Емоції та почуття. Культура почуттів та емоцій
Мета та завдання уроку:
актуалізувати емоційний досвід учнів;
пояснити поняття «почуття» та «емоції»;
розповісти про силу моральних почуттів;
розвивати вміння усвідомлено виявляти свої емоції та почуття, навички емоційного самоконтролю;
вчити учнів вибудовувати доброзичливі взаємовідносини з оточуючими, висловлювати судження щодо культури почуттів.
Обладнання: картки для індивідуальної та групової роботи; відеоматеріал, презентація до уроку.
Неділя… Вихідний… Нарешті. Якось дуже темно у кімнаті. Включив світ, а світла не додалося. Не розумію, проте відчуваю , що щось не так. Підходжу до вікна, дивлюсь – на душі стало млосно і боляче : стіна дощу відділила мене від світу. Футбольне поле перетворилося у невелике озеро. Птахи, люди, дворові тварини – всі поховалися. Стоять струнко лише самотні дерева. Здається, що по їх стовбуру проходить холод. Листям, що залишилося, дерева намагаються прикрити своє частково оголене гілля. Я дивлюсь, вдивляюсь у глибину вулиці, шукаючи порятунку. Небо безжальне. Розумію, що сьогодні вже ніщо не зміниться. Футбольного матчу, як і зустрічі з друзями, не буде. Злізаю з підвіконня, плентаюсь до ліжка з єдиним бажанням сховатися під ковдрою від темряви та холоду.
Неділя… Вихідний… Я прокинувся сьогодні дуже рано. Щось не так. Підозріло обходжу свої володіння. Ніби ніщо не змінилося. І розумію, що у квартирі стало легко дихати. Я повною груддю хапаюсь за свіже повітря, вдихаю, ні, куштую, ковтаю його. Підходжу до вікна – на вулиці стіна дощу. Великі краплі без зупину б’ють по деревам, землі, загадково витанцьовують на даху. А земля, яка за спекотне літо зачерствіла, постаріла, зім’ялася, жадібно всмоктує воду, як я улюблений сік. Швиденько одягаюсь, передзвонюю друзям. Десять хвилин – і ми вже бігаємо по вулицям, знаходимо великі калюжі і пропливаємо по ним, як могутні кораблі. Я підняв голову до неба, посміхнувся червоно – жовтому хазяїну і, підморгнувши, сказав : «Сонечко, відпочинь!»
Мета та завдання уроку: актуалізувати емоційний досвід учнів; пояснити поняття «почуття» та «емоції»; розповісти про силу моральних почуттів; розвивати вміння усвідомлено виявляти свої емоції та почуття, навички емоційного самоконтролю; вчити учнів вибудовувати доброзичливі взаємовідносини з оточуючими; висловлювати судження щодо культури почуттів.
О чем задумался, мой юный леопард? Тебе приснился берег и пустыня? А ты в лесу, здесь осень, листопад, И ежик с медвежонком здесь грустили. Ты здесь чужой, но что же делать нам? Чужой среди других, как это страшно. И только лист порхает по волнам, Лесного озера, а где-то там, у башни, Опять царевна Василиса ждет. Тебя купец привез дитю в подарок, А ты сбежал, и только дождь идет, Ты у костра погреешься, пожалуй, Обсохнешь, снова станет веселей, И девочки рука тебя ласкает. Я знаю, очень грустно без зверей, Но что же делать, раз судьба такая?
О, это одиночество в глуши. Мой леопард, тебе нужны просторы, Но ждет она, ты лучше поспеши. И помирись с ней, и привыкнешь скоро. Пусть в листопаде скрыться так легко, Остаться в одиночестве так просто. Но стоит ли? Пусть дружба – плен оков, Она ребенок, ты почти что взрослый. И вот шагнул, раз и другой… Она тебя увидела, так рада, И ежик веселится - малышам Быть одинокими в лесу не надо. Ты во дворце красивый сильный зверь, Служанки верещат, тебя едва завидят, Ты не один, с царевной ты теперь, Ее никто с тобою не обидит. А если будет сниться дивный мир, И звери поспешат к тебе навстречу, Ты не грусти, что ты расстался с ним, Везде есть небо, всюду звезды светят.