Презентація "Микола Васильович Гоголь (1809 – 1952). Зрілий етап життя і творчості митця. (УС) М. Гоголь і Україна"

Микола Васильович Гоголь (1809 – 1952). Зрілий етап життя і творчості митця. М. Гоголь і Україна. Таємниці Гоголя. «Шинель»

Мета: Розкрити суперечливість творчості Гоголя, показати зв'язок із рідною Україною та вплив Петербурга; проаналізувати зміст повісті «Шинель»

Микола Васильович Гоголь вважається класиком російської літератури, найвизначнішим з представників її «української школи»; український письменник за походженням, свідомістю та тематикою творчості, незважаючи на написання творів російською мовою. Він народився 01 квітня 1809 року в сім’ї українських поміщиків Гоголів- Яновських у Великих Сорочинцях Миргородського повіту Полтавської губернії

В цьому будинку лікаря Трохимовського у Великих Сорочинцях народився М. В. Гоголь. Син лікаря полковник М. М. Трохимовський став хрещеним батьком майбутнього письменника

Батьки письменника Василь Панасович і Марія Іванівна

«Життя моє, пісні! Як я вас люблю!» - писав Гоголь. Лише у Василівці він записав понад 200 пісень, а всього їх у нього нараховувалося понад тисячу.

Колишній міністр Дмитро Прокопович Трощинський, власник шести тисяч кріпаків і сімдесяти тисяч десятин землі. Його театр, який влаштував особистий секретар вельможі, батько письменника, набув великої слави

У 1818 році хлопця віддали навчатися до Полтавського повітового училища Сучасне фото Нині-Полтававодоканал

Друг письменника Олександр Данилевський, з яким Гоголь поїхав підкоряти Петербург в 1828 р. М.В. Гоголь сказав: «Прощавайте. Ви, звичайно, або нічого про мене не почуєте, або почуєте щось дуже хороше»

Під псевдонімом В. Алов в 1829 році він вирішив надрукувати гімназичну поему «Ганц Кюхельгартен». Твір розкритикували за наївність і відсутність композиції, тому Гололь викупив весь тираж і спалив його.

САНКТ-ПЕТЕРБУРГ Департамент наділів у Петербурзі, де служив Гоголь у 1830-1831 р.р. Гравюра. 1834. Будинок каретника Іохіма на Великій Міщанській вулиці в Петербурзі, де жив М.В. Гоголь в 1829 р. Автолітографія Е.Бернштейна. 1951.

На сторінках книги «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (1831,1832) різнобарвною веселкою заграло життя рідного краю. Здійснилася заповітна мрія Гоголя: своїми «Вечорами…» він вийшов на великий шлях достойного служіння батьківщині.

У 1833 році Гоголь почав працювати викладачем, і вже через рік був призначений помічником професора на кафедрі історії Петербурзького університету. Також письменник детально вивчав історію України, його знання стали основою твору «Тараса Бульби» (1835)

Найповніше реалістичні тенденції М.В. Гоголем втілені в комедії «Ревізор» (1835 р.) та поемі «Мертві душі» (І частина, 1842 р.)

У 1835 році Гоголь написав твір «Ревізор», а в 1836 його вже було вперше поставлено на сцені театру. На жаль, публіка негативно оцінила цю постановку, тому Микола Васильович, щоб відволіктись покинув країну. Гоголь відправився до Швейцарії, Парижу, де закінчив геніальний твір «Мертві душі». В 1841 році Микола Гоголь повернувся в Москву та домігся публікації першого тому «Мертвих душ». У 1842 році вийшов ще один твір письменника – повість «Шинель». Згодом він знову виїхав за кордон. Рим, Дюссельдорф, Ніцца, Париж – письменник часто переїжджав. У цей час він працював над другим томом «Мертвих душ».У 1845 році психологічний стан Гоголя був нестабільним. Він спалив другий том «Мертвих душ» і всі свої рукописи. Практично перестав писати друзям, а в 1848 році відправився в Єрусалим.

Петербурзькі повісті — загальна назва п'яти повістей, написаних Миколою Гоголем, і складеного з них збірника. Твори об'єднані спільним місцем дії — Санкт-Петербургом 1830—1840-х років. Петербурзькі повісті являють собою особливий етап у творчості Гоголя; історики літератури говорять про другий, «петербурзький», період його діяльності. Повісті створювалися протягом 30—40-х років XIX століття. 1835 року були видані повісті «Записки божевільного», «Невський проспект», «Портрет» (значно перероблений варіант цієї повісті вийшов у 1842 році), більшість з яких були написані одним-двома роками раніше. Наступного, 1836, року з'явилася повість «Ніс», а 1842 — «Шинель».

«Шинель" - найзначніший твір петербурзького циклу. Остаточна редакція цієї повісті – 1842 рік, але вже в 1836 Гоголь читав її в чорновій редакції Пушкіну. Сюжет твору виник з канцелярського анекдоту про чиновника, пристрасного мисливця, який втратив на полюванні рушницю, придбану ціною поневірянь і невтомної праці. Під пером Гоголя анекдот набуває трагічного звучання: маленька людина, Акакій Акакійович Башмачкін, втративши шинель - ознака приналежності до бюрократичного світу, - перестає цікавити оточуючих його людей. Прагнення Башмачкіна за будь-яку ціну зшити нову шинель розглядається Гоголем не як прагнення задовольнити власне марнославство, а як природне бажання відчути себе людиною. Бунт зріє в свідомості героя, протест Гоголь відносить до фіналу, змушуючи Башмачкіна «лихословити, вимовляючи найстрашніші слова", тому "природним" виявляється і фантастичне завершення сюжету: поява привида Башмачкіна, що знімає шинелі з перехожих, а потім і з самої значної особи.

У 1849 році письменник повернувся в Росію і почав відновлювати спалений том «Мертвих душ». Однак незабаром його стан почав погіршуватися.  Перед смертю він спалив всі свої рукописи, включаючи майже відновлену версію «Мертвих душ». 4 березня 1852 року письменник помер

Смерть Миколи Гоголя 4 березня 1852 року оповита легендами, основними з яких є поховання живцем через летаргічний сон, заморення себе голодом та помилкове лікування ртуттю. Дослідники схиляються до того, що письменник помер від виснаження, спричиненого важким психофізичним розладом, депресією та страхом смерті.

ТВОРЧИЙ ДОРОБОК М.В.ГОГОЛЯ Художник Ф.І. Соколов Кінець 20-го століття Збірки: “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “ Арабески”, “Миргород” Комедії: “Ревізор”, “Одруження”, “Гравці” Повісті: “Ніс”, “Шинель” Поема “Мертві душі” та ін.

Цікаві факти про Миколу Гоголя 1.Справжнє прізвище письменника – Гоголь-Яновський. Однак літератору не подобалося, що воно надто довге, тому він відкинув другу частину і просив кликати його тільки Гоголем. 2. Мати Гоголя вважала сина генієм і приписувала йому винахід парової машини, залізниці та інших технічних нововведень того часу. 3. Студенти вважали Миколи Гоголя нікчемним викладачем історії. Він часто пропускав заняття або міг розповідати матеріал лише півгодини замість двох. Письменник Микола Іваницький згадував: «Лекції Гоголя були дуже сухі і нудні. Якимись сонними очима дивився він на минулі століття і віджилі племена». 4. У Миколи Гоголя завжди були борги. Незважаючи на успіх його творів, письменник не отримував великих гонорарів. Він писав Пушкіну: «продавці книжок такий народ, яких без будь-якої совісті можна повісити на першому дереві». 5. Письменник всюди носив з собою Євангеліє. Він щодня читав по розділу зі Старого Завіту.

Презентацію підготувала Присяжнюк Людмила Леонідівна, учитель зарубіжної літератури Бабичівської гімназії з дошкільним підрозділом Глобинської міської ради Полтавської області