Презентація "Московська держава"

Московська держава

Самодержавство — форма абсолютизму в Московській державі, за якої необмежена влада монарха наближається до деспотії (свавілля правителя й повна безправність підданих). Земський собор («земський» — загальний, загальнодержавний) — збори представників різних верств населення Московського царства (крім селянства) для вирішення найважливіших питань. Перший собор було скликано в 1549 р., останній — у 1654 р. Судебник — збірник законів у Московському царстві. Стрільці — воїни регулярного пішого війська в Московському царстві XVI — початку XVIII ст., озброєні вогнепальною зброєю. Опричнина — територія, виділена в особисте управління царя; система каральних заходів (страти, конфіскація земель тощо), які здійснював у Московськійдержаві в XVI ст. цар Іван IV із метою зміцнення своєї влади.

1. Правління Івана IVУ XVI ст. Московія переживала становлення абсолютної монархії у формі самодержавства, що означало необмежену владу царя. Процес утвердження самодержавства супроводжувався боротьбою монарха, зокрема Івана IV, з боярством за владу. Для підтримки самодержавства царі спиралися на підтримку дворянства та православної церкви, яка висвітлювала божественне походження царської влади. У Московії зміцнювалася ідея "Москва — третій Рим", яка обґрунтовувала претензії на лідерство серед православних християн і зовнішню експансію держави. Під керівництвом Івана IV були проведені реформи, спрямовані на зміцнення держави та посилення централізованого управління. Створено Вибрану раду та Земський собор, прийнято новий Судебник, що посилив централізацію влади та розвинув систему центрального державного управління. Московія активно вела зовнішню політику, спрямовану на розширення своєї території, зокрема шляхом підкорення Казані та Астрахані, а також участю у Лівонській війні. Цар Іван Грозний. Худ. В. М. Васнецов (1897)

2. Опричнина. Внаслідок поразок під час Лівонської війни Іван IV запровадив опричнину як інструмент політичного тиску та репресій проти внутрішніх опонентів.Іван Грозний вважав усіх своїх супротивників за зрадників та карав як винних, так і невинних. Створення опричного війська та поділ держави на земщину та опричнину дозволило царю підсилити свою владу та придушити будь-який опір. Опричнина відзначалася масовими стратами, конфіскацією земель та придушенням опозиційних настроїв усередині країни. Незважаючи на жорстокість опричних репресій, вони не змогли повністю захистити країну від зовнішньої загрози, як, наприклад, вторгнення кримських татар у 1571 році. Після перемоги у Молодинській битві Іван IV скасував опричнину, але завдяки цьому періоду зміцнив свою владу та остаточно підкорив боярську опозицію.

3. Смутний час. Смутний час (1598—1613 рр.) в історії Московської держави виник після смерті царя Івана IV, останнього з династії Рюриковичів. Влада після смерті Івана IV фактично перейшла до боярина Бориса Годунова, який увійшов у родину через шлюб з сестрою царя Федора. Смерть царевича Дмитра, сина Івана IV, спричинила чутки про вбивство за наказом Б. Годунова, що підірвало його популярність. Підтриманий частинами дворянства, Борис Годунов був обраний царем на Земському соборі в 1598 році. Влада Бориса Годунова виявилася безпорадною під час голоду 1601—1603 рр., що збільшило невдоволеність населення. Поява Лжедмитра (Дмитра Самозванця) у 1602 р. викликала новий виток кризи, коли він виборов підтримку частини дворянства та запорозьких козаків. Влада Бориса Годунова зазнала кінця після його несподіваної смерті в 1605 р., після чого Лжедмитро І був коронований царем, але його влада була недовготривала через вбивство його змовниками. Відповідь на кризу прийшла у вигляді створення земського ополчення, яке звільнило Москву від польського гарнізону в листопаді 1612 р. Борис Годунов. Невідомий художник. XVII ст. Лжедмитро I, або Дмитро Самозванець. Художник Симон Богушевич. 1606 р.

4. Початок правління династії Романових. Формування абсолютизму царя Олексія. В січні 1613 року Земський собор обрав на царський трон Михайла Федоровича Романова, сина митрополита Філарета, що започаткувало династію Романових. У 1617 році Михайло Федорович підписав Столбовський мир зі Швецією, що повертав Новгород Московії, але залишав за Швецією узбережжя Фінської затоки. Події другої половини XVII століття свідчать про завершення становлення абсолютної монархії у формі самодержавства в Московській державі. Титул царя Олексія Михайловича вказував на походження царської влади від Бога та її необмежений характер. У 1649 році було прийнято Соборне уложення, що закріпило основи абсолютизму та перетворило селян на кріпаків, дозволяючи безстроково шукати та повертати селян-утікачів. Соціальна нестабільність виявилася у різних регіонах, де відбувалися повстання, такі як повстання Степана Разіна на Дону (1667—1671 рр.) та різні бунти в Москві, такі як соляний (1648 р.), мідний (1662 р.) та інші. Олексій Михайлович. Невідомий художник. XVII ст.

5. Московська держава та Україна. У 1648 році розпочалася Національно-визвольна війна на українських землях проти влади Речі Посполитої, що призвела до створення Української козацької держави, відомої як Військо Запорозьке. Гетьман Б. Хмельницький, який очолював Військо Запорозьке, прагнув налагодити відносини з сусідніми державами та шукав підтримку у боротьбі з Річчю Посполитою. У 1653 році Земський собор прийняв рішення розпочати війну проти Речі Посполитої та ухвалив рішення про прийняття Війська Запорозького під свою владу.8 січня 1654 року в місті Переяслав відбулася рада, на якій більшість учасників підтримала союз козацької України з Московською державою. Після завершення війни підписано Андрусівське перемир'я 1667 року, що призвело до повернення Московською державою земель, відібраних Польщею в період Смутного часу, та захоплення Лівобережної Гетьманщини. Для України війна мала тяжкі наслідки, оскільки її територію було розділено між Річчю Посполитою та Московською державою.

6. Реформа патріарха Никона. Церковний розкол. У період Смутного часу авторитет церкви значно зменшився, і більшість духовенства розуміла необхідність реформування церковного життя. У 1652 році на посаду Московського патріарха було обрано Никона, який розпочав широкомасштабну реформу церкви з метою приведення її у відповідність із грецькою церквою. Никон вніс зміни до ритуалів, зокрема, змушував вірян хреститися трьома перстами, скоротив обряди хрещення й сповіді, заборонив ікони у західноєвропейському стилі. Чимало московських священників, зокрема протопіп Авакум, виступило проти реформи, що призвело до формування старообрядського напряму у православній церкві та церковного розколу. Патріарх Никон почав вимагати підкорення світської влади духовній, що спричинило конфлікт з царем Олексієм Михайловичем. У результаті боротьби цар переміг Никона, якого позбавили сана патріарха, а противників реформи піддали анафемі й засудили. Протопопа Авакума у 1682 році спалили на вогнищі.

Висновки. Період XVI—XVII ст. мав важливе значення в історії Московської держави. Правління царя Івана IV Грозного заклало основи самодержавства. У цей час відбулося значне територіальне зростання держави. Зміна династії, яка супроводжувалася подіями Смутного часу, загальмувала розвиток Московської держави. Цар Олексій Михайлович із династії Романових затвердив самодержавну форму правління в Московському царстві. Реформа патріарха Никона призвела до церковного розколу.