Презентація "Квіти - усмішка природи"

Первоцвіти. Вони народжуються першими.І помирають першими,приречено хилячи голівки на святковий вівтар краси, – кому як судилося – хто в іскристому кришталі,хто у вишуканій порцеляні, а хто – у гранчастому склі…Бо вони – первоцвіти. Любов до них така незмірна і буденна,що кожної наступної весни їх стає на планеті все менше і менше. Щорік із початком сезону квіткового полюванняїх заплановано визволяють із рук підступних браконьєріву хустинках і картузиках.…А потім, задля високої мети збереження природи, підошвами казенних черевиківзнавісніло розтоптують беззахисні тендітні стебельця.І ніхто, крім землі і неба, не помічає німого благанняу сповнених подиву і жаху пелюсткових очах:«Зупиніться! Ми ж іще живі… Дозвольте нампомерти красиво!..»

КВІТИ – УСМІШКА ПРИРОДИ

Підсніжник Визирнув підсніжник під вікном у мене: Голівонька біла, листячко зелене. Холодно повсюди, ще сніги біліють... Квіточки тендітні ніжно серце гріють. Визирнуло сонце, квіточки всміхнулись І до неба вгору зразу потягнулись. А сніги знітились, збігли ручаями — Це весна чарівна вже зустрілась з нами. Звеселіло серце, засвітились душі, Засміялось сонце і немає стужі. На тепло й на світло вже день повертає А весна так любо всіх нас пригорта Надія Красоткіна

Крокус. Визирнули крокуси із землі чарівні: Білі, жовті, сині й голубенькі дивні. Ще земля холодна, не росте нічого,Бо тепла так мало, тепла чарівного. А для квітів простір, тепла вистачає,Їх весняний вітер ніжно зігріває. Гойдає легенько, пісеньку шепоче,Від дощів холодних захистити хоче. Крокуси радіють і цвітуть завзято. То ж навколо квітів і життя, як свято. Десь бджола взялася і жучок з’явився. Та нектаром свіжим з квітки причастився. Крокуси з’явились, то ж весна у силі. Ці найперші квіти дуже серцю милі.

Пролісок. На лісовій галявині,Там, де розтанув сніг,Мала тендітна квіточка. Всміхається до всіх!Ввібравши ласку сонечка,Здолавши холоди,З весняним першим подихом. Прийшла вона сюди.І хоч маленька квіточка,Тендітна і тонка - Життєву силу Всесвіту. Таїть в собі вона!

Нарциси. Жовтяві чи білі - всі сяють. Чарують очі людськіПромінчики сонця вплітають. У коси тендітні свої. Мріють, виблискують, граютьІз сонечком пісню свою. Ніжно й привітно вітають. Собою чарівну весну!У зелені з вітром танцюютьІз небом мелодії ллють. Сміх та радість віщують. Нарцисами квіти ці звуть.

Ряст. Після дощів і холодів. У чорноліссі ряст зацвів. Допоки ще дерева голі,А світла і тепла доволі,Йому потрібно поспішати,Аби устиг одквітувати. Бо у весни свої закони -І вибухнуть безликі крони. Зеленим листям в небеса: Прийде нова пора й краса. Тож ряст квітує буйно й рясно,Він одцвісти повинен вчасно,Щоб поступитись квітам іншим -І яскравішим, і пишнішим.

КонваліяІз зеленої сорочки, Що зіткав весною гай, Білі дивляться дзвіночки. Як зовуть їх - угадай. Це конвалії у гаї На галявині цвітуть. І ніде, ніде немає Кращих квіточок, мабуть. В них так пахощів багато, Цвіту свіжого, роси. Хай ростуть, не буду рвати, - Шкода їхньої краси!

Сон-трава. Квiтка я на колiр ночi, Запашні дзвіночки дивні Навівають сни пророчі І весни казки чарiвні. Ніжні мрії я дарую, Синім дзвоном в диво-зіллі Щастя й долю начарую І терпкі кохання хвилі. Смутку сивого краплину Розтрушу понад рікою І з лілових снів полину В небо хмаркою легкою. Чари сну мого лелійте, Як магічний ночі трунок, Обережно, не розлийте, Диво-квітки подарунок.

Тюльпан Шренка. Вогн. Ені тюльпани цвітуть навесніЗазирни - у кожному - зірка... Пламеніють, як кров на чорній землі,І пахнуть так щемно-гірко... ЧЕрвоно сяють свІчками, осяйні,Манять квіти вогнем шаленим... Той холодний вогонь дарував ти мені,І замерзло серце у мене... Розкажи, н. Ащо грався ти серцем моїм,І, як квіти, зривав для забави?Облітають, літають його пелюстки,Та під ноги лягають криваво... Вогн. Ені тюльпани цвітуть навесніЗазирни - зоря пурпурова!А моя зоря покотилась в поля,І розтанула світанково...