Презентація "Екскурсія по Одесі"

Віртуальна подорож Одесою

Оперний театр

Одеський національний академічний театр опери та балету – перший театр в Одесі за часом спорудження, значенням і популярністю. Театр побудували на початку XIX століття за ініціативи тогочасного градоначальника герцога де Рішельє і за проектом італійця Франческо Фраполлі. Герцог хотів за допомогою музики об'єднати усі верстви населення Одеси. Спочатку у театрі виступала російська драматична трупа князя Олександра Шаховського, але незабаром їх витіснила італійська опера. Архітектура будівлі та внутрішнє оздоблення дійсно красиві, але хто з туристів або навіть городян може похвалитися тим, що був всередині? Радимо обов'язково замовити екскурсію або просто купити квиток на найближчу виставу. Оперний театр

Парк Шевченка

Великий парк із розвиненою інфраструктурою. Прекрасне місце для відпочинку. Поруч пляж та дельфінарій. Тут свіже повітря, можна відпочити всією родиною. Розважальні, спортивні зони, багато цікавого і пізнавального. Все потрібне зібрано у цьому парку. Тут встановлено пам'ятник Тарасу Шевченку (з боку вулиці Маразліївської, на її перетині з Сабанським провулком), знаходиться «Алея Слави» з могилами учасників оборони міста, підпільників і визволителів міста під час Другої світової війни і пам'ятником Невідомому матросу з вічним вогнем, а також обеліск воїнам-афганцям. Парк Шевченка

Одеський ботанічний сад

Одеський ботанічний сад – одне з визначних місць Одеси. Тут ростуть більше 3 тис. різноманітних рослин з усього світу. Одеський ботанічний сад – це великий та найстаріший парк Одеси. Його історія починається з 1867 року. У даний час ботанічний сад належить біологічному факультету Одеського національного університету ім. Мечникова. У саду читають лекції, проводять досліди. Якщо ви втомились від шуму й галасу великого міста, ботанічний сад – ідеальне місце для відпочинку. Гуляючи по ньому, можна побувати в усіх куточках світу – від тундри до тропіків, – побачити найекзотичніші дерева та дізнатись про них щось цікаве. Щороку колекція рослин в саду поповнюється новими екземплярами. Одеський ботанічний сад

Успенський монастир

Успенський монастир – найвідоміший монастир Одеси. Був заснований митрополитом Гавриїлом. З 1946 року тут розміщувалася літня резиденція московських патріархів, тому монастир отримав назву Патріаршого і сюди перевели Одеську духовну семінарію. На території збереглася будівля патріаршої резиденції. Перший кам'яний храм був побудований у 1825 на місці дерев'яного (згодом був знищений більшовиками). У 1834 р. на пожертвувані кошти одеської купчихи Дар'ї Харламбу був побудований другий монастирський храм із дзвіницею на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» (нині – Успенський). Зараз тут зберігається чудотворна ікона Божої Матері «Годувальниця», написана афонськими ченцями у XVII ст. Успенський монастир

Шахський палац

Палац шаха в Одесі – це неоготична будівля на крутому обриві на самому початку вулиці Гоголя. Побудований палац у 1851-52 рр. за проектом архітектора Ф. Гонсіоровського для польського шляхтича З. Бржозовского, а останнім його власником був граф І. Шенбек. Частина приміщень здавалась в оренду. З 1909 по 1917 р. у палаці жив перський шах Мухаммед Алі, який втік до Одеси від революції в Ірані. За легендою, з початком революції у Росії він виїхав з країни, на цей раз кинувши свій гарем. У радянські часи у шахському палаці розташовувався Будинок народної творчості. Деякий час відреставровану будівлю займав головний офіс Морського транспортного банку. Зараз – це офіс перевалочної компанії «Ексімнафтопродукт». Шахський палац

Палац Толстих

Старовинний палац, що колись належав спадковим дворянам – графам Толстим. Будівля одеського Будинку вчених біля Сабанеїва моста цікава хоча б тим, що це – єдиний дворянський особняк міста, в якому збереглася велика частина внутрішнього оздоблення у первозданному вигляді. Архітектурний комплекс складається з двох будівель – самої садиби графа М. Толстого, двоповерхового особняка з 12 кімнатами, і картинної галереї, створеної архітекторами, які подарували Одесі нову будівлю Оперного театру. Особняк у стилі російського класицизму, що виходить фасадом на Військовий узвіз, побудував в 1830-х роках італійський архітектор Франц Боффо для камер-юнкера Миколи Хорвата. У 60-х роках ХІХ ст. садиба переходить у володіння грецького Генерального консула Цицинії. Палац Толстих

Воронцовський палац

Розкішний палац в стилі ампір, побудований в 1827 р. за проектом архітектора Ф. К. Боффо, зберігся до нашого часу і став однією з найвідоміших одеських пам'яток. Палац був побудований на місці турецької фортеці, захопленої під керівництвом Йосипа Дерібаса, і був резиденцією генерал-губернатора міста М. С. Воронцова. Колись він вражав своєю пишністю - розкішні інтер'єри, пишна позолота, статуї, багата ліпнина - очевидці того часу відзначали, що оздоблення та орнаменти палацу у багато разів перевершували італійські аналоги. За час свого існування палац побував і чоловічою гімназією Юнгмайстер, і Товариством акліматизації тварин, а з 1936 року - Палацом піонерів. В даний час в Воронцовському палаці знаходиться міський палац дитячої та юнацької творчості. Воронцовський палац

Фортеця Хаджибей

Аркада і дві вежі Карантину, а також залишки Андріївського бастіону – це все, що залишилося від оборонних споруд Одеської фортеці. Земляну фортецю заклав у 1793-94 рр. генерал А. Суворов після зруйнування турецької фортеці Хаджибей. Поруч з нею у 1807 р. був побудований Карантин з довгою стіною і двома вежами на її кінцях. Ще дві стіни спускалися вниз, до Карантинної гавані. Фортеця проіснувала менше 20 років і була визнана нездатною до оборони і передана Карантину. Зараз на місці Суворівської фортеці у Центральному парку культури і відпочинку ім. Т. Шевченка розташований стадіон «Чорноморець». Збереглася частина аркади Карантинної стіни, прилегла Порохова вежа, окрема Мертвецька вежа (в ній був морг), а також Андріївський бастіон Одеської фортеці, на якому згодом була встановлена Олександрівська колона (1891 р.). З аркади відкривається мальовнича панорама морського порту. Фортеця Хаджибей

Плоский будинок

Старий одеський будинок, який приваблює туристів унікальною особливістю архітектури. Коли дивишся на нього з певного ракурсу, створюється повна ілюзія, що будівля має лише одну стіну – фасадну. Плоский будинок

Меморіал оборони Одеси

Меморіал героїчної оборони Одеси відкритий у 1975 р. на місці 411 берегової батареї, що захищала місто у 1941 р. під час наступу румунських військ. Меморіал оборони Одеси

Школа-інтернат імені П. Столярського

Взірцева школа-інтернат, що стала відомою завдяки своїм талановитим учням та педагогам. А ще вона - справжня окраса одесської вулиці.«Ваш хлопчик – звичайнісінька геніальна дитина». Ця фраза, сказана вчителем до батьків одного з учнів, стала девізом закладу. Школа-інтернат, заснована 1933 року, мала такий успіх, що швидко стала взірцевою. Всі наступні заклади у Радянському Союзі створювались за її подобою. Першим директором школи був видатний педагог та скрипаль Петро Столярський. Він полюбляв жартувати з приводу того, що заклад названий на його честь. Зважаючи на спеціалізацію директора, не дивно, що на початку основою школи був струнний відділ, трохи згодом додали ще й фортепіанний. А от за часів незалежності України обдарованих учнів навчають грі на бандурі. Заслуговує уваги сама будівля. На рідкість, її звели спеціально для потреб школи-інтернату, тож окрім класів для навчання передбачили вишукані концертні зали. Її проект розробляв відомий архітектор Федір Троупянський. Вона одразу ж стала окрасою вулиці, передусім завдяки білосніжним колонам, що наче підтримують високу парадну арку. Цікаво: почути талановитих учнів школи-інтернату імені Столярського можна на концертах, що проходять як у концертних залах самої школи, так і в Одеській обласній філармонії. Школа-інтернат імені П. Столярського

Одеська кіностудія ім. Довженка

Історія студії починається з 1907 року, коли фотограф Мирон Гроссман створив приватне кіноательє «Мирограф». Розташоване підприємство було на дачній ділянці брата Гроссмана, на Французькому бульварі. На території розташований музей кіно, де зберігаються книги, журнали і газети про кіно з 1900 року, каталоги фільмів Одеської кіностудії, кинотехника і альбом з фотопробами акторів. Серед особливо значущих експонатів – камера, на яку знімали всі роботи Довженка, рукавичка артистки німого кіно Віри Холодної, плащ і капелюх Гліба Жеглова і декорації, в яких знімали сцени пожеж і повеней. Одеська кіностудія ім. Довженка

Тещин міст

З мосту відкривається прекрасний крєвид на порт і місто. З цим мостом пов'язано багато романтичних традицій. Пішохідний міст, що з'єднує Приморський і Комсомольський (нині – Жванецького) бульвари, був побудований у 1968 році. Це – найвищий, найдовший і найвужчий міст Одеси.Існує цікава легенда про те, як міст отримав свою назву. Міст був побудований за наказом М. Синиці (один з керівників Одеси), адже йому було незручно приходити в гості до тещі. Саме тому він вирішив з’єднати два бульвари. Інша легенда свідчить, що з моста скидалися чоловіки замучені своїми тещами. Ще одна історія пов'язана безпосередньо із самим мостом. Стоячи на мосту під час вітру, можна відчути, як він розгойдується. Так от, міст гойдається, значить – зрадницький, тещин... Або, за іншою версією, плеще, як тещин язик. Загалом, фантазія і гумор одеситів – безмежні!Тещин міст

Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька

Один з головних театрів країни. Знаходиться у центрі Одеси і знаменитий своїми виставами. Театр вражає зовнішнім і внутрішнім оформленням. Відзначається відмінним репертуаром і чудовою грою акторів. Театр на власні кошти побудував Олександр Сибіряков, назвавши його своїм іменем (відкриття відбулося 16 жовтня 1903 року виставою за п'єсою Л. Н. Толстого «Плоди просвіти»); пізніше носив назву Український музично-драматичний театр ім. Жовтневої революції. Сучасність театру добре проглядається в його репертуарі: від української класики (напр. «Запорожець за Дунаєм», «Сватання на Гончарівці») до експериментальних постановок режисерів «нової хвилі» українського театру: Ю. Самотнього, Д. Богомазова, Влада Троїцького. Яскравий ансамбль артистів театру, здобув любов і повагу глядачів різних поколінь. Окрім основної сцени, працюють експериментальні сценічні майданчики: «Глядач на сцені» і «Сцена 38», де дія відбувається у безпосередній близькості до глядача. У театрі демонструються драматичні п'єси та музичні вистави різної художньої спрямованості: українська класика, сучасні п'єси українських авторів, твори світової класики та зарубіжна драматургія. Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька

Потьомкінські сходи

Потьомкінські сходи – парадний вхід у приморське місто Одеса з порту. Вони є архітектурною пам'яткою і вважаються одним із символів Одеси. Спроектовані архітектором Боффо, сходи зі 192 сходинок (спочатку їх було 200) збудовані у 1841 р. за ініціативи генерал-губернатора графа М. Воронцова. Від пам'ятника Дюку на Приморському бульварі сходи десятьма маршами спускаються до морвокзалу. Їхня нижня частина трохи ширша за верхню, тому коли дивишся згори, створюється ілюзія, ніби їхня ширина однакова по всій довжині, а при погляді знизу вони здаються більш протяжними. Нинішню назву і всесвітню славу Потьомкінські сходи отримали завдяки фільму С. Ейзенштейна «Броненосець «Потьомкін», у ключовій сцені якого сходами котиться дитяча коляска. Паралельно до сходів у 1902 р. була прокладена лінія фунікулера (реконструйована у 2005 р.). Потьомкінські сходи

Одеська міська рада

Будівля є частиною архітектурного ансамблю Приморського бульвару.Її зведення зайняло у архітекторів Франческо Боффо та Джорджо Торичеллі майже 10 років, але результат вартий будь-яких очікувань. Будівля виконана в стилі класицизму. Фасад прикрашають білосніжні колони та скульптури бога Меркурія (покровителя торгівлі) та Цецери (покровительки землеробства). Такий вибір серед пантеону грецьких богів не випадковий, адже спочатку в будівлі працювала перша одеська біржа, основною діяльністю якої був продаж зерна. Однак вже через 18 років перша одеська біржа переїхала у будинок по вулиці Пушкінській (нинішня Одеська філармонія), і з тих пір одна з окрас Одеси належить Міській думі. Уважно придивившись до фасаду, ви побачите великий годинник, який виготовила англійська фірма «Сміт та сини» у 1868 році. Заводити годинник необхідно вручну двічі на день. Вони показують точний час, а їх надійність вражає: за всю історію вони ламались лише одного разу, у 1988 році. Це, мабуть, тому, що їх наче захищають скульптури Дня і Ночі, що уособлюють вічний плин часу. Цікаво: у первісному варіанті фасад мав два ряди колон. У 1871 році другий ряд був прибраний задля розширення приміщення через потреби біржі. Одеська міська рада

Колонада Воронцовського палацу

Колонада (ротонда або бельведер) є продовженням палацової садиби Воронцова, його складовою частиною і стоїть на самому обриві пагорба. Автором проекту був той же архітектор - Ф. К. Боффо. Колонада складається з 10 колон, розміщених у два ряди на високому ступінчастому цоколі, і вважається найкращою оглядовою точкою в місті Одеса. Сам генерал-губернатор міста Воронцов часто милувався красою моря, а прекрасна панорама порту дозволяла йому бути в курсі всіх нових кораблів, що приходять в місто. Колонада Воронцовського палацу

Одеська державна філармонія

Одеська державна філармонія – одна з найбільших концертних організацій Одеси, заснована у 1931 році. У тому ж році був офіційно створений її симфонічний оркестр. У філармонії знаходиться два зали: камерний і концертний. Філармонія знаходиться в історичному центрі Одеси. Побудована у 1899 році будівля спочатку призначалася для проведення біржових торгів, і тому в ньому знаходилась нова купецька біржа, яку звели замість старої біржі, що була на Приморському бульварі. Ця необхідність була викликана збільшенням експорту зерна через порт міста, появою залізниці і, відповідно, зростанням торгових угод. У радянські часи, коли планова торгівля прийшла на зміну біржовій, споруда змінила своє призначення: багато років тут розташовувалися різні суспільно-державні організації, проходили пленарні засідання, організовувалися літературні вечори. А з 1946 року будівлю біржі зайняла Одеська консерваторія. Первинний вигляд будівлі практично без змін зберігся до нашого часу. Авторство проекту належало архітектору В. І. Прохасці з Відня, ескіз якого виявився кращим з тридцяти, запропонованих на всесвітньому конкурсі. Проект був перероблений головним міським архітектором О. О. Бернардацці, який згодом вклав всі свої знання і досвід у будівництво, що тривало близько п’яти років. Одеська державна філармонія

Готель «Пассаж»

Готель «Пассаж» знаходиться на перетині вулиць Преображенської та Дерибасівської. Цей готель незвичайний тим, що має під своїм дахом криті торгові ряди. Хочете круте селфі? Тоді вам точно треба зайти у «Пассаж». Будинок, що знаходиться на місці сучасного «Пассажу», був побудований в 40-х роках ХІХ ст. Тут протягом деякого часу проживав брат О. С. Пушкіна – Лев Пушкін, котрий тоді був чиновником на митниці. Будівля зведена у 1898-1899 роках. Чудовий архітектурний ансамбль, представлений у внутрішній частині готелю, не може не зачаровувати і не захоплювати. У літній період у внутрішньому дворику можна сховатися від спеки, а у зимовий – від холодного вітру. У готелі знаходиться 162 комфортабельних номери. У перекладі з французької «пассаж» означає «коридор, по обидва боки якого знаходяться магазини». Усі фігури і елементи декору збережені в оригінальному вигляді і внесені до реєстру пам'яток архітектури. Готель «Пассаж»

Соборна площа

Соборну площу по праву можна назвати головною площею Одеси. Вона розташована у центральній частині міста – на перетині вулиць Преображенської, Садової та Дерибасівської. Жителі Одеси ласкаво називають її «Соборка». Перша назва – Преображенська площа (1828 р.). З 1830-х років і до початку ХХ століття вона називалася Соборною. У радянський період, з 1920 по 1941 рік, називалася площею Червоної Армії, з 1946 по 1991-й – Радянської Армії. У центрі знаходиться Спасо-Преображенський кафедральний собор, площа навколо якого і отримала свою назву. Собор було знесено у 1936 році і відновлено у 1999-му. У північній частині площі стоїть пам'ятник князю М. С. Воронцову (1863 р., скульптор Ф. Бруггер, архітектор Ф. Боффо). Поряд знаходиться «Базарчик мистецтв», де можна купити картини, вироби ручної роботи й сувеніри. Соборна площа

Дякую за увагу!