Презентація .І.Франко "Сойчине крило".

Тема уроку: Новела І. Франка «Сойчине крило». Жіноча доля в новітній інтерпретації.

Мета: проаналізувати новелу як жанр літератури, з’ясувати сюжетно-композиційні елементи твору, розкрити світ почутті в і пристрастей, створений великим майстром на основі новели «Сойчине крило», розкрити образ Марії, його неоднозначність, допомогти зрозуміти психологію душі героя – адресата, розвивати зв’язне мовлення, вміння учнів досліджувати особливості новели, спонукати до роздумів про складність людського життя, про цілющу силу кохання; виховувати інтерес до творчості поета, чистоту і благородство почуттів, серцем пізнати, що любов – найсильніша, бо вона – від Бога.

 

Обладнання: мультимедійна дошка, портрет Івана Франка, текст новели, ілюстрації до вистави «Сойчине крило», виставка прозових творів Івана Франка, запис пісні на слова Івана Франка «Чому являєшся мені у сні» у виконанні В. Козловського.

 

Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу (психолого – літературознавче дослідження).

 

Методи і прийоми: «Робота в групах», «Робота в парах», «Пошукова діяльність», «Словникова робота», «Хвилинка біології», «Асоціативний кущ», «Діалог споріднених душ», «Сенкан».

 

ХІД УРОКУ

 

Любов – це кара, це сумна в’язниця, Бог від якої заховав ключі.

     П.Сорока

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Інтерактивна вправа «Очікування»

- На сьогоднішньому уроці ми говоритимемо про кохання. Чого ви очікуєте від уроку?

Учні на аркушах у формі пелюстки пишуть свої очікування, які зачитають у кінці уроку.

Вступне слово вчителя

Листи – освідчення в коханні,

Листи – поради і повчання,

Листи – для серця справжня втіха,

Листи – зі звісткою про лихо.

Немов птахи летять до нас,

Летять крізь відстані і час…

2. Створення емоційно-позитивної атмосфери на уроці.

 

• Чи писали ви коли-небудь листи коханій людині? Чи легко це робити? Чому?
• А чи отримували листи від коханих?
• У кожного з вас на парті лежить лист. Відкрийте його.

 

У листах – поетичні рядки про кохання Івана Франка, Лесі Українки.

Учні читають поетичні рядки, обмінюються враженнями.

 

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

Звучить пісня у виконанні В.Козловського на слова І.Франка «Чому являєшсь мені у сні?»

• Які думки і почуття викликала і вас ця пісня?
• «Який довершений витвір – людина…» - проголошує В. Шекспір словами свого героя Гамлета.

Іван Франко – митець титанічної праці. Ви вже знаєте Івана Франка як Великого Каменяра, вічного революціонера, українського Мойсея. І як зазначав М. Коцюбинський, «людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного». Ми вивчали ще один розділ з життєвої книги поета, з якого Франко постав як людина, чоловік, що кохає і страждає, радіє і тужить, вірить і зневірюється.

• Що є кохання для Івана Франка?

Учні коротко аналізують збірку «Зів’яле листя».

 

ІІІ. ЦІЛЕВИЗНАЧЕННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ.

• Ми сьогодні розпочинаємо вивчення ще однієї сторінки творчості митця, яка допоможе кожному з нас замислитись над вічним;
• розкриємо багатогранність письменника через його твір, переживання, роздуми його героїв;
• творчо осмислимо морально-етичний пафос твору;
• повчимося у великого митця вміння виражати високі почуття;
• виявляти власні життєві пріоритети.

 

Робота з епіграфом

• Прочитайте поетичні рядки. Поясніть їх зміст. У кінці уроку дайте відповідь на запитання: чим було кохання для героїв твору?

 

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 

1. Вступне слово вчителя

Кохання… Про нього мріють, на нього чекають. Це почуття прекрасне не тільки своєю природністю, але й тим духовним збагаченням, котре наповнює серця. Кохання – одне з найсвітліших, найвеличніших людських почуттів, неповторне і вічне, як життя, прекрасне і таємниче.

 Сьогодні ми ще раз поринемо у цю таємницю… Бо ж «Сойчине крило» - це чи не найкращий твір Франкової малої прози. Зокрема в огляді «Новини нашої літератури» А. Крушельницький відзначив, що «Сойчине крило» зі збіркою «На лоні природи» - «найбільш інтересне оповідання, бо доктор Франко підносить у сім оповіданню любов на незвичайно високий п’єдестал – обтрясає її, що так скажу, із земських пут…».

 У чому незвичайність часової організації новели? (Фабульний час повісті-новели триває декілька годин новорічного вечора, а сюжетний, по суті, охоплює все життя центрального персонажа)

• Як ви вважаєте, чому ми розпочали сьогоднішній урок з листів? (Відповіді учнів). Лист стає своєрідним композиційним центром. Він відтворює історію кохання Хоми і Мані, відтворює життєві пригоди дівчини після її зникнення.
• Який жанр цього твору? (Це і лист, і щоденник (записки відлюдника), і новела).
• Отже у мене в руках – лист, який написала Марія Массіно… Кажуть чужі листи читати не можна, а якщо ознайомитись з ним через сприйняття героя твору?

 

2. Метод «Мікрофон»

• Що у нашому житті є незбагненним? Що не піддається поясненню, простій логіці, є загадковим і незрозумілим?

Відповіді учнів.

• Найперше, звичайно, - це душа. Особливо, коли вона страждає від кохання, від зради, від морального і фізичного болю.

 

Об’єктом уваги Франка у новелі «Сойчине крило» є душа людини, її страждання. Письменник показує, як велика сила кохання здатна зцілити зболену душу.

 

V. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

 

1. Бесіда

 - Які роздуми виникли у вас під час читання новели «Сойчине крило»?

Міркування учнів.

• Отже, новела надзвичайно прониклива, аж болюча. Твір за обсягом близько 40 сторінок, а здається, що ми прочитали поему про кохання і страждання, побачили митарства по колу пекла головної героїні, боротьбу між почуттями і байдужістю, самотністю героя-адресата. Очевидно єдине: такий твір могла написати людина, яка сама зазнала мук кохання. Які проблеми порушено у творі?

 

Учень. У новелі «Сойчине крило» автор порушує проблеми морально-етичного плану: кохання, вірності і зради, людських стосунків, щастя. Оскільки І.Франко – письменник-філософ, закономірним є і те, що у новелі він порушує питання про сенс людського буття, буття чоловіка, інтелігента зокрема, і жінки, яка прагне свободи, щастя.

 Учням було дано завдання дібрати вдома цитати до однієї з проблем, зробити короткі коментарі.

 

2.Проблематика новели

 

1) Сенс людського буття

Проблематика новели «Сойчине крило» є екзистенційною за характером, бо Іван Франко порушує не просто проблему нещасної любові чи невдалого життя героїв, а проблему людського буття взагалі.

 Головний герой новели поділяє матеріалістичні погляди: спочатку «весь був у громадській праці», мріяв про хліборобські спілки, займався агітацією серед селян, за що, очевидно, сидів у в’язниці. Але коли став жертвою власних пристрастей, то суспільство, держава, народ стали для нього «подвійними кайданами». Герой став самітником, відлюдьком. Таке життя нікчемне. У кінці твору герой це зрозумів і повернувся до себе, до людей.

 Сенс буття Марії полягав у пошуках щастя. Вона мріяла про різні світи, про волю, достаток, палке кохання. Але доля жорстоко покарала її за втечу і зраду. Наприкінці вона зрозуміла, що щастя було зовсім поруч.

 

2) Кохання

 Головна ідея новели – це утвердження думки про цілющу силу кохання, про повернення людини до своєї  сутності.

 Марія після трирічних поневірянь у пеклі злочинницького світу повертається до коханого, бо зрозуміла, що основним принципом життя є любов. У цьому полягає гуманістичний пафос твору. Чи варто було вирушати кудись на пошуки великої любові й розкоші, щоб врешті-решт опинитися в рідному краї і тут пізнати справжнє кохання і стати щасливою?

 В душі Хоми – Массіно відбувається боротьба між байдужістю до життя, самотністю, образою і почуттями «живого чоловіка», які перемагають, бо кохання – рушійна сила життя.

 

3. Робота над ідейно-художнім змістом новели шляхом комплексного аналізу тексту.

1. Робота в групах

Літературознавці. Проаналізувати новелу як жанр літератури. З’ясувати сюжетно-композиційні елементи твору.

Психологи. З’ясувати мотиви поведінки головної героїні, розкрити психологію її душі. Створити «асоціативний кущ» до образу.

Аналітики. Простежити за змінами у погляді на сенс людського буття героя-адресата, розкрити його внутрішній світ.

Захист кожною групою своїх творчих знахідок.

2. Виступ літературознавців «Сюжетно-композиційні особливості новели «Сойчине крило»»

 

Літературознавці. Жанр твору «Сойчине крило» - новела. У словнику літературознавчих термінів подано таке визначення новели

 

Новела – різновид оповідання. Це невеликий прозовий твір про якусь незвичайну подію, що стала поворотною в долі персонажа. Дія в новелі напружена, розвиток сюжету стрімкий, гостро конфліктний, із несподіваною розв’язкою. Новелу іноді називають «сестрою драми». Усі ці ознаки є у сюжетній канві твору І Франка «Сойчине крило».

 

В основу новели покладено історію кохання двох споріднених душ, двох палких сердець, які постраждали через особисту нерозважливість. Дія відбувається проти Нового року в кімнаті головного персонажа протягом кількох годин, утім, сюжет охоплює все життя героя і розкриває події трьохрічної давності. Новела має підзаголовок «Із записок відлюдька». Це щоденник головного героя, у структуру якого вплетено лист-сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, що надає розповіді ще більшого психологічного напруження.

 Уперше в українській прозі Іван Франко вводить прийом розлогого листа, який є і жанровим компонентом твору, і детальною розповіддю про взаємини закоханої пари Хоми – Массіно і Манюсі, про життєві пригоди героїні  у пошуках щастя. Так автор намічає лінію фатальної жінки. Сюжет твору як у романтичній мелодрамі. Після втечі коханої герой-адресат занурився в егоїстичне самозакохане життя, улаштувавши ніби втечу від самого себе. Так само тікає від себе і Манюся – від свого справжнього кохання, з тихого лісу у вир злочинницького світу. Обидві сюжетні лінії тісно переплітаються, доповнюючи одна одну. Це ніби діалог двох змучених душ, як і наприкінці твору повертаються до себе, до людей, до нового життя у «вірі, надії, любові».

 

3. Слово вчителя.

Жінка – нерозгадана таємниця, одвічна загадка, яку віками намагалися збагнути чоловіки. Іван Франко запитує:

Жіноче серце! Чи ти лід студений!

Чи запашний чудовий цвіт весни?

Чи світло місяця? Огонь страшенний,

Що нищить все?

Ці питання здавна цікавили таких велетнів психологічної прози як Гі де Мопассан, Лев Толстой, Віктор Гюго та інших.

 І. Франко дає оригінальну інтерпретацію жіночої долі у новелі «Сойчине крило». У чому ж неоднозначність образу Марії?

 

 

 

4. Виступ психологів «Психологія душі Марії»

Тендітна жіноча душа…  Вона може витримати нестримні пориви щастя, суму, радості, розпачу. Проте, реальний світ жорстокий, він часто завдає пекучого болю, змушує пройти всі кола пекла.

 Так сталося і з Марією: поневіряння злочинницьким світом, дві спроби самогубства – ось наслідки її необдуманого вчинку. Хто винен у тому, що Марія втекла від коханого, від самої себе? Що керувало її вчинками?

 Романтичне бажання жити, а не існувати, не просто бути, а стати – це прагнення і визначило її подальшу долю. Як кожна жінка вона мріяла про щастя, достаток, мріяла побувати у різних місцях світу. Вона жила покликом серця, прагнула почуватися особистістю, жадала повноцінного життя.

 Психологічний портрет Марії вражає багатством її внутрішнього світу, своєрідним баченням смислу буття і гармонії з природою, поетичним мовленням.

 Пристрасна натура, Марія перебуває у полоні палкого почуття і тому повертається до рідного краю, до того, кому першою освідчилася у коханні і кого свого часу зрадила. Шукаючи щастя вона помилилася у своєму виборі і тепер спокутує свої гріхи. Її лист Хомі – Массіно – це сповідь зраненої душі, яка, попри всі випробування, залишилася чистою, люблячою і поетичною. Ми ще раз переконуємося в тому, що кохання – велика сила. Воно здатне зцілити людину, повернути її до життя.

 

5. Психологічна хвилинка

Американські психологи довели, що людина не зовсім підвладна сама собі. Вона може виконувати обрану і особисто створену роль, може грати роль, створену іншими персонажами, іноді роль у житті обумовлена долею. До якого типу можна віднести Марію?

 Міркування учнів.

6. Асоціативний кущ до образу Марії.
7. Слово вчителя

Упродовж усієї новели ми спостерігали духовне очищення головного героя. На початку твору він – відлюдько, самітник. Поступово в ньому відбувається пробудження до життя, до кохання, він вчиться не просто існувати, а жити, прагне «рвонутися до нового життя».

8. Виступ аналітиків «Еволюція поглядів героя».

Хома-Массіно у своїх «Записках відлюдька» змальовує світ свого відчуження від людей. Він – інтелігент, розумний, освічений, який оточив себе штучними, хоча й мистецькими витворами культури. Улюблені книги, портрети Гете, Емнрсона, Рескіна, журнали, зокрема стаття Уайльда про Ісуса Христа, захоплення музикою – все це той «ілюзорний світ», у який поринув наш герой після того, як став жертвою кохання. Він став «артистом життя, естетом». Герой працює радником в одному бюро, зайнятий працею, що напружує розум, але не торкає серця. Він ввічливий, чемний, має гарні манери, але не має друзів, нікого не пускає у свою душу.

 Герой – відлюдько, самітник, суспільні проблеми, людські пристрасті не зворушують його, хоч у глибині серця жевріє іскра кохання, яка не дає йому спокою. Та він боїться навіть собі зізнатися у цьому.

 Перед нами звичайний чоловік, що зворушує силою свого почуття до дівчини. Це людина з ніжною, вразливою душею. Кохання окрилює його, дає сил боротися.

 Наш герой любив ліс, любив збирати гриби, природа допомагала відновлювати сили, збагачуватися духовно. Можливо, саме ця любов до природи і сприяла виникненню палкого почуття до Манюсі, яка уособлювала собою саму природу, ліс, була духовно близькою Хомі. Та після втечі коханої молодий чоловік боляче переживає зраду, і це породжує у ньому черствість, замкнутість, відчуженість.

 Однак Массіно не спроможний вирвати з душі чарівний образ дівчини, котру кохає всім єством, він не може протистояти живим почуттям. У кінці твору він повертається до себе, до людей. Кохання перемогло.

 

9. Діалог споріднених душ

Інсценізація.

Лине музика А. Кос-Анатольського

Хома. Сороковий рік життя, так як і тридцять дев’ятий, і тридцять восьмий, починатиму зовсім інакше. Відлюдьком, самітником. Жити для себе самого, з самим собою, самому в собі! Я витворив собі оте життя як не здобуту твердиню, в якій живу й паную… Ся твердиня побудована в моїй душі.

 Думав, що й  вона буде, без неї празник не празник,  і Новий рік не Новий рік. Попробуймо обійтися без неї.

 

Марія. Чи тямиш мене? Тямиш мій сміх? Ха,ха,ха! Ха,ха,ха! Тямиш той ліс, мій рідний ліс, якого нема другого в світі? Се не був ліс, се я була… Я сконцентрувала всю силу своєї волі, весь огонь своєї пристрасті, всі чари своєї душі і тіла, щоб навіки вписатися у твою тямку…

 

Хома. Женщино, демоне! Чого тобі треба від мене? Чого ти завзялася мучити мене? Я віддав тобі все, що було найкраще в моїй душі… Я віри в у тебе, як у себе самого… Говори собі, пиши собі що хочеш! Я тепер дивлюся на все оком естетика. І де ти сміятимешся, я байдуже здвигну раменами. І де ти плакатимеш, я засміюся.

 

Марія. Не сердься на мене, мій Массіно, не сердься на мене! Не сердься на мене, Массіно мій! Я не винувата, що ти в моїм житті був тим палким сонцем, але ти не вірив у мене, у мою щирість, в мою любов… Я покарала тебе, і, коли у тебе є хоч шматочок людського серця в грудях, ти мусиш відчути ту кару. Та проте, Массіно, не сердься на мене! Я, караючи тебе, потерпіла сто, тисячу разів дужче, як ти.

 

Хома. А, може, її й правда?

 

Марія. Посилаю тобі сойчине крило. Здається мені, що се летить до тебе половина моєї душі. А як одна половина залетить, то від твоєї душі буде залежати, чи прилетить і друга.

 

Хома. Впадаєте в сентиментальність, шановна пані! Ваша історія з сойкою зовсім не до речі приточена.

 

Марія. Я знаю, Массіно, ти не любиш сентиментальності. І тебе вже занудило отеє балакання без змісту.

 

Хома. Се чорт, не женщина! Завважую, що вона, пишучи се, немов душею розмовляла зі мною і, вкладаючи свої фрази, рівночасно своїми ящірчатими очима слідила кождий рух моєї душі.

 

Марія. Ти віриш у силу сповіді? Массіно, любий мій, єдиний на світі, кого я правдиво і беззавітно любила і досі люблю, прошу тебе, слухай моєї сповіді!

 

Хома. Та що се я? Три чверті на дванадцяту! Господи! А я сиджу над цим листом і весь змочив його сльозами…

 Голубонько моя! Де ти, озовися! Нехай у сю новорічну годину хоч дух твій перелине через мою хату, торкне мене своїм крилом. Може, і я прокинуся, і стрясу з себе ті пута і рвонуся до нового життя.

 

10.                      Проблемне питання

• Чому Іван Франко ввів у твір образ сойки?
• Яку паралель можна провести між Марією і сойкою?

На дошці – зображення сойки. Учень зачитує заздалегідь підготовлений матеріал.

 Сойка – птах родини воронових. Довжина тіла близько 34 сантиметрів, вага 146-196 г.

 Сойка має здатність переймати звуки інших птахів, тобто має хороші імітаторські здібності. Пташка належить до найбільш обдарованих пересмішників. Їй підвладні не тільки всі звуки живої природи, а й нескінченна різноманітність механічних звуків. Іноді можна почути спільний спів сойок. Кожна з них навперебій спочатку видає мінорну свистячу трель, після якої йдуть тихий клекіт, глухий передзвін. До квітня подібні концерти закінчуються, після чого спів сойки можна тільки іноді почути на гніздовій ділянці. У всіх випадках спів сойки – явище вкрай короткочасне і нерегулярне. Воно припиняється, щойно пташка зів’є гніздо.

 

Висновок

Сойка імітує різні звуки, припиняє це робити, коли мостить гніздо. Марія усі три роки імітувала свої почуття і своє життя. У Євгена Гуцала є такий вислів: «Людина багато в чому схожа на пташку; у ранній молодості нестримно тягне її з дому, вона ладна забути все, з усім розпрощатися, щоб знайти для себе інше, нове життя, а пізніше, коли стільки побачено й пізнано, незбагненна сила тягне людину повернутися назад, до рідного гнізда, туди, де народився, звідки подався у світи…».

 

11.                      Дослідження символіки образів, їхнього смислового навантаження

Слово вчителя

• Оскільки ми аналізуємо новелу, то не можемо обійти й образи-символи, окремі художні деталі. І. Франко мав рідкісне уміння в незначній повсякденній деталі бачити характер або явище.

 

Робота з текстом. «Читання з міркуванням».

• Яку роль відіграють образи-символи, художні деталі у новелі? Яке їхнє смислове навантаження?
• Образ сойки – символ самої героїні, символ волі, свободи.
• Сойчине крило – символ душі.
• Перкальова червона сукня з круглими цятками – символ вірності кохання, пам’яті про любов.
• Подвійне сонце – подвійне життя, одне у побуті, інше – в душі.
• Ліс – гармонія людини і природи.
• Дзвінок – тривога, очікування чогось.

 

Робота в парах

• Чому новела називається «Сойчине крило»? 

 

VІ. УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ, НАВИЧОК

Сенкан до слова «кохання»

 

КОХАННЯ

Справжнє, вічне.

Окрилює, ранить, зцілює.

Справжнє кохання живе вічно.

Життя.

 

 

 

 

 

VІІ. ПІДСУМОК УРОКУ.

 

Метод «Мікрофон»

• Що є кохання для Франка?
• Чи може бути кохання без страждань?
• Як ви вважаєте, чи будуть наші герої після такої жахливої розлуки берегти свої почуття?

 

Учитель. Отже, повернімося до епіграфа.

• Чим для героїв твору було кохання? (Відповіді учнів)

 

У Монтеня є одна нехитра історія. Існувала країна, де цар у новорічну ніч посилав підданим у дарунок вогонь з власного вогнища. Уявіть: новорічна ніч, дім з погашеними вогнями в очікуванні царського дарунку, а потім… сузір’я вогнів, що освітлюють небо! Чекайте і ви цього милосердного вогню – вічного і благотворного вогню кохання. А коли це почуття прийде до вас, хай вам допоможуть твори Івана Франка. Читайте Франка завжди. Читайте, коли вам сумно чи радісно, бо почуття, вкладені автором у рядки творів, настільки сильні, що «сто тисяч літ горіть готові» і зігрівати нас. Кохайте і будьте коханими, пишіть листи своїм коханим. Нехай це святе почуття буде для вас щастям…

 

Рефлексія

• Чи справдились ваші очікування?

Учні з пелюсток оформлюють «квітку», зачитують свої очікування.

 

«Незакінчене речення»

«Сьогодні на уроці я почув(ла), побачив(ла), зрозумів(ла)…»

 

VІІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (НА ВИБІР)

1 група. Характеристика образу Марії

2 група. Скласти тези до перевірки знання змісту новели.

3 група. Скласти фанфік «Життя Хоми і Марії».