Презентація «Ми чуємо тебе,Кобзарю, крізь століття...»

«Ми чуємо тебе,Кобзарю, крізь століття...»

«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття                                  І голос твій нам душі окриля. Встає в новій красі, забувши лихоліття,                               Твоя, Тарасе, рідная земля» (В. Симоненко)

Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) у кріпацькій родині. Хата, в якій народився Тарас Шевченко

Малий Тарас, рано втративши матір, а потім і батька, з дитинства зазнав багато горя і знущань. Працюючи і навчаючись у дяків, Шевченко ознайомився з деякими творами української літератури, а відчуваючи великий потяг до малювання, уже тоді робив перші спроби розпочати навчання у маляра. Коли Шевченкові минуло 14 років, його зробили дворовим слугою поміщика П. Енгельгарда в маєтку Вільшані. З осені 1828 року до початку 1831 року Шевченко побував зі своїм паном у Вільні (тепер Вільнюс), де, можливо, відвідував лекції малювання у професора Віленського Університету Й. Рус-Темаса. У Вільні Шевченко був очевидцем революційних подій і міг читати патріотичні прокламації повстанців.

Переїхавши до Петербургу в 1831 р., Енгельгардт взяв із собою Шевченка, щоб мати дворового маляра, віддав його в науку на 4 роки до живописця В. Ширяєва. Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав писати вірші. Влітку 1836 він познайомився зі своїм земляком - художником І. Сошенком, а через нього з Є. Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим, які разом із К. Брюлловим та В. Жу-ковським навесні 1838 викупили молодого поета з кріпацтва. ПОРТРЕТ П. В. ЕНГЕЛЬГАРДТА. Акварель. 1833 ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ. Ескізи. Олівець. 1839-1843 ПОРТРЕТ А.І. ЛАГОДИ. Начерк. Олівець. [1839]ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ. Начерк. Олівець. [1839-1843]

1822р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики. Читав він дещо й крім Псалтиря. Після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька Тарас залишився сиротою. Деякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання. Він мріяв “сделаться когда-нибудь хоть посредственным маляром” і вперто шукав у навколишніх селах учителя малювання. Та після кількох невдалих спроб повернувся до Кирилівки, де пас громадську череду і майже рік наймитував у священика Григорія Кошиця.

Наприкінці 1828 або на початку 1829р. Тараса взято до поміщицького двору у Вільшані, яка дісталася в спадщину позашлюбному синові В. Енгельгардта, ад'ютантові віленського військового губернатора П. Енгельгардту. Восени 1829р. Шевченко супроводжує валку з майном молодого пана до Вільно. У списку дворових його записано здатним “на комнатного живописца”.

У Вільно Шевченко виконує обов'язки козачка в панських покоях. А у вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки. Шевченка віддають вчитися малюванню. Найвірогідніше, що він короткий час учився у Яна-Батіста Лампі (1775 — 1837), який з кінця 1829р. до весни 1830р. перебував у Вільно, або в Яна Рустема (? — 1835), професора живопису Віленського університету.

Після початку польського повстання 1830р. віленський військовий губернатор змушений був піти у відставку. Поїхав до Петербурга і його ад'ютант Енгельгардт. Десь наприкінці лютого 1831р. помандрував до столиці у валці з панським майном і Шевченко.1832р. Енгельгардт законтрактовує Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В. Ширяєву.

Очевидно, 1835р. з Шевченком познайомився учень Академії мистецтв І. Сошенко. Він робить усе, щоб якось полегшити його долю: знайомить з Є. Гребінкою і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників (1835). Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та інших петербурзьких театрів.

Згодом відбувається знайомство Шевченка з К. Брюлловим і В. Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони 1838р. викупляють його з кріпацтва. К. Брюллов. В. Жуковський

21 травня 1838р. Шевченка зараховують стороннім учнем Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом К. Брюллова, стає одним з його улюблених учнів, одержує срібні медалі (за картини “Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840), “Циганка-ворожка” (1841), “Катерина” (1842)). Остання написана за мотивами однойменної поеми Шевченка.

Успішно працює він і в жанрі портрета (портрети М. Луніна, А. Лагоди, О. Коцебу та ін., автопортрети). М. Лунін. А. Лагода

Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837р. З тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші “Причинна” і “Нудно мені, тяжко — що маю робити”. Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але ще до виходу “Ластівки” (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка — “Кобзар”.

1841р. вийшла історична поема Шевченка “Гайдамаки” (написана у 1839 — 1841 рр.). 1842р. пише драматизовану соціально-побутову поему російською мовою “Слепая”. Того ж року створює історичну поему “Гамалія” (вийшла окремою книжкою 1844р.). Кінцем лютого 1843р. датована історико-побутова драма “Назар Стодоля” (написана російською мовою, відома лише в українському перекладі). У 1844 — 1845 рр. її поставив аматорський гурток при Медико-хірургічній академії в Петербурзі.

1844р. вийшло друге видання “Кобзаря”. Усі ці твори належать до раннього періоду творчості Шевченка, коли він усвідомлював себе як “мужицький поет” і поет-патріот.

Новий період творчості Шевченка охоплює роки 1843 — 1847 (до арешту) і пов'язаний з двома його подорожами на Україну. За назвою збірки автографів “Три літа” (яка включає поезії 1843 — 1845 рр.) ці роки життя й творчості поета названо періодом “трьох літ”. До цього ж періоду фактично належать і твори, написані у 1846 — 1847 рр. (до арешту).

Спілкувався з селянами, познайомився з численними представниками української інтелігенції й освіченими поміщиками. Перша подорож Шевченка на Україну продовжувалася близько восьми місяців. Виїхавши з Петербурга у травні 1843р., поет відвідав десятки міст і сіл України (рідну Кирилівку, Київ, Полтавщину, Хортицю, Чигирин тощо). Т. Г. Шевченко. Собор святого Олександра в Києві

На Україні Шевченко написав два поетичних твори — російською мовою поему “Тризна” (1844р. опублікована в журналі “Маяк” під назвою “Бесталанный”) і вірш “Розрита могила”. Та, повернувшись до Петербурга наприкінці лютого 1844р., він під враженням побаченого на Україні пише ряд творів (зокрема, поему “Сон”), які остаточно визначили подальший його шлях як поета.

Весною 1845р. Шевченко після надання йому Радою Академії мистецтв звання некласного художника повертається на Україну. Знову багато подорожує (Полтавщина, Чернігівщина, Київщина, Волинь, Поділля), виконує доручення Київської археографічної комісії, записує народні пісні, малює архітектурні й історичні пам'ятки, портрети й краєвиди. З жовтня по грудень 1845р. пише один за одним твори “Єретик”, “Сліпий”, “Наймичка”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим...”, “Холодний яр”, “Як умру, то поховайте” (“Заповіт”) та ін. Усі свої поезії 1843 — 1845 рр. (крім поеми “Тризна”) він переписує в альбом, якому дає назву “Три літа”. 1846р. створює балади “Лілея” і “Русалка”, а 1847р. (до арешту) — поему “Осика”. Тоді ж він задумує нове видання “Кобзаря”, куди мали увійти його твори 1843 — 1847 рр.

Весною 1846р. у Києві Шевченко знайомиться з М. Костомаровим, М. Гулаком, М. Савичем, О. Марковичем та іншими членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства (засноване в грудні 1845 — січні 1846 рр.) і вступає в цю організацію. Його твори періоду “трьох літ” мали безперечний вплив на програмні документи товариства. У березні 1847р. товариство було розгромлене. Почалися арешти. Шевченка заарештували 5 квітня 1847р., а 17-го привезли до Петербурга й на час слідства ув'язнили в казематі III відділу.

8 червня 1847р. Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської кріпості, де він мав відбувати солдатську службу. В Орську він порушив царську заборону писати. Свої нові твори він потай записував до саморобних “захалявних” зошитків. Наприкінці 1849 — на початку 1850р. він переписав ці “невільницькі” поезії в саморобну книжечку, яка згодом дістала назву “Мала книжка”. В Орській кріпості поет написав 21 твір.

У 1848р. на клопотання Шевченкових друзів його включили як художника до складу Аральської описової експедиції, очолюваної О. Бутаковим. З жовтня 1848р. до травня 1849р. експедиція зимувала на острові Кос-арал.

23 квітня 1850р. Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Після слідства в Орській кріпості його перевели до Новопетровського укріплення на півострові Мангишлак, куди він прибув у середині жовтня 1850р.

Сім років перебування в Новопетровському укріпленні — чи не найтяжчих у житті поета. Після смерті Миколи І (лютий 1855р.) друзі поета (Ф. Толстой та ін.) почали клопотатися про його звільнення. Та тільки 1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях. 2 серпня 1857р. Шевченко виїхав із Новопетровського укріплення, маючи намір поселитися в Петербурзі.

У кінці березня 1858р. Шевченко приїхав до Петербурга. Літературно-мистецька громадськість столиці гаряче зустріла поета. В останні роки життя він бере діяльну участь у громадському житті, виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам на Україні (складає й видає для них “Букварь южнорусский”). Влітку 1859р. Шевченко відвідав Україну. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися на Україні. Шукав ділянку, щоб збудувати хату. Та 13 липня біля с. Прохорівка його заарештували. Звільнили через місяць і запропонували виїхати до Петербурга.

У ці роки Шевченко багато працював як художник, майже цілком присвятивши себе мистецтву офорта (1860р. Рада Академії мистецтв надала йому звання академіка гравірування). У січні 1860р. під назвою “Кобзар” вийшла збірка, яка складалася з 17 написаних до заслання поезій (з них тільки цикл “Давидові псалми” повністю опубліковано вперше).

Заслання підірвало здоров'я Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго до смерті написав останній вірш — “Чи не покинуть нам, небого”. Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.

Прозаїк. Поет Драматург Художник Пророк Фольклорист Етнограф Філософ Історик

Постать Шевченка очима видатних людей світу:«Шевченко – один із найбільших майстрів світової поезії»Кларенс Меннінг, проф. Колумбійського університету, славіст.

“У Шевченка сяє та гола краса поезії народної, якої у Пушкіна і в Міцкевича лише іскорка блищить”. Аполон Григор 'єв,російський критик і поет

“Велика сила прийшла з Правобережної України, справжній обновитель української літератури…В історії світової літератури він поставив собі пам'ятник, сильніший від бронзи ”. Альфред Єнсен, шведський славіст

“В особі Шевченка світова література має поета з віршем мелодійним і витонченим”. Максим Богданович, білоруський поет, перекладач

“Шевченко був найбільшим поетом з усіх великих поетів світу... Поезія його була явищем єдиним і неповторним”Мар 'ян Якубець, проф. Вроцлавського університету , шевченкознавець

Шевченко Т. Г. знав французьку мову, говорив польською (в оригіналі читав твори А. Міцкевича й естетику Лібельта);із композиторів любив Даргомижзького та Глінку;прекрасно орієнтувався в літературі, захоплювався історією рідного краю, залюбки перечитував Костомарова, Куліша, Маркевича, Самовидця, Величка, Грабянку;читав Котляревського, Гоголя, Шекспіра, Данте, Лермонтова;до небес підносив Марка Вовчка;пробував себе в амплуа актора (грав у виставі “Свої люди - порозуміємося” за п'єсою Островського). Знання мов, улюблені книжки, письменники:

Феномен Шевченка - художника. Художні полотна митця порівнюють із роботами Альбрехта Дюррера, Рембрандта, Ореста Кіпренського, з японською гравюрою. Його живопис і графіка-це вишуканий світ, який пронизаний прагненням до Краси;1860 р. - став академіком Санкт-Петербурзької Академії мистецтв;За свої малярські праці двічі був нагороджений срібною медаллю. Його називали “російським Рембрандтом”.

ШЕВЧЕНКО

МІЖ ВЕРБАМИ ПОНАД ВОДОЮ БІЛЕНЬКА ХАТОЧКА…

МАЛИЙ ТАРАС СЛУХАЄ КОБЗАРЯ

ТАРАСОВА НАУКА

ЗНАЙОМСТВО З КАРЛОМ БРЮЛЛОВИМ

Циганка – ворожка

Воздвиженський монастир у ПолтавіЖивописна Україна. Почаївська лавра з півдня. КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРАСтеп. Берег Дніпра. Олександрівський костел в Києві

Аскольдова могила

Т. Шевченко отримує звання академіка-гравера. Шевченко поглибив і збагатив реалістичні художньо-технічні засоби офорта, що мало вплив на подальший розвиток мистецтва офорта. В. КАСІЯН

ОФОРТ “ ДАРИ В ЧИГИРИНІ “

ОФОРТ “СМЕРТЬ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО “

« КАТЕРИНА »

Портрет дітей В. М. Рєпніна. Т. Г. Шевченко. Автопортрет Портрет КейкуатовоїПортрет Г.І. ЗакревськоїПортрет Є. П. Гребінки. Портрет М. С. Щепкіна. Портрет І. Лизогуба. Портрет П. Закревського. Портрет Х. М. Маєвської

ПОРТРЕТ А. ЛАГОДИ ( 1839 )ПОРТРЕТ ПАНТЕЛЕЙМОНАКУЛІША ( 1843 – 1844 )ПОРТРЕТІЛЛІ ЛИЗОГУБА ( 1843 )

У 1961 р., у сторіччя від дня смерті Великого Кобзаря, уряд України встановив Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка, яка присуджується гідним продовжувачем традицій генія слова. Серед них відомі поети: П. Тичина; А. Малишко; В. Сосюра; М. Нагнибіда;М. Бажан; П. Воронько;М. Тихонов; Л. Дмитерко;І. Драч Д. Павличко. У вінок Кобзареві

У світі існує 16 музеїв Шевченка. В Україні розташовано 10. Музей Шевченка можна знайти в Росії (Санкт-Петербург, Москва), у Казахстані (Алма-Ати), Польщі (Варшава), у США (Філадельфія), у Канаді (Торонто). Шевченко в музеях світу. Київ. Національний музей Тараса Шевченка

Канів. Національний Шевченківський заповідник. Переяслав-Хмельницький. Музей Заповіту Т. Г. Шевченка

Музей Т. Г. Шевченка в Каневі

386 сходів на Чернечу гору

Тарасова світлиця

Черкаси. Єдиний у світі музей однієї книги — «Кобзаря» Т. Г. Шевченкa. Київ. Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка .

Чимало поезій Великого Кобзаря покладено намузику відомими українськими композиторами:“Заповіт” (Г. Гладкий);“Утоптала стежечку” (Я. Степовий);“Тече вода в синє море” (Б. Лятошинський);“Закувала зозуленька” (С. Людкевич);“Гей літа орел” (К. Стеценко);“Хустина” (Л. Ревуцький);“Зоре моя вечірняя ” (М. Леонтович);“Садок вишневий коло хати”, “Тече вода з-під явора”, “Радуйся, ниво не политая” (М. Лисенко). Увічнення Шевченка в музиці

В Україні Шевченкові побудовано понад 400 пам'ятників . Світова велич Шевченка. Київ. Полтава. Львів

Стоять пам'ятники Шевченкові також у Канаді, США, Франції, Бразилії, Італії…Вашингтон. Рим. Вінніпег. Буенос-Айрес. Оттава. Софія. Прага

Літературна спадщина

“Кобзар” - святиня українського народу. Твори Шевченка перекладені 52 мовами народів світу. “Кобзар ” щороку перевидається тиражами від 100 тисяч до 300 тисяч примірників, давно перевищивши 13 млн. примірників лише в Україні.

“Кобзар” – національна Біблія України

Одразу ж після написання поезія швидко поширилася Україною в рукописному варіанті. Надрукована ж була лише 1859 р «Заповіт» перекладено більш як ста мовами . в Лейпцигу. У Росії вірш ( лише перші 8 рядків ) побачив світ 1867 року. народів світу. Тому і виникло таке народне прислів'я: «Шевченків «Заповіт» облетів увесь світ», яке є сьогодні епіграфом нашого уроку. Перші переклади російською мовою з'явилися ще в 1862 році.

“ ЗАПОВІТ “

“ ЗАПОВІТ “

Живи, поете, в бронзі і граніті,Живи, поете, в пам’яті людській,Живи в піснях, живи у “Заповіті”,У слові праведнім, у славі віковій. Л. Дмитерко.