Презентація "Марина Павленко – поетеса, прозаїк, художниця, дослідниця літератури, учителька…"

Марина Павленко – поетеса, прозаїк, художниця, дослідниця літератури, учителька…

Член Спілки письменників України з 1997 р. Пише поезію, прозу, твори для дітей, авторка численних літературознавчих статей у періодичних виданнях

Марина Степанівна Павленко народилася в 1973 році на Львівщині, де працювали її батьки після закінчення Черкаського педінституту. Згодом родина переїхала на Уманщину. Марина закінчила Бабанську середню школу, а потім і Уманський педагогічний інститут, стала вчителем початкових класів.

Певний час працювала за фахом у школі-гімназії в Умані, а нині – викладає сучасну українську літературу на кафедрі української літератури та народознавства Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини.

Ольга Петрівна Павленко – мати Марини Павленко, і нині вчителює в Бабанській загальноосвітній школі на Уманщині, викладає українську мову і літературу.

До книги Ольги Павленко «Мальви на причілку» увійшли лірика, проза, гуморески, сценарії – все, що нотувалась, друкувалось у періодиці протягом життя. Прикметно, що допомогли видати цю книгу колишні учні вчительки, нині – поважні люди.

Література для мене – це життя Писати почала, відколи себе пам’ятаю. Мабуть, разом із малюванням, яке теж дуже любила…

Марина Павленко – автор збірки поезій «Бузкові зошити», «Чар-папороть» та «Душа осики» Читати вірші Марини Павленко – духовно себе збагачувати, відкривати щось нове, те, мимо чого ти байдуже проходив і не помічав його. А вона, Поетеса від Бога, помітила і зробила з цього непримітного свято душі – і своєї, і душі читача.

Радимо прочитати

«Миколчині історії» Це історія, сповнена пригод – порятунок від смерті, життя на Пустирищі, «реальні» шкільні історії, перше кохання, поневіряння і… лапа друга, хоча й волохата. Це життєва і водночас неймовірна історія справжньої дружби, яка змінює світ на краще!

«Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?» Такі звичайні-незвичайні діти, як Ромчик і Ганнуся Сойченки, є в кожній школі та майже в кожному класі. Так, їхні підручники й зошити в плямах, а руки чорні від шкаралущі молодих горіхів. Так, по дорозі до школи вони заглянуть під кожен камінчик, оглянуть кожен папірець і пообнімаються з кожним собакою чи котом, а дорогу додому скоротають по дахах гаражів. Так, їхній тато алкоголік, а мама працює одразу на кількох роботах, щоб сяк-так забезпечити сім’ю, і геть вибилася з сил... Але вони йдуть до своєї вершини. І ніщо – чуєте, ніщо! – не зупинить їх на цьому шляху.

«Домовичок з палітрою» Ця домашньо-пригодницька повість для хлопчиків і дівчат, які вірять у дива. Кожен дім має свого чарівного охоронця – домовичка. Він живе поряд з іншими мешканцями, хоч і рідко з’являється на очі людям. Але тільки найкмітливіші зможуть познайомитись із ним та потоваришувати. Якщо ж ваше житло досі ніхто не оберігає, у вас є нагода це виправити, поселивши у себе книгу Марини Павленко.

«Домовичок повертається» До Дарини повернувся друг із її дитинства – Домовичок. Але виявилося, що вона його не бачить і не чує, адже дівчинка виросла і стала зовсім дорослою. Цікаво, а кумедний чоловічок подорослішав? Про це ми можемо дізнатися від Дарининих донечок Олечки і Оксанки, для яких він став веселим нянем. Разом з ним можна подорожувати до закартиння, знайомитися з чарівними істотами та пізнавати нові світи.

«Півтора бажання» Книга — для повного щастя! Ця книга про бабусю Ялосовету, яка збирала казочки. Ох, і назбирала вона їх за своє життя! Серед них є недбала і необережна, неймовірна і забудькувата, вередлива, ще й ощадлива. Жили вони у неї в скрині, та одного разу Казка-Мандрівниця не повернулась... Про пригоди Казки та її сестер розповість ця дотепна і повчальна книга Марини Павленко.

Книга для допитливих мрійників У цій книзі Марина Павленко розповість вам про дитинство п’яти українців, які прославили нашу країну у всьому світі: Павла Тичину, поета-модерніста, державного та громадського діяча, академіка АН УРСР; Надію Суровцову – письменницю, журналістку, перекладачку, громадського діяча, спадщина якої досі майже не видана; Василя Симоненка – поета, прозаїка, перекладача, журналіста; Василя Стуса – поета, перекладача, публіциста; Ірину Жиленко – поета, прозаїка, перекладача.

«Русалонька із 7-В , або прокляття роду Куликівських» Гадаєш, казки — то тільки дитячі баєчки і чудес на світі не буває? Але якщо над красенем однокласником висить родове прокляття, якщо тебе домучили нічні жахіття сусідської квартири, якщо тітоньку треба рятувати від її ж власного весілля, а старовинна шафа перетворюється на машину часу, і про все це навіть не здогадуються такі розумні батьки, — ти ніде інде, як у казці. Справжнісінькій сучасній казці, щасливий кінець якої мусиш дописати самостійно.

«Русалонька із 7-В та загублений у часі» Таємниці, таємниці! Мабуть, Софійка їх до себе притягує. Бо ж хіба можна лишатися осторонь, коли вночі у покинутому замкові лунає музика, а порожніми залами блукає самотній привид?! Привид, що… загубився у часі.

«Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу» І знову?— суперниця! Весь клас ахнув! Струнка й тоненька, мов очеретинка. Очі?— два бездонні озерця. Коси?— до колін, як у ляльки Барбі з вітрини найдорожчого магазину… Милувалися нею всі: школярі, вчителі, технічки. А на перер­вах під кабінетом, у якому перебував її, Софійчин, 7-В, ніби випадково збиралися старшокласники. На Кулаківського можна махнути рукою: пропав остаточно! Але ж Сашко?!. Тепер Софійка сама. Сама проти однокласників і старшокласників, проти баби Валі, проти мами й тата, навіть проти тітоньки Сніжани?— сама проти цілого світу. І проти… русалоньки з Білокрилівського лісу.

Русалонька із 7-В. В тенетах лабіринту І що то за доля в Софійки така — нерозділене кохання? От і цього разу закохалася — подумати тільки! — у чоловіка рідної тітоньки. Добре хоч бачитися можуть часто: мають спільну справу. Так, спільну справу, бо Софійка розшукує зниклі з музею полотна. Що ж, у неї так завжди: кохання і розшук переплітаються так щільно, що і гадки не маєш, як усьому тому дати раду…

«Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія Це вже зовсім не детектив, не містика. Це любовна історія з елементами краєзнавства. Софійка перейшла у 8-й клас. Нове Софійчине кохання — стрімке, казкове, мерехтливе.

Марина Павленко – лауреат понад десяти всеукраїнських і міжнародних літературних конкурсів “Гранослов” (1996р. – поезія, 2002р. – проза), “Привітання життя” (Львів, 1996), “Смолоскип” (2000, 2001, 2002), “Коронація слова” (Київ, 2004), Української бібліотеки у Філадельфії (США, 1998), конкурсу на кращу поему, присвячену річниці незалежності України (США, 2000), Світової федерації українських жіночих організацій (2005), “Дитячий портал”(2005), Всеукраїнського конкурсу сучасної новели імені Валеріана Підмогильного (2006); Міжнародна недержавна україно-німецька премія імені Олеся Гончара за збірку “Як дожити до ста”, літературна премія “Благовіст” за монографію “Тичининська формула українського патріотизму”.

Захоплення Марини Павленко – малювання створила ряд книжок-розмальовок (К., 1998), ілюструвала власні книжки “Чар-папороть” і “Півтора бажання”.

Ілюстрації Марини Павленко до авторських творів: «Чар-папорть», «Душа осики»

Марина Павленко має справді неповторний , свій поетичний голос, своє бачення і розуміння світу, чим і цікава поетеса-художниця

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: Література: Коваленко Л. Т. Українська література: підручн. для загальноосвітн. навч. закладів. 7 кл. / Л. Т. Коваленко. – К. : Видавничий дім «Освіта», 2015. – 272 с. Уроки української літератури для 7 класу (ІІ семестр) 2-га частина // Бібліотечка «Дивослова». – 2015. – №10 (124). – С. 2-6 Інтернет-ресурси: https://surfe.be/4QP http://qoo.by/cNr