Презентація "Фізика та живопис"

Підготувала Тихонова Ольга. Фізика та живопис

1. Оптика (вчення про світло)Це, мабуть, найважливіша область фізики для художників, особливо для тих, хто працює в реалістичному чи імпресіоністичному стилях. Заломлення та відбиття світла: Художники точно зображують, як світло заломлюється у прозорих об'єктах (скло, вода) і відбивається від дзеркальних поверхонь. Приклад: Натюрморти з кришталевими вазами або скляними кубками, де видно спотворення зображення через заломлення. Тіні та напівтіні: Використання законів геометричної оптики для створення об'ємності. Художники розуміють, як форма джерела світла та його положення відносно об'єкта впливають на різкість та форму тіней. Теорія кольору: Хоча це частіше відносять до хімії, фізична природа кольору (довжина хвилі) лежить в основі художньої практики. Художники використовують принципи змішування кольорів, доповнюючи кольори тощо. Дисперсія: Закон про те, що об'єкти на відстані виглядають блідішими та більш блакитними через розсіювання світла в атмосфері. Приклад: Пейзажі Леонардо да Вінчі та інших майстрів Відродження, де задній план "втонутий" у блакитнуватому тумані. Художники, часто інтуїтивно, а іноді і цілком свідомо, використовують закони фізики, щоб зробити свої твори реалістичними, динамічними та емоційними. Ось основні закони та принципи фізики, які знайшли своє відображення в мистецтві:2. Механіка та динаміка. Закони руху та рівноваги допомагають зобразити рух і створити гармонійну композицію. Рівновага та центр ваги: Художники і скульптори повинні враховувати, щоб їхні об'єкти виглядали стійкими та фізично правдоподібними. Приклад: У картинах — розташування фігур і об'єктів так, щоб композиція була врівноваженою. Рух та інерція: Зображення руху на нерухомому полотні — це чиста фізика. Художники використовують розмитість, певні пози та лінії, щоб передати динаміку.

3. Гравітація. Цей фундаментальний закон лежить в основі всього образотворчого мистецтва. Приклад: Падаючі тіла в батальних сценах, звисання одягу з фігур, загальне відчуття "ваги" об'єктів. 4. Акустика. Хоча музика — це окреме мистецтво, образотворчі митці також зображують звук. Приклад: Зображення музикантів, де за фізіологією гри на інструменті або співу можна "почути" музику. Картини, що передають гуркіт битви або тишу спокійного пейзажу, часто використовують візуальні аналоги звукових хвиль (наприклад, коли по воді розходиться коло від кинутого каменю).5. Матеріалознавство та хімія. Це вже на межі фізики та хімії, але без цих знань мистецтво було б неможливим. Приклад: Живопис: Знання про те, як різні пігменти взаємодіють з олією, водою (як у акварелі) або штукатуркою (фреска), як фарби змінюють колір при висиханні, як покриття лаком впливає на оптичні властивості картини. Фізика для художника —це фундаментальна наука,що описує поведінку навколишнього світу. Навіть якщо митець не знає точних формул, він сприймає та відтворює ці закони через спостереження, роблячи своє мистецтво правдоподібним та живим.

Художник зламу 19-20 століть. Працював в жанрах портрету, побутової картини, створив декорації до деяких театральних вистав.

Клод Моне -французький художник, один із засновників імпресіонізму, відомий своїми пейзажами, зокрема серіями картин «Водяні лілії» та «Руанський собор», а також картиною «Враження. Схід сонця», яка дала назву всьому напрямку. Моне зобразив не локальний колір сонця, а колір світла, що досяг його очей після взаємодії з атмосферою. Цей ефект безпосередньо пов'язаний із явищем розсіювання Релея. Усі об'єкти на картині – човни, портові крани, будівлі – показані розмитими, без чітких контурів, тонуть у сизуватому серпанку. Моне не малює відстань; він малює щільність повітря між собою та об'єктами.

Автопортрет

Картина "Зоряна ніч над Роною" Вінсента ван Гога Картина "Зоряна ніч над Роною" Вінсента ван Гога є зображенням реальних явищ: світла від зірок, яке проходить крізь атмосферу, відображення в річці, а також енергії, що випромінюється цими об'єктами. Физика пояснює ці явища через електромагнітне випромінювання, хвильову природу світла та його взаємодію з атмосферою, а також через оптичні закони, що керують відбиттям і заломленням світла. Малювання на пленері вночі зачаровувало Ван Гога. Вдало вибране положення, обране ним для «Зоряної ночі над Роною», дозволило йому захопити момент перетворення яскравого світла ліхтарів Арля в тьмяне мерехтіння синіх вод Рони. На передньому плані закохана пара прогулюється вздовж берега річки.

"Зоряна ніч" Ван Гога З точки зору фізики, «Зоряна ніч» — це не статичне зображення нічного пейзажу, а динамічна модель Всесвіту в мініатюрі. На ній ми бачимо: Турбулентність: Завихристе небо на картині — це класичний приклад турбулентного потоку. Потік енергії: Вся картина пронизана відчуттям потоку енергії. Енергія ніби передається від яскравих зірок (джерел енергії) через вихори (носії енергії) до землі. Це можна розглядати як зображення потоку електромагнітної енергії від зірок до Землі. Атмосферна оптика: Яскравість неба навколо зірок і місяця може вказувати на тонкий шар високих хмар або крижаних кристалів, які розсіюють світло, створюючи ефект сяйва (гало). Великі зірки з чітко окресленими променями — це художнє уявлення явища дифракції — розсіювання світла на краях обката. Небесна механіка та космологія: Величезні завихрення в центрі картини можна інтерпретувати як галактику. За часів Ван Гога ще не знали про справжню природу галактик за межами Чумацького Шляху, але він, по суті, зобразив космічний об'єкт, схожий на спіральну галактику. Ван Гог, не будучи фізиком, своїм унікальним сприйняттям світу створив образ, який дивовижним чином резонує з науковими уявленнями про динамічну, енергетичну та турбулентну природу космосу, що сформувалися вже значно пізніше.

Віктор Вазарелі (угорсько-французький художник, засновник оп-арту). Його вплив на світове мистецтво був колосальним, і його принципи використовували українські автори.. Оптичні ілюзії та геометрична абстракція (Оп-арт)

Вазарелі «Алфавіт»«Квадрат»«Зебра»Віктор Вазарелі використовував оптичні ілюзії, засновані на фізичних явищах. Оптична ілюзія: створення ефекту руху та глибини з статичного зображення.Інтерференція світла: геометричні форми створюють "мерехтіння". Бінарні контрасти: різкі переходи кольорів породжують нестійкість зорового сприйняття. Стробоскопічний ефект: ілюзія миготіння при русі ока. Перспектива та глибина різкості: обманутий мозок бачить об'ємні форми у двовимірній площині.

Джерело інформації:1. Вікіпедія2.https://en.wikipedia.org/wiki/Godfrey_Kneller3. https://uk.wikipedia.org/wiki/Кустодієв4. https://uk.wikipedia.org/wiki/Клод_Моне5.https://uk.wikipedia.org/wiki/Айвазовський6. https://uk.wikipedia.org/wiki/Кацусіка_Хокусай7. https://uk.wikipedia.org/wiki/Вінсент_ван_Гог8. https://www.wikiart.org/uk/viktor-vazareli9.chat GPT