Презентація "Географічні дослідження на території України"

Географічні дослідження на території України

Мета: розкрити історію географічних досліджень на території України від найдавніших часів, показати їхнє значення. Обладнання: фізична карта України, портрети вчених-дослідників, комп’ютер та мультимедійні засоби. Основні питання теми: 1. Відомості античних географів. Географія України у творах епохи середньовіччя. Значення досліджень Г.Л.де Боплана та його карта. Видатні вчені –географи XIX – XX ст. та їх внесок у розвиток географічної науки України. Географічні дослідники XIX ст. Дослідження території у XX ст. Внесок українських вчених-географів у світову скарбницю географічних знань. Сучасні географічні дослідження.

Опорні поняття, персоналії: Геродот Страбон Вчені епохи середньовіччя про Україну Гійом Левассер де Боплан Українські географи: В.Кубійович Г. Висоцький Б. Срезневський В.Вернадський В. Григорович-Барський Ю.Лисянський Є. Ковалевський М.Миклухо-Маклай В.Каразін В.Докучаєв П.Чубинський П.Тутковський С.Рудниццький

Геродот Галікарнаський (VI-V ст. до н.е.) ГЕРОДОТ ГАЛІКАРНАСЬКИЙ (гр. Ηρόδοτος Άλίκαρνάσσευς) – між 490 і 498 рр до н.е. – близько 425 р до н.е. – давньогрецький історик, названий Цицероном «батьком історії». Один з перших географів і вчених-мандрівників. На підставі побаченого на власні очі почутих розповідей створив перший опис відомого тоді світу. Автор «Історії» в 9-и книгах, де описував греко-перські війни та першим описав життя та побут скіфів, землю яких він відвідав

Відомості Геродота є чи не єдиною пам’яткою географії півдня України. Скіфія була величезною державою, яка довго не мала собі рівних. На той час, коли там побував Геродот, у ній проживало понад 12 млн. населення. Для порівняння: у Римі через тисячу років потому проживали лише 1млн, в Італії – 6 млн., за часів Богдана Хмельницького в Україні – 11 млн., а у Польщі та Росії – по 9 млн. ЇЇ розміри викликали найбільший подив заморського вченого: «Скіфія – це квадрат, кожна сторона якого становить двадцять днів шляху…». Не менш дивували Геродота кліматичні умови: «…країна має такий суворий клімат, що протягом кількох місяців там стоять нестерпні холоди; море … замерзає, отож скіфи переїжджають кригою на той бік…». Геродот переповідає чутки про «літаюче пір’я» на берегах Меотиди (Азовського моря). «Пір’я» так заповнює повітря, що неможливо що-небудь побачити. І сам пояснює, що це хуртовина – явище, небачене для жителів півдня.

Країна скіфів – добре зрошувана рівнина. Тут течуть річки: Істр (Дунай), Тірас (Дністер), Гіпаніс (Південний Буг), Борисфен (Дніпро) і Танаїс (Дон). З них Борисфен є найприбутковішим: він дає чудову рибу; вода його вельми приємна на смак; уздовж нього тягнеться добротна орна земля; в гирлі сама собою осідає сіль. Скіфи виробляють хліб, вирощують сочевицю, цибулю, часник, льон і коноплі. Великим багатством вважається бджолиний мед.

СТРАБОН (близько 64/63 рр.до н.е. – близько 23/24 рр. н.е.) – грецький історик і географ. Автор «Історії», що не збереглася та «Географії» в 17 книгах, яка є незамінним джерелом для вивчення географії Стародавнього Світу. Географія (Γεογραφίκά) Страбона, яка дійшла до нас майже цілком, - єдиний твір, який дає поняття про те, якою була географічна наука в ті часи, коли Страбон вперше детально знайомить свого читача з природними особливостями «таврійського», чи «скіфського» Херсонеса. Страбон був першим вченим, який описав Крим.

Ойкумена за Страбоном

КЛАВДІЙ ПТОЛЕМЕЙ КЛАВДІЙ ПТОЛЕМЕЙ (Κλαύδίς Πτολεμαϊς); лат. Ptolemeus – близько 87 -165 рр. – давньогрецький астроном, астролог, математик, оптик, теоретик музики та географ. В період з 127 по 151 рр. жив у Александрії, де проводив астрономічні спостереження та займався складанням карт.

Геоцентрична система Клавдія Птолемея (II ст. н.е.)

ВІДОМОСТІ ПРО УКРАЇНУ В ДОБУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Після утворення держави Київської Русі завдяки арабським та європейським мандрівникам та купцям відомості про Україну значно поширилися у світі. Їхні звіти містили географічну інформацію про окремі українські землі, господарське та політичне життя на них. У XII ст. у Києві тричі побував арабський письменник і вчений Абу-Хамід. У своїх книжках «Антологія деяких чудес Заходу» та «Космографія» він докладно описав природу, господарство, торгівлю та побут населення Русі. Відомості про це знаходимо також в описах арабських мандрівників Ель-Ідрісі (XII ст.) та Ібн Баттути (XIV ст.).

Ібн - Батута арабський вчений, який здійснив мандрівку світом і всього пройшов 130 000 км шляху (це більше, ніж втричі обійти довкола екватора). Побував він і у Криму, де ознайомився із життям тамтешніх мусульман. Свої спостереження він ретельно занотовував, тому відомості про це дійшли до нас. Відомості про Україну поширювали й наші співвітчизники, які навчалися в університетах Європи. Серед них – учений XV ст. Юрій Дрогобич, який став ректором Болонського університету (Італія), де викладав астрономію та медицину.

«ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» Перші вітчизняні згадки про територію нашої держави є у літописах, княжих грамотах, літературних творах. У найдавнішому літописі «Повість минулих літ» автор вперше вживає назву «Русь» (852 р.), намагається дати відповідь на запитання: «Звідки пішла Руська земля?», змальовує природу, описує народи, які заселяли землі, їх політичні й торгові зв’язки з іншими державами, що здійснювалися суходолом, річками, морем, у тому числі й «шляхом із варяг у греки», тобто по Дніпру й Чорному морю. У Київському та Галицькому літописах вживається назва «Україна» (вперше у 1187 р.).

Нестор – літописець (XIIст.)

ПЕРШІ КАРТИ ТА НАУКОВІ ОПИСИ УКРАЇНИ Перші досить точні карти часів середньовіччя склав французький військовий інженер Гійом Левассер де Боплан (фр. Guillaume La Vasseur de Beauplan (* 1600 - † 1673 pp.) у середині XVII ст. Перебуваючи на службі польського короля як інженер військових споруд та Часто подорожував, особисто виконував топографічні вимірювання для накреслення карт. Боплан створив кілька загальних карт України та окремих її частин (Київщини, Поділля, Волині та ін..), а також карту Дніпра. Перший раз його твір вийшов у Руані під заголовком “Description d’Ukrainie

Карта України Гійома Левассера де Боплана (XVIIcт.)

«Опис України», другий раз там же в 1650 році під заголовком «Опис України, яка місить в собі декілька провінцій Польського Королівства, розміщених від кордонів Московії до кордонів Трансільванії, а разом їх звичаїв, форми життя і способу ведення війни». Ця книга розійшлася дуже швидко і так зацікавила світ, що її перекладено майже на всі європейські мови і перевидано багато разів з географічними картами України, зробленими тим же Бопланом. У Боплана Україна – це окрема земля Козаків, зайнята українським народом, віра якого зветься руською, бо її приніс руський князь Володимир. Український народ і його культуру він вважає дуже давніми і народ культурним.. За архітектурними даними і з дат знайдених монет він у 1648 році налічував Києву більше 1500 років. Київські печери Боплан відніс до I- II ст.. від Різдва Христового. Перекладу Боплана на українську мову, на жаль, ще й досі немає.

ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНИ У XVIII – XIX СТОЛІТТЯХ Розвідка підземних багатств: У 1721 році Григорій Григорович Капустін – рудознавець, рудних справ піддячий, - здійснив поїздки на схід України для уточнення даних про вугілля і відкриває поклади кам’яного вугілля Донецького басейну. Правду кажучи, вчені сьогодні ставлять під великий сумнів першість його відкриттів. Вважається, що першими відкрили вугілля шляхтич Микита Вепрейський та Семен Чирков на початку XVIII ст.

Василь Федорович Зуєв (*1754 - †1794 рр.) – російський вчений у своїх «Путешественных записках от Санкт-Петербурга до Херсона с 1781 по 1782 гг.» описує все, що було цікаво на шляху подорожі. Пише про наявність у районі злиття рік Інгулець та Саксагань залізної руди, яку він називає «залізним шифером». Таким чином, було відкрито залізні руди Криворізького бассейну.

Інші дослідження Василь Назарович Каразін – український вчений, громадський діяч, засновник першого у східній Україні Харківського університету (1805 р.). Першим запропонував створення метеорологічних станцій по всій державі. В.Н.Каразін (*1773 - †1842 рр.)

Павло Платонович Чубинський (*1839 - † 1884 рр.) – український етнолог, фольклорист,етнограф, громадський діяч, автор слів гімну України. Досліджував побут, звичаї, говірки, фольклор, народні вірування. Під час навчання на юридичному факультеті Петербургського університету захопився географією. Був особисто знайомий з корифеями географічної науки такими вченими як Георгієм Семеновим Тянь- Шаньським, Миколою Миклухо-Маклаєм, Миколою Пржевальським та ін.. Керував роботою наукової етнографічної експедиції, яка досліджувала території нинішньої України, Білорусі, Польщі. Її результати вражають: за 7 років було видано 7 томів «Праць етнографічно-статистичної експедиції у Південно-Західний край». За це дослідження Чубинський був удостоєний премії Російської академії наук і нагороджений медалями Російського географічного товариства.

Василь Васильович Докучаєв (*1846 - † 1903 рр.) Основоположник ґрунтознавства. Закінчив фізико-математичний факультет Петербургського університету, був його професором. З 1888 по 1894 рр. досліджував грунти України, в тому числі і грунти Полтавської губернії. Написав докладну монолітну працю «Русский чернозем». По суті, став родоначальником такої науки як грунтознавство. Був ініціатором створення полезахисних смуг для боротьби з вітровою ерозією

Степан Львович Рудницький (*1877 - †1937 рр український географ, картограф, академік НАНУ, основоположник політичної та військової географії. Основні праці: «Начерки географічної термінології», «Коротка географія України», «Україна: земля і народ», «Україна – наш рідний край», «Основи землезнавства України», «Завдання географічної науки на українській землі». Академік Степан Рудницький вважається основоположником сучасної української географії.

Це вчений зі світовим ім’ям: він викладав географію у вищих навчальних закладах Відня, Праги, Львова. Організував Український науково-дослідний інститут географії та картографії у Харкові – тодішній столиці нашої держави. Вчений зробив вагомий внесок у розвиток фізичної і політичної географії та картографії України; першим комплексно описав її територію; відстоював незалежність Української держави. Багато вчений зробив і для вивчення географії в школах: видав підручник «Коротка географія України» (1910 р.), створив першу настінну карту України тощо. Життя видатного вченого обірвалося трагічно: у сталінські часи за любов до своєї землі він був репресований, висланий у північні табори, де й загинув у 1937 році від непосильної праці та знущань на будівництві Біломоро-Балтійського каналу.

Павло Аполлонович Тутковський (*1858 - †1930 рр.) український геолог, географ, основоположник геології та географії України. Працював у всіх галузях науки про землю, розвинув вчення про материкове зледеніння, про звязок зледеніння з епохами лесоутворення, довів його еолове походження. Досліджував природу Волині, Полісся, Поділля, Придніпров`я. Тутковський висунув пропозицію артезіанського водопостачання Києва. Також він виступив ініціатором створення музея геології у Києві, та Волинського краєзнавчого музею у Житомирі. П. Тутковський є автором низки наукових праць з фізичної географії та краєзнавства України; видав «Словник геологічної термінології» та написав «Загальне землезнавство».

Борис Ізмаїлович Срезневський (*1857 - †1934 рр Видатний російський та український кліматолог та метеоролог. Був організатором метеорологічної служби в Україні. Тривалий час очолював Київську обсерваторію.

Георгій Миколайович Висоцький (*1865 -†1940 рр.) Видатний український вчений в галузі лісівництва, грунтознавства, геоботаніки, фізичної географії, гідрології академії НАНУ, основоположник науки про ліс.

Володимир Володимирович Вернадський (*1863 - †1945 рр.) основоположник геохімії та вчення про біосферу, один з перших президентів Академії наук України. В. Вернадський – український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіології, космізму. Засновник першої наукової бібліотеки, яка тепер носить його імя, організатор радієвого інституту, біохімічної лабораторії . Почесне, відоме всьому світові ім’я академіка Володимира Вернадського носить українська полярна наукова станція в Антарктиді. Таку ж назву носить гірський і хребет.

Українська полярна станція «Академік В.Вернадський»

Володимир Миколайович Кубійович (*1900 – †1985 рр.) Український історик, географ, енциклопедист, автор фундаментальної праці «Географія України та сумежних земель», видав «Атлас України та сумежних земель» тощо. Багато років поспіль очолював Наукове товариство ім. Шевченка у Європі, був редактором багатотомної «Енциклопедії українознавства» та ін.

ВНЕСОК УКРАЇНЦІВ У ВИВЧЕННЯ СВІТУ Українські вчені та мандрівники брали участь у дослідженнях різних регіонів світу. ВасильГригорович Барський - український православний письменник та мандрівник. У XVIII ст. здійснив мандрівку у країни Західної Європи та Близького Сходу і докладно описав свої подорожі. Цікавими є його нотатки про перебування у Золотій Орді та при дворі хана Узбека. Ці його спостереження є багатими на відомості економічного, етнографічного і культурно-побутового характеру.

Юрій Федорович Лисянський (*1773 – †1837рр) мореплавець українського походження (народився у м. Ніжині Чернігівської губернії), географ, океанограф, засновник російської науки океанографії, капітан I – го рангу, офіцер британського та російського флотів. У першій навколосвітній російській експедиції під керівництвом Івана Федоровича Крузенштерна (1803 – 1806 рр.) командував суднами «Нева» та «Надія». Відкрив один з Гавайських островів, названий його ім’ям та острови в архіпелазі Олександра. Першим описав Гавайї, склав словник гавайської мови, свої враження від експедиції виклав у мемуарах «Мандрівка навколо світу», навчав курсантів адміралтейства у Санкт-Петербурзі.

Микола Миколайович Миклухо – Маклай (*1846 - †1888 рр.) – антрополог зі світовим ім’ям. Все своє коротке життя він присвятив вивченню народів, що населяють тропічні острови Тихого океану. Тоді мало що знали про аборигенів Океанії, вважали їх дикунами. У 1871 році М. Миклухо-Маклай заради наукового експерименту оселився на острові Нова Гвінея і провів серед тубільців цілий рік. На превеликий подив усього вченого світу тих часів, Миклухо-Маклай вчений не лише лишився живим та неушкодженим, але й встановив з папуасами дружні стосунки.

Довів рівність рас та народів

Над проектом працювали: Анастасія Вавринчук – 8- А клас Радміла Лєвашова – 8 - А клас Сергій Чайковький – 8 - А клас Денис Ковальчук – 8 - Б клас