Презентація "Магнітні поля у Всесвіті"

Магнітні поля у Всесвіті

Ох вже ця солодка парочка електрика та магнетизм, переслідують нас, куди не кинь оком! Навіть у небесних тіл, виявляється, є магнітне поле. Що ж, це все вже здається нам закономірним, але все-ж таки, цікаво, чому воно взагалі існує, які саме об’єкти його мають і які функції воно виконує? Спробуємо відповісти на ці питання. (А точніше, це зробить космічна електродинаміка, від особи якої ми зараз ведемо оповідь)ВСТУП

Магнітне поле галактик відповідає за утримання космічних променів, а також за витягнуту форму та «волокнисту» структуру багатьох видів туманностей. У звичайних галактиках значення індукції магнітного поля варіюється від 0.1 до 10 н. Тл, а у щільних міжзоряних хмарах та туманностях дорівнює приблизно 10 мк. Тл. Річ у тім, що в світі галактик доводиться стикатися із зовсім іншими порядками величин, ніж у зоряній, а тим більше планетарній астрономії. Але це зовсім не означає, що галактичні магнітні поля слабкі чи нецікаві – просто там проходять явища зовсім інших масштабів. МАГНІТНЕ ПОЛЕ ГАЛАКТИК

Міжпланетний простір заповнений частинками йонізованого газу, що приніс «зоряний вітер». Якщо це стосується Сонячної системи, то «вітер» будуть називати «сонячним». Це – потік цих самих частинок, що витікає із зовнішніх шарів атмосфери зірки на високій швидкості. На рівні орбіти Землі середня швидкість потоку частинок досягає 400 км/с; на 1 см3 припадає лише декілька десятків частинок. Сонячний вітер, що рухається, «виносить» сонячне магнітне поле у міжпланетний простір. Аналогічна ситуація може відбуватися в інших зоряних системах. МАГНІТНЕ ПОЛЕ МІЖ ПЛАНЕТАМИ

МАГНІТНЕ ПОЛЕ СОНЦЯМагнітне поле Сонця є досить типовим для зірок його класу. Величина його магнітного поля – від 10 м. Тл до 0.1 Тл (в залежності від місця). Плями на Сонці – очевидна ознака його активності. Це більш холодні області фотосфери. Встановлено, що плями – це місця виходу в атмосферу Сонця потужних магнітних полів. Магнітне поле Сонця значно сильніше (у ~100 разів) за земне та простирається аж за орбіту Плутона завдяки сонячному вітру. Протуберанці підіймаються та утримуються в атмосфері Сонця саме завдяки його магнітному полю.

МАГНІТНЕ ПОЛЕ СОНЦЯСонячний вітер та інші частинки, викинуті під час сонячних спалахів, є причиною радіоперешкод та полярних сяйв.

МАГНІТНЕ ПОЛЕ ПЛАНЕТСильне. Сильне. Сильне. Слабке. Слабке. Слабке. Квадрупольне. Квадрупольне

МАГНІТНЕ ПОЛЕ ПЛАНЕТМагнітні та географічні полюси Землі не співпадають один з одним. Магнітне поле Землі несиметричне. Існує ряд гіпотез, що стосуються походження магнітного поля Землі, але найімовірнішою з них є феромагнітна гіпотеза, яка становить, що магнітне поле Землі генерується її залізо-нікелевим ядром. Магнітне поле Землі реагує на прояв сонячної активності магнітними бурями та екранує поверхню Землі й усе живе на ній від потоку заряджених часток сонячного вітру і частково від космічного проміння. Вивчення геомагнітного поля має велике значення, зокрема для орієнтування на місцевості, розвитку радіозв'язку, магнітних методів розвідки корисних копалин тощо (магнітометричнийі магнітотелуричний методи розвідки). Досліджують вплив магнітного поля на життєдіяльність людини, тварин і рослин. Зокрема, магнітні бурі можуть негативно впливати на здоров'я людей з серцево-судинними захворюваннями.

МАГНІТНЕ ПОЛЕ ПЛАНЕТЮпітер, відповідно до його розміру, має величезне магнітне поле, що у 20 разів потужніше за земне. Сатурн також має своє магнітне поле, що, скоріш за все, зароджується у надрах планети, в тих шарах, де через величезний тиск водень перейшов у металічний стан. Магнітне поле Марса слабке, але у деяких регіонах локальні поля досить добре захищають його від сонячної радіації, що також впливає на локальний клімат. Магнітне поле Меркурія, в свою чергу, слабше за земне у 100-500 разів. Магнітне поле Венери слабке і хаотичне. Газові гіганти Уран і Нептун, на відміну від інших планет, мають незвичайні, НЕ дипольні магнітні поля (два північних та два південних полюси)

Магнітар, або магнетар – це нейтронна зоря з виключно потужним магнітним полем (до 1015 Тл). Поки що природа магнітарів недостатньо вивчена через те, що більшість з них знаходяться занадто далеко від Землі. (Можливо, це й на краще?)Діаметр «середньостатистичного» магнітара – 20-30 км. Магнітари настільки важкі та стиснуті, що горошина матерії одного з них важила б більше 100 млн тон. Не дивно – вони утворюються з масивних зірок з початковою масою близько 40 мас Сонця. Більшість відомих магнетарів дуже швидко обертаються. Не випромінюють радіохвилі. Життєвий цикл досить короткий – їхні потужні магнітні поля зникають за 10 000 років, після чого припиняється активність випромінювання. За одним з припущень, у нашій Галактиці за весь час її існування могло сформуватися до 30 млн магнітарів. НАЙ-НАЙ…

SGR 1900+14 – перший зафіксований магнітар. Потужний спалах гамма- та рентгенівського випромінення від цієї зорі у 1998 році став свідченням існування цього типу об’єктів як таких; до цього їх існування було теоретично передбачено у 1992 році. Він знаходиться на відстані 20 000 світлових років від нас, у суізір’ї Орла. НАЙ-НАЙ…

Дякую за увагу!