Презентація: "Хто такий Борис Грінченко?"

Хто такий Борис Грінченко?Ярослав Брунько – студент-першокурсник КСУБГ

Дитинство. Народився 9 грудня 1863 року в родині збіднілих дрібнопомісних дворян на зниклому тепер хуторі Вільховий Яр біля села Руські Тишки на Харківщині (деякі джерела вказують місцем народження інший хутір Вільховий Яр, який тепер увійшов до складу селища Прелесне Харківського району). Батько — відставний штабс-ротмістр Дмитро Якович Грінченко. Навчився читати в 5 років, перечитав всю батьківську бібліотеку, почав писати вірші

1874—1879 роках навчався в Харківському реальному училищі, де зблизився з народницькими гуртками. За поширення заборонених царським урядом видань його заарештували і кілька місяців тримали в ув'язненні. Після звільнення довелося залишити навчання і самому почати заробляти на життя.

Склавши при Харківському університеті іспити на звання народного вчителя, Грінченко з 1881 до 1893 р.(за винятком 1886—1887 рр., коли був статистиком у Херсонському губернському земстві) учителював на Слобожанщині і Катеринославщині. 1887 року разом з дружиною мешкав на Донбасі в селищі Олексіївка (Катеринославська губ., зараз Луганська обл.) та працював у народній школі Христі Алчевської. Багато писав, його твори регулярно друкувалися в журналах та альманахах. Вийшли в світ його поетичні збірки «Пісні Василя Чайченка» (1884), «Під сільською стріхою» (1886), «Під хмарним небом» (1893), «Пісні та думи» (1895), «Хвилини» (1903).

Бібліографічна діяльність. Грінченко належав до активних дописувачів критико-бібліографічного відділу журналу «Зоря». Свої зведені праці з поточної бібліографії він публікував під назвою «Новості української літератури» і «Нові українські книжки» під псевдонімами В. Чайненко і В. Вільхівський. Це були інформаційно-бібліографічні повідомлення з побіжними оцінками видань або збірники рецензій. Такий зведений матеріал бібліограф подав за 1886 та 1889 рр. У 1890-ті рр. він вміщував в «Зорі» окремі рецензії, іноді оцінював і львівські книжки. Грінченко вимагав від редакції «Зорі» систематичної роботи в ділянці поточної бібліографічної інформації, вказував на недостатнє рецензування продукції галицьких друкарень, пропуски окремих творів, висловлювався за публікацію оглядів щомісячних періодичних видань.

Про дружину Особливе значення для Грінченка мала його дружина Марія Миколаївна Грінченко (1863–1928) — письменниця, перекладачка, педагогиня та громадська діячка. Вона була не просто дружиною письменника, а його однодумницею та співпрацівницею. Подружжя разом працювало над культурними й освітніми проєктами, займалося видавничою діяльністю, перекладами та популяризацією української культури.

У Бориса та Марії Грінченків була донька Настя (Анастасія) Грінченко. Вона успадкувала від батьків інтерес до українського культурного та громадського життя. Настя також займалася літературною та перекладацькою діяльністю. Однак родину спіткала важка трагедія. Настя Грінченко померла 1908 року від туберкульозу, ще зовсім молодою. Її смерть стала великим ударом для батьків. Через два роки, у 1910 році, помер і Борис Грінченко.

Вшанування пам’яті Бориса ГрінченкаІм’ям Бориса Грінченка названо Київський столичний університет імені Бориса Грінченка. У Києві та інших містах України встановлено пам’ятники й меморіальні дошки на його честь. Наукова та літературна спадщина письменника вивчається в закладах освіти та наукових установах. Проводяться наукові конференції, літературні вечори, виставки та просвітницькі заходи, присвячені його діяльності. Твори Бориса Грінченка входять до програм з української літератури та історії української культури. Його ім’я стало символом служіння українській мові, освіті, культурі та розвитку українського суспільства.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!