Поема Ліни Костенко «Чайка на крижині» складається з п'яти частин: Кожна частина має свій зміст, закінчену думку, але в той же час пов'зані з перебуванням Л. Костенко у Польщі, зокрема у порту міста Щецін, та міркуваннями про сенс життя людини, її призначення на землі, любові до рідного краю«Надбережжя»«Крига на Одрі» «Крила»«Ґрунт»«Усміх» Кожну із частин поеми можна сприймати як самостійний твір, проте всі вони об’єднані спільною ідеєю.
Диптих – два твори мистецтва, пов’язані одним задумом. Диптих можна зустріти не лише в літературі, але й в скульптурі та живописі. Наприклад, диптих художника епохи Відродження П’єро Делла Франческа, що жив у ХVстолітті «Портрет Федеріго да Монтефельтро та його дружини Баттісти Сфорца», можна сприймати як окремі два портрети і як цілісний. Теорія літератури. ТЛ
Крига на ОдріВ цьому році зима не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала... Що ж робити? —Бідувала в старій із торішніх зів'ялих трав. Як коли лютувала, стелила рядно ожеледиць. Сперечалася з морем, несла сум'яття вітрів. Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів. Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки. Лід кришився, б'ючись об каміння берегове...І нарешті по Одрі — темній, широкій —На останній крижині самотня чайка пливе.― Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна. А крижина тонка. А крижина майже прозора... Ну, а що, як її підмиє вода весняна?Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?Затріщить і відломиться... Піде вода кругами...— Дивна людино! Я ж маю крила. Нащо крилатим ґрунт під ногами? [березень 1958 року, Щецин (Польща)]
Художні засоби твору «Крига на Одрі»Метафора (перенесення) означає розкриття сутності одного предмета чи явища через особливості іншого.«зима не вдягла… свиту», «зима… часом вже й приміряла», «зима… пошукала, поплакала… мотувала, стелила… сперечалася… несла… збиралась», «дерева проснулись», «лід потемнів», «крига буйно ломилась»Епітетхудожнє означення«Одра темна, широка»Риторичний оклик«Дивна людина!»Риторичні запитання«Що ж робити?», «— Ти куди ж розігналась?, Чи, бува, не до самого моря?», «Ну, а що, як її розливає вода весняна?», «Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?», «Нащо крилатим ґрунт під ногами?»Повтори«Ну, а що…»
Ліна Костенко "КРИЛА"А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина?Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має!Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,а з правди, чесноти і довір’я. У кого — з вірності у коханні. У кого — з вічного поривання. У кого — з щирості до роботи. У кого — з щедрості на турботи. У кого — з пісні, або з надії,або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає... А крила має, А крила має!
Алегорія — це інакомовлення; наділення тварин, птахів, рослин, предметів рисами характеру людини. У ширшому розумінні алегорія — це спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями. Алегоричний образ
У вірші Ліни Костенко «Крила» конкретним художнім образом є крила (один план художнього зображення)А прихованим реальним явищем є такі людські якості, як піднесення, натхнення, упевненість, незалежність (другий план художнього зображення). Отже, образ крил в однойменному творі Ліни Костенко алегоричний.
Крила — це символ духовності, багатства думки, емоційного піднесення, могутності, незалежності й впевненості. У греків крила символізували любов і перемогу. Давньогрецький філософ Платон вважав крила символом розуму.Їх зображують на взутті (як у Меркурія), що означає здатність до величезного духовного піднесення (Словник символів).