ЛІТЕРАТУРНА ЯРМОЛИНЕЧЧИНА

                                        БОРИС ФУРМАН

     Народився Борис Антонович 4 березня 1955 року в с. Волудринці Ярмолинецького району Хмельницької області.      Допитливий сільський хлопчик змалку прагнув довідатись про все. І це особливо проявилось у шкільні роки, коли заявив, що прагне стати конструктором.      Навчаючись у Хмельницькому технологічному інституті, який був наближений до домівки, вже на перших курсах відчув, що професія інженера не зовсім те, до чого линула поетична душа. Римоване слово рвалося на папір, навіть екзамени допомагало долати, гарна епіграма викликала схвальні відгуки в однокурсників та викладачів.

    Під час студентської практики впродовж трьох місяців пробував себе на Кишенівському заводі холодильників, а перед цим ще на двох аналогічних заводах. То, як штампувальник, то слюсар-складач.    Після закінчення інституту очолював інженерну службу на Хорольській фабриці господарчих товарів. Та інженера з Бориса Антоновича так і не вийшло, тому що поперек шляху лежала творча стежина, складена із журналістики і поезії. 

      Відслуживши сержантом при штабі армії у групі зв’язківцем, не забажав вернутися на попереднє місце роботи, а завернув у районну газету. Саме тут Борис Антонович з 1979 року працював літературним працівником, пізніше завідуючий відділом, заступником редактора.

        Він неодноразово ставав призером в обласних тематичних конкурсах. А по висвітленню фізкультурно-спортивної теми утримував позиції першого з-посеред міськрайонних газет області. Двічі газета «Вперед» вривалася в трійку республіканських призерів, а сам Борис Антонович став членом Асоціації спортивних журналістів України.

       У 2001 році приймає участь в огляд-конкурсі «Журналіст року» в номінації «Військово – патріотичне виховання та розбудова Збройних сил України». І знову виграє.

      А поряд з цим вагома громадська діяльність. Незамінний секретар первинної організації Національної спілки журналістів Борис Фурман у 2007 році привів її до першого місця серед таких осередків в Україні.

      Борис Антонович друкувався у колективних збірках, обласних та республіканських виданнях. Є автором двох поетичних збірок «Я сіяв хату»

(2005р.) та «Каштан» ( 2006р.)

Творчість Бориса Антоновича пронизана любов’ю до рідної землі, села, де народився та виріс, до тих людей, яких знав, з ким спілкувався та працював.

В житті так доля напророчитьЛишився батьківських надій. Я сіяв хату серед ночі, І не було нікого в ній. Мовчав годинник на покутті, Мовчало все на знак журби. Ні, батьки мої не забуті, Вони у пам’яті завжди.

З творчого доробку Бориса Фурмана

Знов на порозі Новоріччя,

А що за ним, а що за ним…

Дивлюсь сьогодні вам у вічі І залишаюсь молодим.

Не зборе молодість враз старість, Хоча літа, пливуть літа.

Але “Автограф” нам на радість Цілує кожного вуста.

Знов на порозі Новоріччя,

А що за ним, а що за ним…

І творчості не гаснуть свічі, Не гасне милості інтим. Єднає почерк, віра, слово, Єднає людськості пора.

Стосунки, щедрості, обнови І сяйво вічного добра.

Знов на порозі Новоріччя,

А що за ним, а що за ним…

Там будні, свята, протиріччя, Окутані в обіймах зим. Серця “Автограф” зігріває, Тепло від холоду ловлю. Із Новим роком привітаю, Вам зичу щастя і люблю!

Тематика його творчості приурочена малій і великій Батьківщині. В його поезіях – вся біографія журналіста - патріота.

Коли білила мати хату, Було, здається, навесні.

Вимастив в синьці рученята – За це накивали мені.

Подумав: синь украв у неба,

Тримали підтяжки штанці. І ліз туди, куди не треба, І діставав не раз синці.

Не забувається й донині, Отой дрібний дитячий гріх.

І недаремно колір синій

Для мене ліпший з-поміж всіх.

 Інтернет - покликання, використані при створенні презентації

1.       https://www.facebook.com/story.php/?story_fbid=629769706678324&id=100089359009775

2.       https://avtograf.wordpress.com/%d1%84%d1%83%d1%80%d0%bc%d0%b0%d0%bd-%d0%b1/