Презентація КОРОТКИЙ ЛІТОПИС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ. Частина 4: МИ ЙДЕМ ВПЕРЕД!

КОРОТКИЙ ЛІТОПИСРОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИЧастина 4: МИ ЙДЕМ ВПЕРЕД!(осінь 2022 р. – осінь 2023 р.)

Операція зі звільнення Харківщини вразила весь світ. Військові експерти називають її однією з найуспішніших операцій із часів Другої світової війни. Бо за 6 місяців війни армія рф так і не позбавилась комплексу зверхності щодо українців. Командування окупаційних військ хоч і бачило накопичення сил нашої армії, але вважало, що: а) удар буде в іншому місці, б) в наших воїнів все рівно нічого не вийде.

Успішний наступ Збройних сил на Харківському напрямку і звільнення більшої частини області від окупантів викликали ейфорію в українському суспільстві та істерику у російському, російське міноборони у своєму фірмовому стилі відрапортувало, що насправді все так і планувалося: мовляв, це не панічна втеча, а хитрий план із виманювання української армії на більш зручні позиції для атаки на неї. Але звучало це непереконливо навіть для внутрішнього споживача. На федеральних каналах почали відкрито ставити питання, чи справді все йде за планом.

осінь 2022 Осінній наступ України.

Україна починає стрімкий наступ на Харківщині. Велика осіння наступальна операція ЗСУ дозволила вивести міста регіону з-під постійних артилерійських обстрілів та загрози захоплення. Загалом за 6 днів вересня 2022-го Сили оборони України звільнили близько 300 населених пунктів у Харківській та Донецькій областях. Після місячної перерви українські війська повторили свій успіх також і на півдні.

8 вересня 2022 року. Звільнення Балаклії Харківської області поклало початок наступальній кампанії України 2022 року.

10 вересня 2022 року. ЗСУ заходять в Ізюм та Куп’янськ Харківської області.

12 вересня 2022 року. Українська армія звільняє Святогірськ на Донеччині. Це місто стоїть переважно на лівому березі річки Сіверський Донець: цей берег був окупований, тоді як правий залишався під контролем України. Військові заходили у Святогірськ на човнах.

13 вересня 2022 року. Звільнено Вовчанськ Харківської області на кордоні з росією. По всьому шляху українських військових їх зустрічали жителі звільнених населених пунктів.

1 жовтня 2022 року. Звільнено Лиман на Донеччині. Відтак сформувалась нова конфігурація фронту по лінії Діброва-Кислівка, або ж східніше від русла річки Оскіл. Осінній наступ на Харківщині та Донеччині відбувався настільки стрімко, що чимало пошкодженої техніки і боєкомплекту російські військові не встигли забрати, й вони стали трофеями ЗСУ.

24 жовтня 2022 року. До переліку відвойованих Україною додалися села Луганщини: Кармазинівка, М’ясожарівка і Невське, а трохи раніше – ще 6 маленьких сіл. Проте, усі ці населені пункти є настільки зруйнованими, що правильніше буде назвати їх позиціями. По них фронт проходить і донині.

11 листопада 2022 року. Українська армія звільнила обласний центр Херсон та населені пункти правого берега Дніпра. Як і щоразу після того, як російська армія відходила з українських територій, у містах і селах Херсонської області виявляли місця незаконного утримання людей, а цивільні розповідали про численні випадки тортур та убивств. Херсон російська армія після відступу почала обстрілювати з окупованого лівого берега Дніпра. Понині у місті часто гинуть люди через хаотичні «прильоти» артилерії біля зупинок, площ, магазинів.

У цьому періоді варто згадати ще одну важливу битву – хоча вона була не наступальною, а оборонною. Під селом Павлівка, що його російські війська намагалися пройти, аби захопити Вугледар українські військові знищили «кістяк» 155-ї бригади Тихоокеанського флоту росії. На початку листопада у штурмі, за даними російських військових оглядачів, загинули близько 300 військових. Вугледар був окупований армією рф лише в кінці вересня 2024 року.

зима 2022-весна 2023 Фортеця Бахмут.

Чимало військових аналітиків вважають битву за Бахмут надто виснажливою і кровопролитною для України. Проте, її сенсом на той момент називали «перемелювання» російських військ, які в іншому разі могли бути задіяні в інших операціях. Якщо про інші захоплені міста, як то Маріуполь чи Кремінна можна сказати, що вони сильно поруйновані, то Бахмута більше не існує взагалі: це історичне місто окупанти перетворили на купу цегли. Але і росії це місто далось нелегко. За висновками Британської розвідки, у Бахмуті росія втрачала по одному солдату за кожні 48 сантиметрів території.

Грудень 2022 року. Підрозділи рф поступово прогризали собі шлях до Бахмута з північного сходу та південного сходу і на цей момент перебували на межі Яковлівки, Бахмутського та Опитного. Кожне село займало у них тижні боїв із ЗСУ та, як правило, перетворювалося на руїни. В середині грудня російські війська почали атакувати міську забудову Бахмута.

Кінець січня 2023 року.рф після тривалих боїв захоплює містечко Соледар неподалік від Бахмута. Паралельно просувається з півдня на Кліщіївку та намагається взяти Бахмут у напівоточення.

Кінець лютого 2023 року. З півночі захоплені Берхівка, Красна Гора, Ягідне, і Бахмут опиняється в напівоточенні. Паралельно агресор просувається всередині міста, штурмуючи кожен будинок.

Весна 2023 року. Місто намагаються взяти війська Вагнера. Пригожин застосовує тактику м'ясорубки, яка полягає в тому, щоб відправляти хвилі солдатів одне за одним, знаючи, що суттєва їхня частина не повернеться. Після кількох місяців запеклих боїв і втрати 20.000 чоловік, переважно ув'язнених, він публічно звинувачує найвище командування регулярної російської армії у спробі знищити Вагнер. Наприкінці травня 2023 року йому все ж таки вдається взяти Бахмут.

Березень 2023 року.російські підрозділи на цей момент пройшли близько половини міської забудови та ще більше звузили кліщі. Бахмут, попри таку ситуацію, мав сполучення із західного краю: на Часів Яр, Костянтинівку та певний час на Слов’янськ (потім ця дорога була перерізана).

Якщо на початку боїв за Бахмут зарубіжні військові експерти говорили про занадто високу ціну оборони Україною Бахмута, то після виводу звідти частин ЗСУ вони зазначали, що Україна перетворила Бахмут на м’ясорубку для найбільш боєздатних сил росії. У боях за Бахмут російська армія зазнала колосальних втрат — близько 100 000 убитих і поранених, понад 80% з них це загони ПВК «Вагнер». Це під час бахмутських боїв Євген Пригожин сказав свою відому фразу: «Шойгу, Герасимов, де с..ка боєприпаси?!», Це звідси він повів своїх упирів на москву (жаль, що не дійшов). І саме Бахмут зробив можливим наступний крок у війні – новий наступ ЗСУ.

літо-осінь 2023 Літній наступ України.

Після важкої зими із втратою Соледара і майже всього Бахмута, Україна зібрала сили для наступу. Пізніше стане відомо, що тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний вважав за потрібне розпочати атаку раніше, однак Україна очікувала на прибуття критично необхідної зброї із Заходу. Насамперед, ішлося про «броньований кулак»: танки Leopard, Challenger, Abrams; БМП та БТРи. Ключовою причиною, чому наступ української армії не досяг того результату, на який розраховувало суспільство та уряди країн-партнерів, стало те, Росії вдалося звести за час зволікання Сил оборони на окупованому півдні багато ешелонів укріплень та мінних полів.

8 - 10 травня 2023 року. Були повністю розгромлені дві роти російської 72 мотострілецької бригади, ЗС РФ втратили двох полковників. Подальше просування захисників України відбувалося в районі Берхівки (північ від міста) та Кліщіївки (південь). У цей час ЗСУ рухалися вперед на флангах, а війська рф усе ще наступали в середмісті Бахмута.

8 - 10 травня 2023 року. Сили оборони України вперше за час бахмутської оборонної операції повертають хід фронту у зворотному напрямку. Існують різні оцінки того, коли ЗСУ почали наступальні дії під Бахмутом (здебільшого йдеться про квітень), однак про перші результати командування повідомило саме у ці дні: російські війська відступили на глибину у 2 кілометри.

10 - 12 червня 2023 року. Просування ЗСУ починається і на півдні Донеччини та на Запоріжжі. В районі Великої Новосілки, що трохи західніше Вугледара, звільнені села Нескучне, Благодатне, Сторожеве, Макарівка, а також Новодарівка та Левадне поруч у Запорізькій області. На іншому фронті у Запорізькій області – ближче до річки Дніпро – звільнене Лобкове, з чого починається рух армії України на південь.

19 червня 2023 року. На Запорізькому фронті звільнено П’ятихатки.26-27 червня 2023 року. Сили оборони України звільняють Рівнопіль та Старомайорське на Великоновосілківській ділянці.

Липень 2023 року. Україна починає новий контрнаступ на півдні, ймовірною метою якого є вихід до Азовського моря, щоб розрізати підконтрольні Росії території навпіл. Однак цього разу лінія фронту укріплена набагато краще. По обидва боки вирито траншеї, а мінні поля значно ускладнюють будь-який наступ. Водночас, міністр оборони Росії Сергій Шойгу наказує російським добровольцям вступити в регулярну армію, що також стосується бійців Вагнера.

Липень - серпень 2023 року. Обурений Пригожин закликає свої сили повалити Міністерство оборони Росії. Він без бою захоплює штаб-квартиру в Ростові-на-Дону та спрямовує свої війська у бік Москви. Путін називає це зрадою і обіцяє жорстку відповідь. За посередництвом президента Білорусі Олександра Лукашенка Пригожин зупиняє війська приблизно за 300 км від столиці.

Липень - серпень 2023 року. Досягається угода, згідно з якою бійці Вагнера можуть або приєднатися до російської армії, або піти у відставку, або піти за Пригожиним до Білорусі. 23 серпня Пригожин гине під час вибуху приватного літака на шляху з Москви до Санкт-Петербурга.

Серпень 2023 року. Україна починає дронову війну. У Чорному морі українські морські дрони завдають серйозної шкоди флоту в Севастополі, змушуючи Росію перебазувати кораблі далі на схід. Україна також використовує далекобійні дрони для атак на нафтопереробні заводи та паливні склади дедалі глибше на території Росії. Україні вперше дозволяють використовувати частину зброї, поставленої західними союзниками для ударів по цілях на території Росії.

16 серпня 2023 року. Там же звільняють село Урожайне. За результатами літнього наступу на стику Донецької та Запорізької областей утворюється звільнена ділянка площею 243 квадратних кілометри.

23 серпня 2023 року. На південному фронті, у Запорізькій області, звільнене село Роботине. Цей населений пункт став опорою українських військ на весь подальший період. Вважалося, що далі наступ буде розвиватися у напрямку Токмака і Мелітополя, проте Україні не вдалося подолати потужну лінію ешелонованих фортифікацій, зведених тут Росією. Пізніше військові аналітики та головком Валерій Залужний акцентуватимуть: Росія виграла час на облаштування мінних полів небачених масштабів.

15 – 17 вересня 2023 року. В результаті наступальної кампанії Сили оборони України відновили свої позиції у двох найважливіших точках на південь від Бахмута: Кліщіївці та Андріївці.

вересень 2023 - лютий 2024 року. Україна активізує удари по російських військових кораблях та військовій інфраструктурі рф в окупованому Криму. За цей період ударами крилатих ракет та морских дронів знищено великі десантні кораблі «Новочеркасск», «Минск», «Цезарь Куников», катери «Серна», «Акула» та «Ивановец», уражено підводний човен «Ростов-на-Дону», корабель-розвідник «Іван Хурс», патрульний корабель «Сергій Котов» (це неповний перелік уражених кораблів чф рф). І саме це змусило російський флот залишити північно-західну акваторію Чорного моря.

вересень 2023 - лютий 2024 року. У той же час в рази зменшились пуски крилатих ракет морського базування «Калібр» з Чорного моря, хоча ще у 2022 році їхні запуски були одними з наймасовіших під час ракетних атак. За підсумками 2023 року західні партнери заговорили про здобуття Україною перемоги на морі.

Літній контрнаступ України 2023 року не схожий на операції проведені восени 2022 року у Харківській та Херсонській областях – у західних ЗМІ його найчастіше характеризували як «повільний» і не надто «перспективний». Важко погодитись з такими формулюваннями. Контрнаступ – не голлівудський блокбастер і кожен метр землі давався бійцям кров'ю. Крім того, темп уповільнювали об'єктивні фактори, зокрема, брак озброєння, повільний темп його постачання союзниками та величезні мінні поля. Але головне, що ЗСУ зберегли тенденцію до просування вперед.

Світлана ІЛЬЧЕНКОДЯКУЮ ЗА УВАГУ!Світлана ІЛЬЧЕНКО