Державні символи України.

Тема.     Державні символи України.

Мета.  Сприяти усвідомленню учнями місця України серед інших країн,

             особливо Європи,  акцентувати увагу на необхідності розширення

             знань про символи незалежної України , розвивати навички

             творчого мислення учнів шляхом їхнього включення у полеміку,

             формувати моральні пріоритети, які визначають людину найви-

             щою цінністю.

Хід уроку.

             - З проголошенням незалежної України національні символи – гімн, прапор і герб – стали на сторожі утвердження самостійності і суверенітету держави. національна символіка, яка після затвердження Верховною Радою України  стала державною, покликана відігравати велику роль у вихованні молоді, формуванні в неї національної свідомості і громадянського патріотизму.

       Сьогодні на виховній годині ми з вами прослухаємо три розповіді про історію виникнення і правила вживання національних символів – гімну, прапора і герба України.

Державний прапор України

       Державний прапор – одна з офіційних емблем держави, яка символізує її суверенітет. Український державний прапор являє собою синьо-жовте прямокутне полотнище з двох рівних за шириною, горизонтально розташованих смуг : верхньої –синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням  ширини прапора до його довжини 2:3.

      Поєднання кольорів синього і жовтого може трактуватися багатозначно : це і чисте , мирне, безхмарне небо, що простягнулося над жовтим кольором  хлібного лану –символом мирної праці і достатку, це і поєднання символів життя – золотого сонця у синьому космосі. Однак головна ідея синьо-жовтого – це велика гармонія космосу, сонця, землі та всього, що на землі сущого.

      Прапори держав, народів відомі нам з античних часів. Давні стяги на Русі були у великій шані ще за часів язичництва, а після запровадження християнства вони освячувались образом животворного Христа, що було перейнято від греків. Слов’яни обожнювали свої знамена й вірили, що у воєнний час вони найсвятіші від усіх ідеалів. Прапороносцями призначали, як правило, визначних богатирів, які мали обов’язок постійно тримати прапор над полем бою, пильно охороняти його.

      Серйозне визначення кольорових композицій у літописних пам’ятках дало підставу російським геральдистам у 1910 році назвати сьомій і жовтий серед державних кольорів Давньої Русі.

      Цікавою є версія львівського мовознавця М.Роговича щодо давньої української традиції поєднання жовтого та синього кольорів. Так, згідно з нею, слово «хохол», яким дехто зневажливо називає українців, монгольського походження: «хох» - синій, небесний, «улу»(юлу) – жовтий. Кінцева голосна редукується, і ми маємо теперішнє звучання.

      Ця здогадка досить вірогідна. Згадаймо : в багатьох літописах вказується, що мечі як символ незалежності і перемоги фарбували у синій колір, а вкладали їх у золотисті піхви.

      Синьо-жовті кольори поширюються на західноукраїнських землях ХІУ ст.., зокрема на гербових відзнаках. Якщо в Києві , очевидно під польським впливом, починають входити до геральдики білий та червоний кольори ( білий архангел Михаїл на червоному полі), то в гербах Львівщини, Поділлі, Холмщини, Закарпаття зустрічаються синій та жовтий кольори . Червоний колір Київської землі трансформувався з часом у малиновий прапор запорізьких козаків(ХУ -ХУІ ст..) . Проте , окрім малинового прапора . козацькі полки мали прапори різних кольорів, в тому числі жовті, сині, зелені та інші. Жовті та сині барви найчастіше зустрічаються в козацькому одязі  часів визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

     В силу обставин, політичної розчленованості та відсутності своєї державності в Україні за часів  феодалізму єдиної уніфікованої символіки практично не існувало.

      Потреба у відображенні національної символіки виникла в ході розвитку національно-визвольного руху в західноукраїнських землях в середині ХІХ ст.. Тоді створена інтелігенцією у Львові головна Руська Рада прийняла як національну емблему колишній герб Галицького князівства – зображення жовтого (золотого) лева на блакитному полі.

      З початком першої світової війни ( 1914р.) в австро-угорській армії було створено військові частини з українців – « Українські січові стрільці». Вони мали прапор, на якому був зображений архангел Михаїл , що тримає в одній руці меч,  в другій  - щит, де зображений золотий лев на блакитному фоні.

     Жовтий та синій кольори як державні барви прийняті офіційно Законом Української Центральної Ради в Києві.

      Такі самі  кольори мав і прапор ЗУНР, ухвалений Законом про самостійність українських земель Австро-Угорської монархії (листопад 1918 р.).

       Прапор Організації українських націоналістів (ОУН) і Української повстанської армії (УПА) як  політичних угрупувань, створених у Відні у 1929 р., мав червоно-чорний колір.

       Як національний прапор українського народу жовто-синє знамено було визнано окупаційною владою панської  Польщі в Галичині (20-30 рр.). Було багато випадків, коли хлібом-сіллю та синьо-жовтим прапором цілими селами у вересні 1939 р. селяни Галичини зустрічали радянські війська, що, однак, закінчилося трагічно для організаторів цих зустрічей – невдовзі вони були репресовані та знищені сталінським режимом.

      Сьогодні Державний прапор постійно  майорить на будинках Президії Верховної ради України, резиденції Президента України, його представників в областях і районах , Кабінету міністрів України, у святкові дні – на будинках міністерств та відомств, інших державних та громадських організацій.

      Синьо-жовтий Державний прапор України піднімається при відкритті міжнародних конференцій, під час офіційних церемоній, при врученні міжнародних спортивних призів.

Державний герб України

     Офіційна емблема держави, що зображується на прапорах, грошових знаках, печатках, деяких офіційних документах тощо. Його призначення – дати в умовних і лаконічних символах уявлення про державу, її історію, суспільний та державний лад.

     Герб Держави Україна символізує мир і творчу працю, спорідненість поколінь, він є продовженням глибинних історичних геральдичних традицій українського народу.

     Найперші спогади про тризуб на території України датовані першими століттями нашої ери  в Боспорськім царстві, що знаходилося на Керченському півострові. Трохи пізніше, у УІ-УІІІ ст.., цей знак можна зустріти серед археологічних знахідок на Полтавщині, Київщині.

      Зображення тризуба, яке мало відрізняється від офіційно прийнятого герба Української Народної Республіки (1918р.) відноситься до рубежу Х-ХІ ст.. – часів князювання у Києві Володимира Великого(980-1015 рр.), який успадкував тризуб від предків.

      Знак у формі тризуба був на срібних монетах князя Володимира, його синів Святослава та Ярослава Мудрого. Він був у гербі Анни Ярославни, королеви Франції. аналогічне клеймо має і цегла , яку знаходять при розкопках Десятинної церкви у Києві.

      Єдиної думки щодо значення тризуба вчені не мають. Однак очевидно, що він був знаком князівської влади Рюриковичів.

      Проте тризуб не був офіційним гербом Київської русі у сучасному розумінні. відзнаку у формі тризуба використовували українські січові стрільці. Тризуб став також своєрідним орденом, відзнакою за хоробрість в Українській галицькій армії (УГА).

      Як державний герб УНР тризуб на синьому тлі введений законом, прийнятий Українською Центральною Радою у Києві 1 березня 1918 р..

      Символіку із зображенням тризуба у 20-40рр.ХХ ст.. використовували різні політичні угрупування Західної України, праві і ліві, в тому числі і ОУН.

      Враховуючи давні історичні геральдичні традиції українського народу, глибинний смисл, який вкладався в символ тризуба, Верховна Рада України як вищий законодавчий орган держави своєю постановою « Про Державний герб України» від 19 лютого 1992 р. затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Тризуб ста офіційною емблемою нашої держави.

Гімн « Ще не вмерла Україна»

      Слова національного гімну « Ще не вмерла Україна» написав у середині 60 р. ХІХ ст. відомий український поет, етнограф, фольклорист ,член російського географічного товариства (1873), лауреат премії Золотої медалі Міжнародного географічного конгресу у Парижі (1875  ) та Української премії Петербурзької академії наук (1899) Павло Платонович Чубинський (1839-1884). Поезія розійшлась в народі, широких колах інтелігенції, студентів і один час навіть приписувалась перу Т.Шевченка.

      Музика написана видатним західноукраїнським композитором і диригентом Михайлом Вербицьким (1815-1870).

      Особливо широко вживався гімн «Ще не вмерла Україна» у роки встановлення влади ЗУНР та УПР.

Український національний гімн.

Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,

                                Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

                                Загинуть наші вороженьки, як роса на сонці.

                                Запануєм і ми ,браття, у своїй сторонці.

                                Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону,

                                В ріднім краю панувати не дамо нікому.

                                Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

                                 Ще у нашій Україні доленька доспіє.

                                 А завзяття, праця щира свого ще докаже,

                                 Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,

                                 За Карпати відіб’ється, згомонить степами,

                                 України слава стане поміж народами.

                                 Душу й тіло ми по ложем за нашу свободу

                                 І покажем , що ми, браття, козацького роду.

      Після серпневого 1991 року путчу ГКУПістів, на хвилі народних протестів проти КПРС і імперського всевладдя СРСР була проголошена самостійна Держава Україна. Донедавна заборонений національний гімн « Ще не вмерла Україна» стає Державним гімном України. 15 січня 1992 року Президія Верховної Ради України Указом « Про Державний гімн України» затвердила музичну редакцію Державного гімну України, автором якої є М.Вербицький. Мелодія гімну лунає під час урочистих заходів, відзначення державних свят, демонстрацій, військових нападів, вшанування переможців на міжнародних спортивних змаганнях тощо.

      Після проголошення незалежності Держави Україна Державний гімн відіграє роль заклику до утвердження самостійності та суверенітету України, надихає український народ на розбудову своєї держави.

                ( Звучить гімн « Ще не вмерла Україна»)

Заключне слово вчителя :

  - Національні символи – це уособлення високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації. Вони покликані служити надійною основою формування громадських рис особистості, її патріотизму, національної свідомості, активної життєвої позиції.