Презентація КОРОТКИЙ ЛІТОПИС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ. Частина 5: ВІЙНА НА ВИСНАЖЕННЯ

КОРОТКИЙ ЛІТОПИСРОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИЧастина 5: ВІЙНА НА ВИСНАЖЕННЯ(2023 – початок 2025 рр).

Агресор поступово посилив тиск практично на усіх напрямках: Куп’янсько-Лиманському; Бахмутському; Авдіївському, а також на Запоріжжі – під Роботиним. Лише на одній ділянці фронту продовжилось відносне затишшя (з обстрілами і штурмами, проте без стягування сил і успіхів противника) – це Вугледар-Велика Новосілка на півдні Донеччини.

осінь - зима 2023 року. Тиск ворога наростає

Але усі просування, яких військам рф вдалось досягти за цей період війни, стосувалися відстаней від сотень метрів (Куп'янський, Бахмутський, Роботинський напрями) – до десятка кілометрів у випадку з Авдіївкою. Тоді як витрати техніки й живої сили на них, за висновками аналітиків, у кремля були величезними, а Авдіївка стає основним театром бойових дій.

вересень 2023 року.російські війська перекидають на Лиманський напрямок частини новоствореної 25 загальновійськової армії рф. Аналітики вважають, що росія прагне вдруге захопити місто (або принаймні вийти на лівий берег річки Оскіл, щоб зайняти плацдарм для подальшого форсування). Куп’янськ є важливим логістичним вузлом, який дозволив би агресору розвивати наступ на вільний Донбас і за бажання – на Харків. Саме тоді командування Сухопутних військ заявило про плани російського реваншу на східному фронті.

10 жовтня 2023 року.росія переходить у потужний наступ на Авдіївському напрямку. Заяви російської пропаганди у той день свідчили, що рф розраховувала захопити Авдіївку вже до вечора. Протягом наступних 4-х місяців війська рф щодня проводили на напрямку по 20-60 штурмів і взяли місто лише в середині лютого 2024 року.

жовтень 2023 року.росії не вдався авдіївський бліцкриг за день, але значна кількість задіяних сил дозволила їй звужувати кільце навколо міста впродовж наступних чотирьох місяців, російські підрозділи йшли на Авдіївку бронеколонами із десантом, втрачаючи їх у полях.

листопад 2023 року. Армія рф активізувалася на Бахмутському напрямку: спершу перейшла в атаку на північно-західному фланзі, саме там, де Україні вдалося досягти значних успіхів під час літнього наступу. А згодом розпочала спроби відтісняти українських бійців і на півдні: в районі опорної для обох сторін Кліщіївки.

російські втрати під Авдіївкою одними з найбільших за 2023 рік, а за перший місяць посилених штурмів рф втратила на напрямку 10 тисяч військових і 350 одиниць бронетехніки за підрахунками Генштабу ЗСУ, росії не вдався авдіївський бліцкриг за день, але значна кількість задіяних сил дозволила їй звужувати кільце навколо міста впродовж наступних чотирьох місяців, - російські підрозділи йшли на Авдіївку бронеколонами із десантом, втрачаючи їх у полях.

2024 рік. Герць. Хто кого…

Українські військові та міжнародні аналітики, як от ІSW та Британська розвідка, констатували: росія задіяла в операції із взяття Авдіївки безпрецедентну кількість військ (за даними Британської розвідки – 8 бригад). Вже наприкінці жовтня британці назвали російські втрати під Авдіївкою одними з найбільших за 2023 рік, а за перший місяць посилених штурмів рф втратила на напрямку 10 тисяч військових і 350 одиниць бронетехніки.

січень 2024 року. На Лимансько-Куп’янському фронті російська армія захоплює руїни села Крохмальне та пробує зайти у село Табаївка, де втім не може закріпитися. Таким чином, попри періодичні успіхи вздовж лінії Лиман-Куп'янськ, російській армії вдалося за осінь-зиму захопити повністю лише один населений пункт. Однією з найважчих точок тут є Серебрянський ліс, де війська росії тиснуть на ЗСУ від моменту, коли захопили Кремінну.

лютий 2024 року.російські війська досягають просувань на двох напрямках під Бахмутом: біля Богданівки та Кліщіївки. Перше створює небезпеку для міста Часів Яр. Друге дозволило агресору наблизитися до панівної висоти, котра дає перевагу в бойових діях, – проте, так і не взяти її.

лютий 2024 року. Триває штурм Авдіївки. Окрім звуження кліщів навколо міста (це штурми сіл Первомайське, Невельське, Степове, Бердичі, Новобахмутівка та інших) російські війська змогли пробитися до міської забудови та почати безпосередню атаку міста.

17 лютого 2024 року. Українські війська виходять з Авдіївки. В останні дні боротьби за місто оборонці проривались з локальних оточень. За оцінками 3 окремої штурмової бригади, що була відряджена до Авдіївки на підсилення, проти ЗСУ там стояли 7 бригад ЗС РФ, українські бійці на деяких ділянках воювали на 360°.

лютий 2024 року. Біля Куп’янська на кінець лютого основними точками, які прагне пройти російська армія на шляху до річки Оскіл, є села Синьківка, Торське та Серебрянське лісництво. Проте просування коливаються у межах сотень метрів полів і посадок.

Якщо спершу військові аналітики прогнозували, що потужний наступ агресора на Авдіївку – просто за канонами військової науки – вичерпає себе максимум за 3 місяці, то під кінець 2024 року констатували: тиск на фронті перебуває на піку. Щомісяця кількість атак рф зростала, окупаційні війська поглинали квадратні кілометри східного фронту усе швидше, і головне, що констатували українські захисники, – це що у противника просто не закінчується піхота. Головною тактикою російських військ весь цей період є штурми малими піхотними групами, а бронетанкові – майже припинились.

березень-травень 2024 року. Агресор безупинно атакує українські позиції загонами по 5-8 людей, і ці групи не завершуються: після знищення групи бійцями ЗСУ, на ці позиції йдуть наступні; частині з них, зрештою, вдається просочитись у міську і сільську забудову, підвали, залишки промзон – і лінія фронту повзе на захід…

березень-травень 2024 року. Одразу після захоплення Авдіївки російські війська починають просуватися переважно сільськими територіями в західному напрямку від міста. Пляму, яку вони за кілька місяців вималюють у цьому районі, назвуть Очеретинським виступом – за назвою селища, що за нього йшла запекла боротьба. Очеретине захопили на початку травня, і агресор продовжив свій тиск на захід, де його метою стали міста Покровськ та Мирноград.

10 травня 2024 року.російська армія починає прорив на новій ділянці фронту – північному кордоні з Харківщиною. Підрозділи атакували на двох напрямках: Липців та Вовчанська, в останньому їм вдалося увійти в міську забудову з півночі. Українська влада оголосила евакуацію цивільного населення з Вовчанська. Місто вже пережило швидку окупацію у 2022 році, і багато людей у страху перед повторенням полишали домівки. Опір української армії, зрештою, зупинив цей прорив.

травень 2024 року. До кінця травня просування військових росії на цьому напрямку припинилося, і дотепер лінія фронту проходить приблизно в 5-ти кілометрах від державного кордону – що на ділянці Липців, що на ділянці Вовчанська. Хоча російські війська не змогли захопити Вовчанськ, вони майже повністю знищили його авіабомбами.

22 травня 2024 року.російські підрозділи починають штурм міської смуги Часового Яру, який триватиме наступні 9 місяців – і до лютого 2025-го загарбники заледве окупують половину міста. Крім просування на важливе для них місто Часів Яр, що прикриває Краматорсько-Слов’янську агломерацію зі сходу, російські війська весь 2024 рік витискали Сили оборони з села Кліщіївка – південного флангу Бахмута.

липень 2024 року. Війська росії починають вибудовувати виступ у селі Піщане на Куп’янському фронті. Вони розширюватимуть його усі подальші місяці та, зрештою, восени досягнуть ріки Оскіл – проте, до лютого 2025 року так і не зможуть її форсувати в цьому місці.

6 серпня 2024 року. Починається прорив української армії на територію Курської області Росії. Початок операції відбувався у повній інформаційній тиші: подію український президент прокоментував лише за 6 діб, коли українські війська контролювали вже близько тисячі квадратних кілометрів території країни-агресора. Цю тишу у перший тиждень операції аналітики називали дуже важливим чинником її успіху: російське командування виявилось неготовим, а середовище зет-воєнкорів – розгубленим.

Під час російських контрнаступів восени та взимку ЗСУ втратили приблизно половину контрольованої території Курщини, проте, продовжують тримати близько 400 квадратних кілометрів та адмінцентр району – місто Суджа. Російська армія весь цей час завдає по власній території удари плануючими авіабомбами. 1 лютого російський ФАБ зруйнував гуманітарний штаб у Суджі – під завалами опинилась майже сотня літніх цивільних – російських громадян.

22 серпня 2024 року. Армія рф починає штурм Торецька. До лютого 2025 року місто все ще повністю не захоплене. Тактика «просочування» проявилась тут найбільш показово: як зазначали аналітики Deep. State, позиції захисників та атакуючих були настільки перемішані, що у місті неможливо було провести чітку лінію фронту. Оперативною метою російських військ на цьому напрямі є подальший рух на Костянтинівку.

друга половина 2024 року. На фронті з БПЛА фіксуються численні випадки розстрілів українських військовополонених. Спершу військові та журналісти припускали, що, можливо, кадрів страт стає більше через зростання кількості розвідувальних дронів у Сил оборони і, відповідно, кращу аеророзвідку. Проте вже скоро стало зрозуміло, що кількість злочинів справді зросла. Моніторингова місія ООН з прав людини верифікувала 79 випадків страт у другому півріччі 2024 року.

друга половина 2024 року. Путін закликає на військову службу додаткові 133 тис. чоловік і отримує щонайменше 10 000 солдатів з Північної Кореї, яких направляють на лінію фронту в Курській області.

24 вересня 2024 року. Окупований Українськ на Очеретинському виступі.27 вересня 2024 року. Окупована Новогродівка на Очеретинському виступі.

2 жовтня 2024 року.російська армія захоплює Вугледар, великий український «опорник» на півдні Донеччини. Битва за Вугледар тривала з осені 2022 року. Маленьке містечко з багатоповерховою забудовою розташоване на височині, що надавало перевагу ЗСУ і дозволяло відбивати лобові механізовані штурми. Падіння Вугледару відкрило російським підрозділам можливість доволі швидко просуватися як на північ – у бік Курахового, так і на захід, до Великої Новосілки та звільнених ЗСУ у 2023 році ділянок південного фронту.

28 жовтня 2024 року. Окупований Гірник на Очеретинському виступі.30 жовтня 2024 року. Окуповане Селідове на Очеретинському виступі.

24 листопада 2024 року. Військові рф перетинають ріку Оскіл північніше Куп’янська – у селищі Новомлинськ, проте, виявляються неспроможними втримати територію. 10-та гірсько-штурмова та 3-я танкова бригади зачищають плацдарм вже впродовж тижня.

30 листопада 2024 року. Агресор перетинає ріку Оскіл в іще одній точці – Масютівці, і йому вдається закріпитись на правому березі. З того моменту починається розширення контрольованої загарбниками зони на правобережжі Осколу. Вони роблять ще кілька форсувань на човнах, в результаті чого захоплені плями зливаються у великий плацдарм під Дворічною. Ще один – наразі невеликий – плацдарм вони утворюють біля самого кордону з РФ на півночі – у селі Тополі.

13 січня 2025 року.російська армія захоплює Курахове, вдавшись до вже традиційної тактики: охоплення міста із флангів із взяття під вогневий контроль головної логістичної артерії, у цьому випадку – траси Донецьк-Запоріжжя.

Протягом року потужного натиску з моменту захоплення Авдіївки російські загарбники пройшли приблизно 40 кілометрів по прямій на захід – майже до адмінкордонів Дніпропетровської області та передмістя Покровська, і це стало найсуттєвішим їхнім просуванням з-поміж усіх напрямків фронту.

Загалом же підрозділам РФ вдалося посунути фронт майже на всіх напрямках, крім Херсонського. Мінімальними були зміни на Сіверському, Лиманському та Запорізькому. Помітнішими, проте із просуваннями у межах 10-ти кілометрів, – на Куп’янському та Бахмутському. Наймасштабнішими – на Покровському та Вугледарському. Сили оборони зуміли, попри це, провести кілька вдалих контрнаступів на півдні від Покровська.

Світлана ІЛЬЧЕНКОДЯКУЮ ЗА УВАГУ!