Поняття про живе. Жива й нежива природа побудовані з однакових атомів, але співвідношення їх відрізняється, що зумовлено здатністю біологічних систем підтримувати сталість внутрішнього середовища. На молекулярному рівні відмінність між живою та неживою природою суттєва – нуклеїнові кислоти та білки утворюються лише в живих об’єктах, забезпечуючи збереження спадкової інформації та її реалізацію.
ЖИВЛЕННЯГетеротрофне. Автотрофне. Утворення організмом органічних речовин із неорганічних. Живлення готовими органічними речовинами (Б, Ж, В)Фототрофне. Хемотрофне. Сапротрофи. Паразити. СіркобактеріїЗалізобактеріїНітробактеріїЖивляться відмерлими рештками, в ланцюгу живлення їх називають редуценти, тобто деструктори мертвої органіки, (їжаки, гієни, грунтові черви, деякі комахи). довгий час живуть за рахунок організму хазяїна
Саморегуляція Властивість біологічних систем підтримувати та відновлювати відносну сталість свого складу й перебігу функціональних процесів після їхньої зміни. Сигналами для корекції гомеостазу є надлишок або нестача тих чи інших речовин, виведення системи з рівноваги тощо. Саморегуляція в біологічних системах завжди ґрунтується на принципі зворотного зв’язку.
Саморегуляція на молекулярному рівніферментативні реакції, у яких кінцевий продукт впливає на активність ферменту – у такій біохімічній системі автоматично підтримується певна концентрація продукту реакції. Для клітини важливо збереження певного значення концентрації різних речовин. Це є підтримка певної концентрації йонів у клітині внаслідок функціонування плазматичної мембрани
Саморегуляція на організмовому рівніпідтримують гомеостаз: дихання, виділення, кровообігу…із ускладненням будови та впливу умов навколишнього середовища удосконалювалися механізми саморегуляціїдобре вивчені нервові, гуморальні й імунні механізми, за допомогою яких, наприклад, у людини підтримуються на певному рівні показники внутрішнього середовища – температура, кров’яний тиск, рівень цукру в крові тощо.
Саморегуляція на рівні екосистемипідтримка сталості видового складу та чисельності організмів у мінливих умовах навколишнього середо вища. Найзгубніше впливають на гомеостаз надорганізмових біологічних систем фактори, інтенсивність дії яких неперіодично змінюється й виходить за межі витривалості біологічних систем. Це стосується антропогенних факторів. Нераціональна діяльність людини може порушувати баланс природних процесів, спричинюючи незворотні зміни в екосистемах
Самовідтворенняздатністю живого передавати спадкову інформацію з покоління в покоління,спадкова інформація закодована у вигляді послідовності нуклеотидів у молекулі ДНК. Саме збільшення копій цієї молекули і є основою передавання спадкової інформації нащадкам. Процес подвоєння ДНК, під час якого на основі однієї молекули утворюються дві її копії, називають реплікацією. Цей процес відбувається на молекулярному рівні і забезпечує самовідтворення на всіх інших рівнях організації живого.
Самовідтвореннявластивість біологічних систем відтворення собі подібних завдяки здатності молекули ДНК до реплікації, що забезпечує спадкоємність життя. Завдяки реплікації органели клітин – мітохондрії, пластиди після поділу подібні до своїх попередниками. Реплікація відбувається перед початком поділу соматичних клітин, тому кожна дочірня клітина отримує копію наборів молекул ДНК й після поділу схожа на материнську клітину.
Розмноженняє необхідною умовою існування будь-якого виду організмів, збільшуючи кількість особин. Відтворення організмів різних видів уможливлює існування екосистемного та біосферного рівнів організації живого. Негативний вплив діяльності людини на організми та середовище їх існування може порушувати здатність до самовідтворення на кожному рівні організації живого