Презентація "Форми і методи виховної роботи"

Форми і методи виховної роботи з різними категоріями учнів

Методи виховання – (від грец. metodos — шлях дослідження, пізнання) - це способи педагогічної діяльності, які спрямовані на реалізацію мети виховання. Вони передбачають спільну взаємопов’язану діяльність вихователів, вихованців, сім’ї, колективу групи й інших учасників виховного процесу з метою формування в учнів поглядів, переконань, навичок поведінки

Найпоширеніша класифікація В основі – спрямованість методів (на що?) методи формування свідомості, методи формування суспільної поведінки, методи стимулювання діяльності й поведінки, методи контролю й аналізу ефективності виховання.

Методи формування свідомості: вплив на свідомість, почуття, волю розповідь; лекція; бесіда; інструктаж; навіювання; приклад; диспут, дискусія

Успішне проведення бесіди забезпечує дотримання таких умов: обґрунтування актуальності теми; формулювання питань, які спонукали б до розмови; спрямування розмови в належному напрямі; залучення вихованців до оцінювання подій, учинків, явищ суспільного життя і на цій основі формування у них відповідного ставлення до дійсності, до своїх громадських і моральних обов'язків;підсумовування розмови, прийняття конкретної раціональної програми дій для втілення її у життя.

Лекція Для успіху лекції важливо продумати її композиційну побудову, дібрати переконливі аргументи, необхідні для оцінювання подій і фактів. Мова лектора має бути жвавою, емоційною. Для підтримання уваги слухачів використовують спеціальні психологічні прийоми. Теоретичні положення лекції розкривають у тісному взаємозв'язку з практикою, із життям колективу, що дає змогу встановити довірливий контакт лектора з аудиторією.

Диспут Під час диспуту його учасники відстоюють свою позицію, переконуються в правильності чи помилковості своїх поглядів. Тут розкриваються їх ерудиція, культура мовлення, розвивається логічне мислення.

Приклад До прийомів виховання на негативному прикладі належать: громадський осуд негативних проявів; пояснення сутності негативного; протиставлення аморальним учинкам кращих зразків високоморальної поведінки; показ на конкретних прикладах наслідків аморальної (асоціальної) поведінки; залучення вихованців до боротьби з проявами зла.

Методи формування досвіду поведінки: організація діяльності вихованців Вправа; доручення; громадська думка; виховна ситуація; педагогічна вимога; привчання

Вимога Педагогічна вимога — педагогічний вплив на свідомість вихованця з метою спонукати його до позитивної діяльності або гальмувати його дії та вчинки, що мають негативний характер.

Громадська думка За допомогою громадської думки людину легше переконати в хибності поглядів чи в неналежній поведінці, ніж в індивідуальній бесіді: вона бачить, як реагують товариші, колеги на поради педагога, керівника і членів колективу, пересвідчується, що її погляди ніхто не підтримує, і починає прислухатися до порад.

Доручення Одержавши доручення, підопічний повинен усвідомити його важливість, значення для колективу і для себе. Саме це і сприяє формуванню серйозного ставлення до нього, а також необхідних умінь, навичок.

Привчання Цей метод виховання особливо ефективний у виховній роботі. Адже не завжди є змога і потреба очікувати моменту, коли учень свідомо виконуватиме вимоги ліцейного режиму. Він повинен це робити з першого дня перебування у ліцеї.

Методи стимулювання й корекції поведінки: Регулювання, корегування, стимулювання поведінки заохочення; покарання; змагання.

Змагання Змагання відзначається гласністю, об'єктивним порівнянням підсумків, організовує, згуртовує колектив, спрямовує на досягнення успіхів, учить перемагати. У його результатах відображається вся багатогранність життя ліцею. Змагання змушує тих, хто відстає, підніматися до рівня передових, а передових надихає на нові успіхи.

Заохочення В основі його схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення. Найчастіше з метою заохочення використовують подяку, нагородження грамотою, цінним подарунком та ін

Покарання Покарання— це несхвалення, осуд негативних дій та вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому. Покарання, як і заохочення, слід використовувати тільки як виховний засіб. Покарання може бути пов'язане з накладанням додаткових обов'язків; з позбавленням або обмеженням певних прав, а також моральним осудженням.