули.

Українці знають…Українці знають, що Земля кругла, Бо вони прогнали фашистів на захід в 1944 році, а в 2014 – нові фашисти прийшли зі Сходу…

Дякую за увагу!©Світлана Маєвська