Презентація "Міжнародні відносини"

Міжнародні відносини. Розділ 5. ЕПОХА ПРОСВІТНИЦТВА

У результаті навчально-пізнавальної діяльності учениці/учні зможуть: Знати:– дати ухвалення Конституції Речі Посполитої. Розуміти:– Просвітництво як Добу Розуму, коли утверджувалася віра в силу знань і можливість розумного облаштування суспільного життя;– освічений абсолютизм як політику, спрямовану на знищення або реформування найбільш застарілих феодальних порядків;Уміти:– розташувати в хронологічній послідовності відомості про індустріальну революцію, добу Просвітництва, Війну за незалежність США;– простежити зміни на політичній карті світу впродовж ХVІІІ ст..

Протиріччя і конфлікти в міжнародних відносинах. Після підписання Вестфальського мирного договору на місці сучасної Німеччини постало багато дрібних державних утворень. Усі вони отримали право здійснювати самостійну внутрішню і зовнішню політику. Це заохотило держав-сусідів скористатися роздробленістю Німеччини й укріпити власні позиції. Нідерланди, які перебували в «золотому віці», привертали увагу Франції та інших країн своїми багатствами.

Протиріччя і конфлікти в міжнародних відносинах. У 60-90-х роках XVII ст. Франція мала військові, територіальні конфлікти з Голландією, Англією, Іспанією, Швецією, Австрією. У результаті Франція приєднала до своїх володінь кілька великих міст і провінцію Франш-Конте, які входили до складу Священної Римської імперії. У 1681 р. французький король Луї XIV захопив вільне місто Страсбург. У 1697 р. експансію Франції було зупинено. Але незадоволені країни шукали привід для нової війни, і він не забарився.

Війна за іспанську спадщину (1701—1714)У 1700 р. помер бездітний король Іспанії Карл ІІ. Він заповів престол Філіпу Анжуйському — внукові Луї XIV, без права на французький престол. Луї ХІV проігнорував цю обставину й визнав право Філіпа V на французький трон. Це викликало незадоволення імператора Священної Римської імперії Леопольда І. Його син також претендував на іспанську спадщину. Отже, спочатку розгорівся конфлікт між Францією і Священною Римською імперією. Проте французький король почав активно розширювати свої володіння — увів свої війська в Іспанські Нідерланди й спробував управляти обома державами.

Війна за іспанську спадщину (1701—1714)На боці Франції в цій війні виступили: Іспанія, Баварія, Кельн, Льєж, Мантуя. Проти Франції воювали: Австрійські Габсбурґи, Англія, Голландія, Ганновер, Данія, Савоя. Португалія на початку війни підтримала Францію, але англійський флот швидко "переконав" португальців прийняти "правильну сторону". Бойові дії велися по всій Західній Європі і Північній Америці. Для самої Іспанії ця війна стала катастрофою, оскільки держава розкололася: Кастилія і Наварра були за Філіпа V, а Араґон підтримав сина імператора Леопольда Карла, котрого антифранцузька коаліція проголосила легітимним іспанським королем.

Війна за іспанську спадщину (1701—1714)По Утрехтському, Раштадському та Баденскому мирних договорах: Філіп V залишився іспанським королем, проте зрікся претензій на французький престол;Франція втратила частину своїх володінь у Північній Америці, вивела свої війська з Лотарингії;Англія закріпила за собою статус провідної морської держави, а також отримала контроль над протокою Гібралтар і деякі заморські території;австрійські Габсбурги отримали колишні Іспанські Нідерланди, Неаполітанське королівство, Сардинію та ін.

Північна війна (1700-1721)Велика Північна війна — у 1700—1721 роках війна коаліцій Швеції та Московії за панування у Північній, Центральній та Східній Європі. Карл XII очолив шведську армію. До союзників Швеції входили Гольштейн-Готторпське герцогство, кілька польських магнатів при Станіславі I Лещинському (1704—1710) та козаки при українському гетьмані Івані Мазепі (1708—1710). Османська імперія тимчасово приймала Карла XII і воювала проти Петра I. Війна закінчилася поразкою Швеції, зробивши Росію новою домінуючою силою в Балтійському регіоні і новою великою силою в європейській політиці.

Північна війна (1700-1721)Ніштадтський мир 10 вересня 1721 р. завершив Північну війну і змінив московсько-шведський кордон, раніше закріплений Столбовським мирним договором від 1617 року. Шведська імперія визнала приєднання до Московського царства Ліфляндії, Естляндії, Інгерманландії (Іжорська земля), частини Карелії (Стара Фінляндія) та інших територій. Московське царство зобов'язалося сплатити Шведській імперії грошову компенсацію в 2 млн єфимків (1,3 млн рублів) і повернути Фінляндію. Передбачався обмін полоненими, амністія «злочинцям і перебіжчикам» (окрім прихильників Івана Мазепи).

Війна за австрійську спадщину (1740—1748)У 1713 р. Карл VI ухвалив закон про престолонаслідування, згідно з яким успадкування престолу відбувалося за правом первородства незалежно від статі спадкоємця. 20 жовтня 1740 р. донька імператора Марія Терезія вступила на престол. її визнали Англія, Росія і Голландія. Проте свої претензії на володіння Габсбургів заявили курфюрсти Баварії, Саксонії, а також польський король. Їх підтримала Франція, Пруссія, Іспанія, адже спадщина Габсбургів була важливим питанням європейської політики. Марія Терезія несподівано виявила стійкість, її енергія і рішучість викликали подив усієї Європи.

Війна за австрійську спадщину (1740—1748)Військові дії розпочалися 16 грудня 1740 року вторгненням прусського війська Фрідріха ІІ в Сілезію. В січні 1741 прусси зайняли майже усю Сілезію і в битві при Мольвиці 10 квітня 1741 завдали австрійцям тяжкої поразки. Це прискорило утворення антиавстрійської коаліції (Франція, Баварія, Іспанія та Прусія)Франція прагнула захопити Австрійські Нідерланди, ослабити Австрію та зробити імператором Священної Римської Імперії свою людину — курфюста баварського Карла Альбрехта. Іспанія претендувала на австрійські володіння в Італії. Баварський курфюст претендував не лише не імператорську, але й на чеську корони. До антиавстрійської коаліції приєдналися також Саксонія, Неаполітанське королівство, П'ємонт, Модена.

Війна за австрійську спадщину (1740—1748)Війна завершилася Аахенським миром 1748 р., за яким:– визнавалося право на "австрійську спадщину" старшої доньки покійного імператора Карла VI Марії-Терези;– окупована Фрідріхом ІІ Сілезія залишалася у складі Пруссії;– Франція повертала Англії захоплені нею території в Америці та Індії. Найважливішим результатом війни було значне посилення Пруссії, що помітно вплинуло на розстановку сил у Центральній Європі. Саме з цього моменту починається історія гострого австро-прусського суперництва за гегемонію в німецьких землях, яке тривало понад сто років.

Семилітня війна (1756—1763)У 1754-1755 рр. на кордоні англо-французьких колоніальних володінь у Північній Америці відбувалися постійні прикордонні сутички, а згодом — бойові дії. Саме це колоніальне суперництво переросло в травні 1756 р. у збройне протистояння, коли Велика Британія офіційно оголосила війну Франції. Війна тривала за участі більшості великих держав того часу, а воєнні дії охопили Європу, Північну й Центральну Америку, Філіппіни, Індію, західноафриканське узбережжя. Шукаючи союзників для війни проти Франції, Англія уклала союзну угоду з Пруссією. Це змушувало Францію шукати союзників. Її підтримали Австрія, Росія, Саксонія, Швеція.

Семилітня війна (1756—1763)29 серпня 1756 року Фрідріх II першим почав військові дії та окупував Саксонію. 11 вересня Росія оголосила війну Пруссії, що не зупинило її, і на початку наступного року прусські війська увійшли в Богемію та захопили Прагу. З Лівобережної Гетьманщини для потреб російського війська було направлено 5-тисячний козацький корпус з артилерією, 10 тис. посполитих для допоміжної служби, тяглову худобу, коней. Українських козаків задіювали в охороні кордону з Річчю Посполитою і воєнних кампаніях 1757 р., 1760-1761 рр.

Семилітня війна (1756—1763)У січні 1758 р. російські війська захопили Східну Пруссію і оголосили її російською провінцією. Після завершення війни російська імператриця Єлизавета Петрівна планувала виміняти цю територію в Польщі на Правобережну Україну. Після смерті російської імператриці Єлизавети Петрівни ситуація у війні істотно змінилася. Новий російський імператор Петро ІІІ призупинив воєнні дії і уклав із Фрідріхом ІІ мирний договір. У 1759 році французи програють англійцям велику битву близько Квебека, а потім втрачають Канаду, а пізніше зазнають невдачі і в Індії.

Семилітня війна (1756—1763)Семилітня війна закінчилась перемогою англо-прусської коаліції. 10 лютого 1762 року між Великою Британією і Францією був підписаний Паризький мирний договір, за яким Франція втратила Канаду, Східну Луїзіану, деякі острови Карибського моря, а також більшість своїх колоній в Індії; на користь Іспанії Франція поступилась Західною Луїзіаною і Флоридою.15 лютого 1763 року Пруссія підписала з Австрією і Саксонією Губертусбургський мирний договір, який підтвердив права Пруссії на Сілезію і графство Глац. Це стало початком процесу об'єднання німецьких земель під проводом Пруссії, який завершився в кінці XIX століття.

Поділи Речі Посполитої Друга половина XVIII ст. була трагічною для долі Речі Посполитої. На цей час вона втратила статус великої європейської Держави й перетворилася на слабку країну, нездатну захистити власні кордони й вести самостійну політику. Усі намагання королів уніфікувати Державу, впровадити рівність громадян перед законом, створити професійну армію і стандартизовану освіту не були реалізовані через «анархізм шляхти», її небажання поступатися своїм становищем і привілеями. У 1772 р. відбувся перший поділ Речі Посполитої, у Речі Посполитої було забрано Помор'я, Куяви, частину Великопольщі, Малопольщу, Галичину, Східну Білорусь.

Поділи Речі Посполитої Втративши чимало земель, Річ Посполита намагалася врятувати те, що вдалося зберегти. У країні проводилися прогресивні реформи, почалося економічне піднесення, поширилися ідеї Просвітництва. Польський сейм прийняв конституцію, яка ліквідувала унію Польщі й Литви, посилила владу короля. Противники реформ кинулися за підтримкою до Петербурга, армія Катерини вторглася у Річ Посполиту. У 1793 р., після короткої війни з Росією, відбувся другий поділ Речі Посполитої. Росія отримала Правобережну Україну і центральні області Білорусії з містом Мінськом, до Пруссії відійшла вся Західна Польща.

Поділи Речі ПосполитоїВідчайдушну спробу врятувати державу здійснив Тадеуш Костюшко. Повстання, яке він підняв, російські каральні війська втопили в ріках крові. У 1795 р. Росія, Австрія і Пруссія підписали договір про її третій поділ. Австрія захопила південні області країни, Пруссія - її центральну частину з Варшавою, до Росії відійшли Литва, Західна Білорусія і Волинь. Польська держава зникла з європейської карти, її просто поділили між собою монархи трьох країн.

Початок боротьби за спадщину Османської імперіїЧерез рік після поразки під Віднем у 1684 р. була утворена антитурецька «Священна ліга», до якої увійшли Австрія, Польща, Угорщина, Росія. Союзники завдали османам ще кілька поразок. У XVIII ст. посилилися кризові явища в економіці та господарстві імперії. Намагаючись знайти вихід із складної ситуації, султани Османської імперії долучали країну до різних коаліцій і військових союзів. Проте внаслідок війн із Російською імперією (1768-1774, 1787-1791 рр.) османи втратили значні території у Північному Причорномор'ї, які були включені до складу Російської імперії.

Домашнє завдання. Опрацювати § 30 Переглянути відео Міжнародні відносини у 18 ст. https://www.youtube.com/watch?v=o. Tj1hn2s. Xqs&list=PLz. UTz. JWWg_No. Y6yz. Hc. OYd. Qj. GU0 RF5ngb. Q&index=45 * Скласти схему «Суперечності й конфлікти в Європі у XVIII ст.: причини, події та процеси»