Експресіонізм – літературно-мистецький напрям

Експресіонізм в українській літературі

Експресіонізм (від фр. expression — «вираження». «виразність». — напрям у літературі та мистецтві, розвивався з 1905 по 1920-ті рр. Найбільшого

розквіту досяг у Німеччині та Австрії. Мав своїх прихильників у Франції,

імпресіонізму. Вперше він був вжитий 1911 р. Х. Вальденом, засновником експресіоністського журналу «Буря». (Мюнхен).

Перша світова війна, революційні рухи, бідність та тяжка робота простих трудівників.

Представники експресіонізму сприймали світ та його потворність суб’єктивно, їх переповнювали такі емоції, як розчарування, тривога, страх. Як наголошував К. Едшмід, німецький письменник, один із лідерів експресіонізму, «весь простір митця-

експресіоніста стає видінням. У нього не погляд — у нього бачення. Він не описує — він співпереживає. Він не відображує — він зображає. Він не бере — він шукає». Тобто

представники напряму ставили перед собою завдання відтворити не стільки дійсність, скільки емоції та переживання, породжені дійсністю. Звідси посилена увага до внутрішнього світу людини, наголошення на авторському світосприйнятті, нервова збудженість та

У центрі уваги експресіонізму — людське серце, якому важко сприймати бездушність сучасного світу з його контрастами живого і мертвого, духу і плоті,

«цивілізації». і «природи», матеріального і духовного.

Експресіоністи виступали проти позитивістського копіювання і відображення дійсності. Вони вважали, що митець повинен виражати її суть. Світ не варто

повторювати. Варто «схопити його в найсправжнішій суті й відтворити — ось найвагоміше завдання

мистецтва». (К. Едшмід). Автор же повинен прагнути найповніше виразити власне ставлення до

зображуваного, ставлення суб’єктивне, емоційне, пристрасне. Девізом напрямку був вислів:

«Мистецтво — не краса, а експресія — сила духовного виразу свого я».

Отже, основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб’єктивного

світобачення через гіпертрофоване авторське «Я».

напругу його переживань та емоцій, бурхливу

реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст.

Бажання найточніше передати цей конфлікт людини з трагічною та антигуманною дійсністю стало

причиною того, що письменники бунтували проти традицій та вдавалися до радикальних художніх рішень. Експресіонізм представлений у безлічі

художніх форм, включаючи живопис, літературу, театр, кінематограф, архітектуру і музику.

В образотворчому мистецтві на першому місці — зображення людських почуттів болю, страждання, страху. Експресія проявляється у яскравій

кольоровій гамі та деформованих пропорціях.

Одним із перших і найяскравіших представників експресіонізму в живописі є Едвард Мунк,

норвезький живописець, графік, теоретик

мистецтва і театральний художник. Художник брав у руки пензлі тільки тоді, коли його переповнювали

почуття та емоції. Його картини — захопливі та унікальні, вони ведуть глядачів у якийсь

незвичайний, дивний і страшний світ. Основні теми

творчості митця — самотність, смерть і жага до життя. Едвард Мунк

“Крик”

Засновником експресіонізму в українській літературі є

В.Стефаник. У річищі експресіонізму творили Т. Осьмачка, М. Куліш, О. Довженко, Г. Косинка. Представники  напрямку шукали спільну основу в людині, тварині та рослині. У своїх

творах основну увагу вони зосереджували на долі простої людини-трудівника, намагалися дошукатися коренів

людського зла, сенсу страждання і смерті, взаємозв’язку     усього сущого. Письменники-експресіоністи виявляли впевненість у паралельному існуванні прекрасного і

потворного, тимчасовій відсутності добра. Їх метою було підтвердити істинність вислову, що «… не можна навіть

зірвати квітку, щоб при цьому не стривожити зорі, бо весь Космос є нерозривною цілісністю».

Ознаки стилю:

1.        Нервова емоційність та ірраціональність.

2.        Символ.

3.        Гіпербола, гротеск (крикливі художні засоби).

4.        Фрагментарність та плакатність письма, позбавленого прикрас.

5.        Тяжіння до абстракцій.

6.        Різноманітні ефекти.

7.        Естетизація потворного.

8.        Нагромадження всіляких жахів.

9.        Поєднання протилежних явищ

Мета митців-експресіоністів. Подати своє бачення становища і призначення живого і неживого у світі, їх взаємозалежність, віднайти першовитоки людського зла.

Основну увагу приділяли:

1.         Зображенню простих характерів (тільки селянська йдитяча тематика у В. Стефаника)

2.         Проблемам вини і кари.

3.         Дослідженню сенсу страждання і смерті людини. Для ниххарактерна віталізація смерті, тобто зображення смерті, що постійно перетворюється на життя.

4.         Дослідженню опозиції «прекрасне-потворне».

5.         Ідеї всезагального взаємозв’язку усього сущого у світіЗаповніть таблицю «Паспорт експресіонізму»

Час появи.

Місце появи.

Девіз напрямку.

Письменники.

Художники.

Композитори.

Ознаки стилю.

Мета митців-експресіоністів.

Основну увагу приділяли.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Поміркуйте над афоризмами П. Клеє: «Мистецтво не відтворює зриму реальність, воно її творить»; «Що жахливіше світ, то абстрактніше мистецтво». Чи згодні ви з цими висловлюваннями? Думку аргументуйте.