Презентація. "Клімат Івано-Франківської області"

Клімат Івано-Франківської області

Івано-Франківська  область  (до 9 листопада 1962 року – Станіславська) утворена  4 грудня 1939 року. Розташована  на  південному  заході  України, займає  північно-східну  частину Українських  Карпат, Прикарпаття  та  частково  Опілля

Івано-Франківська область розташована в географічному центрі Європи, на південному заході України, на стику двох великих природно-географічних підрозділів - Східноєвропейської рівнини та Східних Карпат. Івано-Франківська область межує із Закарпатською, Львівською, Тернопільською та Чернівецькою областями України. На крайньому півдні має державний кордон протяжністю 50 км з Марамуреським повітом Республіки Румунія. Площа області становить 13,9 тис. км², що становить 2,4% площі території України й займає 22 місце серед інших областей держави.

Конфігурація площі області має ромбовидну форму, діагоналі якого проходять з півночі на південь та з заходу на схід і мають приблизну довжину 200 і 150 кілометрів відповідно. Крайні точки: на півночі с. Виспа, Рогатинський район; на півдні с. Голошина, Верховинський район; на заході с. Сенечів, Долинський район; на сході с. Городниця, Городенківський район.

Клімат Івано-Франківської області має перехідний характер від помірно теплого вологого Західноєвропейського до континентального Східноєвропейського. Клімат області помірно-континентальний. Територія області лежить в атлантико-континентальній кліматичній області і формується під переважаючим впливом вологих повітряних мас Атлантичного океану та Середземного моря. Вторгнення арктичних повітряних мас з Північного Сходу взимку спричиняє різке зниження температури повітря, середземноморського повітря, з Південного Заходу влітку - підвищення температури повітря та інтенсивність посушливих явищ. Зима м'яка з середньою температурою січня -5 °C, літо тепле з середньою температурою липня + 18° С. У Карпатах клімат суворіший і змінюється з наростанням висоти. Середні температури тут на 3-5°С нижчі ніж у перед-гірській зоні.

Значна амплітуда висот (від 230 до 2061 м над рівнем моря) на відносно невеликій території є причиною прояву висотної поясності природних умов, у тому числі й атмосферних опадів. Температура повітря найтеплішого місяця (липень) у передгір'ях +18-20°, у високогірному ярусі +8-10°, найхолоднішого (січень) -3-9°. На схилах Карпат сніг лежить понад 5 місяців на рік. Тривалість залягання стійкого снігового покрову становить 100-110 днів. Середньорічна кількість опадів змінюється від 610 до 1000 мм, що пояснюється наявністю гір. Кількість днів з опадами в Івано-Франківській області найбільша в Україні (130-188 днів на рік).

Територію Івано-Франківської області можна поділити на п’ять тер­мічних зон: 1) холодну; 2) помірно-холодну; 3) прохолодну; 4) помірну і 5) теплу (рис. 13) . Холодна зона характерна сумами активних температур, які нижчі від 1000°С. її холодніша підзона розташована на висотах, що перевищують 1500 м, і охоплює субальпійські та альпійські пояси гір­ських лук. Суми температур тут звичайно бувають нижчими від 600°С. Ці термічні ресурси сприятливі лише для травостану. Менш холодна підзона обмежується ізолініями сум температур 600—1000°С. Вона виражена схилами вододільних хребтів і межигір’ями на висотах 1250—1500 м, де проростають хвойні ліси. Помірно холодну зону виділяють ізолініями сум температур 1000—1400°С. Зона розташована між висотами 950—1200 м і виражена на схилах і міжгірних долинах. Термічні ресурси зони дозволяють ви­рощувати Б долинах коренеплоди. Прохолодна зона відділяється від сусідніх зон ізолініями сум температур 1400—1800°С. Виражена в межах висот 750—950 м на схи­лах гір, вкритих лісами і чагарниками (штучними полонинами), а та­кож міжгірними долинами, де є достатньо тепла для вирощування льо­ну, коренеплодів і картоплі.

Помірна зона характерна сумами температур 1800—2400°С. її нижня межа проходить біля підніжжя, гір по горизонталі 400 м. Зона займає найбільшу площу порівняно з іншими гірськими зонами і поді­ляється на більш теплу (суми температур понад 2200°С) і менш теплу підзону. У межах зони теплові ресурси дозволяють вирощувати жито, овес, картоплю, льон, кукурудзу на силос; у більш теплій підзоні асор­тимент ярих культур ще ширший і розвинуте садівництво. Тепла зона характерна сумами температур 2400—2600°С до 2800°С на крайньому сході області. Вона займає територію Передкар­паття і Рогатинського Опілля. Термічні ресурси зони дозволяють успіш­но вирощувати пшеницю, кукурудзу, цукровий буряк, льон, овочеві та плодові культури. Природна рослинність виражена лісолучними фор­маціями. Цю зону для потреб сільського господарства доцільно району­вати детальніше. За ландшафтними, зокрема геоморфологічними озна­ками в межах зони можна виділити кілька провінцій та районів

Північна частина області — Лівобережне Придністров’я — поді­ляється на два кліматичні райони: 1) Прилипецьке горбогір’я з сумами активних температур 2400—2600°С та річними сумами опадів 700— 800 мм; 2) Галицьке або Бурштинське Опілля з такими ж приблиз­но сумами активних температур, але меншими (600—700 мм) сумами опадів. Придністровське Покуття необхідно поділити на три кліматичні райони: 3) Західний або Бистрицько-Тлумацький з сумами активних температур як у Придністровському Поділлі, але з меншою кількістю опадів (500—600 мм); 4) Центральний або Обертинський з такими ж сумами температур, але з річними сумами опадів 600—700 мм; 5) Схід­ний або Городенківський — найтепліший в межах області з сумами тем­ператур понад 2600°С і сумами опадів лише 500—600 мм. Передкарпаття теж можна виділити в окремий кліматичний район з сумами температур 2400—2600°С і сумами опадів 700—800 мм.

1. Наддністрянський з під-районами лівобережним та правобережним. У районі спостерігаються м'які зими з відлигами і нестійким сніговим покровом (сніговий покрив залягає протягом 100 днів, а в мало-сніжні зими - 50; середня висота снігового покриву становить 6-10 см). Весняні приморозки тривають до третьої декади квітня, в окремі холодні весни - до третьої декади травня. Осінні приморозки наступають у третій декаді вересня. До складу лівобережного підрайону входять Рогатинський та Галицький райони. Сума активних температур досягають 2300-2400°, річна кількість опадів - 660-700 мм, середня тривалість безморозного періоду 160-170 днів. До правобережного підрайону входять Калуський, Тисменицький і Тлумацький райони. Сума активних температур становить 2400-2500°, річна кількість опадів 610-750 мм. Середня тривалість безморозного періоду 155-160 днів.

2. Південно-східний. До його складу входить Городенківський, Коломийський та Снятинський райони. Сума активних температур досягають 2500-2600°, річна кількість опадів - 550-720 мм, середня тривалість безморозного періоду 150-170 днів. Сніговий покрив залягає протягом 100 днів, а в малосніжні зими - до 50 днів; середня висота снігового покрову становить 6-12 см. Весняні приморозки припиняються у першій декаді квітня, в окремі холодні весни - у третій декаді травня. Осінні приморозки наступають у третій декаді вересня.

3. Передгірський. До його складу входить Долинський район, північна частина Рожнятівського, Богородчанського та Надвірнянського районів та Косівський район. Сума активних температур досягають 2200-2500°, річна кількість опадів - 630-900 мм, середня тривалість безморозного періоду 150-170 днів. Сніговий покрив залягає протягом 105 днів, а в мало-сніжні зими - до 60-70 днів; середня висота снігового покрову становить 10-15 см. Весняні приморозки тривають до кінця квітня початку травня. Осінні приморозки наступають у середині вересня.

4. Гірський. До його складу входять південна частина Рожнятівського, Богородчанського та Надвірнянського районів та Верховинський район. У районі щороку спостерігається стійкий сніговий покров (сніговий покрив утворюється на початку грудня, а сходить на початку квітня; середня висота снігового покрову становить 30-35 см). Весняні приморозки тривають до першої декади травня, осінні приморозки наступають у середині жовтня. Сума активних температур досягає 1600-2200°, річна кількість опадів - 760-1000 мм, середня тривалість безморозного періоду 160-170 днів.

З табл. 1 видно, що річний хід температури повітря в області кон­тинентальний. У липні, найтеплішому місяці, середня температура по­вітря становить в районах Передкарпаття 19—19,5°, у найхолоднішому (січень) вона знижується до мінус 4—5,5°С. У горах липневі темпера­тури спадають на 0,7°С на кожних 100 м підняття. Тому середні тем­ператури липня в горах, на висотах близько 1700—1800 м знижуються до 9—10°С.. У січні вертикальний градієнт температури в 2 рази менший, ніж липневий. Тому в цей час зниження температури зі збільшенням висоти відбувається повільніше. Наприклад, в Івано-Франківську температури січня становлять мінус 5,1°С, а на станції Пожижевській (висота 1429 м) вона знижується лише до мінус 7,5°С 

На території Івано-Франківської області початок, кінець і трива­лість метеорологічних сезонів значно змінюється зі збільшенням висоти місця, що видно з рис. 12. Лінії показують хронологічні зміни дат стій­кого переходу середньої добової температури через 0,5 і 15°С зі збіль­шенням висоти у першу половину теплої частини року, коли темпера­тура підвищується і в другу його половину, коли вона знижується. За цими лініями і шкалою часу можна визначити початок, кінець і тривалість найтеплішого періоду та окремих його сезонів на будь-якій заданій висоті у межах 200—2000 м. Заштрихована частина рис. 12 означає зимовий сезон. Вертикальною прямою лінією теплий період розділено на першу і другу половину. Як видно з рис. 12, в горах зі збільшенням висоти запізнюється весна і швидше настає осінь. Поступово виклинюється метеорологічне літо і період активної вегетації (з температурою понад 10°С). Наприк­лад, вище рівня 850—900 м весна безпосередньо межує з осінню, а з висоти 1800 м з теплої частини виклинюється період з температурою понад 10°С. Причиною цього є зниження температури з висотою.

Презентацію підготував. Гурток географічне краєзнавство ОДЦТКУМ при Кривецькому НВККерівник Лешко Анна