Презентація "Місто Сеул"

СЕУЛ

Загальні відомості (площа, населення, походження назви)Сеу́л (кор. 서울 [sʌ.ul] буквально: столиця) — найбільше місто і столиця Республіки Корея, місто з особливим статусом. Розташоване на річці Хан на північному заході країни, приблизно за 50 кілометрів від кордону держави з КНДР. Сеул є старовинним містом: він був столицею династії Пекче (18 р. до н. е. — 660 р. н. е.) і династії Чосон (1392–1910). У 1394 році Сеул став столицею Кореї. Слово Соуль походить від давньокорейського «соболь» чи «сораболь» («столиця») періоду Сілла. Тоді це слово відносили до міста Кьонджу, колишньої столиці Сілла. В ханчче кьон (京) означає «столиця»; цей склад зустрічається, наприклад, в офіційній назві Сеулу в роки японського колоніального правління (Кьонсон/Кейдзьо) і в назві залізниць і автомобільних доріг (Кьонбусон, 경부선 — залізнична лінія Сеул-Пусан; Кьон'ї н косокторо, 경인고속도로 — швидкісна автодорога Сеул-Інчхон). В європейських мовах, зокрема і українській (і інших слов'янських), читання «Сеул» виникло через помилковий складоподіл латинської транскрипції Seoul — має читатися як Seo-ul, а прочитали «по-французьки», як Se-oul. Площа-605.24 км²Населення-9 689 159 (2020)

Географічне розташування і природні умови території (клімат, рельєф). Сеул розташований на північному заході Республіки Корея, на рівнинній місцевості, на берегах судноплавної річки Ханган. Північна від річки частина міста називається Канбук ( «на північ від річки»), південна - Каннам ( «на південь від річки»). До Канн прилягає острів Еийдо. Серед приток Хангана - Танчон, Чхонгечхон і інші. Історичний центр оточений горами «Несасан» (Чотири гори з внутрішньої сторони кріпосної стіни): Пугаксан з півночі, Наксан зі сходу, Намсан з півдня і Інвансан із заходу. На розташованій поблизу історичного центру лісистій горі Намсан (Південна гора) височить Сеульская телевізійна вежа, до якої веде канатна дорога.. Клімат мусонний. Сеул знаходиться на одній широті з півднем Туреччини (Анталья, Аланья), Грецією, Іспанією та іншими теплими країнами, проте в місті відзначається стійка, хоча і нетривала м'яка зима. Середній температурний мінімум січня: -6,8 ° C. Літо спекотне (середня температура серпня - +25,5 ° C) і дуже вологе, через що піт гірше випаровується і менше охолоджує організм, тому спека переноситься набагато важче. Однак сильна спека в місті буває рідко, і температура вкрай рідко досягає 35 ° C. Цим Сеул відрізняється від міст з тропічним пустельним і степовим кліматом в яких схожа среднеіюльская температура. Влітку в місто приходить мусон (травень-вересень), і середньомісячна кількість опадів перевищує 300 мм. За добу іноді може випасти понад 100 мм опадів, а при проходженні тайфуну - понад 250 мм опадів (для порівняння: річна норма опадів в Москві становить приблизно 705 мм). В інші пори року переважають вітри з материка, а взимку переважає антіціклоніальний тип погоди. Сеул не захищений від північних вітрів горами, іноді в місті температура може опускатися до -15 ° C і нижче.

Історичні передумови виникнення міста. Перша назва міста - Віресон, він був столицею держави Пекче, починаючи з 370 року до н. е. За часів Корі був відомий як Хансон (漢城, «фортеця на березі річки Ханган»). За часів династії Чосон, яка розпочалася 1394 році, був столицею держави і називався Ханя (漢陽)). У роки японського колоніального правління на території міста розташовувалася адміністративна одиниця Кенсон (яп. 京城, Кейдзі), назва Сеул було остаточно затверджено в незалежній Кореї в 1946 році. Пекче, одне з трьох корейських королівств, було засновано в 18 році до н. е., зі столицею в місті Віресон в районі сучасного Сеула. З тих пір збереглися руїни міських стін. Управління містом незабаром перейшло від Пекче до Корі в V столітті, а потім до Сілла в VI столітті. В XI столітті уряд Корі, завоювало Сілла, побудувало фортеця, відому як «Південна Столиця». Коли Чосон змінила Корі, столиця була перенесена в Сеул (Хансон, пізніше Ханя), де залишалася до кінця правління династії. Спочатку місто було повністю оточене фортечними мурами висотою до семи метрів для захисту населення від диких тварин, розбійників і ворожих армій. Потім місто розрослося за стіни і, хоча вони зараз не існують (крім невеликої ділянки на північ від центру міста), кріпосні ворота існують донині, найвідоміші з них: Намдемун і Тондемун. За часів Чосон ворота відкривалися і закривалися кожен день під звуки дзвонів. Під час Корейської війни Сеул двічі переходило в руки північнокорейських і китайських військ (в червні-вересні 1950 і січні-березні 1951 років). Під час перебування в місті китайських військ військовим комендантом міста був радянський кореєць Дю Гван Му. В результаті бойових дій місто було сильно зруйноване. Принаймні 191 000 будівель, 55 000 житлових будинків і 1000 підприємств лежало в руїнах. До того ж, потік біженців заповнив місто, збільшивши чисельність населення до 2,5 мільйона, здебільшого безпритульних. Після війни Сеул був швидко відновлений і знову став політичним і економічним центром країни.

Сучасні функції міста: господарські (промислові, транспортні, рекреаційні,); адміністративні. Сеул розділений на 25 ку (구 — великий район, що нагадує за розмірами округ і має статус самоуправління), які в свою чергу розділені на 522 тон (동 — адміністративний район), 13 787 тхон і 102 796 пан. Каннам-ґу (강남구; 江南區) Кандонгу (강동구; 江東區)Канбукку (강북구; 江北區) Кансогу (강서구; 江西區)Кванакку (관악구; 冠岳區) Кванджінгу (광진구; 廣津區)Курогу (구로구; 九老區) Кимчхонгу (금천구; 衿川區)Новонгу (노원구; 蘆原區) Тобонгу (도봉구; 道峰區)Тондемунгу (동대문구; 東大門區)Тонджак-ґу (동작구; 銅雀區)Мапхогу (마포구; 麻浦區)Содемунгу (서대문구; 西大門區)Сочхогу (서초구; 瑞草區)Сондонгу (성동구; 城東區)Сонбукку (성북구; 城北區)Сонпхагу (송파구; 松坡區)Янчхонгу (양천구; 陽川區)Йондинпхогу (영등포구; 永登浦區)Йонсангу (용산구; 龍山區)Инпхьонгу (은평구; 恩平區)Чонногу (종로구; 鍾路區)Чунгу (중구; 中區)Чуннангу (중랑구; 中浪區)

На відміну від міст в Європі і Північній Америці, урбанізація Сеулу відбувається не у вигляді великих житлових котеджів, а на просторі ділянки саду. У 1960-х і 1970-х років, багато фермерів приїхали до Сеулу з сільської місцевості в промислові підприємства столиці у пошуках кращих робочих місць. Щільні, часто без дозволу, за розрахунками державного земельного комітету побудованого в країні, кількість біженців зросла головним чином в існуючих районах. Місцеві будинки були частково побудовані в масивному будівництві з черепичними дахами і мало чим відрізнялися від фонду, створеного з офіційного дозволу будівель в регулярно населених пунктах. Тим не менш, жителів неофіційних поселень уряд з кінця 1970-х років переселив в області, які були далі від центру міста. Ці області були не достатньо розвинені для муніципального водопостачання, водовідведення та пов'язані транспортною мережою, в результаті чого сталося погіршення рівня життя переселенців. У центрі Сеулу були численні до п'ятнадцяти-поверхові житлові висотні будівлі для родин із середнім і високим рівнем доходу, орендна плата за колишніх мешканців з низькими доходами були не по кишені. З 1980-х років у Сеулі відбувалася повна реконструкція існуючих громадських інфраструктур — інфраструктуру було значно розширено. У цьому контексті було зазначене й те, щоб влада почала будувати нові лінії метро і доріг. У ширшому районі столиці, в привабливій сільській місцевості, були вілли робочих вищого класу, тому більшість артистів, ділових людей, що займають керівні посади, вчені і високопоставлені військові собі їх і зводили. Існує заборона на будівництво промислових підприємств і житлових районів з житловими будинками. З 1990-х років, в околицях Сеула багато планується перебудова міста для вирішення проблеми у обмеженому просторі життя переповненого капіталу. Ці нові міста, які розташовані за межами Сеула в провінції Кенги-до стануть великими приміськими містами і разом з Сеулом два інших великих міста Інчхон і Сувон утворюють муніципальний район Судогвон.

Сеульський метрополітен за обсягами пасажироперевезень займає одне з перших місць в Азії. Дев'ять ліній метро мають номери від 1 до 9, є лінія Чун'ансон (кор. 중앙선), що є залізницею, але має загальні станції пересадок з лініями метрополітену, і лінія Пундансон (кор. 분당선), теж відноситься скоріше до залізниці, ніж до лінії метрополітену. Ця лінія складається з 20 станцій, але на території міста має лише 8 станцій. Визначення кількості станцій метро, ​​що належать місту, є дуже складним з огляду на тісної взаємодії державного і приватного капіталів при будівництві ліній метрополітену, а також у зв'язку з тим, що сеульське метро спочатку з'явилося як частина приміських залізниць (перша лінія метро була всього лише з'єднувальним ділянкою двох приміських залізниць). Дев'ята лінія метро введена в експлуатацію в 2009 році. Вона простягнулася уздовж південного берега річки Ханган і складається з 36 станцій. У місті і на міжміських маршрутах дуже розвинений автобусний транспорт. Автобуси мають перевагу перед приватним автотранспортом і цього правила дотримуються в абсолютній більшості випадків (основні порушники цього правила - таксисти, з якими у водіїв автобусів йде непримиренна ворожнеча - це помічають багато гостей Сеула). Однак у зв'язку з неухильним зростанням кількості особистого автотранспорту кілька років тому серйозно постала проблема пробок на дорогах. Проблему пробок для автобусів частково вдалося вирішити завдяки ініціативі майбутнього президента, а в той час (2007 рік) ще мера Сеула Лі Мен Бака - на одній з центральних доріг Ханган (кор. 한강로) від моста Ханган (кор. 한강 대교) до площі сеульського вокзалу були прокладені спеціальні автобусні лінії. В результаті нововведення час поїздки городян з південних районів Сеула в центр міста вранці і з центру міста ввечері по цьому маршруту скоротилася приблизно в 2,5-3 рази. Відразу ж слідом за цим нововведенням в інших районах Сеула пішли аналогічні зміни.

Особливості планування і культурно-історичні пам’ятки міста (уявна екскурсія містом). Палацовий комплекс Кенбоккун. Набережна Чхонгечхон

Світова вежа Лотте. Ворота Намдемун. Мерія Сеула

Проблеми і перспективи розвитку міста, комфортність урбаністичного середовища для проживання людей. Сеул зміг надшвидкими темпами наздогнати світ та тепер прагне зазирнути якнайдалі у майбутнє. Міська влада спільно з городянами вже розробила стратегію розвитку міста аж до 2030 року. Головними концептами майбутнього Сеула стали комунікація та обговорення. Зважаючи на швидкі темпи розвитку столиці та збільшення кількості населення, гостро постає проблема ефективного використання ресурсів міста.«Сеул завтра», на думку городян, – це місто, в якому жителі можуть знаходити спільну мову одне з одним та ділитися ресурсами. Влада заохочує власників житла до того, щоб вони здавали вільні житлові площі в аренду – це буде додатковим прибутком для сеульців та вирішить питання житла для багатьох туристів. Розвиток публічних просторів – парків, клубів за інтересами, бібліотек, відкритих інформаційних ресурсів також є пріоритетом для сеульців.