Презентація "Головний мозок хребетних тварин"

Відділи головного мозкудовгастий мозок;середній мозок;задній мозок (міст і мозочок);проміжний мозок;кінцевий мозок (великі півкулі мозку).

Стовбур мозку Стовбур мозку складають: довгастий мозок, міст, середній мозок і проміжний мозок. Звідси виходять 12 пар черепно-мозкових нервів, які з'єднують мозок людини з органами чуття, м'язами і залозами, розташованими, в основному, в області голови.

Функції довгастого мозку. У довгастому мозку знаходяться такі центри:дихальний;травлення і обміну речовин;серцевої діяльності;судиноруховий;безумовних харчових рефлексів;захисних рефлексів (кашлю, чхання, кліпання, сльозовиділення);центри зміни тонусу деяких груп м'язів і положення тіл

Міст Міст розміщений вентральніше довгастого мозку і являє собою утворення вентральної поверхні СГМ. Він вміщує ядра V, VI, VII I VIII пар ЧН, а також велику кількість нейронів, які передають інформацію про рухи від лобних часток великих півкуль до мозочка (фронто-понто-церебральний шлях).

Середній мозок. У середньому мозку містяться ядра, які регулюють напругу м'язів, або м'язовий тонус. Імпульси, що йдуть від ядер забезпечують співвідношення тонус м'язів згиначів і розгиначів. Через середній мозок проходять рефлекторні дуги орієнтовних рефлексів на зорові і звукові роздратування. Вони проявляються у поворотах голови і тіла в сторону світлових або звукових подразників. Бере участь у регуляції станів неспання і сну, виникнення емоцій. 

Проміжний мозок Проміжний мозок включає: зорові горби (таламус), надбугорну ділянку (епіталамус), підбугорну ділянку (гіпоталамус) та колінчасті тіла. Проміжний мозок регулює діяльність залоз внутрішньої секреції, бере участь у процесах сну, пам'яті, інстинктивної поведінки, психічних реакцій. 

Таламус. Таламус відповідає за усі види чутливості (крім нюхової) і координує міміку, жестикуляцію, інші прояви емоцій. Через таламус проходять до кори великих півкуль нервові імпульси від усіх органів чуття (зору, слуху, смаку, тощо). Велика частина складних рухів, таких як ходьба, біг, плавання, пов'язана з проміжним мозком. Зверху до таламуса прилягає епіфіз — залоза внутрішньої секреції. Ядра епіфіза беруть участь у роботі нюхового аналізатора. Знизу міститься інша залоза внутрішньої секреції — гіпофіз

Гіпоталамус Гіпоталамус контролює діяльність вегетативної нервової системи, бере участь у підтримці на оптимальному рівні обміну речовин і енергії, у терморегуляції, регуляції діяльності травної, серцево-судинної, дихальної та ендокринної систем. Під його контролем перебувають такі залози внутрішньої секреції, як гіпофіз, щитовидна залоза, статеві залози, підшлункова залоза, надниркові залози. У проміжному мозку перебувають підкоркові центри зору і слуху.

Задній мозок Задній мозок складається з моста і мозочка. Мозочок сввідіграє основну роль у підтримці рівноваги тіла, координації рухів і підтримці тонусу м'язів. Хоча мозочок і пов'язаний з корою головного мозку, його діяльність не контролюється ідомістю. Основні функції мозочка:регуляція пози тіла і підтримка м'язового тонусу;координація повільних довільних рухів з позою всього тіла (ходьба, плавання);забезпечення точності швидких довільних рухів (писання). При ураженні мозочка його власник не може стояти з закритими очима, кінцівки тремтять, точність рухів порушена, мова робиться невиразною. 

Мозочок. Мозочок відіграє основну роль у підтримці рівноваги тіла, координації рухів і підтримці тонусу м'язів. Хоча мозочок і пов'язаний з корою головного мозку, його діяльність не контролюється свідомістю. Основні функції мозочка:регуляція пози тіла і підтримка м'язового тонусу;координація повільних довільних рухів з позою всього тіла (ходьба, плавання);забезпечення точності швидких довільних рухів (писання). 

Кінцевий мозок Кінцевий мозок — вищий відділ центральної нервової системи, керує діяльністю інших відділів головного і спинного мозку, складається з правої і лівої півкуль, з'єднаних мозолистим тілом. Сіра речовина утворює кору головного мозку. Кора головного мозку — це тонкий шар сірої речовини (тіл нейронів), товщиною всього кілька міліметрів, що покриває увесь передній мозок. Біла речовина утворює провідні шляхи півкуль. У білій речовині розсіяні ядра сірої речовини (підкоркові структури).

головний мозок риб Головний мозок риб має примітивну будову, що характеризується малим об’ємом і незначним розвитком переднього відділу.   Передній мозок порівняно з іншими відділами малий і не розділений на півкулі. На поверхні переднього мозку у цих тварин немає ще нервових клітин (кори). Від переднього мозку наперед відходять невеликі нюхові частки. Фактично передній мозок риб має зв’язок з органами нюху і є нюховим центром.   За переднім розміщений проміжний мозок, що прикритий зверху переднім і середнім мозком.   Середній мозок є найкраще розвиненим і найбільшим відділом мозку риб. Він має зорові центри. Орган зору у риб має провідне значення у пошуках їжі, тому середній мозок має значні розміри. До того ж середній мозок є інтегруючим відділом головного мозку, оскільки саме сюди поступає інформація від усіх органів чуття, здійснюється їх аналіз, формуються відповідні реакції.   Мозочок, який в усіх хребетних здійснює координацію рухів, у риб розвинутий особливо добре, оскільки рухи їх відрізняються великою складністю. Довгастий мозок містить центри дихання і кровообігу.

У земноводних полягають у збільшенні загального об’єму головного мозку і подальшого розвитку його переднього відділу, що пов’язано з адаптацією до умов наземного середовища. Одночасно відбувається розділ його на дві півкулі. Поверхні півкуль утворює нервова тканина (волокна), але кори ще немає.   Передній мозок земноводних теж виконує функції нюхового центру. Проміжний мозок, як і в риб, містить епіфіз і гіпофіз. Середній мозок ще зберігає великі розміри, але дещо зменшений. Мозочок розвинутий слабо, що пов’язано з досить простими рухами цих тварин. Пересуваються вони шляхом одноманітних рухів — стрибків. До того ж більшість земноводних ведуть малорухливий спосіб життя. Головний мозок амфібій

Головний мозок рептилій. Плазуни є першими дійсно наземними хребетними тваринами. Різкі швидкі коливання температури, вологості, співвідношення хімічних агентів, різноманітність звукових і зорових подразників у наземних форм призводять до прогресивного розвитку органів чуття і головного мозку.   Передній мозок стає найбільшим відділом порівняно з іншими. Наперед від нього відходять добре розвинені нюхові частки. На поверхні півкуль вперше в процесі еволюції утворюється кора, яка ще не покриває всієї поверхні півкуль, а утворює лише дві ділянки . У цілому кора має примітивну будову. Отже, передній мозок стає провідним відділом центральної нервової системи.   Середній мозок -розміри його скорочуються. Мозочок розвинутий значно краще, ніж у земноводних.

Головний мозок птахів. Центральна нервова система птахів складається з головного й спинного мозку, які, у свою чергу, утворені безліччю нервових клітин (нейронів). Найбільш помітна частина головного мозку птахів — великі півкулі, що представляють собою центр вищої нервової діяльності. Поверхня їх гладка, без борозен і звивин, характерних для ссавців, площа їх відносно невеличка, що добре корелює з порівняно низьким рівнем «інтелекту» пернатих. Усередині великих півкуль розміщені центри координації інстинктивних форм активності, у тому числі годівлі й співу.

Головний мозок птахів. Мозочок, що у птахів є особливо цікавим, знаходиться безпосередньо за великими півкулями й покритий борознами та звивинами. Його складна будова й великі розміри відповідають непростим завданням, пов’язаним зі збереженням рівноваги в повітрі й координацією безлічі необхідних для здійснення польоту рухів. У птахів добре розвинені багато органів чуття. Щоб досить добре бачити під час швидкого польоту, птахи мають кращий, ніж усі інші тварини, зір. Добре розвинений у них також слух, але нюх і смак у більшості видів слабкі. Очі птахів володіють рядом структурно-функціональних особливостей, що корелюють із їхнім способом життя. Особливо помітні їхні великі розміри, які забезпечують широке поле зору. У деяких хижих птахів вони набагато крупніші, ніж у людини, а у африканського страуса — крупніші, ніж у слона.

Головний мозок ссавців. Головний мозок ссавців , також як і мозок птахів, відрізняється значним, непропорційним розвитком півкуль переднього мозку. Однак збільшення розмірів головного мозку ссавців відбувається не за рахунок нижньої частини (смугастих тіл), як у птахів, а за рахунок верхньої частини (кори). На всій поверхні півкуль утворюється кора .   Кора, що виникла, на відміну від старої кори плазунів, отримала назву нової кори. За будовою нова кора є складною структурою, що утворюється з багатьох шарів нервових клітин різних типів. У нижчих ссавців поверхня кори гладенька, а у вищих вона утворює численні закрутки, що значно збільшують її поверхню.

Головний мозок ссавців. Проміжний мозок, прикритий зверху переднім, має характерні для всіх вже перерахованих класів придатки у вигляді епіфіза і гіпофіза.   Середній мозок значно зменшений у розмірах. На відміну від попередніх класів, замість двох (зорові центри) утворюються чотири горбики. Передні горбики з’єднані з зоровими рецепторами, а задні — із слуховими. Мозочок прогресивно розвинений, про що свідчить різке збільшення органу та його складна зовнішня і внутрішня структура. Слід вказати на таку закономірність: чим вища організація тварини, тим менший її спинний мозок, а більший головний у загальному обсязі центральної нервової системи. Так, наприклад, у черепахи співвідношення ваги спинного мозку і головного 1:1; у голуба — 1:2; у кота — 1:3; у собаки — 1:5; у кита — 1:10; у шимпанзе — 1:15; а у людини — 1:49.   З появою кори головного мозку   вона   починає контролювати всі процеси, що відбуваються в організмі.

Головний мозок ссавців На думку вчених еволюція головного мозку пов’язана передусім із збільшенням у ньому кількості нервових клітин й ускладненням їх функцій. Через те, що кора в процесі розвитку потовщувалась мало, кількість нервових клітин збільшувалась за рахунок її складчастості.   Разом з розвитком кори утворюється складна система нервових волокон, що з’єднують різні ділянки кори, праву і ліву півкулі між собою, а також з різними відділами мозку. Кора стає інтегруючим відділом головного мозку, у ній знаходяться вищі чутливі (зору, слуху, дотику та ін.) і рухові центри. Отже, поряд з морфологічною перебудовою, з’являються і якісні функціональні особливості кінцевого мозку.

Висновки Отже, значення великих півкуль головного мозку полягає в тому, що вони забезпечують складну поведінку тварини, її тонке пристосування до умов існування, які безперервно змінюються. Причому у вищеорганізованих тварин роль великих півкуль і кори у життєдіяльності всього організму виражена значно сильніше, ніж у ижчих хребетних. Отже, еволюція нервової системи на даному етапі завершилася формуванням кінцевого мозку — створенням кори, як принципово нового утвору, що прогресивно розвивається і контролює всі нервові структури, які виникли раніше, а також всі процеси, що відбуваються в організмі.

Робота з OR- еодом

Вив.пар.36