Презентація "Поява Російської імперії"

Поява Російської імперії

Працюємо з хронологією1700—1721 рр. — Північна війна.27 червня 1709 р. — Полтавська битва.1721 р. — проголошення Московського царства Російською імперією. Флот доби Петра І. Художник Євген Лансере. 1909 р.

1. Початок правління Петра I. У кінці XVII століття Московська держава не мала зручного виходу до світових торговельних шляхів, що призвело до складної економічної ситуації. Після смерті Федора Олексійовича у 1682 році спалахнула боротьба за владу, в якій переміг Петро I, який став царем і правив у період 1689–1725 рр. Петро I зіткнувся з численними проблемами, включаючи неуспішну війну проти Османської імперії та потребу у розвитку морської торгівлі. Ранок стрілецької страти. Художник Василь Суриков. 1881 р.

У 1695 та 1696 роках Петро I здійснив два походи на Азов, завоювавши цю турецьку фортецю з другої спроби. Укладене перемир'я з Османською імперією дозволило Московії отримати контроль над Азовом, але не вирішувало проблему виходу до Чорного та Середземного морів. Петро I вирішив змінити зовнішню політику і здійснив "Велике посольство" до країн Європи у 1697–1698 роках. Цар прагнув європеїзувати Московію, побудувати могутній флот та розширити торгівлю, але для цього потрібно було воювати проти Швеції. Петро I знайшов союзників у Саксонії та Данії, що сприяло початку війни проти Швеції та зміні курсу зовнішньої політики Московії. Ці події позначилися на подальшому розвитку Московської держави, змінивши її стосунки з Європою та вплив на геополітичний ландшафт регіону. Політика Петра I відкрила шлях для модернізації Московії та зростання її впливу у світі. Петро І. Художниця Марія Клементі. XVIIІ ст.

2. Північна війна 1700—1721 рр. Ніштадтський мир. Бойові дії проти Швеції розпочались після того, як данський король із допомогою Августа II рушив на Ригу та Московія підступила до Нарви, однієї з головних шведських фортець у Східній Балтії. Карл XII, шведський король, здійснив несподіваний удар під Нарвою та завдав Петру I нищівної поразки, що спонукало останнього прискорити реформи в армії та організувати регулярну армію. Штурм фортеці Нотебург 11 жовтня 1702. Художник Олександр Коцебу. 1846 р. Петро I розпочав будівництво міста-порту Санкт-Петербурга, майбутньої столиці Російської імперії, та заснував військово-морську базу Кронштадт для захисту міста з боку моря. У 1706 році Карл XII спробував завдати вирішального удару Московії, але після поразки генерала Левенгаупта плани змінилися і він повернувся в Україну, сподіваючись на допомогу гетьмана Мазепи, однак зазнав поразки.

Під Полтавою відбулася вирішальна битва 27 червня 1709 року, де шведське військо зазнало поразки, що змусило Карла XII втекти і відправити свої війська в межі Швеції. Після цього Московія оволоділа Ригою, Ревелем і Виборгом, відкривши собі шлях до Швеції та Фінляндії. Після тривалої війни, у 1721 році було укладено мирний договір у Ніштадті, за яким до Російської імперії відійшли значні території, включаючи Естляндію, Ліфляндію, Інгерманландію та частину Карелії. Художник П’єр-Дені Мартен. Полтавська битва. 1726 р.20 жовтня 1721 року Петро I прийняв титул імператора, і Московське царство стало Російською імперією, що підкреслило його амбіції розширення кордонів та претензії на спадщину Русі. В результаті Північної війни Росія отримала вихід до Балтійського моря та посіла позиції як велика європейська держава. Ці події відображають важливий етап в історії Російської імперії, збільшення її потужності та поширення впливу на території Східної Європи та Балтійського регіону.

3. Реформи державного управління. Під час правління Петра І зменшувалася роль Боярської думи, а цар доручав важливі державні справи найвідданішим особам. У 1708 році було введено поділ держави на губернії з великою владою призначених царем губернаторів. В 1711 році був створений Сенат як найвищий законодавчий, розпорядчий і виконавчий орган при цареві. Посада генерал-прокурора була запроваджена для посилення нагляду верховної влади за діяльністю державного апарату. У 1718—1720 роках колишні урядові установи були ліквідовані, а їх замінили колегії, що розподіляли свою діяльність на всю країну і відповідали за певні сфери державного управління. Введення «Табелів про ранги» у 1722 році стандартизувало систему чинів та порядок просування на державній службі. Указ про єдиноспадковість 1714 року ліквідував різницю між боярством і дворянством, закріплюючи передачу у спадок не лише вотчин, а й помість за службу. Проведено перепис селян та запроваджено збирання податків з кожного селянина, що стало новим тягарем для селянства. Для підтримання порядку з'явилися нові поліцейські органи, зокрема Преображенський приказ та Таємна канцелярія. Всі ці зміни були спрямовані на європеїзацію влади та посилення одноосібної влади царя.

4. Зміни в культурі та освітіПетро I розумів, що для європеїзації держави необхідно спочатку змінити світогляд своїх підлеглих, зокрема, найближчого оточення. На початку XVIII століття розпочалася практика відправлення дітей дворян на навчання за кордон, що сприяло привезенню знань та ідей про європейську культуру та технології назад до Росії. Після повернення спеціалісти, які отримали освіту за кордоном, отримували важливі посади в державі та допомагали Петру І в проведенні реформ та перебудові країни. У першій чверті XVIII століття виникла мережа загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладів, що сприяло поширенню освіти серед населення. Відкриття друкарень, видання книг світського характеру та газет сприяло розповсюдженню інформації та ідей у суспільстві. Реформи Петра І порушили давній устрій суспільства, що призвело до розколу на дві соціально-культурні групи: одна, менша (правляча), дбала про державні інтереси та орієнтувалася на Європу, а інша, більша, зберігала вірність традиційній московській старовині.

Висновки. Реформаторська діяльність Петра I перетворила Московську державу на могутню Російську імперію, яка стала вагомим чинником європейської політики. Вирішальним кроком на шляху становлення Російської імперії стала перемога в Північній війні, яка надала державі вихід до Балтійського моря і, відповідно, до світових торговельних шляхів.