Де верба, там і вода. Росте ,як верба. Де ростуть верби, там чисті джерела води. На городі під вербою стоїть колодязь із водою. Де срібліє вербиця - там здорова водиця. Верба і дівчина приймуться де-небудь. Верба, як трава лугова: ти її покоси, а вона знову виросте. Де не повернешся, золоті верби ростуть. Гнучка, як лоза. Зігнувся, як верба над водою. Така правда, як на вербі груші. Високий, як лоза, а дурний, як коза. Верболіз б'є до сліз. Вербові дрова, а козячий кожух - то й випре дух. ВЕРБА
Похолодніло, риба не ловиться, калина у цвіт вбирається. Любуйтеся калиною, коли цвіте, а дитиною - коли росте. Заливається, як соловейко на калині. Дівчина, як у лузі калина. Вибери собі дівку, як калинову гілку. Червона калина від ста хвороб лікує. Пишна та красива, як червона калина. КАЛИНА
Якщо багато ягід на горобині, то осінь буде дощова, а як мало - суха . Якщо в сонячний день закриваються квіти кульбаби - буде дощ. Калина рано зачервоніла – на ранню і люту зиму. З берези тече багато соку – на дощове літо. Чорна бузина достигла не по порі - чекай холодної і лютої зими. Зацвіла верба- прийшла весна. Зацвіла шипшина- почалося літо. Рясно цвіте малина – на тепле літо. Рослинний барометр
ВОЛОШКИ А в стерні волошки Сині, синьозорі.І такі дрібненькі Сльозки росяні. Назривав їх трошки, Це—волошки?Зорі—ниточки тоненькі,Мрії весняні. Василь Чумак РОМАШКАНа стрункій високій ніжціБіля річки, на лужку,У косинці-білосніжціСтрів я квіточку малу. Ясним оком жовтуватим. Посміхалася мені,Я хотів її зірвати,А бджола сказала—ні! Марія Познанська
ГОРИЦВІТКвітень, ставши на порі,Усміхнувся дітворіФіалкою, первоцвітом і шляхетним горицвітом. Який же той горицвіт,Що обійшов цілий світ,І Адонісом назвали,І легенд півкопи склали?Я ходила по горбах, по галявах у лісах…І лише в чагарниках, куди рідко гляне й птах,Горицвіт ріс галузистий,Одинокий, не кущистий. Квітка – сонце з промінцями. Над перистими листками. Ховається від людини,Захист знайшла у тернини…А причина тут єдина: Травка-лікарська рослина.
На городі, в гарбузинні соняхи, мов хлопчаки. Ловлять сонячне промінняв золоті свої шапки. Серед поля, край селакалинонька зацвіла.ніби дівчина в віночку,у вишиваній сорочці. Росте на городі у нас бузина,дуже корисна рослина вона. Суцвіттям пишним квітне весною,чай від кашлю п’ємо ми зимою. Шпак шипшину не клює –й так здоров’я в нього є. А цілющий чай з шипшини -це здоров’я для людини . Малина червоненька,зростає рясненько. Всім вона смакує,від хвороб лікує. Мов сонечка, чарівні квіти –кульбаби в лузі розцвіли. Прийшли на луг маленькі діти,і з них віночки поплели.
Сонечко в траві зійшло,Усміхнулось, розцвіло. Потім стало біле-білеІ за вітром полетіло. Викупана в сонечку,Стоїть донечка. Бджоли сонячний медок. Дістають з її квіток. На просторах поля золотого. Сині зірочки тремтять,Мов шматочки неба голубого. Виграють, виблискують, горять. Виросли на лузіСестрички маленькі. Очки – золоті,А вічки – біленькі. Кульбаба. Липа. Волошки. Ромашки
Ми дзвіночки білосніжні,Аромат в нас ніжний. В зеленім листі спочиваєм,П'янкий запах маєм. Що то за голова,що лиш зуби та борода? Полюбляє також кіт. Рослину цю духмяну,А скуштує її — вмить. Стає трішки п'яний. Я росту в лісі, в гаю. Добрий друг я бджіл і ос. По латині я «календула». А ще яке ім'я я маю? Цвіт мій гарний усі знають,Бо я добриймедонос. Горить, пала. На сонці цвіт,Тому і зветься... Конвалія. Часник. Валер’яна. Нагідки. Липа. Горицвіт
Синьоока ця заброда. В полі водить хороводи. Де вона вінки спліта —Рідкі пшениці і жита. Білі кульки на стеблах. Красуються в полі,Подує легенький вітер. Стебла стають голі. Всі мене збирають, рвуть. Квіти жовто-золотисті,Ніби зірочки, цвітуть. Це - жовтенький звіробій, Він лікує шлунок твій. У траві росту, у лісі. У вінку зеленолистім,У червоному намистіВидивляється у воду. На свою хорошу вроду. Калина. Звіробій. Кульбаба. Волошка