Презентація. "Літературно – театральна діяльність як структурний компонент комунікативної компетентності"т комунікативної компетентності у формуванні емпатії сучасної молоді

Міський майстер–клас Фастівської МТГ для вчителів української та зарубіжної літератури Керівники: Горова Марина Володимирівна

Літературно – театральна діяльність як структурний компонент комунікативної компетентності у формуванні емпатії сучасної молоді

Знайомство учасників майстер-класу. Гра « Презентація»Завдання: в театралізованій формі представити кандидата; це може бути ваш “виступ” в теле- чи радіостудії; малюнок, комікс, шарж із наступним театралізованим коментарем; “репортаж” з виставки, концерту, конкурсу і т.д. Час виступу до 2-х хвилин

Анкетування стану використання театралізації в сучасній школі Анкета «Театральне мистецтво в закладі»

1. Чи можна назвати організацію театральної (театралізованої) діяльності дітей в школі ефективним методом навчання та виховання? - так; - ні. 2. Якими є основні функції театральної діяльності дітей в школі? (визначте не більше 3-х варіантів) - естетична; - розважальна; - дозвіллєва; - соціально-комунікативна; - профілактична; - активізаційна; - терапевтична; - пізнавальна; - Ваш варіант

3. Який, на Вашу думку, рівень використання засобів театралізації в сучасній українській школі? - високий; - задовільний; - низький; - дуже низький. 4. Який, на Вашу думку, рівень використання засобів театралізації в школі, де Ви працюєте? - високий; - задовільний; - низький; - дуже низький. 5. Чи використовуєте Ви театралізацію (драматизацію) у своїй професійній діяльності? - так; - ні.

6. Якщо так, то як часто? - 1 раз в тиждень; - 1 раз в місяць; - 1 раз в пів року; - 1раз в рік. 7. Чи потрібне більш активне використання театральної діяльності школярів у навчально-виховній роботі сучасної школи? - так; - ні; - не знаю.

8. Чи можна, на Вашу думку, за допомогою театралізованої діяльності дітей сприяти вирішенню соціально-педагогічних проблем (конфліктні взаємини батьків та дітей; насильство в сім’ї; статева культура; схильність до алкоголю, наркотиків; протиправна поведінка підлітків , тощо)? - так; - ні; - не знаю. 9. Чи потрібно педагогічним працівникам оволодівати елементами театрального (акторського, режисерського) мистецтва? - так; - ні; - не знаю.

Формування соціальної компетентності в школі:-використання театрального мистецтва для утвердження моральних цінностей учнів;-можливості адаптуватися до викликів у сучасному світі.

«…холод і жорстокість, роз’єднаність і самотність людей в значній мірі залежать від відсутності естетичних емоцій. Естетичне виховання сприяє утвердженню норм вселюдської моралі, розвиває творчі сили людини. Софія Русова про естетичне виховання засобами театрального мистецтва:

Моделі шкільних театрів:інтерактивнийсоціально-імпровізаційнийсоціально- просвітницький

Основою є: Діалогпозиція «глядач- актор»Інтерактивний театр

змоделювати будь-яку ситуацію й розробити варіанти поведінки в ній; розгорнути картину життя суспільства, окремих груп; акцентувати увагу на найважливіших проблемах; спонукати учасників театрального виступу до оцінки соціального оточення й самооцінки; актуалізувати рефлексію як один із основних механізмів самопізнання й самоствердження; проживати важливі життєві епізоди в безпечних умовах театральної гри; побачити навколишнє життя, своє місце в ньому. Завдання інтерактивного театру:

Методи і прийоми інтерактивного театру:бесіда, дискусія; включення глядачів в інсценування для пошуку різних способів вирішення проблемної ситуації; ігри з групами глядачів; роздавання учням профілактичних буклетів, тощо.

Шкільний соціально-імпровізаційний театр: Стосунки з ровесниками;З батьками, вчителями, родичами;Ставлення до молодіжної субкультури та соціальних цінностей;Спонтанне програвання проблем;

Структура: виступ групи дітей із соціально-проблемною виставою. Тривалість 15-20хв.;залучення учнів-глядачів до обговорення проблеми, порушеної у виставі; роздавання школярам міні-буклетів “Поміркуй над цим”, « Займи позицію», « Як би вчинив ти?»Соціально-імпровізаційний театр

Додаток до театрально-ігрового сценарію “Ти хотів такої свободи?”

Драма – дилема . Умовна назва «Життєві історії»Структура заняття:1. Розігрів (вправи на зняття фізичних затисків, розвиток уяви). 2. Визначення теми вистави-імпровізації .3. Розповіді учнів на визначену тему (дітям можна дати завдання, підготувати їх заздалегідь).4. Розігрування міні-вистав. 5. Обговорення. 6. Підбиття підсумків.

Значення шкільного соціально – імпровізаційного театру. Вплив на становлення соціально компетентної поведінки. Сприяє розвитку здатності до: Співробітництва, взаємодопомоги, відповідальності, самостійності, толерантності, емоційної адекватності переборення стереотипів, що породжують конфлікти. Допомагає зрозуміти і прийняти себе, взяти відповідальність за зроблений вибір.

Соціально - просвітницький театр. Завдання: показати різні соціальні проблеми;з’ясувати чинники ,які сприяють самоствердженню ( проблеми громадянської позиції ,підготовки до самостійного дорослого життя);пряме моралізаторство й нав’язування думки педагога є неприпустимим;

Тривалість вистави 40-45хв;Обговорення;Роздавання міні - буклетів « Поміркуй над цим». Особливості соціально – просвітницького театру :

Орієнтовні театралізовані «діалоги»:«Він і вона» (про справжнє кохання за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня»;«Громадянином бути зобов’язаний» (за п’єсою М. Куліша «Мина Мазайло»);«Ми і батьки» (за повістю І. Нечуя – Левицького « Кайдашева сім’я» та п’єси О. Коломійця « Дикий Ангел»);«У світі речей» (негативи споживацтва за п’єсами І. Карпенка – Карого «Хазяїн», «Сто тисяч»);«Насильство: слабкість чи сила?» (за романом П. Мирного « Хіба ревуть воли, як ясла повні?»). «Сократівські бесіди» як форма організації соціально-просвітницького театру у 10-11-х класах

Театральна гра як засіб соціального розвитку учнів у процесі навчання: Підвищення ступеня та якості засвоєння матеріалу через його емоційно-почуттєве освоєння. Стимулювання розвитку інтересу до конкретних навчальних предметів та певних тем (проблем), Удосконалення взаємин між учнями й вчителями, утвердження поваги та довіри школярів до педагогів. Посилення соціально-рольової та соціально-комунікативної функції навчальних предметів. Внесення у навчальний процес духу нестандартності, творчості.

Дякую за увагу!