Ембріоло́гія (від грец. ἔμβρυον — «зародок» та -λογία — «наука») — розділ біології розвитку (онтогенезу), що вивчає ембріональний період онтогенезу, тобто ембріони різних видів тварин, їх анатомію й фізіологію, закономірності їх росту, розвитку і дозрівання, патології та аномалії ембріонів. Ембріологія
В самок вилучають зародки на стадії дроблення та утримують їх на поживних середовищах. У цей час дослідники можуть втручатись у генетичну інформацію клітин. Після цього генетично змінені (тобто модифіковані) зародки пересаджують до матки вже іншої тварини, де завершується ембріогенез. Методика пересадження зародків
Здатні до самопідтримання: після поділу материнської клітини одна з двох дочірніх клітин диференціюється, а друга залишається стовбуровою. На відміну від інших, здатні послідовно ділитися необмежену кількість разів. Стійкі до різних несприятливих чинників. Властивості стовбурових клітин
Плюрипотентні. Утворюються протягом 5-7 днів після запліднення на стадії бластоцисти, коли бластомерів буде 100-150. Не здатні утворити новий організм, але можуть утворювати клітини будь-якого типу, залежно від оточуючого середовища (у м’язі – м’язові клітини…). У спеціальному середовищі довго зберігають життєздатність. Різноманітність стовбурових клітин (СК)
ембріону на ранніх стадіях розвитку до моменту імплантації в матку (називаються ембріональними СК);плоду при перериванні вагітності та з пуповинної (кордової) крові при народженні дитини (плодові СК);тканини дорослої людини, де вони збереглися (СК дорослого організму). СК можна виділити з:
Поміж сучасних методів лікування широко використовують пересадження стовбурових й інших клітин й тканин. Отримані із пуповинної крові стовбурові ембріональні клітини використовують для лікування білокрів'я, важких інфекційних захворювань й променевої хвороби. В травмовані ділянки головного або спинного мозку вживлюють ембріональні нервові клітини. Використання стовбурових клітин
1. Перенесення ядра клітини суб’єкта, якого хочуть клонувати (дублювати). Така техніка передбачає два моменти: видалення ядра з яйцеклітини або одноклітинного ембріона (зиготи) і злиття клітини, з якої береться ядро, з указаною яйцеклітиною або одноклітинним ембріоном з допомогою електричного шоку. Це дає змогу привести в дію процес поділу нового отриманого індивіда, якого потім переносять у матку особини жіночої статі. Способи клонування.
2. Розщеплення ембріонів, тобто штучне проведення природного процесу формування ідентичних близнюків (або монозигот), який полягає в мікрохірургічному поділі ембріональних клітин на перших стадіях їхнього розвитку (до 14 днів після запліднення) на два або більше ідентичних ембріонів. Після цього розділені організми здатні незалежно розвиватися завдяки клітинній поліпотенції — властивості однієї клітини давати початок різним тканинам, що формують організм. Способи клонування.