Презентація "М.Вроний, О.Олесь"

Микола Кіндратович Вороний

Що треба знати про М. Вороного:український письменник, перекладач, мистецтвознавець і громадський діяч;полемізував з І. Франком про сутність і завдання модернізму;1901 року в часописі «Літературно-науковий вістник» опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, «який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур». Згодом цей лист назвуть «маніфестом українського модернізму».

«Блакитна Панна»Має крилами Весна            Запашна,Лине вся в прозорих шатах,У серпанках і блаватах…      Сяє усміхом примар            З-поза хмар,Попелястих, пелехатих. Ось вона вже крізь блакить            Майорить,Довгожданна, нездоланна…Ось вона — Блакитна Панна!..      Гори, гай, луги, поля —            Вся земляЇй виспівує: «Осанна!»А вона, як мрія сну            Чарівна,Сяє вродою святою,Неземною чистотою,      Сміючись на пелюстках,            На квітках. Променистою росою.І уже в душі моїй            В сяйві мрій. В’ються хмелем арабески,Миготять камеї, фрески,      Гомонять-бринять пісні            ГолосніІ сплітаються в гротески.1912

Аналіз вірша 1.0 Рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Різновид лірики: пейзажна. Мотив: возвеличення краси природи та її єдність із мистецтвом.

Аналіз вірша 1.1 Провідним мотивом поезії є возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом. Блакитна панна – це образ-символ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!», – тобто «Слався!», – і тривожить душу ліричного героя, викликає творче відчуття: «І уже в душі моїй В сяйві мрій В’ються хмелем арабески, Миготять камеї, фрески, Гомонять-бринять пісні Голосні І сплітаються в гротески». Серпанок, до речі, – це легка прозора тканина; блават – або волошка, або шовкова тканина блакитного кольору чи одяг із такої тканини; гротеск – художній прийом у мистецтві, заснований на надмірному перебільшенні або применшенні зображуваного, на поєднанні різких контрастів, сполученні реального з фантастичним, трагічного з комічним. Специфічним є розміщення рядків у строфах «Блакитної панни»: вони нагадують сходинки. Таке розміщення, а також використання звукових можливостей вірша – алітерацій, асонансів, вибудовує особливий темпоритм цієї поезії. Сам автор зазначав: «Я писав не так од образу, як од звуку. І дійсно, мелос, спершу примітивний, а далі технічно все більше ускладнений, був джерелом моєї пісні-вірша».

Олександр Олесь“Він поєднав у собі риси полум’яного співця Тіртея і ніжного лицаря краси Аполлона, головне своє завдання вбачав у тому, щоб грати на золотій арфі пісні щастя, свободи, любові, очищати людські душі від намулу і виводити рідний народ із долин на вершини добра, справедливості, свободи, людської гармонії”. (Р. Радишевський)

Олександр Олесь. Справжнє ім’я: Олександр Іванович Кандиба. Псевдонім з’явився у нього від ніжного звертання дружини – Віри Антонівни, у дівоцтві Свадковської.

Особливості поетичного стилю Олександра Олеся:емоційна наснаженість, чуттєвість поезій;сугестивна (навіювальна) природа лірики;символістська таємничість, почасти навіть містичність;поєднання символізму й неоромантизму;музикальність, пишність фрази, багатство метафорики;переливи емоційного чуття, «два крила» творчості: «з журбою радість обнялась»;філософічність;поезії громадянського звучання поєднують безпосередньо громадянське й ліричне.

Що ще треба знати про символізм: Символізм – літературний напрям кінця XIX – початку XX століття, у якому конкретний образ перетворюється на багатозначний символ. Зароджується у Франції, поширюється в інших європейських країнах. Риси:тотальне використання символу;заглиблення в незвичайне, містичне;одухотвореність ідеєю, яка “підносить… над суєтою повсякденного життя” (С. Мерріль);музикальність (алітерації, асонанси тощо): “Найперше – музика у слові” (П. Верлен).

«Чари ночі»Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її, — Знов молодість не буде!Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада. На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе — І струмінь власної душі Улий в шумляче море. Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмелій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся. Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче. Відбились зорі у воді, Летять до хмар тумани... Тут ллються пахощі густі, Там гнуться верби п'яні. Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, — Гори! Життя — єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла. Чому ж стоїш без руху ти, Коли ввесь світ співає? Налагодь струни золоті: Бенкет весна справляє.І сміло йди під дзвін чарок З вогнем, з піснями в гості На свято радісне квіток, Кохання, снів і млості. Загине все без вороття: Що візьме час, що люди, Погасне в серці багаття, І захолонуть груди.І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст, дні минулі... Та знай: над нас — боги скупі, Над нас — глухі й нечулі…" . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її — Знов молодість не буде!«1904

Аналіз вірша 1.0 Збірка: «З журбою радість обнялась»Рід: лірика. Жанр: романс. Різновид лірики: пейзажна, інтимна, філософська. Мотив: захоплення красою життя й красою кохання, заклик «ловити летючу мить життя».

Аналіз вірша 1.1 Центральним мотивом цієї поезії є заклик любити життя, насолоджуватись його красою, цінувати кожну мить. Автор пропонує ліричному героєві, а з ним і читачеві, улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя молодості й кохання, тим паче, що щастя — надто швидкоплинне, саме тому потрібно «ловити летючу мить життя». Цю ідею увиразнює образ Фауста. Продовжуючи народнопісенну традицію, Олександр Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина — природа». Ліричність поезії посилюється влучними метафорами, наприклад, «тут ллються пахощі густі, там гнуться верби п’яні», «…уся земля тремтить в палких обіймах ночі»; персоніфікованим образом весни, яка завжди була символом молодості, краси, оновлення, наприклад: «весна іде назустріч нам», «весна бенкет справляє». Таким чином, одухотворена природа перебуває в органічній гармонії з почуттями ліричного героя: «Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче». Використовує поет у вірші й прийом обрамлення: на початку й у фіналі поезії повторюється строфа.

«О слово рідне, орле скутий!..»О слово рідне! Орле скутий!Чужинцям кинуте на сміх!Співочий грім батьків моїх,Дітьми безпам’ятно забутий. О слово рідне! Шум дерев!Музика зір блакитнооких,Шовковий спів степів широких,Дніпра між ними левій рев…О слово! Будь мечем моїм!Ні, сонцем стань! вгорі спинися,Осяй мій край і розлетися. Дощами судними над ним.1907

Аналіз вірша 1.0 Збірка: «Будь мечем моїм…». Рід: лірика. Жанр: ліричний вірш (медитація). Різновид лірики: громадянська, філософська. Мотив: осмислення ролі та місця рідного слова в житті нації. Поезія вибудувана як монолог — звертання ліричного героя до слова. За жанром це ліричний вірш, поезія-медитація, у якій автор подає історико-філософське осмислення ролі рідного слова в історичній долі народу.

Аналіз вірша 1.1 Автор розвиває традицію зображення слова як зброї: «О слово, будь мечем моїм!», що тісно переплітається з біблійними образами: образ меча в Олеся пергукується з емблемою апостола Павла, у якого він символізує «меч духовний»; слово «розлітається дощами судними» над рідним краєм. Ці дощі покликані очистити рідний край від зла і стати запорукою відродження нації, якщо вона поставить слово-меч собі на службу, оберігатиме рідне слово — символ безсмертя народу. У річищі символізму поет вдається до зображення міфологічних образів космічного простору — сонця, синього неба, музики зір. Наскрізна антитеза, протиставлення, «грому батьків» і безпам’ятства дітей, розгортає ліричний сюжет вірша. Патріотичні почуття у вірші посилені риторичними вигуками й звертаннями. Красу, мелодійність і багатство української мови Олександр Олесь розкриває через емоційно наснажені пейзажні порівняння, метафоричні епітети – співочий грім, шовковий спів, левій рев Дніпра.

Домашнє завдання. Вивчити вірші «Блакитна Панна» і «Чари ночі»

Підготувалаучитель української мови та літератури Шутко Сніжана Леонідівна