Презентація Колізія морального й національно-культурного вибору в образах синів Тараса Бульби. Характеристика героїв повісті «Тарас Бульба». Вплив творчості М. Гоголя на розвиток у

(за повістю М. Гоголя«Тарас Бульба»)Урок-подорож«Патріотизм і трагічність братських доль»

Господь, подарувавши людині життя, наділив її свободою вибору, тому ми вільні вибирати все, що хочемо. Обвинувачувати долю у своїх бідах та нещастях можуть хіба що невдахи або ледачі люди, ті, кому не вдалось досягти успіху в житті.

Але не можна забувати про те, що той Божий дарунок - найцінніший, що є у людини, адже життя дається їй тільки раз, неповторне і кожному своє.

Довге чи коротке, воно триває лише від народження до смерті, і його не можна прожити двічі, бо воно одне-єдине, тому варто задуматись над тим, як його прожити.

Адже, як говорив В. Симоненко: «Більше тебе не буде завтра на цій землі, інші ходитимуть люди – добрі, ласкаві і злі».

А яка згадка залишиться про людину, що корисного зробила вона, щоб люди не забули її, залежить лише від неї.

Як поетично про це сказала Ліна Костенко: Я вибрала Долю собі сама. І що зі мною не станеться, – у мене жодних претензій нема до Долі – моєї обраниці.

Сьогодні ми прослідкуємо, як склалися долі синів Тараса Бульби: Остапа і Андрія. Пройдемо їхніми шляхами, придивимось, якими змалював своїх героїв автор, сформулюємо власне бачення тієї незбагненної сили, яку називають патріотизмом та коханням. Порівняємо ці образи, щоб зрозуміти складність і трагізм ситуації, у якій вони опинилися.

Колізія морального й національно-культурного вибору в образах синів Тараса Бульби

Епіграфи уроку: Життя – це можливість. Скористайся нею. Життя таке чудове – не змарнуй його. Мати Тереза - католицька черниця, засновниця доброчинних місій. Найвища із книг — книга життя, яку не можна ні закрити, ні знову відкрити за своїм бажанням. А. Ламартін – французький письменник і політичний діяч.

Пригадаємо події повісті, розташовуючи їх в правильному порядку.

Прономеруйте цитати із повісті «Тарас Бульба» в тій послідовності, в якій вони йдуть у творі.

Як колос пшеничний, підрізаний серпом, як молоде ягня, що почуло під серцем смертельне лезо ножа, схилив він голову і впав на траву, ані слова не промовивши. 1 Тієї миті ввійшла до покою татарка. Вона вже встигла нарізати принесений хліб, принесла його на золотій тарелі й поставила перед своєю панною.  1 Голодна бурса шугала вулицями Києва і змушувала всіх мешканців бути напоготові. I впав він на силі й вигукнув у скруті душевній:— Батьку! Де ти? Чи чуєш ти мене? — Врятовані, врятовані! — нестямно вигукувала вона. — Наші пробилися в місто, привезли хліба, пшона, борошна і зв'язаних запорожців! А на Остапа вже наскочило раптом шестеро; та лихої години, видко, наскочили… Але вже замагають Остапа.165342

Нічого святішого й нема від товариства! … поріднитися душею, а не по крові, може тільки людина. Бували й по інших землях товариства, а такого, як на нашій землі, не було ніде. Андрій, на щастя встигши відхопити руку, заорав носом просто в багнюку. Попереду полку летів лицар, дужчий і кращий за всіх. Так і остовпів Тарас, як уздрів, що то Андрій. І тут же зголосилося тридцятеро наймоторніших козаків заманити його. Ваші пестощі — чисте поле та кінь добрий — ото ваші пестощі! А цю шаблю бачите? — Оце ваша мати! А все решта — сміття!  І батько з сином, замість привітання після довгої розлуки, почали гамселити один одного і в боки, і в поперек, і в груди. 213654

Словникова робота. Колізія - 1. Гостра суперечність, зіткнення протилежних сил, інтересів, переконань, мотивів, поглядів, прагнень, джерел конфліктів та формування протистоянь. 2. Зображення життєвих конфліктів і боротьби в художньому творі.

«Патріотизм і трагічність братських доль» Навчання в семінарії Запорізька Січ. Облога польського міста. Маршрут подорожіСмерть братів. Повернення додому після навчання

Групова пошуково-дослідницька робота12 Аналіз образу Андрія Аналіз образу. Остапа

 Вперше ми зустрічаємося з Остапом і Андрієм на рідному батьківському подвір'ї, коли вони повертаються додому після закінчення Київської бурси. І уже в сцені зустрічі з батьками помічаємо різницю у їхній зовнішності та характерах.

То були два здоровенні парубки, які дивилися ще з-під лоба, як усі семінаристи, що лишень покінчали науки. Здорові, рум'яні їхні лиця укривав ніжний пух, що не знав іще бритви.

Остап-Андрій-молодший, має м'якшу натуру, він більш емоційний, — Сини мої, сини мої милі! Що буде з вами? Яка ваша доля? — шепотіла мати,  і сльози набиралися в зморшках…Вона гаряче, палко, слізно, як та степова чаєчка-небога, схилилася над своїми дітьми.старший син, прямодушний і водночас упертий, як і батько. Для Остапа головним автори-тетом завжди був батько. завжди був ближчим і ріднішим для матері.

Учорашні бурсаки раптом перемінилися: замість брудних чобіт — червоні сап'янці зі срібними підківками; шаровари, як Чорне море завширшки, з силою складок і зборок, обперезані золотим очкуром; до очкура начеплено було довгі ремінці на люльку з китицями та всякими брязкальцями. Кармазинові жупани, з блискучого, як вогонь, сукна, підперезані мережаним поясом; турецькі, золотом биті, пістолі були засунуті за пояс; шабля бряжчала при боці. Їхні лиця, ще не дуже засмаглі, здавалося, покращали й пояснішали; молодий чорний вус тепер наче яскравіше відтіняв їхню білизну і дужий, могутній цвіт юності; вони були прегарні під чорними смушковими шапками з золотим верхом.

Батьки прагнули дати дітям найкраще, і тому обидва брати отримують однакову освіту. Обидва з дванадцяти років потрапили в науку до Київської бурси. Життя поза домівкою не було легким: важко давалося схоластичне навчання, дошкуляв невлаштований побут.

Старший, , почав із того свою науку, що першого ж року втік додому. Його повернули, тяжко випарили й посадовили за книжку. Чотири рази закопував він свого букваря в землю і чотири рази, відшмагавши його немилосердно, купували йому нового. Запевне він зробив би те і вп'яте, коли б батько врочисто не заприсягся віддати його на цілих двадцять років у монастирські служки й не пообіцяв привселюдно, що він довіку не побачить Запоріжжя, якщо не навчиться в академії всякої науки. І тільки після цього Остап почав займатися з незвичайним старанням і незабаром зробився кращим із кращих у навчанні. Остап

Зовсім іншим був його молодший брат . Він мав живішу і трохи тоншу вдачу, був беручкіший до науки й опановував її легше, ніж тяжкі, дужі натури. А ще він був меткіший од свого брата; частіше верховодив у найнебезпечніших витівках і не раз завдяки своєму спритному розумові відкручувався від кари, тим часом як брат його Остап без зайвих хитрощів скидав із себе свитку й клався долі, навіть у думці не маючи прохати помилування. Він також горів жадобою лицарського подвигу, але в душі його знаходилося місце і для інших почуттів. Андрій

Остап. Андрій. Обидва стали лідерами в шкільних витівках.ніколи не брав участі в сумнівних заходах, але завжди виступав за браву справу. Товариш він теж був один із кращих: ніколи не видавав товаришів по зухвалих витівках. Покарання зносив непохитно, не просив про помилування, був прямодушним і цілеспрямованим. Його думки заповнені мріями про майбутні козацькі подвиги.хоч і відзначався у бурсі сміливістю, але вона завжди призводила до лиха. У ньому поєдналися завзяття й удавана мужність: він вмів вивертатися, хитрити. Хитруватий Андрій міг викрутитися й уникнути кари. Перед закінченням шкільного навчання Андрій без тями закохався в дочку польського воєводи і забув про все на світі.

Під час навчання у братів формується різний світогляд, і вони спрямовуються до різних цілей. У різних ситуаціях чітко виявляються протилежні характери. Їх об'єднує жага подвигів, прагнення проявити свою мужність і силу у битві з ворогом.

Остап. Андрій. Про що думали вони по дорозі на Січ? Андрій ….про панночку-полячку. Тарас Бульба. Усі три вершники їхали мовчки. Старий Тарас думав про давню давнину. Сини його думали інші думи. А Остап… його думки були заповнені мріями про битви.

Новим етапом життя обох стає приїзд на Запорізьку Січ. Як тільки юнаки потрапляють до Запорізької Січі, відразу ж набувають доброї репутації у козаків: обидва спритні, сміливі вояки. Незабаром брати здобули повагу та визнання серед старих запорожців. Вони відрізнялися молодецтвом, сміливістю, удачливістю. Жваво й влучно стріляли в ціль, успішно пройшли посвяту в «козацькі кола», перепливши Дніпро. Наука запорозька давалася їм обом легко. Але і тут їхня хоробрість не однакова.

 з перших днів служби проявляються лідерські якості. Він завжди обачний у своїх діях. Проявляючи хоробрість, ніколи не забував про обережність. Козак завжди знаходив спосіб, як вийти зі скрутної ситуації. Його розсудливість не раз допомагала зберегти життя козаків. Завжди пам'ятав про бойових товаришів, заради друга готовий пожертвувати собою. Із кожним говорив на рівних і висловлював добродушність. Батько був безмежно гордий за досягнення свого сина. Завдяки своїм сильним якостям, Остап стає начальником куреня. Козаки анітрохи не сумніваються в його кандидатурі. Незважаючи на вік, вчинки і міркування Остапа володіють мудрістю і розсудливістю. В Остапа

Остап. Андрій. Але по-справжньому характери братів визначилися в битві. Коли запорізьке військо вирушило в похід, Остап і Андрій були у всьому і завжди в перших лавах. За один місяць походу стали вони грізні й сильні.

Остап -Андрій спокійний і завжди впевнений у собі; за розумну хоробрість козаки цінують його і недарма вибирають курінним отаманом після загибелі Бородатого. А от хоробрість Андрія виявляється нерозсудливою та безцільною; він мало замислюється над тим, за що кидається у бій. Отже,

Бесіда - Як поляки поставилися до звістки про появу запорожців?- Як Тарасові сини проявили себе у битвах? Розкажіть про облогу міста Дубно. Що Андрій побачив в обложеному місті?

Бесіда - Які почуття охопили Андрія під час облоги?- Хто вночі пробрався до козацького табору, щоб поговорити з Андрієм?

Як Андрій повів себе, коли дізнався, що його кохана панночка знаходиться в обложеному місті?

- Зачитайте в особах розмову Андрія із польською князівною.- Як закінчилася облога міста Дубно?- Що вирішили робити козаки, коли дізналися, що в місто зайшли війська?- Яке рішення прийняв Андрій?- Хто розповів Тарасу Бульбі про зраду Андрія?- Яку посаду отримав Остап під час битви?- Яку звістку отримали запорожці із Січі? Про що розмовляли на раді?- Про що говорив козакам Касян Бовдюг?- Хто очолив військо, що залишилося під Дубно?- За що підняли свої келихи запорожці?

Патріотизм Остапа. Зрада. Андрія. Під час облоги Дубна

Остапбув «точно народжений для битви й ратних справ». Холоднокровно й розважливо зважував він небезпеку, упевнено й рішуче діяв у бою. Гоголь порівнює Остапа з молодим і сильним левом. Уже помітні були в ньому навички майбутнього вождя. Старий Тарас говорить про Остапа: «О! так це буде згодом добрий полковник! … та ще такий, що й батька за пояс заткне!» Як лев, бився Остап в останньому бою з поляками. Богатирська сила була в ньому: шістьох, що нападали, відбив. Але все-таки поляків було більше, здолали вони Остапа й узяли в полон.

летів у бій, переповнений емоціями і почуттями: «...помчав, як молодий хорт, найкращий, найшвидший і наймолодший всіх у зграї...» Він із головою поринав у будь-який бій, проявляючи божевільну хоробрість, ніби отримував насолоду від кожного бою. Звуки зброї для нього звучали, немов музика. Андрія приваблювала зброя і небезпека. Його сміливість і наполегливість допомагали виходити із будь-якої битви переможцем. У своїх вчинках він керувався почуттями, а не розумом. Батько також не міг натішитися і молодшим сином:  «І це добрий – враг би не взяв його! – вояка! не Остап, а добрий, добрий також вояка!»Андрій

«…і він помчав, пустивши прямою риссю в повітрі свої ноги, весь похилившись набік усім тілом, зриваючи сніг і десять разів випереджаючи самого зайця в запалі свого бігу».

Але військові доблесті не становили для нього всього сенсу життя, як для Остапа. Інша сторона його душі хотіла любові. Любов до прекрасної полячки, із якою він випадково познайомився ще в Києві, стала доленосною у його житті: відгородила від батька, від товаришів, стала причиною його зради.

 Коли кохана стає заручницею у місті, оточеному козаками, Андрій залишає своє військо і пробирається на бік ворога до неї. Зіткнувшись із зголоднілими і беззахисними людьми, козак не в силі залишитися у стороні. Андрій зізнається панночці в своїх почуттях і клянеться бути вірним і відданим до кінця. Він вибирає новий життєвий шлях, приймаючи своє тверде самостійне рішення. Тепер він бажає боротися заради благополуччя своєї коханої. Беручи її під свій захист, він відрікається від свого минулого. Його більше не турбує козацький борг, його охоплюють рицарські почуття.

Гоголь у повній мірі відображає щиру і глибоку любов Андрія, але не знаходить слів на його захист. Ніхто не має права на подібну слабкість, адже борг завжди вище всього людського. Його тверде самостійне рішення, з одного боку, робить зрадником, а з іншого, викликає повагу. Не кожному під силу проявити таку відчайдушну сміливість і йти за покликом свого серця. В ім'я любові Андрій перекреслює все свою життя і йде всупереч моральним засадам, які прищеплював йому батько. Козаку важливо реалізовувати свої бажання, а не надії і очікування Тараса. Він не боїться проявити свободу вибору і назавжди втратити своїх рідних і близьких.

Андрієм керували любов і жаль до прекрасної полячки, заради неї він забув — товаришів, забув про те, навіщо прийшов на цю землю. «А що мені батько, товариші й вітчизна?.. Немає в мене нікого!» — вигукнув Андрій у пориві кохання. Так Андрій став зрадником.. Андрій. Андрій

Звичайно, його провина не в тому, що він закохався, а в тому, що зрадив свій народ, зламав козацьку присягу. І ось уже Андрій виступає попереду ворожої гусарської лави в чужих обладунках — він, немов засліплений, рубає своїх недавніх побратимів. Навіть перед лицем смерті Андрій не визнає провини. Пристрасть витіснила в ньому любов до батьківщини, однак не зробила його щасливим.

І ось стоїть він, боягузливий, нікчемний, перед судом свого батька. Ганебним було його життя, ганебною була і його смерть.«Розігнався на коні Андрій і мало вже був не наздогнав Голокопитенка, як враз чиясь дужа рука ухопила за повід його коня. Оглянувся Андрій,… затрясся усім тілом і раптом зблід…» «Покірно, як дитина, зліз він із коня й спинився ні живий, ні мертвий перед Тарасом».

Перегляд відеофрагменту з кінофільму «Тарас Бульба» (Смерть Андрія)

«І загинув козак! Пропав для всього козацького лицарства!» Батько сам убив свого молодшого сина-зрадника, тому що був переконаний: зраду батьківщині ніщо не може виправдати, немає прощення зрадникові.

«… видно було, як тихо ворушилися уста його і як він вимовляв чиєсь ім'я; але це не було ім'я вітчизни, чи матері, чи братів - це було ім'я прекрасної полячки».

Тарас не зміг змиритися із зрадою сина і сам позбавляє його життя. Таким чином він намагається спокутувати провину сина перед Вітчизною. Борг для нього важливіше сім'ї. Старший брат поділяє позицію Тараса і не намагається заступитися за брата. Очима батька саме такої ганебної смерті гідний зрадник. Тарас знаходить в собі сили вирвати зрадника зі свого серця, і позбавляє його можливості бути похованим із почестями. Навіть після смерті Гоголь підкреслює красу Андрія. Його бліде мужнє обличчя прикрашають чорні брови, а у мертвому тілі видно силу та міць.«Я тебе породив, я тебе і вб’ю!»

У чому причина трагедії Андрія?

- Чому автор так трагічно розпорядився долею своїх героїв?- Чи не надто жорстоко Тарас Бульба покарав Андрія за зраду?Дискусія

Як ви розумієте слова біблійних Псалмів: «Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи»? - Яке відношення має даний вислів до теми нашого уроку?

А як же склалася доля ? Остапа

твердо знає, заради чого він живе, веде боротьбу; його надихає безмежна любов до рідної землі й товаришів, ненависть до ворогів і прагнення захищати вітчизну. Ось що робить Остапа справжнім героєм!Остап

«Як яструб, що палає в небі, давши багато кругів дужими крильми, раптом спиняється розпластаний на однім місті й б’є звідти стрілою…» «От і новий атаман, а веде військо так, мовби й старий!»«А на Остапа вже наскочило раптом шестеро; та не в добрий час, видно, наскочило…»

Перегляд відеофрагменту з кінофільму «Тарас Бульба» (Страта Остапа)

у всьому нагадує батька: він так само взірцевий носій козацького морального кодексу. Потрапивши у ворожий полон, хлопець гідно витримує тяжкі випробування. Батько залишається для нього прикладом, найближчою людиною. Під час страти він проявляє небачену мужність, виносить катування й знущання, «як велетень», не видавши жодного звуку, жодного стогону, навіть коли ламали йому кістки на руках і ногах. Остап

В останні хвилини життя він уголос звертається до батька, сподіваючись у його імені знайти собі опору й розраду: «Батьку! Де ти? Чи чуєш мене?» У епізоді страти перед нами постає справжній герой і патріот, який зберіг вірність козацькому слову.

Остап. Андрій. Ми стаємо свідками того, що в останні хвилини Остап згадує батька, а Андрій – панночку. До останньої хвилини життя Остап залишається вірним сином свого народу та Батьківщини. Він – справжній герой. Андрій красивий зовні, але загинув «як підлий собака». Красивою людину робить не зовнішність, а добрі вчинки.

Остап. Андрій. Так закінчилося життя двох братів — Остапа й Андрія, людей великого серця й мужності. Життя першого — приклад для всіх запорожців і наступних поколінь. Такими, як Остап, пишається Україна. Доля Андрія безславна й ганебна через його зраду товариству, Вітчизні.

Остап. Андрій. Отже, ми бачимо у творі двох братів із різними характерами і різними життєвими позиціями.- Чому ми говоримо про смерть Андрія, але про загибель Остапа?

І. Рєпін «Запорожці пишуть листа турецькому султану»Андрій стоїть за спиною старого козака із люлькою, зніяковіло усміхається, він вражений веселою грубістю товаришів. Остап – неподалік від нього. Він стриманий у вияві своїх почуттів і цим нагадує гоголівського героя.

Повість. Остап. Використовуючи прийом «Кластер», створіть діаграму із наступних слів та виразів. Тарас Бульба. Андрій

«Мозковий штурм»Бог, благословивши людину, дав їй найцінніший дар – життя. І на його сторожі поставив заповідь: «Не убий». Злочином є посягання будь-кого на життя ближнього, оскільки людина – образ і подоба Божа. Ніхто,окрім самого Бога, не має права розпоряджатися життям людини; визначати, хто скільки повинен жити. Дотримання цієї заповіді також передбачає добру волю кожного рятувати людські життя у важких життєвих ситуаціях.Із якою метою Бог дав людині заповіді?

Заповіді Божі - це життєвий дороговказ, який скеровує людину на дорогу добра, дорогу любові, щоб і вона була щасливою, та й іншим було добре поруч із нею.

Людина повинна розуміти свою життєву мету, намітити шляхи її досягнення і йти до неї, поважаючи оточуючих, не залишаючи за собою руїни. Пошук сенсу життя, свого місця в ньому – дуже складна робота. Адже потрібно завжди починати влаштовувати світ із себе: з життя в класі, в родині, спілкування з друзями, родичами, учителями, з власного відношення до своїх прав і обов’язків.

Дехто гадає, що справжнє життя ще попе­реду, а шкільні роки — це ніби прелюдія до нього. Ду­маючи про майбутнє, ми недооцінюємо день сьогоднішній. Минуле не вернуть, не виправить минуле. Вчорашнє — ніби сон, що випурхнув з очей. Як луки навесні ховаються під мулом,Так вкриється воно пластами днів, ночей. Але воно живе — забуте й незабуте,А час не зупиняється, а молодість біжить,І миті жодної не можна повернуть,Щоб заново, по-іншому прожить. В. Симоненка «Минуле не вернуть»

«Після сьогоднішнього уроку я думаю, що…»«Сьогоднішній урок змусив мене задуматися над тим, що…»«Незакінчене речення»:

Прийом «мікрофону»Я запам’ятав…Я зрозумів... Я не згоден…Я ніколи б не…На мою думку…

Домашнє завдання. Підготуватися до написання контрольної роботи Творчість поетів-романтиків, М. Гоголя (розгорнуті відповіді на запитання).

Ратушна Наталія Миколаївна -вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської областіАвтор ресурсу