Історія людства нерозривно пов'язана з історією природи. На сучасному етапі питання традиційної взаємодії її з людиною виросли в глобальну екологічну проблему. Якщо люди в найближчому майбутньому не навчаться дбайливо відноситися до природи, вони знищать себе. А для цього треба виховувати екологічну культуру і відповідальність. І починати екологічне виховання, на нашу думку, треба з молодшого шкільного віку, оскільки в цей час придбані знання можуть надалі перетворитися в міцні переконання. У концепції Нової школи України зазначені основні компетентності, які повинні бути сформовані в учнів, серед них і «Екологічна грамотність і здорове життя. Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя».
Зміст терміну "екологія" за останні роки значно розширився. Тому від суто біологічного його розуміння треба переходити до нового трактування, що передбачає взаємодію з природою, яка становить не безладне поєднання різних живих істот, а досить стійку й організовану систему. А життя та діяльність людини, як і кожного живого організму, відбуваються в умовах певного середовища. І екологія є не що інше, як охорона природи.
Охорона природи – це система науково обґрунтованих заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання і відтворення природних багатств країни. Турбота про охорону природи – насамперед піклування про людину, про її цікаве, змістовне життя, повноцінний відпочинок. Екологічне навчання і виховання – це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації та активної життєвої позиції в галузі охорони, збереження і примноження природних ресурсів.
В умовах загострення екологічної кризи в України і її сьогоднішньої орієнтації на природоохоронну політику та входження в загальноєвропейську світову систему екологічної безпеки надзвичайно важливу роль має відігравати ефективне екологічне виховання дітей. Тому екологічне виховання є актуальною проблемою виховання школярів. В проекті нового державного стандарту початкової загальної освіти зазначено, що «У навчальних програмах з усіх предметів і курсів передбачено 20 % резервного часу, який учитель/ учителька може використовувати на свій розсуд, наприклад, для вдосконалення вмінь, дослідження місцевого середовища (довкілля), у якому мешкають діти, краєзнавчих розвідок, дослідницько-пізнавальних проектів та екскурсій, зокрема з ініціативи дітей».
Суттєвим поштовхом у розв’язаннi екологiчних проблем у глобальному масштабi виступає втiлення у практику педагогiчних рекомендацiй мiжнародної наради щодо створення системи екологiчної освiти. Так, на перших ступенях навчання учнiвської молодi пропонується нацiлити увагу на засвоєння ними поняття єдності в рiзноманiттi природи, а на старших – розумiння довкiлля як системи, складниками якої є взаємозв’язок, взаємозумовленiсть i взаємозалежнiсть певних компонентiв.
Головним завданням екологічної освіти сучасної школи можна вважати:засвоєння наукових знань про взаємозв’язок природи, суспільства і людської діяльності;розуміння багатогранної цінності природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема;оволодіння нормами правильної поведінки в природному середовищі;розвиток потреби спілкування з природою;активізація діяльності щодо охорони й поліпшення навколишнього середовища.
Отже, як здійснюється екологічне виховання в школі? У загальноосвітній середній школі процес виховання умовно розділений на три етапи. Перший - вивчення в 1-3 класах складових частин природи, сезонних змін і їх причин, загальних понять про використання природних ресурсів. У цьому віці важливо навчити дітей мислити екологічно грамотно - це головне завдання вчителя, вихователя. Людина - складова частина природи, і як вона відноситься до неї, так і природа ставиться до людини. Згадаймо вислів К. Маркса у середині XIX ст. - природа жорстоко мстить людині за всі її промахи, помилки. Другий етап - учні 4-9 класів вивчають історію суспільства, що відображає основні етапи використання природи людиною для її потреб. У цьому віковому періоді важливі факультативні курси з екології, історії її розвитку, сучасного стану охорони природи. Але цього недостатньо. Необхідно ставити питання про постійний курс екології й охорони природи в середній школі як постійних навчальних предметів, які треба починати з 8 класу, коли формується свідоме відношення до довкілля. Третій - в 9-12 класах здобуваються основи діалектичного підходу до розуміння єдності суспільства і природи, їхньої взаємозалежності. Аналіз навчальних програм з 1924 р. показав, що зміст екологічного аспекту виховання і навчання значною мірою залежить від фактичного відношення суспільства до природи, від матеріальних умов і потреб людини. Матеріал взято з сайту: http://pidruchniki.com/15130616/ekologiya/ekologichna_osvita_vihovannya_ukrayini
Сучасні тенденції розвитку екологічного виховання і освіти на практиці показують, що оптимальні можливості для становлення екологічної культури школярів являє змішана модель, при якій всі навчальні предмети зберігають свої специфічні навчально-виховні цілі. Нині червоною ниткою через всі предмети шкільної освіти проходить ідея екологізації. Таким чином, типологія моделей у руслі екологізації пройшла певний шлях становления: від однопредметної до змішаної. Однак пошук у цьому напрямі триває дотепер.
Принципи екологічної освіти: Принцип загальності - означає, що екологічна освіта та виховання повинні охоплювати все суспільство з урахуванням індивідуальних особливостей - вік, стан психіки, зокрема темпераменту, освітній ценз, інтереси та стимули різних груп соціально-професійних категорій населення. Принцип комплексності екологічної освіти та виховання, як принцип загальності, має правові (юридичні) і методичні аспекти. Екологічне виховання, освіта - єдиний процес впливу на свідомість людей і він повинен здійснюватися в комплексі, з врахуванням науково обґрунтованих методичних вимог. Принцип безперервності - зобов'язує всіх суб'єктів діяльності в сфері екологічної освіти та виховання забезпечити узгоджений процес на всіх ступенях освіти та виховання - дошкільного, шкільного, вузівського і післядипломного, чого вимагають Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" і "Концепція екологічної освіти та виховання в Україні".
Екологічне виховання у країнах світу: УЯпонії вже з 1910 р. у приватних школах здійснювалося формування природоохоронної свідомості. Пізніше це починання продовжилося у державних навчальних закладах. Із 1970 р. у японських закладах освіти реалізовується нова програма, в центрі уваги якої вивчення питань охорони навколишнього середовища та боротьби з його забрудненням. Японські діти регулярно виїжджають „на природу”, щоб помилуватися заходом сонця, цвітінням сакури.
Екологічне виховання у країнах світу: З 1919 р. у Голландіїдіє практична форма екологічної освіти – Служба дитячих та шкільних садових ділянок, що допомагає дітям у самостійному усвідомленні закономірностей життя природи, своєї ролі як її частини через набуття практичного досвіду спілкування з навколишнім середовищем.
Екологічне виховання у країнах світу: У школах Фінляндії орієнтовно з 30-х років минулого століття також починають розглядати питання охорони природи. Характерно, що їх вивчення відбувається на неперервній основі й безпосередньо пов’язується із завданнями морального, трудового, розумового, естетичного виховання.
Екологічне виховання у країнах світу: У 1970 р. у США було прийнято Закон про освіту у галузі навколишнього середовища, що й став поштовхом до активізації зусиль в екологічній освіті. У навчальному процесі широко використовуються практичні та наочні методи навчання; робота на пришкільних ділянках, екологічні екскурсії, польові заняття, екологічні ігри тощо. До проведення тематичних занять залучаються вчені-фахівці із заповідників.
Екологічне виховання у країнах світу:Із 60-х років екологічна освіта виступає як найефективніший засіб формування активної соціальної позиції особистості у Великобританії. Цікавим видається той факт, що жителі всіх регіонів країни беруть безпосередню участь у розробці адміністративних рішень з охорони навколишнього середовища, школярі відчувають безпосередню причетність до долі своєї батьківщини. Учні вчаться розробляти та здійснювати проекти щодо поліпшення екології конкретних територій. Значна увага приділяється підготовці та випуску навчальної літератури з екологічної тематики, розгляду актуальних питань.
Шляхи вдосконалення та підвищення ефективності процесу формування екологічної культури учнів молодшого шкільного віку:- використання додаткового матеріалу екологічного спрямування на уроках;- проведення екологічних спостережень та екскурсій у природу; - організація безпосередньої діяльності учнів із питань охорони природи своєї місцевості під час навчально-пізнавальної та суспільно корисної праці; -проведення позакласних заходів на екологічну тематику; - залучення батьків до процесу формування екологічної культури дітей.