Презентація "Маніпулятивний вплив медіа"

Маніпулятивний вплив медіа (частина ІІ)Підготувала: Вчитель Юлія Савочка

Маніпуляція в медіа — це техніка цілеспрямованого викривлення інформації заради формування певного погляду, ставлення до тієї або іншої проблеми / особи / явища. Маніпулювання здійснюється для того, щоб управляти масами, керувати поведінкою людини через вплив на свідомість, інстинкти та ідеологію людини. За допомогою маніпуляцій людині нав’язуються певні ідеологічні кліше, штампи сприйняття дійсності й реакції на події. Під впливом маніпуляцій можна послабити існуючі ставлення й уявлення до подій або змінити їх.

Способи маніпуляцій Використання методів маніпуляційного впливу в рекламних медіатекстах. «Джинса» Фейк Пропаганда Новини

Джинса. Роботу журналістів і свободу вираження поглядів також обмежує «джинса» — підкуп журналістів, проплачені матеріали або навмисне прихована реклама. Походження терміна точно невідоме, один з варіантів — що від джинсів, у яких полюбляють ходити журналісти і, відповідно, ховати грошові винагороди за замовлені публікації. Що потужніша медіа, то небезпечнішою є джинса, оскільки її вплив поширюється на велику аудиторію. «Джинса» поділяється на політичну та комерційну. «Джинса» від справжнього журналістського матеріалу відрізняється тим, що в ній грубо порушуються ключові стандарти журналістики.

У матеріалі не представлено думки опонентів. Немає посилань на якісні й різноманітні джерела інформації. Подана інформація є неповною й може викликати численні запитання, містить думки та оцінки автора. Матеріал вказує чітку «полярність», що щось є «хорошим», а щось — «поганим». До ознак «джинси», відповідно до аналізу Інституту масової інформації, належать такі: наявність цілком або майже ідентичного матеріалу в інших мас-медіа; матеріал містить елементи, які сприяють реалізації товарів, робіт або послуг (вказування в матеріалі адреси магазину, контактного телефону фірми тощо); фігурування в матеріалі як експерта особи, що не компетентна коментувати подію або процес, яким присвячено матеріал тощо. Замовні матеріали зазвичай підписують псевдонімом, вони містять сумнівні соціологічні дані, псевдоаналітику маловідомих експертів, приховану рекламу тощо. Прихована реклама — це, наприклад, використання героями серіалів певних видів продукції, розміщення на концертах або спортивних змаганнях на задньому фоні банерів, на яких зупиняється камера. «Джинса» як один з видів корупції — свого роду хабар, який дається медіа для того, щоб розповіли щось добре, чи когось знеславили, очорнили.

фейк. Нині зброєю масового ураження є неправдива фейкова інформація. Фейк — навмисно зманіпульована новина. Іноді фейки — це абсолютна вигадка, фікція. Якщо раніше треба було перевіряти об’єктивність факту, то зараз варто з’ясовувати, чи був він взагалі. Фейки створюються для того, щоб досягати бажаного ефекту, наприклад, формування відношення, реакції до певного явища, події, людини чи групи. У нинішньому інформаційно-комунікаційному просторі дедалі частіше трапляється фейкова інформація, спрямована на дискредитацію як окремої особистості, так і цілого етносу, народу чи нації. Яскравий приклад, із чим зіткнулася Україна, — поширення неправдивої, принизливої інформації російськими мас-медіа щодо українців з метою завоювати більше прихильників не так серед українців, як серед власного російського народу. Фейками можуть бути фотографії, зроблені у фотошопі або постановочні, спеціально створені відеоролики, вигадані або перекручені новини, які важко відрізнити від правдивих. Фейки, їх обговорення та боротьба з ними створюють «інформаційний шум», що відволікає аудиторію від більш важливих проблем і повідомлень. Саме для цього їх і створюють. Боротися з фейками неможливо, їх потрібно спростовувати, висміювати, доводити до абсурду.

пропаганда. Пропаганда — форма комунікації, спрямована на поширення фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на користь певної спільної справи чи громадської позиції. Пропаганда є цілеспрямованою, її тактика має на меті зміну системи цінностей і поведінки. Пропаганда впливає на ставлення до певних явищ або груп людей. Це ставлення емоційно підвищене й завжди контрастне, як, наприклад, ворожість, захоплення. Пропаганда може мати різні форми й використовувати різні засоби, але її сила — у простоті запропонованих готових відповідей на складні життєві запитання. Спеціалісти, які займаються ідеологією і пропагандою, пристосовують настрої медійної аудиторії до своїх цілей, а аудиторія за браком часу сприймає спрощену інформацію швидше, ніж інформацію в деталях, яку потрібно переосмислювати. Пропаганда може ґрунтуватися частково на правдивій інформації. Пропаганда спирається на авторитет, до якого звертаються, він може бути релігійним або політичним діячем, діячем науки, також він може бути вигаданим. Для створення ілюзії правдивості пропаганди використовують документи, оцінки експертів.

Інформація пропаганди подається аудиторії на емоційному піднесенні. Наприклад, щоб привчити медіа-аудиторію до військової інформації, інформації про насильство, тяжкі злочини, то в медійному просторі постійно повідомляють про найбільш тяжкі злочини, тим самим привчаючи аудиторію до такого роду інформації. Через певний період населення перестає реагувати на страшні новини, бо наступає психологічний ефект звикання. У результаті такі події висвітлюють як буденні, що можуть супроводжувати нас постійно, це створює в медійної аудиторії уявлення про такі події, як про щось малозначне, що не потребує особливої уваги й суспільного обговорення. Особливий вплив у практиці пропаганди відіграє ефект присутності під час передачі пропагандистської інформації. Це ведення репортажу з місця подій, ілюзія бойової обстановки, ефект переживання журналіста, що хвилюється, ведучи репортаж з місця подій, і це створює натуральність повідомлення та викликає довіру в аудиторії. Довіра замінюється на сліпу віру. Пропаганда є засобом інформаційної війни, яка ведеться з метою послаблення моральних сил суперника й посилення власних. Вона має масовий вплив на населення. Засобами інформаційної війни можна маніпулювати настроями населення та формувати масову свідомість, так об’єднуючи людей навколо спільної ідеї чи боротьби зі спільним ворогом з метою відволікання від інших назрілих проблем. Пропаганда є потужною зброєю інформаційної війни; використовується для дегуманізації та створення ненависті до відповідного ворога — як зовнішнього, так і внутрішнього. Пропаганда передбачає спотворення інформаційних потоків, створенням хибного образу у свідомості. Це може відбуватися з використанням принизливих зображень і термінології. Український медіапростір є вразливим до інформаційної війни з боку Росії. Тому мас-медіа мають більш активно працювати на відновлення іміджу України в межах своєї території та світу взагалі, а також правдиво інформувати суспільство.

Мас-медіа засобами пропаганди сприяє провокуванню конфліктних ситуацій у суспільстві та поширенню стереотипів. Медіа можуть формувати ставлення суспільства до сторін конфлікту, розпалювати його або сприяти примиренню. Однак здебільшого медіа використовують для розпалювання конфлікту. Медіа зосереджує увагу на фактах, які роз’єднують конфліктуючі сторони замість їх об’єднання. Особливо небезпечні масові конфлікти, що мають політичне забарвлення та розв’язуються за рахунок організованої збройної боротьби. Серед таких конфліктів наймасштабніші — світові війни. Ці конфлікти набули своєї сили не лише завдяки ідеям та амбіціям окремих політичних вождів, а й завдяки добре поставленій пропаганді. Під час конфлікту людина потребує чіткої картини світу. Мас-медіа обох сторін формують чітк картину навколишнього світу, сторони конфлікту стають Героєм, Ворогом і Жертвою. Формується своєрідна світоглядна модель з орієнтирами.

Мова ворожнечіСтереотипні уявлення про окремі народи є дієвим інструментом пропаганди, що переростає в інформаційну війну між народами. Вони залишаються невирі­шеною загрозою людству, яка потребує від суспільства вироблення механізмів протистояння стереотипам. Формуванню стереотипів, розпаленню конфліктів, здійсненню маніпуляцій сприяє мова ворожнечі.мова ворожнечі — це будь-які вислови, контекст чи візуальне зображення, що призводить до створення або ж поглиблення вже існуючої ворожнечі між відмінними за певними ознаками групами суспільства. Найчастіше ці групи різняться за територіальним походженням, політичними чи соціальними поглядами. Ознаками мови ворожнечі є: негативні вислови, починаючи від підбурювання й закінчуючи упередженням, ненавистю, зловживанням, дискредитацією, образливими словами та епітетами, спрямовані проти особи або групи осіб, що належать до інших національностей, етнічних груп, конфесій, партій, орієнтацій тощо. Такі форми висловлювань провокують, стимулюють або виправдовують расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм або інші форми ненависті, засновані на нетолерантності, у тому числі ворожості щодо меншин і мігрантів.

Мова ворожнечі поділяється на жорстку, середню та слабку. Жорстка: прямі й завуальовані заклики до насилля, заклики до дискримінації, заклики не дати групі можливості закріпитися в регіоні. Середня: виправдання випадків насилля та дискримінації, звинувачення певної групи в негативному впливі на суспільство чи державу, твердження про кримінальність певної територіальної чи етнічної групи, ствердження про її неповноцінність. Слабка: створення негативного іміджу певної групи суспільства, ствердження про моральні недоліки такої групи, протиставлення однієї групи іншій, згадування групи чи окремих її представників у принизливому чи образливому контексті, пряме або завуальоване ствердження того, що одна група створює незручності в існуванні іншої. Також останнім часом мова ворожнечі активно поширюється й використовується в соцмережах. Особливо це стосується таких категорій, як релігія, переселенці, війна, представники нетрадиційної орієнтації тощо. Користувачам соцмереж треба усвідомлювати негативний вплив поширення мови ворожнечі та свою моральну відповідальність за її наслідки.

новини. Найпростіший спосіб маніпуляцій— це подання новин у мас-медіа Новина — оперативне інформаційне повідомлення, яке містить суспільно важливу та актуальну інформацію, що стосується певної сфери життя суспільства чи окремих його груп. У журналістиці — це окремий інформаційний жанр, що характеризується стислим викладом ключової інформації щодо певної події, яка сталася нещодавно. Основні характеристики новини: оперативність, актуальність, суспільна значущість або інтерес, об’єктивність, достовірність, специфічність побудови інформаційного повідомлення. Новини повинні бути сформульовані стисло, чітко та без коментарів і відповідати на п’ять основних питань — хто? що? коли? де? як? Маніпуляції в новинах спостерігаються, коли для аудиторії подаються новини, які не відповідають дійсному стану речей, з використанням помилкових даних і повідомлень. Новини мають інформувати, але вони ще визначають «порядок денний», тобто впливають на нашу думку. При створенні новинного продукту перевага надається тим подіям, які будуть мати масовий вплив, які є драматичними або тим, під які ми маємо найкращі відеокадри. При поданні новин журналісти користуються правилом кількох «с» — це сенсації, сміх, сльози, сум, секс, скандал, страх, смерть.

Використаний матеріал. Бакка Тамара Володимирівна Марголіна Любов Валеріївна Мелещенко Тетяна ВолодимирівнаІнтегрований курс «Громадянська освіта»Рівень стандарту Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти