Про матеріал
Миколай Коперник довів, що в центрі Сонячної системи розташоване Сонце, а всі планети обертаються навколо нього;
Йоганн Кеплер (1571–1630) відкрив закони руху планет навколо Сонця;
Ґалілео Ґалілей створив телескоп і за його допомогою побачив супутники Юпітера.
Англійський учений Ісаак Ньютон встановив закон Всесвітнього тяжіння.
Гравітаційна взаємодія — взаємодія, яка є властивою всім тілам у Всесвіті й виявляється в їхньому взаємному притяганні одне до одного
Два тіла (дві матеріальні точки) притягуються одне до одного із силою, що прямо пропорційна добутку маси цих тіл та обернено пропорційній квадрату відстані між ними.
Закон всесвітнього тяжіння застосовують тільки у випадках, коли відносна швидкість руху тіл набагато менша від швидкості поширення світла. У загальному випадку тяжіння описується загальною теорією відносності Ейнштейна.
Закон Галілея. Усі тіла падають на поверхню землі при відсутності сили опору з однаковим прискоренням, тобто прискорення вільного падіння не залежить від маси тіла.
Перші досліди з дослідження вільного падіння провів Галілео Галілей, кидаючи кулю й гарматне ядро з вежі в м. Піза
Ісаак Ньютон використовував велику скляну трубку, з якої можна було викачати повітря, і спостерігав, що пір’їна і сталева кулька у вакуумі падають одночасно
Експериментально встановлено, що прискорення вільного падіння тіл не залежить від маси тіл і є сталою величиною
Вектор прискорення вільного падіння завжди напрямлений вертикально вниз.
Рух тіла лише під дією сили тяжіння називають вільним падінням
Вага тіла. Сила з якою тіло діє на горизонтальну опору чи вертикальний підвіс.
Невагомість. Рух тіла під дією тільки однієї сили - сили тяжіння.
Швидкість, яку необхідно надати тілу, щоб воно стало штучним супутником планети називають першою космічною швидкістю.
Швидкість, якої потрібно надати тілу, щоб воно, подолавши притягання планети, перетворилося в супутник Сонця, називають другою космічною.
Швидкість, якої потрібно надати тілу, щоб воно, подолавши притягання Сонця, покинуло межі Сонячної системи називають третьою космічною.
Найбільша відстань на якій супутник все ще буде обертатись навколо Землі, - 1,5 млн км.
Якщо ж супутник опиниться на більшій відстані, то сила тяжіння з боку Сонця буде збурювати його рух, або повертаючи супутник на менші висоти, або ж перетворюючи його в штучну планету.