Презентація " Країни Перської затоки як осередок світового господарства"

10 кл проф для учнів Дослідження Країни Перської затоки як осередок світового господарства 24 02 2023 До країн Перської затоки належать: Кувейт, Саудівська Аравія, Бахрейн, Катар, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Ірак, Іран.1. Особливості економіки країн Перської затоки.

Поштовх для промислового розвитку регіону → відкриття тут найбагатших у світі запасів нафти, природного газу → наявність дешевої сільськогосподарської сировини. Господарство у більшості країн→ сировинна і аграрна спеціалізація.

Основні спеціалізація країн Перської затоки - це видобуток, переробка, а також експортування нафти. Головне багатство країн Південно-Західної Азії -- нафта. Величезний нафтогазовий басейн Перської затоки→ передгір'я Загросу, Месопотамію, східну частину Аравійського півострова і акваторію Перської затоки. → на глибині 1800-3000 м. →200 родовищ нафти→ 12 так званих супергігантів з запасами нафти понад 1 млрд. т кожен.

В Саудівській Аравії → найбільше в світі нафтове родовище Гавар - 11,9 млрд. т.→ Бурган-Ахмаді-Магва (Кувейт) → 8,5 млрд. т . Потенціальні ресурси басейну Перської затоки →ще точно не визначені. → перспективи з розвідкою нафти на шельфі Перської затоки.

Крім нафтової промисловості, країни Перської затоки спеціалізуються також на видобутку природного газу.→ Іран, Саудівська Аравія, ОАЕ→ 2/3 загального видобутку. Запаси природного газу в країнах Перської затоки Найбільші його родовища → Норт-Філд (Катар) та Канган і Парс (Іран). У Ірані, ОАЕ, Саудівській Аравії і Катарі → 90% усіх запасів природного газу регіону, більше 1/2 на Іран . Головні експортери в регіоні -- Саудівська Аравія і ОАЕ.

Труднощі транспортування→ заводи зрідження природного газу→ спеціальні танкери -- газовози. Головні імпортери -- Японія, США і країни Західної Європи.

Країни Перської затоки – →найбільший нафтоекспортний район світу. Бахрейн, Катар →повністю забезпечують свої потреби і вивозять невелику кількість нафти на світовий ринок . Значна частина нафти з регіону експортується→ у сирому вигляді. ½ експорту у країни Західної Європи, 1/4 - в Японію, решта - в США та в інші країни Азії.

Нафту транспортують морським і трубопровідним транспортом. Перші нафтопроводи були збудовані ще до Другої світової війни. Головні нафтопроводи простягнулися від нафтопромислів до портів на Середземному морі. Довжина більшості нафтопроводів не перевищує 1000 км. Головне призначення магістральних міжнародних нафтопроводів полягає у перекачуванні нафти до портів Середземного моря і Перської затоки. Далі танкерами її перевозять у Західну Європу .

У країнах регіону видобувають → нафту дуже високої якості→ собівартість найнижча в світі -- від 4 до 7 доларів за тонну, в США -- 60-80 доларів.

Розвинута енергетика. Головний енергоресурс→ нафта→ в структурі споживання→ 70%→ головне джерело енергії . Друге місце→ природний газ. Бахрейн і Катар, його частка газу перевищує нафту.

Експорт енергетичних ресурсів → уникання негативного впливу світової фінансово-економічної кризи→ високі темпи економічного розвитку.→ забезпечення соціальних потреб населення,

Надходження від експорту нафти змогли→ нагромадити великі кошти → забезпечити значно вищий рівень життя своїм громадянам→ часто використовуються нераціонально→ настільки великі→ збудувати ультрасучасні міста та комунікації, → створити чимало галузей обробної промисловості. На доходи від нафти в країнах регіону здійснюється будівництво промислових підприємств, житла, об'єктів інфраструктури.

Обробна промисловість перетворилася в найбільш динамічну галузь економіки. У галузевій структурі обробної промисловості нафтовидобувних країн провідна роль належить нафтопереробній і хімічній промисловості. Частка цих галузей в структурі обробної промисловості становить 42%.

Для розширення експорту нафтопродуктів і продукції нафтохімічної промисловості споруджені нафтохімічні комплексиотримали розвиток нові галузі обробної промисловості – → хімічна і нафтохімічна. металургійна, машинобудівна і металообробна. Серед галузей хімічної промисловості важливе значення має виробництво мінеральних добрив, гумових виробів і побутових товарів .

Харчова промисловість тісно пов'язана з місцевою сировинною базою → друге місце за вартістю продукції обробної промисловостіЗ галузей харчової промисловості найбільший розвиток отримали: → борошномельна, цукрова, олійна, консервна, тютюнова → не забезпечує продовольчими товарами потреби країни→ значну частину продовольчих товарів країни регіону змушені імпортувати.

Серед галузей легкої промисловості провідне місце → текстильній промисловості→ власну сировинну базу для виробництва бавовняних, шерстяних тканин. Розвивається виробництво → тканин зі штучного і синтетичного волокна→ килимарська і шкіряно - взуттєва промисловість

Тропічний клімат→ найбільша кількість сонячної радіації в Азії→ середні річні температури 30° С→сума опадів -- 100 мм і менше, іноді досягає 150 мм .

Кліматичні ресурси→ на розміщення сільськогосподарського виробництва, → галузеву структуру рослинництва, → способи землеробства → продуктивність сільськогосподарських культур. На всій території регіону можна збирати по два, а в тропіках -- по три урожаї в рік при умові штучного зрошення.

Водні ресурси -- супердефіцитний ресурс в країнах Перської затоки. Річкову мережу утворюють тимчасові водотоки -- ваді, які повноводні тільки в період дощів. Влітку пересихають або дуже міліють.

Прісну воду в країни Перської затоки → на суднах доставляли з Іраку й Індії. У другій половині XX ст. в регіоні була створена → особлива галузь промисловості з опріснення морської води. → в столиці Саудівської Аравії прісну воду видобувають з свердловин глибиною 1200-1500 м.→ переробка стічних вод, → вторинне використання вод для зрошення поки що не досягли промислових масштабів.

Нестача вологи → зрошуване землеробство. Суцільних землеробських районів немає. Частка оброблюваних →лише 15,8%. Пасовища і луки → 14,9% території.

В сільськогосподарському експорті → продукти тропічного і субтропічного землеробства -- фініки, ізюм, інжир, цитрусові, фрукти, тютюн і бавовник.

На базі доходів від нафти → процес промислового розвитку→ в приморських районах Іраку і Саудівської Аравії побудова промислових комплексів три галузі спеціалізації: → нафтопереробна і металургійна; нафтопереробна і цементна.

2. Зміни економічної стратегії розвитку нафтодобувних країн із моменту відкриття родовищ нафти й дотепер. Країни Перської були →периферією світового господарства → слабко розвинуті продуктивні сили → відсталі виробничі відносини. виробничий сектор (окрім видобутку нафти) до недавнього часу→ був слабо розвинений. Традиційним для цього регіону було → кочове скотарство з окремими ділянками оазисного землеробства → ремесла (килимарство, вироби з металу). До Другої світової війни в країнах Перської затоки розвивалися лише традиційні галузі обробної промисловості →текстильна і харчова

Промисловий видобуток нафти почався →у Бахрейні (1934 p.), →Саудівській Аравії (1938 р.),→у Кувейті – 1946 p., →Катарі – 1949 p.

Освоєння родовищ Аравійського півострова почалося тільки після Другої світової війни→у 50-х роках країни Перської затоки перетворилася у світовий центр нафтовидобутку.→ розвідкою і видобутком нафти здійснювали англійські монополії, американські. → великі прибутки. Країнам → незначна частина цих прибутків.

У постколоніальний період нафтові ресурси в країнах регіону були націоналізовані. У 1960 р. → створили Організацію країн-експортерів нафти (ОПЕК), в яку увійшло шість країн регіону .

В постколоніальний період в регіоні отримали розвиток нові галузі обробної промисловості – →хімічна і нафтохімічна, металургійна, машинобудівна і металообробна та ін. Об’єднаних Арабських Еміратів розвиток→ металургійної промисловості, → виробництв високотехнологічної техніки, в т.ч. літаків, автомобілів та електронної апаратури різного призначення → кібернетичної галузі, систем зв’язку, науки, освіти та фінансових питань.

Країни→ впроваджувати сучасні сільськогосподарські технології→ технологій опріснення води, → створювати продовольчі запаси → розвивати торгівельні зв’язки з тими державами, які мають можливість експортувати продукти харчування.

Бахрейн→ витрати на промисловість В Омані →подальший розвиток газової промисловості→ розвиток сільського господарства і соціальної сфери. Кувейт→ розвиток промисловості й інфраструктури. ОАЕ → збільшення нафтовидобувних потужностей і розвитку нафтопереробки, → розвиток ненафтових секторів економіки.

Основні фактори для успішного розвитку економік країн Перської затоки→ великі запаси нафти, газу, → дешева сільськогосподарська сировина→ приплив емігрантів з інших країн.→привабливий для зарубіжних інвестицій ринок. →притік зарубіжних капіталовкладень у економіку3. Висновки

Нафта -- багатство ісламу і повинна належати всім мусульманам. Величезні прибутки від нафти→ модернізація у портах і столицях→ офісні будівлі, супермагістралі → запаси нафти вичерпні, тому інвестують певну частину своїх прибутків у промислові підприємства, які продовжуватимуть нафтову еру. → нафтохімічні галузі, виробництво пластмас, виробництво устаткування для боротьби з засоленням грунтів тощо.

Регіональні відмінності Ультрамодерне узбережжя та столицявнутрішня частина -- землі пустель, оаз, верблюдів, ізольовані поселення

Уряди та ділові кола нафтових країн→ інвестують за кордон свої прибутки від нафти→ створили міжнародну мережу фірм та компаній

Перспективи співпраці України з країнами Близького Сходу та Перської затоки→ енергетика, галузь високих технологій, авіація, космос, машинобудування та сільське господарство.