Презентація "Духівництво: ті, хто молиться"

Духівництво: ті, хто молиться. ПЛАН. Церква в житті середньовічного суспільства. Духівництво — «перший стан». Церковна парафія та єпархія. Ієрархія. Монастирі та ченці. Чернецькі ордени. Клюнійська та григоріанська реформи. Боротьба за інвеституру.

Повторимо…Поясніть поняття “феод”, “васал”, “сеньйор”. Назвіть три стани середньовічного суспільства, зображені на мініатюрі. За середньовічними мініатюрами 1, 2, 3 визначте, повсякденне життя яких станів на них зображено. Поясніть свою думку.132

Вчимося Розуміти, пояснювати, вміти:роль духівництва в середньовічному суспільстві як “першого стану”;поняття «духівництво», «ченці», «чернецький орден», «інвеститура», «парафія»;особливості життя духівництва та ченців;називати основні чернечі ордени Середньовіччя та розрізняти їх;суть та наслідки клюнійської та григоріанської реформ.

Виникнення християнської церкви та духовенства. Послідовниками Ісуса Христа були 12 апостолів, які повинні були поширювати віру. По вознесінні Христа вони стали висвячувати священиків шляхом обряду покладання на них своїх рук. Згодом чисельність апостолів зросла до 70, вони продовжували практику висвячення священиків та їх помічників. Так і виникло духовенство. Вважалось, що служителі церкви керують духовним життям людей й називались духовенством. Решта людей були мирянами. 12 апостолів - учні та послідовники Ісуса, перші представники духовенства

Християнська церква в середньовічному суспільствіСередньовічна людина була глибоко переконана, що головним у її житті є стосунки з Богом, а турбота про спасіння душ християн якраз і лягла на плечі духовенства. Церква займала надзвичайно важливе місце у середньовічному суспільстві. Майже у кожному селі був зведений храм, у якому священик правив службу. Кілька сіл складали парафію, а ті об'єднувались у області - єпархії. Великими областями управляли єпископи та архієпископи. Парафія (з грец. – церковна громада) – церковна одиниця християн. Об'єднувала кілька сіл чи кварталів, мала власний храм і очолювана місцевим священиком (парохом).Єпархія - у християнській церкві велика адміністративно-територіальна одиниця на чолі з єпископом.Єпископ та архієпископ

Духівництво - “перший стан”Християнство було основою середньовічного суспільства. Християни вважали духовенство і церкву посередниками між Богом і людьми. А оскільки їх обов’язком було молитися за душі всіх християн, тому першим зі станів середньовічного суспільства було духовенство. Воно не платили податків, сама ж церква існувала за рахунок церковної десятини – 1/10 доходів, яку повинно було виплачувати все населення країни. Десятинна церква. Пригадайте де побудована ця церква, яка історія походження її назви?

Духівництво: права і обов'язки. Щоб стати священиком, людина повинна була пройти особливий обряд посвячення і дати обітницю. Духовенство мало право і, водночас, це були їхні обов'язки:проводити богослужіння;сповідувати, відпускати гріхи мирянам;хрестити дітей;причащати вмираючих. Священики відрізнялися і своїм зовнішнім виглядом. Богослужіння проводилося ними в особливому одязі, яка виготовлялася з кращих лляних, вовняних і шовкових тканин і прикрашалася ошатною вишивкою із золотими нитками. Одяг священика і диякона для богослужіння

Церковна ієрархія Організація церкви підпорядковувалася суворій ієрархії. На чолі католицької церкви стояв римський папа, православної - патріархи. Папа призначав своїх помічників – кардиналів, у православ'ї - це митрополити. Великі церковні округи очолювали єпископи і архієпископи. У середні віки єпископи були і великими феодалами, володіли великими ділянками землі. На знак їх світської влади отримували від світського владики посох і кільце і приносили йому васальну клятву.Єпископам підпорядковувалися священики, що служили в парафіях. Нижній щабель духовенства займали диякони. Вони допомагали священикам проводити службу, читали молитви, були вчителями в церковних школах.

Монастирі та ченціЧорне духовенство (ченці, монахи) присвячувало своє життя виключно служінню Богові. Вони усамітнювалися в незаселених місцях - пустелях, лісах, горах. Громади ченців називались монастирями ( з грецької мови «відлюдне житло»). На Заході великі монастирі називали абатствами (а їхніх управителів — абатами), на Сході — монастирями та лаврами (великі чоловічі монастирі) на чолі з архімандритом. З раннього Середньовіччя монастирі стали центрами християнської культури й освіти. У IV-VI ст., коли руйнувався і зникав старий світ, церква перетворилася на впливову силу. Монахині, монахи (ченці)Києво-Печерська Лавра. Заснована 1051 р. за Ярослава Мудрого. Свято-Успенська Лавра. Святогірськ. Заснована у ХІІІст. Середньовічні монастирі України

Монастирі та ченці /працюємо з джерелом. Вступаючи до монастиря, чернець давав обіцянку дотримуватись статуту - правил монастиря. На Заході перший статут склав Св. Бенедикт (VI ст.). VI ст. Зі статуту св. Бенедикта. //Визначте коротко суть правил для ченців“Особливо твердо треба з корінням вирвати з монастиря жагу до власності, щоб ніхто не мав права нічого ні дати, ні взяти… не мати нічого власного, жодної речі, ні книги, ні дошки, зовсім нічого: бо ніхто з братів уже не має у своїй власності ні тіла свого, ні волі своєї…Вважаю, що достатньо буде пропонувати дві страви на всіх трапезах… якщо вдасться роздобути фрукти чи овочі, то подавати і цю третю їжу… Від м’яса четвероногих категорично всі мають утримуватися, крім… хворих. Монастир треба організувати так, щоб все необхідне, наприклад, вода, млин, сад, пекарня, різні майстерні були на території монастирського двору, аби монахи не мали необхідності виходити за стіни монастиря, бо це не дуже корисно для їхніх душ”.„Молись і трудись" ppt_x

Розгляньте план монастиря. Як він облаштований?Монастир був великим господарством, яке себе повністю забезпечувало. Монахи самі обробляли землю, займалися ремеслами, виноградарством, будували млини. Монастирські володіння швидко багатіли за рахунок щедрих дарів і пожертв від набожних людей. У середні віки чимало монастирів були феодальними володіннями, у яких працювали залежні селяни.

Роль монастирів у середньовічній освіті та культуріМонастирі чимало зробили для розвитку середньовічної освіти та науки. При монастирях виникли скрипторії — спеціальні майстерні для переписування та створення книг. Відкривалися монастирські бібліотеки, де книги зберігалися як коштовності. Подекуди при монастирях виникали школи. Мініатюри середньовіччя. Монахи за роботою у скрипторіях. У бібліотеці Софійського собору. Сучасний малюнок.

Чернецькі ордени: бенедиктинціМонахи бенедиктинціПерші спільноти Бенедиктинок з’явились у Європі в VI ст. У Львові серед 9 жіночих монастирів був найчисельнішим. Католицьке чернецтво об'єднано в ордени - це громади монахів, які слідують своєму уставу, дають певні обітниці, могли мати атрибутику (герб, девіз). Очолював генерал. Найстаріший орден бенедиктинців, заснований у VI ст. Бенедиктом Нурсійським. Девіз ордену “Молись і працюй!”. Був найбільшим феодальним землевласником. В епоху раннього Середньовіччя бенедиктинські монастирі були головними осередками культури в Західній Європі. Зі шкіл при абатствах вийшли практично всі видатні вчені того часу, в тому числі Алкуїн та ін.

Чернецькі ордени: францисканці, кармелітиІснували жебракуючі ордени – францисканці, кармеліти, домініканці. Вони відмовлялися від матеріальних благ, вели аскетичний спосіб життя. Орден францисканців заснований у 1209р. Франциском Ассізьким. Складався з мандрівних ченців. Один із самих найчисельніших. Мали право викладання в університетах. Девіз — «Мир і Добро”. У ХІVст. францисканці заснували монастир у Львові. У 1156р. в Палестині групою хрестоносців засновано орден Кармелітів. Назва – від гори Кармель, де вони селилися. Монах францисканець. Кармеліт

Орден домініканців був заснований у 1215 р. в Іспанії ченцем Домініком де Гусманом. Основне завдання ордену – боротьба з єретиками. Девіз — «Прославляти, Благословити, Проповідувати». Ченці здобували добру освіту, а відтак були неперевершеними у проповідницькій, освітній та виховній справі. Домініканцем був Тома Аквінський. Його вчення – томізм є офіційною філософською доктриною католицької церкви. В Україні домініканці присутні з 1233 року. Монах домініканець. Чернецькі ордени: домініканціКостел монастиря домініканців у Львові

Клюнійський рух - рух за чернечу реформу у Західній церкві (Х-ХІ ст.)Монахи абатства Клюні з-поміж інших монастирських громад вирізнялися аскетичним (дуже скромним) способом життя. Цим вони завоювали авторитет та повагу в населення. У Х-ХІ ст. клюнійці вимагали вивести церкву від підпорядкування світській владі та встановити сувору дисципліну для всього духовенства та дотримання правил Бенедикта. Клюнійський рух, як його назвали, поступово поширювався. Деякі з клюнійських монахів ставали єпископами, абатами й почали наводити лад у церковному житті. Реформа сприяла створенню в монастирях бібліотек і скрипторіїв та підвищенню освіти ченців. Монастир Клюні. Модель Церква Петра і Павла у монастирі Сучасне фото монастиря

Григорій VІІ - папа римський (1073-1085)Григорій VII — ініціатор Клюнійської реформи. У молодості навчався в Римі в монастирі, з 1047 р. знаходився в монастирі Клюні. Був близьким довіреним декількох понтифіків. Обраний на папський престол у 1073 p., головною метою свого понтифікату Григорій VII вважав верховенство церкви. Навесні 1075 р. Григорій VII сформулював свою програму в документі «Диктат папи». Цікаво про зв'язки з Руссю. Відомо, що до папи за допомогою звертався великий князь київський Ізяслав Ярославович, який 1073 вдруге втратив владу і став вигнанцем. Разом із сином Ярополком князь був прийнятий папою в м. Римі

Григорій VІІ провів реформи, які називають його ім'ям:встановлено новий порядок обрання пап конклавом — збори кардиналів, що виключало можливість втручання у вибори світських осіб;запроваджено целібат — заборону одружуватися для духовних осіб, чим забезпечувалась недоторканність земельних володінь церкви, які раніше дехто з духівництва намагався залишити в спадок своїм дітям;скасовано право імператора чи короля затверджувати духовних осіб на церковні посади (інвеститура);заборонено симонію — продаж і купівлю церковних посад. Григоріанські реформи

Конфлікт папи Григорія VІІ і імператора Генріха ІV Дії Григорія VII викликали протест німецького імператора Генріха IV, який оголосив папу псевдомонахом. Григорій VII відповів церковним прокляттям, звільнивши підданих Генріха від присяги королю. Генріх IV змушений був просити прощення в Григорія VII. Взимку 1077 р. без війська він прибув до резиденції папи римського – замку Каносса. Протягом трьох днів Генріх IV босоніж із непокритою головою стояв перед замкненими воротами замку, благаючи папу про зустріч. Імператора впустили до папи і дозволили навколішки вимолити в нього прощення. На підставі цих подій виник вислів «Ходити в Каноссу», який означає покаяння, але не з власної волі. Налагодженню стосунків між Генріхом IV та Григорієм VII це не сприяло. Зрештою, ворожнеча привела до збройних сутичок та вигнання папи Григорія VII.

Боротьба за інвеституру — протиборство між імператором Генріхом IV і Папою Григорієм VII за право призначати єпископів (інвеститура), яке тривало близько 50 років. Це був найзначніший конфлікт між церквою й світською державою в середньовічній Європі, наслідком якого стало розділення повноважень при призначенні духовенства між церквою (духовна інвеститура) і світською владою (світська інвеститура). Які наслідки мали григоріанські реформи? За які заслуги Ватикан почитає Григорія VІІ як святого? Боротьба за інвеституру

Підберіть узагальнююче слово до кожного ряду. Духовенство, лицарство, селянство. Диякон, монах, єпископ, митрополит. Парафія. єпархія, митрополія. Абатство, лавра. Бенедиктинці, францисканці, кармеліти, домініканціКонклав, симонія, інвеститура, целібат“Він ….. прибув добровільно, не виявляючи ні ворожості, ні зухвальства, з невеликою кількістю людей до стін Каносси, де ми перебували. І тут упродовж цілих трьох днів, біля воріт замка, відкинувши все царствене, у жалюгідному вигляді, босий і в сорочці, обливаючись безупинно сльозами, благав про допомогу і втіху апостольського нашого милосердя, так що … викликав почуття жалю. … Нарешті, переможені силою його каяття…, ми, знявши з нього відлучення, повернули його в лоно святої матері нашої церкви…”2. Хто і про кого повідомляє у цьому джерелі: