Презентація інформаційна у закладі освіти "Про насильство"

Про насильствоІнформаційна презентація у закладі освіти

Насильство може бути: Фізичне. Психологічне (емоційне)Сексуальне. Економічне (вимагання, псування або відбирання речей, грошей)До насильства відноситься дискримінація за будь-якою ознакою, яка проявляється в упередженому ставленні та різних діях.

За характером прояву можемо виділити. Одноразові насильницькі діїСистематичне насильство, що регулярно повторюється – булінг. Для розрізнення нової форми насильства, що отримала поширення і здійснюється у віртуальному просторі, використовується термін «кібербулінг»

18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)".

Міністерство юстиції України пояснило, як штрафуватимуть за цькування дітей. Керівник Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Владислав Власюк розповів "Українській правді. Життя", скільки доведеться викласти з кишені, якщо ваша дитина цькувала чи знущалася над іншою. Відтепер вчинення булінгу неповнолітньої чи малолітньої особи буде каратися штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин. Знущання, вчинені повторно упродовж року після або групою осіб каратимуться штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин. У разі цькування неповнолітніми від 14 до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу. Якщо керівник закладу освіти не повідомить поліцію про відомі йому випадки цькування серед учнів, його оштрафують на суму від 850 до 1700 грн або призначать виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

ЯК ПРИТЯГУВАТИМУТЬ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІЯК ПРИТЯГУВАТИМУТЬ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ?Після того, як повідомлення про вчинення булінгу надійшло до органів правопорядку, підрозділи поліції у справах неповнолітніх складають протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Після цього справа передається на розгляд до відповідного суду або судді за місцем вчинення правопорушення. Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення та призначають вид і розмір покарання. Строк розгляду справи судом – 15 днів з для отримання ним протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи.

Доказами у справах про факти цькування можуть бути:поясненя особи, яку притягують до відповідальності,пояснення потерпілого та свідків,висновок експерта (якщо в результаті вчинення правопорушення була завдана фізична чи психологічна шкода),речові докази у вигляді зіпсованих особистих речей постраждалого,письмові документи,матеріали листування, в тому числі – переписки в соціальних мережах, відео-матеріали, на яких зафіксовано процес цькування.

«Притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення булінгу (цькування) без рішення суду неможливе", – наголошує Владислав Власюк. Адміністративну відповідальність вчителів за приховування випадків булінгу закон не передбачає.

Прояви різних видів насильства: Фізичне насильство. Ляпаси. Потиличники. Кусання. Удушення. Припікання. Штовхання. Примус пити або їсти те, що шкодить здоровю (зокрема алкоголь, наркотики тощо)Побиття

Психологічне насильство. Словесні образи, крики. Приниження, безпідставна критика. Залякування, погрози. Шантажування, переслідуванняІзоляція. Прийняття однією особою рішення, які не обговорюються. Навіювання почуття провини, невпевненостіЗаборона бачитися/спілкуватися із рідними чи близькими людьми

Економічне насильство. Обмеження у доступі до власних коштів. Утиски свободи використання коштів. Позбавлення житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які людина має законне право. Заборона навчатися або обирати місце роботи (працювати)…тощо…

Сексуальне насильство. Примус до статевих контактів у небажаній ситуації або в небажаний час. Зґвалтування. Примус до небажаних форм статевих контактів. Примус до спостереження за статевими контактом кривдника з іншими. Підглядання. Залучення до порно-індустрії чи секс-бізнесу

Зміни до закону. Центр "Жіночі перспективи" отримав права та озвучив українською мовою культовий мультфільм "Tea consent". Мультфільм був створений у 2015 році, для підсилення інформаційної кампанії британської поліції, в рамках якої громадянам Британії пояснювали, наскільки важливо отримати згоду партнера чи партнерки перед тим, як зайнятися з нею (чи з ним) сексом. Згода на секс - не складніша, ніж чашка чаю! 11 січня 2019 року вступають у дію зміни до Кримінального Кодексу України, відповідно до яких дії сексульного характеру, вчинені без добровільної згоди особи будуть кваліфікуватись як згвалтування чи сексуальне насильство.

25 листопада світ відзначає День боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок Кілька цифр:35 % жінок в усьому світі зазнали певного прояву фізичного або сексуального насильства з боку інтимного партнера або іншої особи (джерело: World Health Organization). У 2015 році близько 120 млн дівчат-підлітків (15–19 років) в усьому світі хоча б раз зазнавали сексуального насильства або інших форм примусу до сексу (джерело: UNAIDS). У 7/10 випадків постраждалі від сексуального насильства знали нападника (джерело: RAINN)

Ми відкорегували висловлювання, якими часто виправдовують насильство

Профілактика насильства. Незважаючи на масштабність і складність проблеми, система освіти має великі можливості для профілактики насильства. Її професійний і організаційний ресурс, сфера соціального впливу дозволяють здійснювати комплексний і системний вплив на всіх учасників освітнього процесу з метою формування моделі поведінки, заснованої на взаємній повазі та недопущенні насильства в міжособистісних відносинах, спільній діяльності.

Важливими умовами для запобігання насильству в закладі освіти є: • безпечна інфраструктура приміщень і території; наявність поста охорони, забезпечення контрольно-пропускного режиму і спостереження за місцями загального користування (їдальні, коридори, роздягальні, ігрові майданчики тощо) і технічними приміщеннями;

• наявність документа, що регламентує політику закладу освіти з питань попередження та реагування на випадки насильства; • включення пунктів щодо подолання насильства в статут, кодекс, правила поведінки, інформування про них усіх працівників закладу освіти, учнів і батьків; неухильне дотримання правил поведінки, розроблених і прийнятих колегіально;

визначення осіб, відповідальних за дотримання безпеки, профілактики насильства та координацію заходів реагування на його випадки, аналіз ефективності цих заходів і їх удосконалення; використання ефективних механізмів та інструментів виявлення (повідомлення), реєстрування та реагування у випадку насильства; своєчасне надання допомоги учасникам конфліктної ситуації силами педагогів та працівників психологічної служби;

взаємодія зі службами соціальної та психологічної допомоги, Національної поліції та охорони здоров’я з метою профілактики насильства та надання допомоги залученим до нього особам; застосування методів навчання і виховання, заснованих на повазі прав і гідності людини і гендерної рівності; доброзичливий стиль спілкування між усіма учасниками освітнього процесу, недопущення дискримінації в навчальному колективі за якимось ознаками;

реалізація освітніх програм і позашкільних заходів, що сприяють формуванню в учнів особистісних і соціальних (життєвих) навичок для розвитку і підтримки здорових міжособистісних відносин без насильства і дискримінації; залучення учнів і батьків до планування і реалізації заходів щодо покращення соціально-психологічного клімату в закладах освіти, профілактики насильства; проведення серед них інформаційно-просвітницької роботи; формування професійної готовності (навчання і підтримка) педагогічного колективу, керівництва, всіх працівників закладу освіти до реагування на випадок насильства і систематичної роботи щодо профілактики

Інформаційно-просвітницька робота має бути спрямована на підвищення обізнаності всіх учасників освітнього процесу про насильствойого наслідки;на навчання ефективного протистояння, у тому числі завдяки розвитку особистісних і соціальних (життєвих) навичок і педагогічних компетенцій.

Тільки в сукупності всі ці фактори створюють таке освітнє середовище, де зменшується ймовірність виникнення насильницьких відносин між учасниками освітнього процесу і підвищується здатність ефективно запобігати конфліктним ситуаціям, реагувати на них. Розв’язати проблему насильства щодо неповнолітніх можна тільки у разі спільної роботи педагогів, батьків і всіх дорослих, які так чи інакше причетні до виховання дітей. Метою роботи щодо нівелювання наслідків насильства є не заміна або усунення батьків, які не в змозі нести відповідальність за виховання своїх дітей, а допомога сім’ї у відновленні або формуванні здатності до названої діяльності

Насильство над дітьми – проблема, яка завжди існувала і скоріш за все, ще довго буде існувати. Сучасність демонструє такі його приклади, як смерть дітей від голоду, загибель їх під час бомбардувань і обстрілу, міжнародних конфліктів, на побутовому ґрунті тощо. Нерідкі і такі форми насильства, як торгівля дітьми, залучення до жебрацтва, проституція, економічна експлуатація, позбавлення житла, коштів для існування, зневага потребами й інтересами. Діти є найнезахищенішою і найуразливішою частиною суспільства, повністю залежною від дорослих. Саме з їх провини діти стають жертвами домашнього насильства, опиняються в зонах стихійних і природних катастроф, військових дій тощо.

Домашне насильство. Захист дітей від жорстокого поводження, попередження злочинів проти них є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить міждисциплінарний характер. До діяльності щодо припинення насильства повинні залучати працівників правоохоронної системи, органів опіки та піклування, представників соціальної та педагогічної спільнот, співробітників медичної і психологічної служб.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який набув чинності від 07 січня 2018 року № 2229-VIII (електронний реєстр доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2229-19), визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до ст. 1 вищезазначеного Закону домашнім насильством визнаються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Діяння визнається насильством лише тоді, коли воно порушує вимоги чинного законодавства і призводить чи може призводити до порушення конституційних прав і свобод члена сім’ї. Домашнє насильство може мати форму, як активних дій (нанесення побоїв, знищення майна тощо), так і бездіяльності, тобто пасивної поведінки особи, коли вона не вчиняє дій, які могла та повинна була вчинити, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків (наприклад, ненадання допомоги члену сім’ї, який перебуває у небезпечному для життя становищі).

Звертаємо увагу, що Міністерство освіти і науки України розробило методичні рекомендації (лист від 18 травня 2018 року №1/11-5480 (електронний реєстр доступу: https://imzo.gov.ua/2018/05/21/lyst-mon-vid-18-05-2018-1-115480-metodychni-rekomendatsiji-schodo-zapobihannya-ta-protydiji-nasylstvu/)) щодо запобігання та протидії насильству.