Презентація ЛЮТИЙ - МІСЯЦЬ УКРАЇНСЬКИХ ЖІНОК-ГЕРОЇНЬ

ЛЮТИЙмісяць українських жінок-героїнь

У історію боротьби за кращу долю українського народу і волю України героїчну сторінку вписали українські жінки, починаючи з давньоруських часів і до сьогоднішнього дня. Коли в інших країнах, героями ставали переважно чоловіки, то в Україні маємо зразки надзвичайної свідомості та надзвичайного героїзму жіноцтва. Україна, як ніяка інша країна, наповнена проявами саме жіночого героїзму.

На холодний зимовий місяць лютий припадає тепле і світле Свято українських героїнь – жінок, які жертвували своїм благополуччям, щастям родинного затишку, здоров’ям, життям. Як сильні лютневі морози ніколи не могли зупинити приходу весняного тепла, так і ніякі незгоди та тортури не в силі погасити життєдайного вогню палаючих сердець Героїнь. Вони своїм теплом і любов’ю навіки освячують шлях народу до омріяного щастя, запалюють до героїчного чину нові і нові покоління відважних жінок.

За словами зачинательки українського жіночого руху Наталії Кобринської, «Наша жінка завжди відчувала дух свого часу і вимоги своєї суспільності». Лютий особливо наповнений річницями українських героїнь. У лютому народилися героїчні представниці різних поколінь – Леся Українка, Ганна Дмитерко, Олена Теліга. У лютому пішли із життя славні українські патріотки Наталка Винників, Дарія Гнатківська, Олена Антонів, Марія Лаврів, Наталія Шухевич.

Вшанування жінок геройського чину почалося у п’ятдесятих роках ХХ ст. у діаспорі. Тоді відбулося повстання українських політв’язнів у таборах Норильська, Воркути і Кенгіру. Повстання, для придушення якого вперше в історії каральної системи Радянського Союзу, було застосовано танки. Окремою сторінкою в цьому повстанні є участь українських беззбройних жінок, які «живим ланцюгом» перед танками виступили на захист повсталих чоловіків від розправи.

Жінки виступили вперед, намагаючись захистити повсталих від розправи. Проте танки, послані нелюдами, не зупинялися, сунули вперед і під їхніми гусеницями обривали життя сотень кращих дочок України. Отоді й виникла думка започаткувати свято для вшанування Українських Героїнь. І тих, що згинули під совєтськими танками, і всіх інших, якими споконвіків багата українська земля.

Українська діаспора постановила відзначати Свято Українських Героїнь в останню неділю лютого. З 1993 року свято утверджується і в Україні, зокрема у містах: Тернополі, Львові, Івано-Франківську та інших. Свято Героїнь утверджується в Україні, головно силами Союзу Українок, Ліги Українських Жінок та іншими патріотичними організаціями. Однак, на жаль, не має широкого розголосу та належного трактування. Тому, щоб додати розголосу цьому святу, надамо тут дані про десять героїчних дочок України різних епох.

1000 років тому втікала в нікуди донька вбитого короля Англії Гарольда ІІ Годвінсона, Гіта Уессекська, щоб насильно не видали її заміж за вбивцю батька. Король-самозванець кинув навздогін вірних псів та попередив всіх королів і королев Франції, Німеччини, Данії..., якщо приймуть і пригріють втікачку, то піде війною. Бо ж королівський титул Гіти був дуже йому потрібний. Ніхто в Європі не подав допомоги принцесі. Єдиною, хто не побоявся і кинув виклик вбивці і самозванцю була королева Норвегії - Єлизавета, донька князя Київської Русі Ярослава Мудрого. Після вбивства її чоловіка Гаральда ІІІ Єлизавета правила Норвегією. Єлизавета не тільки обігріла сироту, але й поставила ультиматум: «Що? Ти смієш мені погрожувати? Та тільки рипнись! І я вже буду зі своїм військом біля твоїх воріт! Віднині ця дівчина, вважай, моя донька». Королева Єлизавета діяла безстрашно і впевнено. Вона вистояла, виховала не лише свою рідну доньку Інгігерду, майбутню королеву Данії, але й Гіту, доньку вбитого підступно короля Англії, майбутню княгиню Русі, дружину Володимира Мономаха.Єлизавета Ярославна

Героїчна козачка, героїня оборони м. Буші. Була дружиною козацького сотника Зависного, який командував гарнізоном Буші. Після загибелі сотника, очолила оборону фортеці. Коли більшість чоловіків загинула, очолені сотничихою Зависною жінки й дівчата продовжували чинити опір регулярним частинам польського війська. Врешті-решт, як до фортеці увірвалися поляки, загинула, висадивши в повітря бочки з порохом. Разом із нею загинуло чимало ворогів. Саме подвиг О. Зависної надихнув М. Старицького на повість «Облога Буші» та історичну драму «Оборона Буші». Олена - Мар’яна)Зависна

Ольга Басараб. Громадська діячка Галичини, організаторка благодійної діяльності, учасниця Українського жіночого союзу, Союзу українок, Комітету допомоги пораненим і полоненим, Комітету допомоги цивільному населенню, дипломат УНР і ЗУНР. Стала організатором 1 жіночої чоти Легіону УСС. Як член УВО О. Басараб була заарештована польською поліцією. Під час жорстоких допитів Ольга відмовилася свідчити. На ранок 13 лютого Ольгу знайшли повішеною на ґратах вікна камери №7. На тілі були численні гематоми, сліди від катування електричним струмом, вивернуті суглоби. Останні слова, передані на волю: «За кров, за сльози, за руїну, верни нам Боже Україну».

Олена Степанів. Перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера. Була одним із організаторів Листопадового повстання 1918 р., брала активну участь в українсько-польській війні 1918–1919 років. Референт преси в Державному секретаріаті закордонних справ ЗУНР. Олена Степанів була нагороджена срібною медаллю Хоробрості та Військовим хрестом. 1919–1921 рр. навчалась у Віденському університеті, захистила докторську дисертацію. Викладала історію та географію у Львівській гімназії та Львівському таємному українському університеті. Член Наукового товариства ім. Т. Шевченка. В’язень мордовських таборів з 1949 року.

Мужньою і безкомпромісною у боротьбі за незалежність України була Олександра Соколовська, що після смерті трьох братів очолила повстанську бригаду на Київщині. Вона прийшла в цей світ не для того, щоб убивати... Однак у жорстокому протиборстві із силами пітьми, коли на кін поставлено саме існування нації та держави, вона зробила свій рішучий вибір. Серед селян Маруся була легендарною особою. Член Директорії професор Опанас Андрієвський порівнював Марусю з легендарною Жанною Д’Арк. Загинула від руки зрадника 6 листопада 1919-го року. Олександра Соколовська – отаманша Маруся

Самовідданій боротьбі за Україну присвятила своє коротке життя поетеса, членкиня ОУН, учасниця похідних груп на Східну Україну Олена Теліга. Прибувши до Києва, вона очолила спілку письменників, редагувала часопис «Литаври», входила до Української Національної Ради, де виступила за меморандум проти німецького терору на українських землях. В умовах, коли гестапо арештовувало і знищувало кожну підозрілу особу, Олена Теліга сміливо продовжувала свою справу. У лютому 1942 року, після 12-денного катування Олену Телігу розстріляли в Бабиному Яру. Олена Теліга

Парамедик, волонтерка, очільниця підрозділу парамедиків «Янголи Тайри», яких навчала й опікувалась ними з 2014 р. до 2018 р. Вона зуміла через таємні знімки задокументувати звірства російських військ у Маріуполі та передати їх, кому треба як свідчення для юридичних процедур. Юлія також пробула 3 місяці в полоні і вийшла на волю по обміну 17 червня 2022 р. А саме в ці дні, 8 березня, Тайра отримала нагороду у США IWOC (International Women of Courage Award) як «найхоробріша жінка планети». Юлія Паєвська (Тайра)

До 24 лютого Євгенія була успішною підприємницею, займалася ювелірною справою. Після повномасштабного російського вторгнення вона ні секунди не вагалася у своєму виборі. Ще коли Євгенія навчалася на військовій кафедрі, вона впевнено заявляла, що буде боронити свою державу в разі війни. Євгенія — офіцерка, молодша лейтенантка, яка загартувала свої знання та навички в реальному бою на фронті, служачи снайперкою. Нині військові пишаються своєю Жанною д’Арк та поважають її за професійність. Євгенія Емеральд (Жанна д'Арк)

19-річна Яна Зінкевич створила в 2014 році медичний батальйон «Госпітальєри», який урятував понад 3000 життів за час бойових дій на Донбасі. На рахунку Зінкевич – 200 врятованих. «Госпітальєри» існують досі, на фронті служать приблизно 100 добровольців. У Зінкевич немає вищої медичної освіти, до профільного ВНЗ вона вступила 2017 року. Кілька років тому Зінкевич потрапила в автомобільну аварію й опинилася прикутою до інвалідного візка. Вона не здалася. Пройшовши до Верховної Ради («Європейська солідарність»), вона подає законопроєкти про захист прав учасників бойових дій на Донбасі . Яна Зінкевич

На початку повномасштабного вторгнення Оксані Рубаняк було 19 років. Вона записалася в одне з добровольчих формувань Івано-Франківська й допомагала патрулювати місто. З травня 2022 року Оксана служить кулеметницею у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. У грудні 2022 року військовослужбовиці надали військове звання старшого солдата. У березні 2023-го Оксана отримала поранення під час артилерійського обстрілу у Вугледарі Донецької області. Отримала відзнаку «За честь і звитягу». На початку серпня 2023 року Оксана після реабілітації повернулася на фронт. Оксана Рубаняк (Ксена)

Сьогодні чимало жінок захищають Україну. Одні боронять фронт: від початку вторгнення до лав ЗСУ долучилися близько 6 тисяч жінок, тож станом на липень їхня кількість перевищує 38 тисяч. Інші — забезпечують міцний тил та є надійною опорою для своїх побратимів і посестер, які перебувають у гарячих точках. Вони плетуть маскувальні сітки, створюють прихистки для переселенців, готують гарячі обіди, організовують поставку гуманітарних вантажів, доставляють карети швидкої з-за кордону, збирають кошти на допомогу армії та доглядають дітей. Кожна докладає зусиль у боротьбі з ворогом. Кожна- героїня! ВОНИ ВАРТІ ЦЬОГО ВШАНУВАННЯ В ЛЮТОМУ МІСЯЦІ

БО ЯКЩО В ІНШИХ НАЦІЙ ГЕРОЇЧНІ ЖІНКИ ТРАПЛЯЮТЬСЯ, ТО В УКРАЇНІ ТІЛЬКИ ТАКІ І НАРОДЖУЮТЬСЯ

Світлана МАЄВСЬКА