Презентація. Лепбук. "Бабин Яр."

Бабин Яр у Києві – це складний історичний символ. Упродовж століть це місце було багатонаціональним і багатоконфесійним некрополем. До світової історії Бабин Яр увійшов восени 1941 року, коли упродовж двох днів тут було вбито майже 34тисячі київських євреїв – лише через те, що нацистська Німеччина прагнула знищити євреїв у всьому світі. Тому Бабин Яр став одним із символів Голокосту. Під час війни в цьому місці вбивали та ховали не лише євреїв. Серед загиблих були також роми,пацієнти психіатричної лікарні, діячі українського націоналістичного руху, радянські військовополонені, підпільники, цивільні заручники та засуджені окупаційною владою на смерть. Кількість жертв, за оцінками істориків, сягає щонайменше 100тисяч людей, більшість з яких (понад дві третини) були євреями.

Бабин Яр. Біль закатованих вчить цінувати свободу…

Праведникита врятованіІсторії врятованних. Цитати про Бабин Яр. Голокост в художній літературі

Пам’ятники. Фото факти. Письменники про Голокост. Фільмотека

ВІРШ МИХАЙЛА ТУЛУЄВСЬКОГО «КУКЛА САРА»«Мама, я сказала кукле Саре,Что записку видела вчера:“Всем жидам собраться в Бабьем Яре. На дороге к кладбищу, с утра”. Мама, мама, что же с нами будет,Мама, далеко ли до беды?Мы еще недавно были люди –Нынче почему-то мы – “жиды”?Мама, немцы тоже едут с нами,Или будут только провожать?И зачем с вещами и деньгами,И зачем дома не запирать?Мы бы ключ оставили знакомым,Дядя Миша был бы только рад. Мама, я забыла куклу дома –Ты ее купила год назад!Ей одной там холодно и страшно,А у Сары горлышко болит. Слушай, мама, если кукла наша,Это значит – Сара тоже жид?Отчего-то все идут сутулясь,Почему-то окна без огня?Я ужасно, мамочка, волнуюсь: Как там кукла Сара без меня?»..…Выткет саван русская природа. Станет Бабий Яр белым белей,Закричит, заплачет непогода,По еврейке маленькой своей. Запоет поземка-завирушка. По ушедшим – «баюшки-баю»,На окне останется игрушка. Дожидаться девочку свою. БАБИН ЯР - ВІРШ ІРИНИ ВАСИЛЬКІВСЬКОЇЗелене руно м'яко схили вкрило. Пташиний щебет шириться над ним. Блакитне небо розгорнуло крила. Над місцем тихим, праведно-сумним. Тут є про що сказати ревній музі,Гортаючи столітній календар. Лежить отут у святості і тузіГанебна пляма в серці - Бабин Яр. Запікся на історії скрижалях,Закарбувався болем у віках. Рік сорок перший: вересень безжальнийІ в тисячах очей предсмертний жах. Страшні останки - черепи і кості-В землі не тліють, - пам'ять стережуть. Щоб людство більш не знало голокостів,Про Бабин Яр не сміємо забуть.Ірина Васильківська(Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691652)***Буде суд і буде кара,Отверзеться Бабин Яр,Хлине кров, як повінь яра,Вдарить хвиля аж до хмар…Не сховається почвара,Ані вбивця, ні грабар. Буде суд і буде кара,Отверзеться Бабин Яр! Дмитро Павличко БАБИН ЯРБеззірна ніч взяла у руки ножиці,Порізала, потаврувала шлях,Знов світяться неоном Дорогожичі,А ми стоїм з тобою на кістках!Тут пронеслися лихоліть невивчених. Страшні часи й принишкли на полях... А нам з тобою так , здається, звично. Ми ж стоїмо на цих людських кістках!Ніч змішує із спогадів емульсію,Далеко десь вітрини миготять. Нам смерть проводить по кістках екскурсію,Єврейська Менора в Бабиному Яру20 Та що це? Ноги рушить не хотять!І щось людське, щось вічне й не звіряче. Нарешті зупинило нас. Це страх. Не знаю, чи ВОНИ колись пробачать. Мені прогулянку бездумну по кістках?!2005

Ми тут лежимо. В піску та глеї,На всі сторони світу простерті —Євреї, євреї, євреї —Діди, матері, немовлята. Господи, дай нам відпочити від смерті,Від погляду ката! Бабин Яр. Позаду них - страшна безодня ями. Попереду - несамовита лють... Маленький хлопчик прикипів до мами: Нас не уб'ють, матусю? Не уб'ють?Не бійся, синку. Пригорнись до неньки. На тебе зійде Божа благодать!Тебе не вб'ють, бо ти ж іще маленький, . А діток навіть звірі не їдять... Від залпу листя аж затріпотіло. Птахи сполохано рвонулися увись... Синочка мати затулила тілом. Убили всіх, а він живим лишивсь. Та знов смерть дивиться крізь дула автоматів. Чому ж така незрозуміла злість? І він на пальчиках показує солдатам:- Мені ж шість рочків, всього тільки шість... Мій хлопчику! Надіявсь ти на диво. Ти вірив у всесильність доброти... Дощ моросив над містом сиротливо –То плакав світ, То світ просив:- Прости. Натан Грінбойм "Бабин Яр"З вікна мого помешкання видніє вежа,небеса пронизує вістрям,а біля підніжжя –Бабин яр. Триста вісімдесят п’ять метрівсталі й кабелю,заангажованих текстів.«Телевежа,- кажуть,- змагається з Богомза формування громадської думки». Господь з гори Сінаю когенами й рабинами,вона з височіні своєї – писаками й коментаторами. А внизу з-під землі визирають дерева,як свічки чорних душ на засніженім савані. Кажуть: «Небеса завше перемагають,а людина – переможена!А я кажу: «Триста вісімдесят п’ять метрів перемагають». Як казав і Господь мій.І навіть більше – мовчанкахолодить і пригнічує в долині сліз. Поміж вежею та лісом вистрибує птаство:гайвороння – на білім снігові,голуби білосніжні – на чорних деревах. Сонце сідає і посилає промінняна могутню будівлю телевежі. Сонце обдурено. БАБИН ЯРПохилений вітром осіннім,Над Бабиним Яром стою. Отця сивобрового бачу,І брата, і матір свою. Не тут вони тяжко вмирали,Не тут вони зморені сплять. Та їхні молитви й благання. В деревах десь тут шелестять. Тут Київ та рід мій козацький,Тут наша свобода в крові. Над братнім усопшим народом. Ми молимось, мертві й живі. Я бачу – то мамині сльози. Блискочуть на хвилях Дніпра,Я знаю – моя Україна. Воскресне на поклик добра!

Бабин Яр…Скільки горя у нім заховалось…Скільки людності впало на дно?Так, ми знаєм про нього ще мало. Не знайти ні в книжках, ні в кіно. Мало знана ця братня могила. Різних націй та різних людей. О, століття! – що ти натворило!.. Невимовного зла епогей!Невідомий… І – знаний до болю…Цей трагічний страшний Бабин Яр. Рана спільної нашої долі,Що в облогах ворожих примар. Повіла мені сива киянка,Як тут подруг вбивали її. Українку, єврейку, циганку…Як замовкли в гаю солов’ї…Там чимало на дні залишилосью. Ми й не знаємо всіх їх імен. Там чудові та подруги милі…Там – Олена, Еліза, Кармен…А криваво-зелені примари. Маскувались вночі й серед дня. Перевернуті знов – яничариІ новітня орда навісна.І тепер ще не всім їм «воздано».І сьогодні вола до покар. Кожна жертва – й далека, й недавня…Горе краю мого – Бабин Яр…А ще скільки таких по ВкраїніНевідомих та знаних ярів?Здичавіла в добу цю людина,Мовби світ у цих війнах здурів…Але вірьмо, братове і сестри, -Проминуть лихі привиди чвар,А печальний незнаний маестро. Зафіксує вікам – Бабин Яр. Олег Коломієць(Олег Князенко), БАБИН ЯРБабин Яр, Бабин Яр, Бабин Яр…Розкажи ти мені, Бабин Яр,Як тебе утішали тополі. Я візьму лише часточку болюІ у серці нестиму, мов дар. Пам’ятаєш війну, Бабин Яр. Під асфальтом кривава дорога. В крик благає Всевишнього Бога,Щоб на світі не стало примар. Благодаті тобі, Бабин Яр. Ти не бійся, це бруньки стріляють,Салютують, весну прославляють. В очі сліпить вогнями стожар. Щиросердно скажи, Бабин Яр,Чи ти вибачив катам і вбивцям?Змивши кров у джерельних криницях,Чи вознісся в граніті до хмар?Бабин Яр, Бабин Яр, Бабин Яр Тетяна Левицька. Бабин Яр. Лише прикрити встигне матір сина, Упавши тілом до землі,А той малий ще тихо,Пролежить у холодній тьмі…То «Бабин Яр», то людства злочин,І чорний день в календарі. Їх не питали, чи ті хочуть Пожити ще на цій землі. Любов Патрушева

"Бабин Яр у пошуках пам'яті" Документальний фільм. БАБИН ЯР: Що і чому там відбулося під час німецької окупації?80 лет назад в Бабьем Яре начались массовые расстрелы евреев. БАБИЙ ЯР. КОНТЕКСТ. R12/ ГАНС ИЗЕНМАНБабий Яр: воспоминания очевидцев о конвейере смерти на окраине Киева. Бабин Яр: як нацисти хотіли приховати свої злочини

Бабин Яр: нові документи | Пишемо історію. Уся правда про Бабин Яр Бабин Яр. Драматичні події в матеріалі британського кореспондента. Бабин Яр. Контекст.

Історії праведників. Агєєв Олександр Андрійович. Андрієвська Євгенія Василівна. Апраксіна Тетяна Денисівна. Бабчун Наталія Федотівна Баліцька Ідалія Францисківна. Бебих Ганна Іванівна. Білоконь Марія Денисівна. Білоус Софія Іванівна

Яшкін Михайло Євгенович. Чайка Панас Антонович. Соколов Юрій Дмитрович. Сабірова Фатіма Навретдинівна. Рожновська Марія Станіславівна. Рафальська Віра Миколаївна Ренська Катерина Тимофіївна. Носаль Опанас Дмитрович

Я думаю, нині, аби бути киянином, пам’ять про Бабин Яр становитьвирішальний, фундаментальний момент. Виходячи з цієї пам’яті, творитьсялюдське, громадянське, культурне полотно міста. На цій пам’яті основанаідентичність Києва: це великий траур, тому що із полотна міста вирвана частина його народу (Адріано Роккуччі, професор італійського університету Roma Tre, генеральний секретар Спільноти Святого Егідія. Джерело: https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2011/09/110928_babi_yar_witnerl) Вбивство безневинних людей тільки за те, що вони належать до тієї чи іншоїнації, стало одним зі найстрашніших і кривавих злочинів нацизму і своєріднимсимволом страждань мирного населення. Неправдоподібним є стислий термінпідготовки і проведення небувалої за масштабами страти величезної кількостіжителів, в основному жінок, старих і дітей. Це стало можливим тільки завдякитому, що вся акція від початку до кінця була не тільки задумана, але і спланована ,розрахована до деталей завчасно. Виникає питання: «Чому вони підкорилися наказу, чому пішли?» (Тетяна Євстаф’єва, «Трагедія Бабиного Яру у 1941–1943 рр.» Джерело: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/40057/13-Yevstafeva.pdf?sequence) Они шли обманутые и опустошенные, плотно сбившись в кучки, они нагоняли ужас на тех, кто смотрел им вслед, хотя некоторые из них были одеты во все лучшее, что у них было. Ведь столько людей выгнали на улицы, такую массу народа, можно сказать – весь народ!Так чисты небеса, так приятны теплынь и богатство осенних красок, золотые листья на деревьях и на земле, как грустные прощальные приветы уходящему лету! Неужели и при немцах город так сиял? Не может быть! А дорога к Бабьему Яру три осени тому назад? Неужели солнце не померкло при виде всего того ужаса?..(Іцик Кіпніс. «Бабин Яр. До Третьої річниці». Джерело: https://dt.ua/HISTORY/babin-yar-minule-y-sogodennya-vikliki-pam-yati-_.html)

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Ліжко в свинарнику в с. Богданівка Доманівського району Одеської області, де знаходивсятабір-гетто.[1944 р.] Од. обл. 3-707 Табличка на свинарнику з написом "гетто" в с. Богданівка Доманівського району Одеської області.[1944 р.] Од. обл. 3-724 Хлопчик з гетто, який залишився живим після розстрілу єврейського населення румунськими окупантами в с. Богданівка Доманівського району Одеської області.[1944 р.] Од. обл. 3-716 Загальний вид місця розстрілу в Бабиному Яру. Київ, 1943 р. Од. обл. 0-4243 Загальний вид місця розстрілу в Бабиному Яру. Київ, 1943 р. Од. обл. 0-4243 Вид місця розстрілу в Бабиному Яру. Київ, 1943 р. Од. обл. 0-4250

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Залишки печей в Бабиному Яру. Київ, 1943 р. Од. обл. 0-4253 Залишки печей і землянка в Бабиному Яру, де ховались полонені, які спалювали трупи. Київ, 1943 р. Од. обл. 0-4254 Бабин Яр. Есесівці риються у речах розстріляних євреїв. Жовтень, 1941 р. Бабин Яр. Есесівці риються у речах розстріляних євреїв. Жовтень, 1941 р. Бабин Яр. Військовополонені серед речей розстріляних євреїв. Жовтень, 1941 р. Бабин Яр. Речі розстріляних євреїв. Жовтень, 1941 р.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Бабин Яр. Речі розстріляних євреїв. Жовтень, 1941 р. Бабин Яр. Речі розстріляних євреїв. Жовтень, 1941 р. Військовополонені засипають землею ділянку Бабиного Яру, де лежать розстріляні євреї. Жовтень, 1941 р. Військовополонені засипають землею ділянку Бабиного Яру, де лежать розстріляні євреї. Жовтень, 1941 р. Військовополонені засипають землею ділянку Бабиного Яру, де лежать розстріляні євреї. Жовтень, 1941 р. Бабин Яр. Речі розстріляних євреїв. Жовтень, 1941 р.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Разстріли в урочищі Бабин Яр

Франк Анна Франк вела щоденник з 12 червня 1942 по 1 серпня 1944 року. Спочатку вона писала свої листи лише для самої себе. А навесні 1944 року почула по лондонському радіо виступ нідерландського міністра освіти у вигнанні, який говорив про те, що після війни необхідно буде зібрати й оприлюднити всі документальні матеріали про страждання нідерландського народу за часів німецької окупації. Як приклад таких матеріалів він серед іншого згадав і щоденники. Розповідь охоплює майже 40-річний період від 1958 по 1990 роки в Західній Німеччині. За сюжетом 15-річний школяр Міхаель Берг знайомиться з 36-річною кондукторкою трамвая Ханною Шміц. Між ними виникає роман. При цьому Ханна регулярно просить Міхаеля читати їй книжки. Потім жінка раптово зникає. Через 8 років студент-юрист Міхаель потрапляє на показовий процес над наглядачками Освенцима. Серед підсудних він упізнав Ханну. Оскар Шиндлер — мільйонер, успішний комерсант, запальний гравець, автогонщик, авантюрист, «справжній арієць» та… праведник світу, який урятував від смерті в газових камерах більше людей, ніж будь-хто за всю історію війни. На початку Другої світової німецький промисловець Оскар Шиндлер відкрив у Кракові фабрику з виробництва емальованого посуду. Найдешевшою робочою силою були євреї з гетто. Ті з них, кому пощастило потрапити до цієї фабрики, немов витягнули щасливий білет. Книгу «Повна ілюмінація» було опубліковано в 2002 році. Роман українською мовою не перекладено, але автор, американець єврейського походження, писав її під враженням від подорожі Україною. Він шукав штетл своїх предків, які загинули під час Голокосту. На сторінках «Повної ілюмінації» гумор межує з життєвими трагедіями, а український колорит змішується з американської стриманістю. Книга Фоера — сумне нагадування про історичні події, які ніколи не повинні стиратися з пам’яті. Роман Юрія Винничука має два часові зрізи. Зокрема, в ньому описано події, які відбуваються у Львові перед війною і під час війни. Чотири друга: українець, поляк, єврей і німець переживають різні — веселі й сумні — пригоди. Другий часовий зріз — це вже початок XXI сторіччя. Професор Ярош вивчає літератури, написані мертвими мовами. Він у процесі роботи дізнається про містичну практику переселення душ, яка стає можливою, якщо в момент смерті звучала відповідна музика. Загадкові ноти — і це історичний факт — звучали і в Янівському концтаборі на території Львова: «Танґо смерті», або танґо «Остання неділя» виконував під час розстрілів оркестр із в’язнів гетто.

У жіночому таборі Ревенсбрюк німецькі лікарі займаються науковою діяльністю. Жінкам роблять операції, під час яких в рану вводять збудники стрептокока чи газової гангрени. Перед тим, як зашивати рану, її наповнюють битим склом, дерев’яними щіпками або тирсою. «Невдовзі у всіх нас піднялася температура, і ще більше дівчат почали страждати від нудоти. Біль у моїй нозі був страшенний, наче її покусала хмара злих ос». Лікарка Герта Оберхойзер, яка добровільно приїхала в Ревенсбрюк, не бачить у своїх діях нічого поганого. Адже чесні люди до табору не потрапляють. Та й, зрештою, це просто її робота. Коли німці стануть переможеними, Герту засудять на 20 років, але випустять достроково. Діні Ґотлібовій 12 років. Вона – єврейка, в’язень табору Біркенау (Аушвіц). Її номер – 61016. Невідомо, як би закінчилася історія дівчинки, якби не «Білосніжка та сім гномів». Перед Різдвом 1943 року вона намалювала на дерев’яній стіні бараку мультиплікаційних героїв, щоб потішити дітей. А потім стала табірною художницею. «За наказом Бьома я спочатку малювала номери на бараках. Потім до нашого сімейного табору приходили есесівці й приносили мені фотографії своїх дружин, наречених або дівчат. Із цих фотографій я малювала портрети». Опісля Діна малюватиме акварельними фарбами портрети ромів, над якими проводив експерименти німецький лікар Менґле, готуючи дисертацію… Чи думала тоді Діна, що ці малюнки стануть речовими доказами? Звісно, ні. Бруно – син коменданта концтабору. Шмуль – єврейський хлопчик, в’язень концтабору. Що може бути спільного між цими дітьми? Дружба. Бруно випадково знаходить табір, за колючим дротом якого під відкритим сонцем у смугастій піжамі грається Шмуль. Після цього Бруно приходить до табору щодня. Він приносить другові їжу, щиро дивуючись, що то той не любить шоколад…Одного дня Бруно переодягається у смугасту піжаму, щоб допомогти Шмулеві знайти тата. Та чи вдасться це йому? «Хлопчик у смугастій піжамі» – роман-притча про неможливо можливу дружбу, яка не знає обмежень чи заборон. Дорослі визначають, хто хороший, а хто поганий. Діти такими кліше не користуються. Дехто вважає, що роман не надто реалістичний. Можливо. Але у цьому випадку значення має не реалізм, а мораль. Її автор заховав між рядками, але так, щоб кожен міг знайти те, що шукає. Голокост… Гоніння й винищення євреїв фашистами під час Другої світової війни… У цій книзі письменник Тодд Хасак-Лові показує ті події очима Майкла Ґрюнбаума — єврейського підлітка з Праги. Він утратив батька, але сам дивом вижив. Спершу Міша пригадує життя у празькому гетто, потім — у концтаборі в Терезіні. Окрім постійного відчуття голоду, він пам’ятає й ті моменти, які допомогли йому пережити лихоліття в концтаборі: своїх друзів з кімнати для хлопчиків, наставника Франту, гру у футбол…