Сценарій свята "Наші духовні скарби"

          Сценарій свята «Наші духовні скарби»

Мета: розширювати уявлення учнів про традиції, обряди та свята, українського народу, розвивати творчі здібності учнів, бажання вивчати звичаї, виховувати в дітей бажання відроджувати і оберігати народну спадщину.

Обладнання:  вишиті рушники, презентація

(свято розпочинає танцювальна група сучасним танком, але його перериває дівчина в українському вбранні із шкатулкою в руках)

Д.      Ой молодці, ой і молодці! Вам би тільки танцювати…

Уч.1   У нас підготовка до свята!

Уч.2     А чому б і не потанцювати: молоді, красиві, щасливі.

Д.       Так, так, ви такі успішні, такі щасливі   і ніхто не звертає на мене увагу. А мені допомога потрібна.

Уч.3    Ну добре, давай говори швидше про свої проблеми. Чим скоріше вирішимо твою проблему, тим швидше розпочнемо  підготовку, бо ти нам спокою не даси.

Д. Ну так ось… Ключ є, а відкрити не можу. Що я тільки не робила. І на голові стояла, і два дні смартфон до рук не брала, і танцювала, і, навіть, казкові, чарівні слова говорила: (бере до рук шкатулку і таємниче промовляє) «Абракадабра!», «Сім-сім, відчинись!» Нічого не виходить! А так хочеться дістатись до коштовностей! Бабуся ще говорила, що знання і розум мені допоможуть, а серце підкаже, як цими скарбами розпорядитись.

Уч.1   Ну, добре, допоможемо. Скільки голів, стільки й умів.

Д.   Ой, мені вже ввижаються ті скарби і просто вже не можу дочекатися, коли ж я стану несказанно багатою.

(сміх дітей, вигуки «не сміши», «чого гегочете?» і в цей момент входить вчителька)

Вч.   Щось шумно у вас! А я можу дізнатися, через що такий галас?

Д.   Вони насміхаються і заздрять мені, бо я знайшла скарби у бабусиній скрині. А ось тільки я відкрию…

Уч.2   Не кажи гоп, поки не перескочиш!

Вч.    Є скарби, заховані глибоко в землю, є розташовані на поверхні, що передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До таких скарбів і належить пам’ять роду, його звичаї, традиції, мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишиванка, дідусева казка – вся наша родовідна пам’ять, наші символи, наша історія.

     Ми маємо пам’ятати і шанувати їх, адже це означає знати свій народ, хто ми, чиїх батьків діти. Тож пропоную об’єднатися в групи і згадати звичаї, традиції, маємо знати своє минуле, щоб бути гідним майбутнього. Я думаю, що саме про ці скарби натякала твоя бабуся, і ми всі гуртом, Вероніко, тобі допоможемо відкрити шкатулку.

Уч. 3    Ну то ходімо, бо під лежачий камінь вода не тече.

Уч.4    Знання робить життя красним

Уч.5    Вік живи, вік учись.

Д.   Зрозуміла:  хочеш юшки – лови рибку!

Вч.   Дійсно мудрі і прості істини. Прислів’я і приказки – це коштовні перлини народної мудрості. Вони супроводжують нас від сивої давнини і до наших днів. А ви вже доводите, що дружба і братство цінніше за багатство

       (чути звук, діти розходяться)

Д.   Ой…здається я щось почула, і цей звук зі шкатулки.

Вч.   А це значить ми на правильному шляху.

( Групи виходять, а в зал заходить дівчинка: боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові вінок із червоної калини)

Дів.2 (вклоняється) Я принесла вам дарунок від Всевишнього. Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, італійці одержали хист до музики… Обдарувавши всіх, Господь піднявшись зі свого трону, раптом побачив у куточку мене.

- Хто ти? Чого плачеш? – запитав мене Всевишній.

- Я – Україна, - відповідала я,- а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Брати мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

- Чого ж не підійщла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?

- Я хотіла вже йти, та Господь, піднявши правицю, зупинив мене.

- Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня.

Я взяла дарунок, міцно притиснувши його до грудей, принесла в народ.

    (звук смс)

Вч. Із великою вдячністю приймаємо його у тебе

Д. Чуєте, шкатулка знову подає знак!

Уч.1   Пісня! Як багато вона значить у житті людини! Це голос народу, це поетичний вияв його працелюбної вдачі, мрій і прагнень. Народна пісня – це, насамперед, історія землі української та невмирущість духу народного, це світ надій, сподівань, які не залишають людину протягом усього життя.

     (звучить пісня з  презентацією про Україну)

     (звук смс)

Уч.2   Українська пісня не існує без запального українського народного танцю. Його невичерпна енергія та магічні рухи дивували та зачаровували всіх. Танець іноді лікує душу краще, ніж слова. Танець – це пульс, биття серця, це вираження в часі і русі, в щасті, радості і заздрості…

       (український танок у виконанні дівчаток)

       (звук смс)

Уч.3   Кожен народ має свою мову, історію, культуру і традиції. І після прийняття християнства народні звичаї і традиції не були відкинуті народом, а тісно переплелися з новим віруванням

     (демонстрація презентації)

Уч.4   Зиму можна називати порою свят. Цикл цих свят відкриває свято Катерини. День святої Катерини є святом дівочої долі. Саме 7 грудня дівчата ворожать і закликають долю.

Уч.5   Зимові свята продовжує свято Андрія, на яке влаштовували вечорниці. А хто не знає святого Миколая? Щороку він приходить у кожну господу з миром і дарунками.

Уч.6   Різдво найдивовижніше і найулюбленіше свято в усьому світі. Ми, українці, найбільше очікуємо його приходу. Різдво – особливе свято. Все у нього чарівне, казкове і таємниче.

 Уч.7   За тиждень після коляди святкуємо Щедрий Вечір. За християнським календарем – це День преподобної Мелані та свято Василя. В народній традиції обидва свята об’єдналися і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки. На Меланки відганяли злих духів аби забезпечити людям врожай та здоров’я.

Уч.8  18 січня – Голодна кутя, голодний Святвечір, готували третю й останню кутю різдвяно-новорічних свят. Сідали вечеряти пісними стравами, коли вже засяє вечірня зоря.

Уч.1.  19 січня – Водохреща, Йордан. Це третє найбільше й завершальне свято новорічно-різдвяного циклу. З ним пов’язують хрещення на Йордані Хреста. У церквах святять воду, а в прорубах – лід.

Уч.2  20 січня – Івана Предтечі, Хрестителя. У цей день господар вранці брав хліб-сіль, що лежав ще від Багатої куті під образами, ламав на шматки і роздавав худобі, як останні різдвяні дари. З Івана Хрестителя  жінкам дозволялось прясти. Цим днем завершувалися зимові святки.

Уч.3 15 лютого Стрітення, Громниці. В цей день в церквах робили відправи святили воду й свічки .Освяченою водою в цей день лікували хворих.

Уч.4  24 лютого Власа. З цим святом пов’язували завершення зими, говорили «Прийшов Влас – з печі злазь!»

Вч. Ось  так святкували і розважалися наші дідусі і бабусі, а ці звичаї збереглися і відроджуються у наші дні.

(звук смс)

(оглядаючись, із корзиною йде молодичка)

   Здається мені, що зараз будемо свідками  дотепної розмови  Палажки та  Параски. У шкатулочці буде і гумор.

Пар.  О невже я сьогодні сама. Слава Богу(хреститься), я не зустріла ту кляту Палажку!

Пал. (виходить)А бий тебе лиха година! Параска вже тут. Добрий день Парасю!

Пар. І вам того, коли не жартуєте

Пал. А чого ви така сердита?

Пар. Вона ще й питає! Ох, людоньки добрі, ви уявити собі не можете, що ця клята Палажка накоїла! Створила собі сторінку в Інстаграмі й щогодини… Щогодини!!! Викидає  там свої фото! Жодного дзеркала не омине, щоб не заселфитися!

Пал. Ах ти..! Та твоїх фоток там аж ніяк не менше!

Пар. Ох, прости мене Господи! Де ж таке видано?

Постить силу- силенну рецептів, готувати ж не вміє! Аби ото лайків зібрати побільше!

Пал. А цур на тебе і на твого батька разом з твоїми лайками! Ой люди добрі! Що мені на світі білому робити? Не можна, не можна за лихою сусідкою у «Інстаграмі » вдержатися. Хоч зараз бери та видаляй свою сторінку. Дав же мені Господь сусідку –нічого й казати! Боже мій! Та  уже її, цю кляту Параску , обминаю, обходжу десятою вулицею – все одно зачепить! Якби й під землею лежала, вона мене, капость така, і там би знайшла.

Пар. Агов, вже наговорилася! Та ти ж у мене зі сторінки поцупила мої вистраждані цитати і розмістила їх у свій статус! Хіба ж це не кумедія?

Пал. Та треба мені твоє мудрування? Та я його й бачити не хочу! Та тьху на тебе!

Пар. Ах, це ти на мене тьфу! Та я зараз як візьму твого гаджета, та як брязну об землю, то й усі кнопки повипадають

Пал. Ой гляньте, від люті вже синіє, як слива.

Пар. Та годі вже!

Пал. Цур йому, дожилися, що всі сусіди на кутку сміються

Пар. « О, як  Параска з Палажкою» (обіймаються). Кумасю, серденько!

Пал. Ходімо , Парасю, до мене, я олів’є зробила, будемо вечеряти!

(звук смс)

Хл.   А ми від нашої сьогоденної молоді хочемо до шкатулочки додати нетлінні цінності: ніжність, красу та кохання.

(вальс)

(звук смс)

Д.   Ось погляньте! Шкатулочка сама відкрилася, а тут… дійсно послання

Вч.   Тож як і заповідала бабуся – розпорядися ним.

Д.   хочу краплину мудрості, які знаходяться в цій торбинці – прислів’я, приказки, легенди, анекдоти, байки- залишити кожному присутньому, щоб ми знали, шанували і передавали із покоління в покоління.

(роздає мішечки)

Вч.   Український народ має безліч прекрасних традицій та звичаїв. Багатющий скарб нашого народу ми отримали в спадок і маємо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, онукам, щоб не перервався зв’язок поколінь, щоб зберегти пам’ять нашого роду. Отож, не біймося звертатися до скарбу нашого народу.

1. Хай ллється пісня у моєму краї,

А рушниками вкривається земля.

І світла радість всюди процвітає,

І на добро усіх нас окриля.

2. Нехай живуть традиції чудові,

Що в Україні нашій збереглись.

І щирість та любов живе у мові,

І пісня ллється, як давно колись.

 Вч.    А на цьому слові, бувайте здорові. До зустрічі!

(звучить запис пісні «Українські звичаї»)