Всесвіт Одним з найбільш суперечливих і до цих пір до кінця не досліджених питань в суспільствознавстві є взаємини людини і Всесвіту. Людина і природа – нерозривно пов’язані один з одним явища. Формування людини являло собою вельми тривалий еволюційний процес, який продовжився близько мільйона років. У цьому процесі індивідуум зміг піднятися від рівня мавпоподібної істоти до людини мислячої, Homo Sapiens, ставши вінцем творіння природи, поступово знищує її.
Знайшовши здатність мислити, людина високо стала над усіма іншими витворами природи, проте біологічні фактори, які залишилися їй притаманними, до кінця історії людства будуть нагадувати їй про те, що все ж вона продовжує залишатися частиною природи і істотно залежати від неї. Людина представляє одне ціле з природою – вона складається з живої та неживої її матерії. Всесвіт — весь матеріальний світ, різноманітний за формами, що їх набуває матерія та енергія, включаючи усі галактики, зорі, планети та інші космічні тіла.
Всесвіт, досліджуваний астрономами, — частина матеріального світу, що доступна дослідженню астрономічними засобами, які відповідають досягнутому рівневі розвитку науки (часто цю частину всесвіту називають метагалактикою), і нікому не відомо, наскільки він великий за межами видимої частини.
У вужчому сенсі під Всесвітом розуміється світ небесних тіл із законами їхнього руху та розвитку, їхній розподіл у часі і просторі. Матерія у Всесвіті розподілена вкрай нерівномірно, значна частина її зосереджена в окремих більш або менш щільних космічних тілах: галактиках, зорях і туманностях. Відстані між окремими об'єктами як правило, вимірюють у світлових роках, тобто відстанях, які світло проходить за один рік (від Сонця до найближчої до нас зорі воно йде понад 4 роки).
Астрономія — одна з найдавніших наук, що містить спостереження і пояснення подій, які відбуваються за межами Землі та її атмосфери. Небесні тіла, з яких складається Всесвіт, вивчає наука астрономія. Астрофізика намагається зрозуміти явища і процеси, що відбуваються у Всесвіті. Теорії еволюції Всесвіту та гіпотези його подальшого розвитку розробляються в рамках космології. Наукове дослідження Всесвіту опирається на так званий космологічний принцип, який стверджує, що закони природи у всьому об'ємі Всесвіту однакові.
Серед небесних тіл найвиразніше виділяються зорі, завдяки світлу, яке вони випромінюють. Зоряна речовина перебуває у стані плазми — електропровідного намагніченого середовища. У надрах зірок температура сягає десятків мільйонів градусів. Еволюція зірок включає такі фази: протозоря, утворення в центрі цієї формації термоядерного вогнища, основна фаза вигорання водню у термоядерних реакціях, перетворення зорі в червоного гіганта, а потім — в білого карлика (для зір — аналогів Сонця), колапс масивних зірок з вибухом «наднових» та виникненням нейтронних зірок і колапсарів — «чорних дірок». Будова Всесвіту
Найближчі до Землі зорі обертаються навколо загального центру мас, утворюючи загалом велетенську зоряну систему — галактику Чумацький Шлях. Окрім нашої Галактики, до якої входить наша Сонячна система, виявлено багато інших галактик та зоряних систем, які утворюють велетенську космічну систему — Метагалактику (декілька мільярдів галактик).
Аналіз сучасних астрономічних даних про рух галактичних скупчень виявив його несумісність з уявленнями про кількість речовини у Всесвіті. Однією з теорій, що намагається пояснити розбіжності між спостереженнями та теоретичними розрахунками, є припущення існування у Всесвіті темної матерії та темної енергії. За цією теорією видима баріонна речовина складає тільки приблизно 4 % всієї матерії у Всесвіті.
Теорії походження Всесвіту. ТЕОРІЯ ВЕЛИКОГО ВИБУХУ Основною теорією виникнення Всесвіту вважається теорія про Великий вибух, який відбувся приблизно 14 млрд. років тому з подальшим розширенням Всесвіту. У результаті Великого вибуху виникла матерія, простір і час. Теорія вважає, що після Великого вибуху Всесвіт мав дуже високу температуру. Приблизно через 10 секунд сформувались атомні частинки — протони, електрони і нейтрони. Атоми Водню і Гелію, з яких складаються більшість зірок, утворилися лише через декілька сотень тисяч років після Великого вибуху, коли Всесвіт значно розширився в розмірах і охолов.
Теорії походження Всесвіту. Креаціонізм: все створив Господь Бог Серед всіх теорій про походження Всесвіту ця з’явилася найпершою. Дуже хороша і зручна версія, яка, мабуть, буде мати актуальність завжди. До речі, багато вчених фізики, незважаючи на те що наука і релігія часто представляються поняттями протилежними, вірили в Бога.
Наприклад, Альберт Ейнштейн говорив:«Кожен серйозний природодослідник повинен бути якимось чином людиною релігійною. Інакше він не здатний собі уявити, що ті неймовірно тонкі взаємозалежності, які він спостерігає, вигадані не ним. У нескінченному универсуме виявляється діяльність нескінченно досконалого Розуму. Звичайне уявлення про мене, як про атеїсти – велика помилка. Якщо це уявлення почерпнуто з моїх наукових робіт, можу сказати, що мої наукові роботи не зрозумілі »
Велика Ведмедиця насправді не просто сузір'я, а так званий Астеризм. Саме так називається скупчення зірок, які насправді розташовані дуже далеко одна від одної, в різних галактиках. Просто через особливе розташування Землі щодо астеризму, нам здається що вони знаходяться в одній площині. Цікаві факти про космос
За день на Землю падає приблизно 27 тонн космічного пилу. За рік набирається 10 000 тонн пилу, який осідає на нашій планеті. Повне сонячне затемнення за тривалістю не перевищує 7,5 хвилин. А тривалість повного місячного затемнення не перевищує 104 хвилини. Уран - перша планета, яка була відкрита за допомогою телескопу.
Венера, це єдина планета Сонячної системи, яка обертається проти годинникової стрілки. Цьому існує декілька теоритических обгрунтувань. Деякі астрономи впевнені, що така доля спіткає всі планети з щільною атмосферою, яка спочатку уповільнює, а потім закручує небесне тіло у зворотний від первісного обертання бік, інші ж припускають, що причиною послужило падіння на поверхню Венери групи великих астероїдів.
Яскравість Сонця в останнє сторіччя збільшилася на один відсоток.5 лютого 1843 року астрономи виявили комету, якій дали ім'я «Велика». Пролітаючи поруч із Землею в березні того ж року, вона розділила небо надвоє своїм хвостом, довжина якого сягала 800 млн. кілометрів. Хвіст який тягнувся за «Великою Кометою» земляни спостерігали більше місяця, поки, 19 квітня 1843 року, він повністю не зник з небосхилу.