ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ 1.Рік народження: а) 1940; б) 1931; в)1930; г) 1936; д) 1935. 2. Який навчальний заклад з відзнакою Ліна Костенко закінчила 1959 р. ? а) Московський літературний інститут імені М. Горького; б) Київський педагогічний інститут; в) Московський педагогічний інститут; г) Харківський національний університет. 3.Ліна Костенко належить до: а) Київської спілки поетів; б) Нью-Йоркської групи; в) Шістдесятників; г) «Празької школи» поетів; д) Неокласиків. 4.1968 р. написала листи на захист: а) М. Косіва; б) О.Заливахи; в) І. Світличного; г) І. Драча; д) В. Чорновола. 5. Збірку «Поезії» в діаспорі видано: а) 1968; б) 1969; в)1970; г)1979; д) 1977. 6. Збірка віршів «Над берегами вічної ріки» вийшла: а)1969; б)1979; в)1970; г)1977. 7. Рік видання роману «Маруся Чурай»: а)1977; б) 1979; в)1980; г)1968. 8. Місце народження поетеси: а) с. Обухів на Київщині; б)Лубни на Полтавщині; в) м. Охтирка на Сумщині; г) м. Ржищів на Київщині; д) м. Сосниці на Чернігівщині. 9. Рік переїзду родини до Києва: а)1936; б)1935; в)1940; г)1930 ; д)1958. 10. Рік видання збірки «Неповторність»: а)1977; б)1980; в)1987; г)1979; д) 1990. 11. Книга «Сад нетанучих скульптур» з’явилася друком: а)1980; б)1977; в)1987 ; г)1979; д) 1990. 12. Назва твору від авторства якого відмовилася Ліна Костенко а) «Циганська Муза»; б)«Горохове плем’я»; в) «Чекаю дня, коли тобі скажу»; г) «Записки українського самашедшого»; д) «Перевірте свої годинники».
ДОВІДНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦЯ Лірика – літературний рід, у якому життя відбивається безпосередньо через переживання індивіда – ліричного героя чи ліричного «я». Ліричними називають твори, у яких віддзеркалені думки, настрої та почуття людини, душевний стан автора, його ставлення до оточення. Ліричний герой – це образ героя, переживання, думки й почуття якого відображені в ліричному творі. Він зовсім не тотожний з образом автора, хоча й відбиває його особисті переживання.
ПАСПОРТ ТВОРУ Автор Ліна Костенко Назва твору «Недумано, негадано…» Рік написання 1977р. Літературний рід лірика Жанр ліричний вірш Вид лірики інтимна Мотив зображення ліричної героїні в кульмінаційний момент любові, коли вона, сп’яніла від щастя, шукає прихистку у вечоровому лісі і дає вихід емоціям Ідея оспівування всепоглинаючого, всеохоплюючого почуття кохання; утвердження думки про те, що світ прекрасний, якщо в ньому панує любов Літературна напрям, течія модернізм, неоромантизм Віршовий розмір ямб Висновок «Недумано, негадано...» — вірш-освідчення в коханні. Почуття ліричної героїні глибокі аж «до стогону, до сліз», їй хочеться ввібрати кожен промінець, що випромінює коханий: «Ловлю твоє проміння крізь музику беріз». Задушевність змальованої картини підтримується романтичним пейзажем на початку твору. Додаткові відомості Слова вірша покладені на музику йй стали прекрасним романсом. Композитор – лікарка, виконавиця сучасних та старовинних українських романсів, пісень, подруга Ліни Василівни Ольга Богомолець. Художні засоби Метафори «кадильниці світань», « музика беріз», « вечір пахне м’ятою» Рефрен «а я тебе» Риторичні оклики «Я п’яна, п’яна, п’яна на все своє життя!»
ІДЕЙНО-ХУДОЖНІЙ АНАЛІЗ ПОЕЗІЇ Літературний напрям модернізм Літературний рід лірика Вид лірики філософська Жанр ліричний вірш Провідний мотив єднання людини зі світом рукотворної краси (античним мистецтвом) і природою. Ідея твору пошуки ліричним героєм справжнього, а не оманливого щастя; утвердження думки про те, що важливо зберегти довкілля чистим і красивим, насолоджуватися естетикою живого, справжнього, протистояти дрібному й бачити величне. Головна думка «Просто хочеться моря… І богиню із піни, невзуту…»
ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ ТВОРУ Вірш написано під впливом вражень від перебування на Сицилії. Цей острів у Середземному морі — «густий концентрат античності», тому для втілення художньої ідеї авторка використовує образи давньогрецької міфології; поезія входить до збірки «Річка Геракліта» (2011).
ХАРАКТЕРИСТИКА ТВОРУ У першій строфі з'являється образ Посейдона — могутнього давньогрецького бога, володаря світових вод. У руці він тримає тризуб як символ влади над усім підводним царством. У метафоричному образі голубої «одіссеї реліктових крон» відтворено постійний рух вод, красу й вічність, а водночас і небезпеку моря.
ХАРАКТЕРИСТИКА ТВОРУ У третій строфі відтворено небесну, божественну сферу в образах «величавого Парнасу» та Олімпу як символів високої поезії та верховної влади. Цікаво, що ці три світи не відмежовані один від одного: Афродіта, богиня кохання, виходить із води (за міфом, вона з неї народжена), а Пегас, чарівний крилатий кінь, що літає в небі, у міфі пов'язаний із Посейдоном. Античний світ протиставлено сучасному — мінливому, небезпечному й дисгармонійному (четверта строфа). Його у творі символізують давньогрецькі чудовиська, уособлення небезпек технічного розвитку людства.
МІФОПРОСТІР У ПОЕЗІЇ Перша вертикальна вісь — небесний, земний і підводний світи. Цей міфопростір існує в єдності, гармонії і красі. Він нерукотворний, вічний і весь одухотворений, сповнений величі та спокою. Друга вісь – часова, у якій відбувається перетікання минулого в теперішнє і майбутнє. Минуле довершене, теперішнє — це коротка мить спокою та краси («хочеться моря… І богиню із піни, невзуту»), майбутнє — руйнівне (танкер «розіллє муари мазуту»).
СЛОВНИЧОК Одіссея – тривалі мандри або блукання з різними пригодами; релікти – організми, предмети або явища, що збереглись як залишок давніх епох; Фавн – бог полів, лісів і покровитель пастухів та отар у давньоримській міфології; Амур – божество кохання у римській міфології; гламур – шарм, зачарування; Парнас – син Посейдона і німфи Клеодори; його ім'ям назвали гору Парнас; в античній і європейській культурі — символ поезії;
СЛОВНИЧОК фугас – заряд вибухівки у водонепроникній оболонці, який звичайно закладають у ґрунт або занурюють у воду; Скілла й Харибда – морські чудовиська з давньогрецької міфології; муар – шовкова тканина з мінливим полиском. Між Сціллою і Харібдою — крилатий вислів, що походить з грецької міфології. За міфами давніх греків, на прибережних скелях по обидва боки Мессінської протоки жили два чудовиська — Сцілла і Харібда, нападали на мореплавців і пожирали їх. Вислів вживається у значенні: опинитися в ситуації, коли маєш обрати між двома можливими діями, проте обидві небезпечні; потрапити в небезпеку, що загрожує звідусіль.