Незважаючи на спроби претензій з боку росії (а коли їх не було?), гігантський літак “Мрія”, був, безперечно, надбанням саме українського народу. “Мрія” символізувала велич нашої інженерної думки, підприємливість, сміливість, прагнення до підкорення висот у всіх сенсах цих слів. Який же розпач у великої кількості українців викликала новина про знищення “Мрії” у аеропорту Гостомеля на початку великої війни! Втім, надія на відродження літака-рекордсмена зберігається. Тепер поговоримо про нашу «Мрію».
17 липня 1975 року в рамках спільного радянсько-американського проекту “Союз-Аполлон” на орбіті Землі відбулася зустріч астронавтів СРСР з екіпажем США. Цю подію дослідники називають закінченням “Космічних перегонів”, але насправді конкуренція між Радянським Союзом та Сполученими Штатами нікуди не зникла.
У 1976 році радянські конструктори запропонували концепцію багаторазової космічної системи під назвою “Енергія-Буран”. Вона включала ракету-носій важкого класу “Енергія” та орбітальний корабель “Буран”. Останній почали збирати у 1980 році, а його перший та єдиний політ відбувся 15 листопада 1988 року.
Буран в космос виводила одноразова ракета “Енергія”. Самостійно він був не здатен нікуди перелетіти з місця посадки. Вирішити цю проблему був покликаний новий літак, найбільший у світі. А заразом – задачу з транспортування усього, що було потрібно для обслуговування радянського орбітального корабля: агрегатів, устаткування, обладнання.
Вже у 1983-84 роках існував приблизний образ майбутньої “Мрії”, робочій варіант проєкту, а у 1985 році розпочалася безпосередня розробка. По суті, “Мрія” планувалася як збільшений та модифікований “Руслан”. Але разом із тим це мав бути унікальний літак – найбільший у світі та, як потім виявилося, єдиний у своєму роді, бо другий екземпляр наразі так і залишився недобудованим.
30 листопада 1988 року Ан-225, як офіційно іменувався літак, викотили зі складального цеху Авіаційного науково-технічного комплексу імені Олега Антонова. Ще напередодні ввечері літак не мав імені, лише кодову назву. Працівники лагідно називали його між собою “Люся”. Лише вночі Петро Балабуєв вирішив, як називатиметься літак і попросив колег нанести літери на борт.
Літак отримав назву “Мрія”. Його розміри вражали: довжина – 84 метри, розмах крил – 88 метрів, висота – 18 метрів. Вага – 250 тон, величезний вантажний відсік на ще 250 тон, над ним розташований пасажирський салон на 70 осіб. Для завантаження носовий люк відкривається, процес займає 7 хвилин.
Для порівняння, параметри другого за вантажопідйомністю літака АН-124 “Руслан” такі: довжина 69,1 м, розмах крила 73,3 м, висота 20,8 м, максимальне комерційне навантаження 150 тон. Boeing 747-8 Freighter, третій у цьому рейтингу, здатний підняти 140 тон, має довжину 76 метрів, а розмах крил 68 метрів. АН-124 “Руслан” Boeing 747-8 Freighter
“Мрія” здійснила перший політ 21 грудня 1988 року. Незважаючи на сніг, літак відпрацював бездоганно. Політ тривав 1 годину 14 хвилин. Командиром екіпажу був Олександр Галуненко. Також до складу екіпажу входили другий пілот Сергій Горбик, старший бортінженер Олександр Шулещенко, бортінженер Володимир Гусар, штурман Сергій Нєчаєв, радист В'ячеслав Бєлобородов і провідний інженер з льотних випробувань Михайло Харченко.
Після приземлення Олександр Галуненко заявив:“Ну, абсолютно жодних зауважень. Усе в повному порядку. Конструктори підходять, а ми їм: якщо й надалі робитимете такі літаки, послуги льотчиків-випробувачів просто не будуть потрібні”Але для космічних польотів “Бурану” “Мрію” так ніколи й не використовували, бо цей проєкт згорнули. Отже, у перші роки основним завданням “Мрії” було лише демонструвати можливості найбільшого літака у світі.
Далі були авіашоу в Ванкувері, виставка у Празі, аерокосмічний салон у Фарнборо (Великобританія), чотири американських авіашоу. Усюди до літака вишиковувалися черги бажаючих побувати на його борту. У 1993 році Ан-225 став подією на «Мосаерошоу» в росії, в грудні – виставки в Дубаї. У 1994 році “Мрія” літала на заходи до Сінгапуру і Шарджі. Всього до моменту зупинки у квітні 1994 року “Мрія” виконала 339 польотів загальною тривалістю 671 годин.
З квітня 1994 року найбільший у світі літак стояв просто неба на аеродромі. “Мрія” стала донором для інших літаків: з неї зняли двигуни та окремі блоки бортового обладнання, щоб застосовувати їх на “Русланах”. Зрештою, наприкінці 1990-х стало зрозуміло, що літак можна використовувати на комерційних засадах: до підприємства “Антонов” почали надходити запити на перевезення вантажів, непосильних навіть для Ан-124. Закордонних замовників цікавили можливості “Мрії” з перевезення важких та великогабаритних вантажів: генераторів, турбін, локомотивів.
Потім “Мрія” перевозила:генератор вагою 174 тони з Франкфурта до Єревана;дві лопаті вітряка довжиною по 42 метри з Китаю до Данії;125 тон обладнання для гідроелектростанції з Харкова до Душанбе;електрогенератор вагою 130 тон з Праги до Австралії;два трамвайних вагони з Китаю до Туреччини;12 великогабаритних генераторів для теплоелектростанції за 12 послідовних рейсів з Чилі до Болівії та багато чого іншого.
Поговоримо про рекорди “Мрії”. Для початку – вона є найважчим літаком, який коли-небудь піднімався в повітря. 22 березня 1989 року майже за чотири години польоту із вантажем 156 тон “Мрія” встановила 110 світових рекордів з вантажопідйомності, швидкості та висоти польоту. Це вже сам по собі безпрецедентний випадок в історії світової авіації.
А за дванадцять років, 11 вересня 2001 року, у той самий день, коли відбувся найгучніший теракт в історії, українській літак побив ще 124 світових рекорди, у тому числі піднявши на висоту 10 тисяч метрів вантаж вагою 253 тони.10 червня 2010 року літак перевіз найдовший повітряний вантаж в історії – ті самі дві лопаті вітряка з Китаю до Данії.
24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне російське вторгнення в Україну. Гостомельський аеропорт відразу став однією з головних цілей окупантів – його планували використати як плацдарм для висадки десанту для захоплення Києва.27 лютого 2022 року під час боїв за аеропорт Гостомель літак Ан-225 “Мрія” був знищений у своєму в ангарі.
Станом на серпень 2024 року СБУ завершила розслідування щодо знищення “Мрії”. Підозрюваними є колишні працівники підприємства “Антонов”: гендиректор Сергій Бичков та начальник підрозділу з авіабезпеки Олександр Нетьосов. За даними слідства, напередодні повномасштабного вторгнення вони не допустили на територію аеропорту українських військовослужбовців, які мали підготуватися до захисту об’єкту.
Тим часом зруйнована “Мрія” знову, як і тридцять років тому, стала донором: два її двигуни використовують на літаках “Руслан”, що базуються у Лейпцигу та виконують комерційні перевезення: наприклад, доставляють військових інженерів з Нідерландів до Іраку, а гелікоптери польського виробництва – до Філіппін.