Список інформаційних джерел Основні: 1.Амеліна І.В., Попова Т.Л. , Владимиров С.В. Міжнародні економічні відносини / Навчальний посібник. – Київ: «Центр учбової літератури», 2013 р. – 125-143с. 2.Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини / Навчальний посібник. – Київ: Знання, 2008. – 247-256 с. 3.Сучасні тенденції міжнародних економічних відносин. Економічна інтеграція України у світове господарство: кол. монографія / За ред. І.М.Посохова та ін. – Харків: НТУ «ХПІ», 2016. (Гриф вченої ради НТУ «ХПІ»). – 268-289 с. 4.Міжнародні економічні відносини / навчальний посібник. За ред. Ю.Г. Козака, М.А. Зайця. – Одеса: «Тов. плутон», 2016. – 293-301 с.
Список інформаційних джерел Допоміжні: 1. Горбач Л. М. Міжнародні економічні відносини : підручник / Л. М. Горбач, О. В. Плотніков. – К. : Кондор, 2009. – 266 с. 2. Лук’яненко Д. Міжнародна міграція робочої сили: український контекст / Д. Лук’яненко // Україна і світове господарство. Взаємодія на межі тисячоліть : навч. пос. / Д. Лук’яненко, А. Поручник. – К. : Либідь, 2002. – С. 158–175. 3. Малиновська О. А. Проблема нелегальної міграції та транспортування мігрантів в Україні : наукова доповідь / О. А. Малиновська // Центр технічної кооперації для Європи та Центральної Азії, Міжнародна організація з міграції / упорядник О. А. Малиновська. – К. : Бланк-Прес, 2000. – 120 с.
Завдання для самостійної роботи 1. Провести аналіз діяльності міжнародних організацій, що регулюють потоки міжнародної міграції робочої сили. Результати записати у формі таблиці. № з\п Назва міжнародної організації Дата заснування Основне призначення у сфері регулювання міжнародної міграції робочої сили
Завдання для самостійної роботи 2. Провести аналіз участі країн у процесах міжнародної міграції робочої сили. Результати записати у формі таблиці 3. На контурній карті світу позначити основні напрямки міжнародної міграції робочої сили 20-21 ст. Учасники Здобутки Втрати Країна-експортер робочої сили Країна-імпортер робочої сили
Міжнародною трудовою міграцією називають переміщення осіб найманої праці через державні кордони в пошуках роботи. При виїзді із країни працівник є емігрантом, при в'їзді в іншу країну - іммігрантом. Емігрантів, які повертаються із чужої країни на батьківщину, називають реемігрантами, або зворотними переселенцями.
Можна виділити 5 напрямків міжнародної міграції робочої сили: 1)з країн, що розвиваються в промислово розвинуті країни; 2) у рамках промислово розвинутих країн (в основному з неекономічних причин, також спостерігається відплив умів з Європи в США); 3) між країнами, що розвиваються; (в основному між НІК і країнами арабських еміратів; між країнами-членами ОПЕК та іншими країнами, що розвиваються; 4)з колишніх соціалістичних країн у промислово розвинуті; 5)міграція науковців, кваліфікованих фахівців із промислово розвинутих у країни, що розвиваються.
Наслідки для країни – експортера робочої сили Позитивні сторони: - сприяє зменшенню безробіття; - сприяє набуттю знань і досвіду за кордоном; - служить джерелом додаткових валютних надходжень у вигляді переказів; - зменшується витрачання коштів на соціальні потреби; - емігранти вкладають інвестиції в економіку своєї країни; - мігранти, що повертаються, привозять досвід і гроші. Негативні сторони: "відтік мізків" - відтік кваліфікованої робочої сили веде до зниження технологічного потенціалу країни, її наукового та культурного рівня; зменшується обсяг споживчого ринку країни, і у значних масштабах це призводить до зниження рівня виробництва та споживання в країні тощо.
Наслідки для країни – імпортера робочої сили Позитивні сторони: - отримання дешевої робочої сили для шкідливою і важкої роботи; - підвищення конкурентоспроможності товарів за рахунок зниження витрат на оплату праці; - кваліфікована робоча сила несе з собою знання, досвід, навички; - економія витрат на освіту та профпідготовку; - нащадки іммігрантів працюю більш сумлінно. Негативні сторони: - підвищується рівень безробіття, що потребує збільшення витрат на допомогу по безробіттю; - збільшується ймовірність міжнаціональних конфліктів як у сфері зайнятості, так і в побутовому житті.
Міжнародні міграційні процеси регулюються країнами, які беруть участь в обміні трудовими ресурсами. Контролю та регулюванню підлягають соціальний, віковий та професійний склад мігрантів, рівень в'їзду і виїзду іноземних трудящих. Функції міждержавного та внутрішньодержавного розподілу робочої сили: визначення обсягу та структури міграційних потоків дедалі більше виконують міністерства праці, внутрішніх та закордонних справ, а також спеціально створені державні та міждержавні органи.
МОП — МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ - це міжнародна урядова організація створена в 1919 р., яка з з 1946 р. є спеціалізованою інституцією ООН. - Кількість країн-членів – 185. - Україна є членом МОП з 12.05.1954 року та ратифікувала понад 60 конвенцій МОП. За часів незалежності Україна двічі обиралася до складу Адміністративної ради – на період 1996-99 рр. та 1999-2002 рр.
МОМ — МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ З МІГРАЦІЙ є міжнародною міжурядовою організацією, заснованою під час конференції у м. Брюсселі 5 грудня 1951 року, діє у таких сферах міграції робочої сили: - розробка довгострокових програм в області регулювання міграційних потоків; - надання допомоги в питаннях організації міграції; - розвиток технічного співробітництва в області міграції; - запобігання "відпливу умів"; - надання експертних послуг з питань ММРС. МОМ включає 157 (у т.ч. Україна) країн-членів + 10 країн мають статус спостерігачів.
Управління верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) займається питаннями захисту біженців, реалізації довгострокових рішень, у першу чергу репатріації. Система постійного спостереження за міграцією (СОПЕМИ) при ОЕСР координує діяльність національних імміграційних управлінь. Комісія ООН по народонаселенню має у своєму розпорядженні відповідний фонд, частина якого використовується на субсидування національних програм в області міграції населення.
ВИСНОВКИ Процеси міжнародної трудової міграції - це найбільш очевидні, відкриті форми прояву міжнародного ринку праці. В результаті розвитку міжнародного ринку праці відбувається все більш тісне вплетення в світогосподарські зв'язки тих країн, які ще не досягли високого рівня економічного і технічного розвитку і беруть участь в міжнародних економічних відносинах в основному за рахунок експорту робочої сили. Одночасно відбувається освоєння робочою силою цих країн сучасних технологій, передових навичок праці, що сприяє згладжуванню відмінностей в кваліфікаційному рівні населення більш розвинених і менш розвинених країн.