Урок "Іван Франко. Поетична збірка "Зів'яле листя". Любовна тема у творчості поета, автобіографічність"

Бердянська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №7

              Бердянської міської ради Запорізької області

 

 

 

 

 

Конспект уроку

з української літератури в 10 класі

 

 

 

 

       Іван  Франко. Поетична   збірка  «Зів’яле  листя». Любовна  тема  у  творчості  поета, автобіографічність

 

 

 

 

 

                                                                        Розробила:

Кот Інна Василівна,

учитель української мови та літератури,

кваліфікаційна категорія

«спеціаліст вищої категорії»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема:	2017 рік   Іван  Франко. Поетична   збірка  «Зів’яле  листя». Любовна  тема  у  творчості  поета, автобіографічність.
Мета: навчальна         розвивальна     виховна           Цілі уроку: учні повинні знати   учні повинні вміти       учні повинні розуміти	-розкрити світ почуттів і пристрастей . створений поетичним словом І. Франка на основі збірки «Зів’яле листя»; формувати вміння відчувати красу, художню довершеність любовної лірики поета   - розвивати  навички  виразного читання,  аналізу  ліричних  творів; дослідницькі здібності учнів, усне мовлення, креативне мислення, увагу, пам’ять - виховувати  усвідомлення  того,  що  любов – найвеличніше  із людських  почуттів, яке  необхідно  берегти  й  цінувати; виховувати інтерес до творчості поета, гордість за нього, збудити бажання краще пізнати глибинний зміст його ліричних творів; чистоту й благородство почуттів.   -біографічні відомості про І. Франка, зокрема про його особисте життя, історію створення збірки «Зів’яле листя», її структуру. -визначати жанр збірки, особливості її композиції; аналізувати світ почуттів, створених засобами художнього слова; давати власну оцінку та добирати цитати на її підтверження; досліджувати проблемні питання, презентувати результати навчальної діяльності. -складний світ особистих переживань поета, причини створення збірки; особливості поетичної форми віршів.
Наочність та обладнання:	портрет  письменника, портрети Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської, Целіни Журовської, Ольги Хоружинської, тексти ліричних творів, дидактичний  матеріал, записи на дошці, підручники
Тип  уроку:	комбінований.
Теорія літератури:	інтимна лірика, лірична драма,  ліричний  герой, художні засоби, віршовані  розміри, алегорія.
Хід уроку

Епіграф

Любов – це кара, це сумна в’язниця,
Бог від якої заховав ключі.

П. Сорока

 

І. Орієнтація та мотивація діяльності (привітання, побажання активної плідної

         праці гарного настрою та успіху)

ІІ. Цілепокладання

 1. Мотивація навчальної діяльності, актуалізація й корекція опорних знань, навичок, умінь.

• Творчість  якого поета  ми вивчаємо?

Орієнтовна відповідь

Ми  вивчаємо творчість  Івана Яковича  Франка - одного  з  найвидатніших  письменників  кінця  ХІХ  -  початку  ХХ століть.

• Давайте пригадаємо вивчене про великого Каменяра?

( літературний диктант: «так» , «ні»):

1. І Франко народився в родині коваля? (так)
2. І Франко навчався в Дрогобицькій гімназії? (так)
3. І. Франко закінчив гімназію з похвальним свідоцтвом і вступив до Львівського університету (так)
4. Свої поезії перші поезії І. Франко друкував у журналі «Дзвін»?(ні)
5. 1878  письменника було засуджено до шести тижнів арешту(так)
6. Перша збірка поезій І. Франка – «З вершин і низин»(ні)
7. Батько Ольги Рошкевич дав згоду на їх шлюб (ні)
8. Під час другого арешту в коломийській тюрмі І. Франко створив поезію «Вічний революціонер» (так)
9. У 1885 та 1886 роках письменник відвідував Київ (так)
10. І. Франко захистив докторську дисертацію у Львівському університеті-
11. І. Франко був обраний до австрійського парламенту(ні)
12.  На могилі І. Франка – постать робітника-каменяра (так)

 

 

2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

 То яким же постає І. Франко у вашій уяві?

Орієнтовна відповідь

Титаном  праці, видатним  письменником, ученим, публіцистом, видавцем, літературним  перекладачем, активним громадським діячем був Іван Якович  Франко. Письменник  мав  великий  дар – вміння  промовляти  не  лише до своїх  сучасників,  а й  до наступних поколінь.

Слово вчителя

Відомий літературний критик  Сергій Єфремов  пише про  Франка: «Нема,  напевне,  тієї ділянки  літературної, до якої не  доклав  Франко рук  своїх,  якої б не  збагатив  своєю працею. І  скрізь  він  визначався  з гурту  своїм  яскравим талантом  та  кипучим  темпераментом,  скрізь ставив  рідний  народ  підставою своєї діяльності, добро  народне – метою, розум, науку – шляхом  до мети».  Сьогодні ми познайомимось з іншим Франком, Франком - глибоким ліриком, співцем кохання, відчуємо красу і довершеність інтимної лірики поета.

 ЕПІГРАФОМ до уроку будуть слова Франка: «Чи варто було трудиться, щоб пустити у світ пару жмутків зів’ялого  листя, вкинути в круговорот нашого сучасного життя кілька крапель затроєних песимізмом?» (на дошці)

Кохання,  вічна його загадка, різні  відтінки  людських  стосунків  завжди  були  в  центрі  уваги  поезії. Скільки  чарівних  віршів, що  вражають  щирістю  та  глибиною  почуттів, збагачують  нашу  душу, написано  поетами різних часів  і  народів. Не оминув  цієї  теми  й  Іван Франко,  сотворивши  поезії  надзвичайної  і  світлої  сили.

        ІІІ. Цілереалізація

1.Слово вчителя. Чомусь  так  складається, що  поетів найчастіше  надихає  не  щаслива,  взаємна  любов,  а  нещасна,  нерозділена. Саме  під впливом  страждань «солодкої  муки»  від  кохання  без  відповіді  народжуються  незрівнянні,  щирі  поетичні  рядки.

 Так  було  й  у  Франка. Його  особисті  почуття,  настрої  вилилися  у  збірку  «Зів’яле  листя».  У 1891 р. у часописі «Зоря» почали з’являтись невеликі чудові вірші під спільною назвою «Зів’яле листя». Друкувалися вони в одному, другому, третьому номері, і ніде не було підписано імені автора. Це викликало зацікавлення, заговорили про появу нового талановитого поета. Читали вірші з захопленням і нетерпляче очікували нового примірника «Зорі» і нових поезій. Тільки в кінці року читачі прочитали ім’я автора тих віршів, то був, звісно, І.Франко.

 У 1896 році у Львові з’явилась збірка «Зів’яле листя». Оригінально автор визначив жанр збірки – лірична драма. Це словосполучення засвідчує поєднання у творі елементів лірики та драми.

2.Робота з літературознавчим словником (повторення):

• Лірика – один із родів літератури, у якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття.
• Драма – один з літературних родів, який змальовує світ у формі дії.

Питання до класу:

Як ви гадаєте, який твір можна вважати ліричною драмою?

 Введення нового поняття з теорії літератури

Лірична драма – міжродове утворення, яке є наслідком процесу ліризації драми – проникнення ліричного первня в драматичний текст. У центрі зображення ліричної драми – внутрішній світ героїв. У ній значно посилюються естетичні функції умовності, деформуються часові та просторові параметри, складнішою стає композиція, домінують асоціативні зв’язки.

У який період життя письменник створив збірку?

Орієнтовна відповідь

Збірка об’єднала поезії  переважно з сумними, журливими  мотивами. В ній  оспівуються  глибокі  почуття  палкого, але  нещасливого  кохання. Збірка написана  в  один   з   найважчих  періодів  життя  поета. Жорстоке переслідування польською  та  українською  буржуазією, третє  ув’язнення, недопущення  викладання  у  Львівському  університеті – всі  ці болючі удари  затьмарили  душу  поетові, викликали сумні  мотиви  в його творчості. Появі  цих мотивів  сприяло і  те,  що  поет  не був  щасливий  в особистому  житті.

 «Хвилини, в котрих я любив, були, може, найкращі в моєму житті, жаль тільки, що були це хвилини найтяжчого болю, а не радості», - зізнавався з гіркотою поет. Саме цей біль, жаль, смуток за втраченим коханням стали поштовхом до написання збірки «Зів’яле листя», яку створював Франко протягом 10 років. Складається вона з трьох циклів, у яких розкривається глибока душевна трагедія ліричного героя, викликана обставинами громадського та особистого життя, зокрема неподіленим коханням. Конфлікт  дуже  напружений: адже  тричі  йому  «являється  любов»,  і  втретє  він  зайшов  так  далеко, що  зневірився  у  всьому,  прокляв  життя  й  поклав  йому  край.

 Не слід ототожнювати  ліричного  героя  поезій із  автором. Автобіографічні  мотиви  посідають  у  збірці  чільне місце,  але  це  не означає, що  її  героєм  слід  бачити  самого  поета. Митець   має  право  на певні  художні  узагальнення,  домисел. Душа  ліричного  героя  «Зів’ялого  листя»  ніжна,  але  безвольна.

 У  передмові  до  збірки  Франко  зазначив,  що  основою  для  неї  послужив  щоденник  самогубця – колишнього  його  приятеля.

          Більше століття ця книжка бентежить людські серця, обпікає вогнем пристрастей, болем нерозділеного кохання. Найбільші таємниці своєї душі поет довірив світові, нам з вами. Але найкраще про це скажуть самі вірші.

        У терцині  «Тричі  являлася  мені  любов»,   поет  відкриває  душу,  цей  твір  є  автобіографічним. (Звучить поезія «Тричі являлася мені любов»)

Як називаються розділи збірки? Звернімося до «жмутків», їх розуміння та аналізу. (Учні отримали випереджувальні завдання)

І. «Перший  жмуток»  позначений  здебільшого  весняним, життєстверджуючими  мотивами  «молодої любові», присвячений  оспівуванню  кохання, та    з’являються  перші  нотки  смутку. Ліричний  герой  починає  розуміти,  що  його  кохання  не взаємне, але  з  серця  не  зникає  образ  коханої. Герой  марить  своєю обраницею, у  його  душі  світлі  хвилини  чергуються  з  темними, надія – з  відчаєм. До першого «жмутку» входить 20 поезій, що були створені упродовж семи років: з 1886 по 1893р. Ліричного героя переповнюють почуття радості зустрічі з коханою і гіркота розлуки, надія, що кохана відповість взаємністю. Він кохає і від того почуває велике щастя. Ліричний герой обіцяє:

       Я понесу тебе в душі на дні.

       Облиту чаром свіжості й любові.

       Твою красу я переллю в пісні

Але незабаром приходить розчарування від нерозділеного кохання.

Виразне читання поезії «Безмежнеє поле…»

Питання до учнів: Як ви думаєте, чому саме на цій поезії ми зупинили увагу.

Аналіз поезії

У чудовій метафорі «Безмежного поля в сніжному завою» втілено образ людського життя, зимовим холодом підкреслено самотність ліричного героя, який прагне звільнитися від нерозділеного почуття, адже в його серці «нестерпнії болі»

Перша  строфа  вірша  «Безмежнеє  поле  в  сніжному  завою»  сприймається  в  алегоричному  значенні.

 (Алегорія – інакомовлення,  у  якому  узагальнене  передається  за  допомогою  конкретного  образ)у.

 Алегорії: поле – життя; сніжний  завій – життєві  труднощі,  скрутні  обставини; кінь – надія,  думка,  мрія,  життєвий  стрижень,  оптимізм. Ліричний герой звертається до нього:

                              Неси ж мене, коню, по чистому полю,

                                Як вихор, що тутка гуляє,

                                  А чень, утечу я від лютого болю,

                                Що серце моє розриває.

  Мотив утечі підкреслює одинокість, сум героя, який прагне втекти від себе і свого горя, у такий спосіб вгамовуючи свої пристрасті. Тому його ваблять рух, інший простір – простір серця, яке ніяк не може вгамуватися.

Питання до учнів:

-У чому полягає помилка героя? (від себе не втечеш)

Незважаючи на біль від нерозділеного кохання, перший «жмуток» позначений здебільшого весняними життєстверджуючими мотивами «молодої любові». Хто ж була ця любов, ця «несміла, як лілея біла». (Розповідь учня про Ольгу Рошкевич)

   В  одному  з  листів  Іван Франко розповів  про  свої  переживання,  що лягли  в  основу  ліричної  драми: «Ще  в  гімназії  я  влюбився   був  у  дочку  одного  руського  попа  Ольгу  Рошкевич… Наша  любов  тяглася  10 літ, батьки  зразу  були  прихильні  мені, надіючися, що  я зроблю  блискучу  кар’єру, але  по  моїм  процесі  1878-1879 рр.  заборонили  мені  бувати  в  своїм  домі, а  в  1880 р. присилували  панну  вийти  заміж  за  іншого… се  був  для  мене  великий  удар…» Саме   їй  присвятив  такі  рядки  поезії « Тричі мені являлася любов»:

Тричі  мені  являлася  любов,

Одна  несміла, як  лілея, біла,

З зітхання  й  мрій  уткана,  із  обнов

Сріблястих,  мов  метелик,  підлетіла.

Купав  її в рожевих  блисках  май.

На  пурпуровій  хмарі  вранці  сіла.

І  бачила  довкола  рай  і  рай!

Вона  була  невинна, як  дитина,

Пахуча,  як  розцвілий  свіжо  гай.

      І. Франко присвятив Ользі Рошкевич небагато творів, але біль за нею, за втраченим коханням став поштовхом до створення його інтимної лірики. «Я вам кажу по совісті, що я любив її, як тільки спосібний любити» -, признавався він Михайлові Павлику. Поет любив її все життя, , коли втратив, шукав Ольгу в інших жінках.

І «явилась друга – гордая княгиня»… Хто ж ця гордая княгиня, що з’явилася в житті Франка?

ІІ. «Другий  жмуток» : до другого жмутку входить 20 поезій, які були написані І. Франком протягом 1895 року. Це поезія  літа,  спогадів  про  весну  кохання, настроїв,  туги  й  розлуки. Страждання  героя  набувають  загального  характеру.  Почуття  песимізму  і  печалі  дедалі  зростають. Настрої літа переходять в осінь. Другий «жмуток» написаний в основному в народнопісенній манері, і багато стали улюбленими піснями та романсами. М. Коцюбинський писав:

«Це такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв… Взагалі Франко – лірик високої проби і його ліричні твори просяться часто в музику»,

Про Франкове відчуття музичного ритму свідчить той факт, що на його твори написано близько 200 композицій. На слова поета писали музику:

 

Костянтин Данькевич («Чого являєшся мені у сні»)

Анатолій Кос-Анатольський («Ой ти, дівчино, з горіха зерня»),

Георгій Майборода («Розвійтеся з вітром», «Не минай з погордою»)

Денис Січинський («Червона калино»…)

І сприймаються вони, як народні.

Звучить поезія Ой ти, дівчино, з горіха зерня»

Аналіз поезії : вірш має жіночу риму – наголос на передостанній склад – саме це створює мелодійність поезії.

   Створюючи  поетичний  образ  коханої,  поет  захоплюється  її  красою, проте,  як  і  в  народній  традиції,  протиставляє  ніжній  дівочій  вроді  запальний  характер.

 Очі  коханої  кращі  від  сонця, вони  запалюють  серце  пожаром. У  кожному  слові  поет  відтворює  драматизм  палкої  любові  героя  ліричної  драми. Для  нього  мила, яку  він втратив  є  водночас  радістю  і  горем. Невгасима  любов    ранить  його  серце:

Тебе  видаючи,  любити  мушу

Тебе  кохаючи,  загублю  душу.

 Чи сподобалася вам ця поезія?

 -Так. Пісня  мені  сподобалася, особливо  протиставлення, які  використав  поет,  дотримуючись  народних  традицій: «серденько – колюче  терня», «слово  остре, як  бритва».

Орієнтовна відповідь

 Мені  сподобався  образ горіхового  зерня,  який  є  не  лише  оригінальним,  він  викликає  зорові, дотикові  асоціації.

• Яка  тема  вірша?

Орієнтовна відповідь

 Ліричний  герой  проголошує  свою  приреченість  вічно  любити  байдужу  до  нього  дівчину  і  вічно  страждати  від  цього.

 - Є у цій збірці ще поезії, що  пов’язані  з  народною  творчістю?

 «Червона  калино, чого  в лузі  гнешся?» (Звучить поезія)

Вірш   «Червона  калино, чого  в лузі  гнешся?» написаний  у  формі  діалогу  з  використання  запитань  і відповідей. Щира  і вродлива  дівчина  подана  в  образі  калини, покохала  молодого  парубка (його  образ  символізується  з  дубом), який  кепкує  над  дівчиною-сиротою, бо  він багач. Калина  не  боїться  грому,  не  хизується  своїм  цвітом,  вона лише  бажає світлого щастя,  яке  на  жаль  їй  не  судилося.

Слово вчителя

Відомий український поет Д. Павличко писав: «Є в «Зів’ялому листі», особливо в його другій частині, речі такої красоти й глибинності, що їх сміливо можна зарахувати до найгеніальніших творінь світової любовної лірики». Сучасні музиканти не лишають поза увагою творчість Івана Франка. Коли пристрасні слова про кохання кладуть на пристрасну музику з’являється диво-шедевр. До таких шедеврів, безумовно, належить поезія «Чого являєшся мені у сні?» Олександр Яшин написав музику на слова цієї поезії, а Віталій Козловський чудово виконав пісню «Знаєш». Слухаючи пісню, проаналізуйте:

• визначте основний мотив поезії (Нещасливе кохання, яке з великим сумом переживає ліричний герой);
• про що ви замислились, слухаючи пісню?

 Звучить пісня «Чого являєшся мені у сні»

Діти висловлюють власні думки.

Запитання до учнів

.- Визначте  та  запишіть  емоційні  стани,  їхню  послідовність  за  строфами  вірша  «Чого  являєшся  мені  у  сні?»

(Біль, страждання – образа, докір – прощення – біль як  радість).

 Схвильованість,  переживання  ліричного  героя  відтворені  змінним  ритмом  поезії,  який  утворюється  чергуванням  різноскладових  рядків: від  двоскдадових  до  дев’ятискладових.

 Вірш  написаний  4-стопним  ямбом.

 Коментар учителя:

    На думку літературознавця В. Андрусенко у вірші І. Франка «Чого являєшся мені у сні» «відбита ідейна концепція всієї збірки «Зів’яле листя», він «є моделлю самовдосконалення сучасної людини й, зокрема, подолання егоїзму як почуття, яке на сьогодні не тільки не засуджується, а й широко культивується. Єдина сила, яка здатна протистояти егоїзмові, - це справжнє кохання, любов. Закохана людина може відчути, зрозуміти іншу й поступитися своїм».

Питання до учнів: Хто ж була ця горда княгиня, кохання до якої підносить ліричного героя на вищий рівень, і він,долаючи власний егоїзм, залишає нам у спадок «оті ридання голосні – пісні?»

Випереджувальне завдання – розповідь про Юзефу Дзвонковську. (У 1883 році Франко був у Станіславі і познайомився там з Юзефою Дзвонковською. Ця вродлива, розумна дівчина справила на Франка сильне враження. Він покохав її. Мало того, він вирішує, що після Ольги Рошкевич Юзефа саме та жінка, яка може бути його дружиною. Франко звернувся до її матері, просячи руки, та отримав відмову. Він пояснював це аристократичним походженням, гордістю дівчини. Однак згодом з’ясував причину відмови дівчини: вона була хворою на сухоти).

Слово вчителя. Отже, другий «жмуток» - це поезія осені. Зустріч із станіславською «княгинею»  на коротку хвилю відновила «пісень джерло цілющеє», але майже  всі вірші відтепер були позначені зажурливими настроями, що знаходили відображення в образах холодної осені, зів’ялих квітів. На душевний стан автора впливала не лише відмова коханої, а й гірке усвідомлення національного розбрату як старої безодні, старої прірви, що границею стали» на шляху до сподіваного щастя.  Але образу погордженого «роду» невдовзі пересилює жаль за осінньою «цвіткою».

ІІІ. «Третій жмуток». До третього «жмутку» увійшло 20 поезій, написаних протягом 1896 року.  Ліричні  поезії  цього  розділу – пекельні  переживання  поета,  викликані  жорстокими  умовами  життя  та  нещасливим  коханням,  що  довели  його  до  відчаю. Розповідаючи  про  муки свого  нерозділеного  кохання,  герой  ніби  розриває  жмуток  за  жмутком,  розкладає  зів'яле  листя своїх  пісень,  щоб  воно  щезло  безслідно. Ліричний  герой  осягає  увесь  біль  нерозділеного  почуття. Це  найсумніший зимний «жмуток». Нещасний  закоханий  прощається  зі  своєю                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                помічницею – піснею,  в думках – з  коханою,  з  самим  життям. Якою ж була та жінка, що кохання до неї призвело до такого психологічного стану ліричного героя?

(Повідомлення учнів про Целіну Журовську)

В одному з листів І. Франко писав:                                                                                                                                              «Фатальне  для  мене  було  те,  що  вже  листуючись  з  моєю  теперішньою  жінкою  Ольгою  Хоружинською, я  здалека  пізнав  одну польську  панночку  і  закохався  в  неї. Отся  любов  перемучила  мене  дальших  10  літ. Це  була  панночка – Целіна  Журовська».

 Франко  почував  себе  несміливим, ні  постаттю,  ні красою,  не  міг  їй  заімпонувати, його  розуму  дівчина  не  бачила,  творів  не знала   і  не  його  слави бажала,  а  маєтку,  якого  у  Франка   не  було… Целіна  вийшла  заміж  за  поліційного  комісара. Це  кохання  принесло  поету  найбільших  страждань.

 

Слово вчителя.

   Діти, у збірці ми бачимо трьох жінок, три кохання поета. Але ж І. Франко був одруженим чоловіком. Давайте пригадаємо, що ми знаємо про дружину поета. 

(Повідомлення про  Ольгу Хоружинську)

Ольга  Хоружинська була  вірною помічницею, дружиною І. Франка. Помагала йому в літературній роботі. Поклавши дітей спати, йшла в його кімнату і там вони обговорювали, опрацьовували і планували нові видання. Вона жила його життям, була його дорадницею й підтримкою. Її посвята випливала з любові до мужа, чого не можна сказати про Івана Франка, що «не серцем її вибирав і одружився з нею не з любові». «Вершини своєї слави Франко досяг не без допомоги своєї дружини, жінки дуже інтелігентної, яка постійно думала, щоби Франкові „вдома жилося добре“.

    Від самих початків їхнього подружнього життя Ольга Франко не змогла стати для свого мужа ні музою, ні могутнім джерелом натхнення. Причин для родинної трагедії було багато. Матеріальні нестатки, хатні злидні, щоденні турботи, вороже ставлення до Ольги з боку найближчих співробітників мужа й частини суспільства, що ставилися до неї ще з більшою неприязню, ніж до самого Франка  — все це зломило нещасну жінку.  Ольга була непересічною особистістю, жертвенною доброю помічницею свого мужеві, зразковою матір'ю і активною учасницею суспільного життя. Її належить почесне місце серед жіноцтва того часу.

Питання до класу

• Чи був щасливим Іван Франко?
• Чи можемо ми визначити, якій саме жінці І. Франко присвятив збірку «Зів’яле листя»?

Орієнтовна відповідь

1. Можна, звичайно ж, судити, можна висувати різні «альтернативні версії», однак… чи потрібно?
2. Та хіба складає різницю – чиї то уста і чиї оті очі? Адже ними зазирає у душу кожного єдина любов поета. Скільки б мільйонів разів вона не являлася – Вона – завжди одна. Та, від якої квітнуть сади, загораються зорі й оживає Поезія….

ІV. Рефлексія.

1. Підведення підсумків уроку

1. Слово  вчителя.

 Прослухано  багато  поезій  з  інтимної  лірики  І. Франка, чимало  сказано  й  про  самого  автора  та  його  збірку. А  тепер  подумайте  і  дайте  відповіді  на  питання.

 - Визначте    тему  та  головний  мотив,  що  об'єднує  всі  поезії  «Зів'ялого  листя».

(Орієнтовна відповідь

 Вічний, як  природа, пошук  людиною  гармонії  у  своїй  душі – так  можна  визначити  тему  ліричної  драми  «Зів’яле  листя».

 Головним  мотивом,  що  об'єднує   всі  твори  книжки   є  перебіг  внутрішнього  життя  закоханої  людини  від  зародження  почуття  до  його  краху).

 - Які  враження  справила  на  вас  збірка  «Зів’яле  листя»?

(Орієнтовна відповідь

 Лірична драма  Франка  обпікає  вогнем  пристрасей, болем  нерозділеного  кохання,  дарує  естетичну  насолоду. Коли  читаєш  її, то  відчуваєш  через  які  страждання  й  випробування  пройшов  великий  Каменяр,  що  був  людиною  тонких  і  багатих  почуттів. Кожен  рядок  збірки – це  частка  душі  поета,  це  іскра  великого,  найчистішого  почуття,  що  схвилює  будь-яке  людське  серце).

 - Свідченням  чого,  на  вашу  думку,  є  вірші  збірки  «Зів’яле  листя»:  слабкої  волі  чи  сили  духу?

(Орієнтовна відповідь

 Хоч  в  історію  України  І.Франко  увійшов  як  гордий  і  непохитний  „вічний  революціонер”, Каменяр  суспільного  ладу, «Зів’яле  листя»  пропонує  побачити  в  ньому  звичайну  людину  з  її  любов’ю,  сумнівами,  безнадією  і  сподіваннями.

 Великий  Франко  не  побоявся  видатися  слабким,  бо  він  - такий  самий,  як  і  ми  всі. Він  довіряє  читачам  найбільші  таємниці  своєї  душі,  не  остерігаючись  осуду. Хіба  можна  назвати  це  слабкістю? Це – ознака  духовної  сили,  на  яку  здатен  не  кожен. Франко  нам  довіряє,  наче  найближчим  друзям,  бо  знає:  люди  смертні,  вічним  є  кохання – і  щасливе, взаємне,  і  стражденне,  нерозділене).

 - Яким  постає  перед  нами  ліричний  герой  збірки?

(Орієнтовна відповідь

 Ліричний  герой  драми – це  людина  з  ніжною,  вразливою  і,  разом  з  тим,  багатою  душею  та  сильним  характером. Ніщо  йому  не  страшне: ні  життєві  бурі  та  незгоди, ні  наклепи  й  переслідування. Герой  драми  гордий,  він  не  хоче  просити милостині  в  коханні,  тому  всі  свої  болі  і  страждання  „у  серці  здавлює  на  дні”).

 

2.Слово вчителя:

На початку уроку  я звертала вашу увагу на слова І. Франка: « Чи варто було трудитися, щоб пустити в світ пару жмутків зів’ялого листя, вкинути в круговорот нашого сучасного життя кілька крапель, затроєних песимізмом, безнадійністю…, безрадісністю?»

Питання до учнів

• Чи варто? А як ви думаєте?
• Чим збагатили вас жмутки зів’ялого листя? Що дало вам знайомство з цією збіркою?

Діти записують відповіді (одне-два слова), озвучують. Коментують.

2. Заключне слово вчителя.

«Зів’яле листя» - одна з найкращих збірок інтимної лірики у світовій літературі, яку І. Франко наповнив не тільки своїми почуттями, а й усім тим, що є в нашій найніжнішого, найсердечнішого.

  «Зів’яле листя» мже бути чудовим зразком естетики інтимних почуттів. Тому й сьогодні поезії Івана Франка чарують нас, роблять чистішими, духовно багатшими. Це неперевершений зразок чистого, нічого не вимагаючого кохання. Підтвердженням цього є ваші відповіді, які доводять, що інтимна лірика Івана Франка вічна і нікого не залишає байдужим, бо народжена вона з любові.

3. Проблемне питання

Повертаючись до епіграфу уроку: «Любов – це кара, це сумна в’язниця, Бог від якої заховав ключі», я хочу вас запитати: тож, чи погоджуєтеся із цим твердженням?  Ваші думки з цього приводу я хочу побачити у творі «Кохання – щастя чи в’язниця, Бог від якої заховав ключі?»

 

      V. Домашнє завдання

1. Вивчити напам’ять поезію «Чого являєшся мені у сні»

2. Зробити ідейно-художній аналіз цієї поезії.

3. Написати есе «Кохання – щастя чи “в’язниця, Бог від якої заховав ключі?”

4. Скласти сенкан до образів О. Рошкевич, Ю. Дзвонковської, Ц. Журовської

 

 

Заключне слово вчителя.

Іван  Франко  був  великою  людиною,  яких  нечасто  народжує  земля. Його  ім’я  наш народ  називає  серед  найуславленіших  імен  багатовікової  історії  України. З-поміж  інших  слів  ми  говоримо  про  нього – геніальний. Він  є  для  нас  школою  мудрості,  самовідданої  праці,  громадянської  обов’язковості  перед  власним  народом. А  ще  його  називають  академією  в  одній  особі. Сьогодні ми відкрили ще одну грань особистості великого поета: тонкий лірик. Своїм життям та творчістю І. Франко довів, що генії і любов народжуються не так часто, щоб доповнювати одне одного. То хто ж Іван Франко для вас? Які нові грані творчості поета ви відкрили? (Учні продовжують речення «Для мене І. Франко – це ….»

   Учитель: Для мене Іван Франко – це безмежна країна, яка й досі не має точної наукової карти.

 Стародавня  легенда  про  кохання  говорить,  що  колись  Бог  роз'єднав  людину  на  дві  половини. І  з  того  часу  під звуки  зачарованої  скрипки  шукає  одна  половина  іншу, коли  половини  не  знаходять  одна  одну  і  не  з'єднуються,  то  скрипка  плаче  сумно-сумно. Тож бажаю, щоб ви обов’язково знайшли свою половинку і були щасливими…