Виступ агітбригади "Ними пишається місто у моря (Бердянськ))"
Бердянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №9
Бердянської міської ради Запорізької області
Виступ лекторської групи в музейній експозиції школи
Підготувала:
Вчитель вищої категорії, Старший вчитель
Вчитель географії, кл. керівник 8 класу
Полтавцева Тетяна Іванівна
|
Тема. Гордість нашого міста |
|
|
Мета:
|
|
|
Обладнання: мультимедійне устаткування, експозиція шкільного музею, електронна презентація. Методи: гра, розповідь учасників лекторської групи, демонстрація слайдів, демонстрація тематичної експозиції Тип роботи: виступ лекторської групи з елементами гри та тренінгу |
|
|
Перебіг заходу Мотивація заходу. Пропонуємо (для учнів 1-6 класів) перед початком нашої зустрічі пограти у гру «Весела АБЕТКА». Учні класу називають по-черзі літерою зі слайда та називають слово, пов’язане з Приазов’ям. (Наприклад: м – море, в – водолаз, з - золота пшениця, п – пляж, …
А - Азовське море – наймілкіше в світі, б – Бердянськ …) 001 Звучить гімн Бердянська Мотивація заходу. Пропонуємо (для учнів 7-11класів)
|
Слайд 1
Слайд 2
Слайд 3 Трек 1
Слайд 3
|
|
Ведучий 1 «Гостинне місто»
Моряків ти місто і рибалок. Ведучий 2
Працелюбне місто і веселе, Ведучий 3 Такими поетичними рядками ми хочемо розпочати нашу зустріч у шкільній музейній експозиції, присвячену 190-тій річниці від дня народження нашого рідного міста – Бердянська. (002 звуки святкового феєрверку) |
слайд 4
слайд 5
слайд 6
(слайд 7)
Трек 2 |
|
Ведучий 4 Наша зустріч проходить під гаслом «Гордість нашого міста!!!» Наша розповідь познайомить вас з тими, хто прославив наше рідне далеко за його межами. |
(слайд 8)
|
|
Ведучий 5 Євгенія Руднєва. Це ім’я знає кожен бердянський малюк і кожен свідомий мешканець міста. Ця тендітна дівчина своїм подвигом вписала своє ім’я в перемогу над фашизмом.
Ведучий 1 Женя мріяла про небо. Ведучий 2
... Майже кожну ніч – у виліт. Ведучий 3
А в останній виліт, Женю, Ведучий 4 (слайд )
Час пройшов… Зорю учені Ведучий 5 За проявлену мужність та героїзм у боротьбі з німецькою навалою Євгенія Руднєва нагороджена Зіркою Героя. |
(слайд 9)
слайд 10 |
|
Ведучий 1 Поліна Осипенко народилася 7 жовтня 1905 року у козацькій слободі Новоспасівка, нині село Осипенко, Бердянського району. Вона була 9-ю дитиною в сім'ї. Але сім’я не бідувала. Поліна навіть одержала освіту у двокласній церковній школі. Згодом закінчила курси птахівників. Працювала завідувачем колгоспної птахоферми. Чоловік підготував дружину до вступу в Качинську школу військових пілотів, закінчивши яку Поліна одержала призначення до Харківського гарнізону. У одному своєму виступі Поліна Осипенко заявила: “Обіцяю літати вище за всіх дівчат світу!”. Слова свого вона дотримала і вирішила йти на рекорди.
11 травня 1939 року Майор Осипенко загинула в авіаційній катастрофі під час навчально-тренувальних зборів. |
слайд 11
слайд 12
|
|
Ведучий 2 Віктор Зюзін – почесний бердянець композитор, один з засновників одного з старіших на Україні музичних колективів – естрадного оркестру «Азовська чайка». Він став композитором, твори якого виконувалися не тільки в нашій країні, але й за її межами. Він був єдиним бердянцем в Союзі композиторів України, одним з перших бердянських джазменів та засновником бердянської школи джазу. І досі в репертуарі Запорізького симфонічного оркестру дуже багато його творів. Його музична композиція була відома усім в заставці до телепередачі Клуб кіно мандрівників». 003 звучить уривок з музичної композиції |
слайд 13
Трек 3 |
Ведучий 3 Фірсов Афанасій Осипович він народився в м. Бердянську Таврійської губернії в багатодітній родині (14 дітей) бердянського купця Осипа Фірсова. Познайомившись під час навчання із новинками зарубіжної техніки, хлопець зажадав проявити себе в новій сфері діяльності.Після закінчення залізничного училища, він вирішує отримати вищу технічну освіту, але це можна було в ті часи зробити тільки за кордоном.Навчається спочатку їде в Німеччину, потім переїздить у Швейцарію, де закінчує політехнічний інститут. Під час навчання працює на заводі «Зульцер» робітником, а пізніше його переводять на конструкторську посаду.З перших днів ІІ Світової, молодий конструктор, Афанасій Фірсов почав вести роботу по вдосконаленню танків та розробку 12-ти циліндрового швидкохідного дизеля потужністю у 400 кінських сил. Тоді ж конструктор починає самостійно працювати над розробкою нового танку, який пізніше отримав назву Т-34.Гітлер дізнався про існування диво-танку лише на третій день після початку війни. Він наказав повернути танкову армію Гудеріана на Харків, але сорок вагонів із обладнанням та працівниками вже були евакуйовані.Існує книга про 18 найдивовижніших творінь людських рук в минулому і серед них диво-танк Т-34.В цьому є і заслуга нашого земляка Афанасія Фірсова. |
слайд 14
слайд 15
|
|
Ведучий 4 Віктор Ликов Народився Віктор Ликов 30 березня 1930 року в Бердянську. До нападу гітлерівської Німеччини Віктор встиг закінчити 5 класів міської середньої школи № 2. Під час окупації, після бомбардування міста одна з бомб зруйнувала міську бібліотеку, і Віктор встиг звідти принести додому багато книжок. Читання цих книг і стало його основним заняттям. Він полюбив Марка Твена, і цей письменник в якійсь мірі вплинув на вибір його майбутньої професії. Після війни, відслуживши на флоті 5 років, Віктор повертається в 1955 році в Бердянськ, працює в порту. Потім вчитися в Одеському морехідному училищі, і повертається в Бердянськ де отримує посаду капітана рибоохоронного судна. Весь цей час він пише статті і розповіді про море, про непросту працю і долю рибалок. Його матеріали друкуються в газетах, видаються у збірниках оповідань. В 1974 р. Віктор Ликов написав повість «Першопрохідці», а в 1975 році за матеріалами цієї повісті на кіностудії ім. А. Довженко був поставлений художній фільм «Право на любов». Головні ролі у фільмі зіграли Богдан Ступка, Ірина Шевчук, Костянтин Степанов. Повернувшись на батьківщину та оселившись в с. Миколаївка, в сільській тиші на березі річки Берда, далеко від міського шуму і проблем, він починає створювати свій головний твір - трилогію «Море солоне». Письменник дуже любив свою батьківщину - Азовське море, наше місто Бердянськ, він навіть псевдонім для себе взяв Віктор Бердянський. Прототипи його героїв до сих пір живуть в Матроській слобідці м. Бердянська. |
слайд 16
|
|
Ведучий 5 Тетяна Пророченко народилася 15 березня 1952 року в місті Бердянську, Запорізької області - легкоатлетка. ЇЇ кваліфікація - спринт на 100 м, 200 м, 400 м, естафета 4 × 400 м. Олімпійська чемпіонка, заслужений майстер спорту. Тетяна прожила в Бердянську 20 років. Ученицею, Пророченко записалася в дитячу спортивну школу і три роки ходила на акробатику. Одного разу, вона перемогла в кросі за збірну школи, після чого її взяли в групу легкоатлетів, а в 1972 році родина переїхала до Запоріжжя, де потрапила до групи запорізького тренера Віталія Сая, з яким вона працювала до закінчення своєї спортивної кар'єри. 1976 року в Монреалі Тетяна Пророченко прийняла участь у своїх перших Олімпійських іграх у естафеті 4 × 400м та отримала першу бронзову олімпійську нагороду. У 1980 році на Олімпіаді в Москві спортсменка в командному бігу 4 по 400 м отримала золоту медаль. За високі результати спортсменку нагороджено орденом Дружби народів. Також у 1980 році вона отримала звання заслуженого майстра спорту. Спорткомітет Незалежної України вручив Тетяні Пророченко за спортивні та тренерські досягнення орден княгині Ольги ІІІ ступеня. |
слайд 17
|
|
Ведучий 1 Анатолій Харечко - видатний земляк, відомий український скульптору, члену Національного союзу художників України, професор кафедри дизайну міського середовища Київського інституту реклами та дизайну, автор більш як 100 монументальних скульптурних композицій та дизайнерських робіт. Анатолій Харечко народився в Бердянську 4 жовтня 1941 року, в той день, коли місто піддалося бомбардуванню німецькою авіацією. З раннього дитинства захопився малюванням, вперше взяв у руки глину в 6-річному віці, ліпив з неї фігурки людей, які на різних дитячих конкурсах займали призові місця. У Бердянському художньому музеї пройшло дитинство юного Харечко. Після закінчення скульптурного факультету Київського державного художнього інституту працював на кіностудії ім. Довженко. Жителі нашого міста добре знайомі з творчістю А.М.Харечко по його робіт, серед яких скульптурна композиція «Жінка-зірка» на фасаді ЦДЮТ, присвячена Жене Руднєвої; пам'ятний знак «Квітка відродження», встановлений на пр. Леніна на честь 40-річчя визволення Бердянська від фашистських загарбників. У число кращих робіт майстра входить і його скульптура «Україна», створена в 1973 році. Його образ України - молода, сильна, прекрасна жінка, впевнено дивиться в майбутнє. |
слайд 18
слайд 19 |
|
Ведучий 2 Володимир Філатов народився в Бердянську. Спортом, малюванням і ліпленням він захоплювався з малих років, віддавав цим захопленням багато вільного часу. У 1979 році закінчив Київський інститут фізичної культури, працював масажистом, лікарем - реабілітатором. Розробив ефективну техніку відновлення фізичної форми. Відчуття пластики людського тіла згодом дуже допомогло скульпторові втілювати цю пластику в матеріалі. У 1985 році вступив до художнього інституту, відразу - на другий курс. У роки навчання отримав Срібну медаль на міжнародній виставці реклами за створені ним трансформовані манекени. У 1990 році закінчив Академію Мистецтв. Дипломною роботою скульптора стала «Афганська голгофа» - данина поваги своїм одноліткам - пам'ятник, витесаний з величезною дубової колоди, що коштував автору двох років неймовірного творчого напруги. В.Філатов вважає, що мистецтво на кшталт спорту. І те, і інше вимагає максимального зосередження сил і енергії, спрямованого на кінцевий результат. Нині Володимир Олександрович Філатов - визнаний і затребуваний в світі майстер. Працює в дереві, в мармурі, в бронзі. За досягнення в області витончених мистецтв нагороджений Золотою медаллю Франца Кафки і призом Міжнародного альянсу Сальвадора Далі. Киянам добре відомий створений В. Філатовим пам'ятник Валерію Лобановському на київському стадіоні «Динамо». Всього на рахунку скульптора - понад 150 робіт, участь в 70 національних і зарубіжних художніх виставках. |
слайд 20слайд 21
|
|
Ведучий 3 Володимир Хавкін - бактеріолог, імунолог та епідеміолог. Народився з ім'ям Маркус-Вольф 15 березня 1860 року в Одесі у родині вчителя єврейської школи. У 1879 році закінчив гімназію у Бердянську, куди переїхала його родина. Тут у Хавкіна проявилась схильність до природничих наук. Він виїхав до Одеси, де вступив до університету і у 1884 році захистив дисертацію. Будучи євреєм, Володимир не мав можливості проводити наукові дослідження у Росії. У 1888 році переїхав до Швейцарії, де ступив на посаду приват-доцента Лозаннського університету. На той час Луї Пастер уже створив вакцини проти сказу і сибірської виразки. Проте були інші небезпечні захворювання, в першу чергу холера і чума, від яких страждали переважно громадяни Китаю та Індії . Володимир Хавкін вирішив створити вакцини проти холери та чуми. Він експериментує, а перші випробування на людині він проводив на собі. І експерименти були вдалими. Відкриттями Хавкіна зацікавилася Британська імперія. Її уряд дозволив випробовувати його вакцину в Індії. Індуси недовірливо поставилися до європейського "чаклуна", що робив уколи у власний живіт, щоб їх переконати. І він переміг: в Індії почалися масові вакцинації. Вони поклали край епідеміям холери в Індії та інших країнах. Індуси називали його "Махатма", себто "Велика душа". Тепер цю вакцину називають "лімфою Хавкіна". За рік до смерті вчений заповів власні кошти (500 тисяч доларів) на створення фонду заохочення молодих наукових талантів, який існує й досі |
слайд 22
|
|
Ведучий 4 Ісаак Бродський Народився в селі Софіївка (тепер Андріївська селищна рада, Бердянський район Запорізької області). Вчився в Одеському художньому училищі та в Петербурзькій академії мистецтв у Іллі Юхимовича Рєпіна . Він - учасник виставок передвижників, член Товариства художників. Бродський створив і карикатури для сатиричних журналів, спрямовані проти царизму та ескіз — «Червоний похорон». В пейзажних, портретних і жанрових творах Бродський прагнув до правдивої передачі натури, чіткої побудови композиції, до точного й виразного рисунка. Після Жовтневого перевороту Бродський виконав багатофігурні картини на історичні теми, відтворив важливі події в житті держави. Творча, педагогічна та організаційна діяльність Бродського мала велике значення у становленні й розвитку мистецтва. В 1934-1939 - професор і директор Всеросійської академії мистецтв. Бродський виступав проти антиреалістичних течій, зокрема в Україні, де брав участь у налагодженні художньої освіти. У місті створено художній музей ім. Бродського (1930), основу фондів якого склала особиста колекція живописця. |
слайд 23
слайд 24 |
|
Ведучий 5 Володимир Вертипорох народився 26 грудня 1914 року в Бердянську в сім'ї службовця. 1930 року, не закінчивши середньої школи, працював там слюсарем на завод імені Першого травня. Після закінчення МХТІ, Вертипороха рекомендували на роботу в органи держбезпеки. З початком ІІ Світової війни Ветипороха в складі спец загону направили в Гомель, потім у Київ для організації підпільної роботи проти німецьких окупантів. Він готував і закидав у тил німецької армії розвідувальні агентурні групи. Завдяки вміло налагодженій Володимиром роботі вдалося отримати цінну розвідувальну інформацію. А під час роботи Тегеранської конференції брав участь у забезпеченні безпеки «Великої трійки». Після закінчення війни Вертипорох ще деякий час працював у апараті розвідки. А у 1948 році Володимира Івановича направили до держави Ізраїль резидентом зовнішньої розвідки, де він успішно організував роботу. Тут він вивчив англійську мову. Так 1953-1957 р. генерал-майора Вертипороха призначили представником зовнішньої розвідки в Китайській Народній Республіці. Це було останнє довгострокове відрядження Вертипороха. |
слайд 25 |
|
Ведучий 1 Анатолій Лобода народився у 1937 р. в м. Бердянську. Під час навчання у школі №9 займався гімнастикою, малюванням, захоплювався театром. Закінчив школу із срібною медаллю. Після школи вчився в Чорноморському військовому училищі, потім працював на солідоловому заводі. Закінчив заочно факультет журналістики Уральського університету. У 1987 р. вийшла у світ перша книга «Вітер з моря», а потім народилися «Кам’янка та кам’янчани», «Чайка ходить по піску», «Пляжний сезон», «Ужин при свічках», тощо. В оповіданнях відображені дійсні факти та події того часу. В центральній бібліотеці міста можна побачити книгу «Бердянські оповідання», присвячені історії міста Бердянська, бурхливим подіям, які відбувалися у місті в 1911-1918 рр. А в повісті "Чайка ходить по піску" автор розповів про суворі роки війни, про Бердянськ у 1941 - 1943 роки. А місцеві рибалки і зараз вірять у прикмету: «Чайка ходит по песку Моряку сулит тоску И пока не сядет в воду Штормовую жди погоду», що стала епіграфом до книги нашого талановитого земляка Анатолія Лободи. |
слайд 26
слайд 27 |
|
Ведучий 2 Мирослава Карпович родом з українського міста Бердянська. Мира росла бойовим дівчиськом: цілі дні вона проводила з друзями, вставали о 4 ранку, бігали на річку, лазили по дахах. Серед друзів вона завжди була лідером. Наполегливість і неабиякі дані допомогли дівчині здійснити її мрію - стати актрисою, закінчивши школу-студію при МХТ. В період навчання студентка з успіхом брала участь в спектаклях: "Пампушка" , "З коханими не розлучайтеся" ,"Ти". За свою роботу актриса отримала премію "Золотий лист" та стала лауреатом премії "За успішне осягнення професії актора". Дебютом на екрані для Мирослави стала роль Катюні в комедії "Свята справа". Актриса знялася також в картинах "Плюс один" і мелодрамі "Голубка моя". Але справжня зоряна година Мирослави Карпович настав після виходу на телеканалі СТС ситкому "Татусеві дочки". В якому Мирославі Карпович дісталася роль Маші Васнецової. У Мирослави зовсім мало вільного часу. Тим не менш, вона встигає багато читати, слухати музику, ходити на виставки, в кіно, театр, кататися на роликах, плавати. Мирослава продовжує навчання, оволодіває англійською, французькою, італійською мовами. |
слайд 28 |
|
Ведучий 3 Лілія Мей народилася 1 серпня 1983 року в українському місті Бердянськ. Після закінчення школи майбутня актриса навчалася у Московській державній академії хореографії, а також закінчила у Сіднеї юридичний факультет університету та школу кіно і телебачення. Лілія Мей стартувала в світі кіно в 2001 році в музичній мелодрамі «Мулен Руж», та в австралійському фільмі "Осел". Актриса викликала до себе пильну увагу з боку преси і глядачів, за участь у кримінальній драмі "Сліди", де чудово відпрацювала головну роль Вів'єн. У 2010 році досягненням актриси стала головна роль Джейд в картині "Минула ніч" і головна роль Сари в австралійській стрічці "Чиясь помста". Лілія Мей блискуче зіграла в фільмах: "Чорна мітка", в бойовику "Морпіхи", тощо. Акторка сповнена творчого натхнення й зараз готується зйомок. |
слайд 29 |
|
Ведучий 4 Сергій Бакуменко його ім'я відомо багатьом бердянцям. По-перше, він наш земляк. По-друге, свого часу він грав у відомій бердянської групі «Провінційне узбережжі», для якої сам же писав пісні. А по-третє, сьогодні Сергій Бакуменко вже відомий як поет і композитор
Сергій сьогодні киянин з десятирічним стажем, але він пам'ятає і любить рідне місто Бердянськ. Все, що любив з дитинства: дощ, сніг, що падає за вікном, шум листя в парку, сонячне небо, лагідне море. Все це дає натхнення для написання нових пісень.
|
слайд 30 |
|
Ведучий 5 Трохим Зіньківський - український письменник, фольклорист, публіцист і перекладач. Народився 23 липня 1861 року в Бердянську у родині робітника. Свою початкову освіту Трохим здобував у Бердянському повітовому училищі. З дитинства вивчав Біблію та життя святих, навіть мріяв про чернецтво. Потім Зіньківський вирішив присвятити себе педагогічній діяльності, вступивши у 1876 році до Феодосійського учительського інституту. Далі, навчаючись у Одеському військовому училищі, починає захоплюватися українською мовою і літературою. Саме з цього часу Трохим Абрамович починає розмовляти та писати українською. Після закінчення навчання Зіньківський був переведений в офіцери 126-го піхотного полку і близько трьох років служив на околицях Києва. У ті роки він вступив в київський українофільський гурток, що займався перекладами творів на рідну мову. У 1887 році Трохим був зарахований до складу слухачів Петроградської військово-юридичної академії, де займався і літературною діяльністю. Він увійшов до місцевого гуртка українців, брав участь у їхніх розмовах і дебатах, читав реферати,статті. Друкувався у галицьких виданнях "Зоря" і "Правда" . Читачі із задоволенням читали його повісті й оповідання, переважно з військового побуту, а також вірші, байки. Збереглися відомості, що Трохим Зіньківський мріяв навіть про українську енциклопедію. 8 червня 1891 року Трохим Абрамович Зіньківський помер у Бердянську, там і був похований на старому кладовищі. На його могилі викарбувана епітафія: "Стражденник син стражденника народа, Кришталь з його кривавої сльози – Він не згинавсь, хоч як гула негода, І не здригавсь від гуркоту грози. Змагався навіть він з життям самим, Коли людина ти – зітхни за ним!" |
слайд 31 |
|
Ведучий 5 Володимир Прокопович Виноградов народився 30 жовтня 1938 року у м. Бердянську. Навчався у ЗОШ №6. Любив спорт, займався спортивною акробатикою . Після служби у рядах. Збройних сил у НДР, вступив до Харківського державного педагогічного інституту, який закінчив у 1965 р. та в цьому ж році влаштувався на роботу у якості тренера у ДЮСШ. 5 січня 1965 р. за видатні спортивні досягнення Володимир Прокопович отримав звання майстра спорту з акробатики. У 1968 р. працював вчителем фізичного виховання ЗОШ №20, а потім у БДПІ ім. П. Осипенко викладачем кафедри фізичного виховання. У 1975 р. був назначений на посаду тренера зі спортивної гімнастики у ДЮСШ. П’ять років Виноградов В.П. викладав фізичну культуру у ЗОШ №7. А з серпня 1981 р. почав працювати вчителем фізкультури у ЗОШ №9. Він віддав нашій школі велику частку своєї душі і 27 років трудового життя. А 29 жовтня 1998 року В.П.Виноградова було нагороджено Почесною грамотою міського відділу освіти «За багаторічну творчу працю на ниві освіти в справі виховання підростаючого покоління». У 2008 р. Володимир Прокопович тяжко захворів та помер 13 березня 2009р. Випускники, учні та педагогічний колектив шанують світлу пам'ять свого вчителя та колеги Виноградова Володимира Прокоповича. |
слайд 32
слайд 33
слайд 34
|
|
Ведучий 1 Рік тому, 26 липня 2014 року загинув боєць батальйону “Донбас”, уродженець с. Миропілля Віталій Володимирович Піддубний. Віталій народився 4 жовтня 1977 р. у с. Миропілля. До війни жив м-ні Ліски у м. Бердянськ, працював будівельником. Піддубний був справжнім патріотом України, активним учасником самооборони Бердянська. Зрештою саме із з Самооборони він пішов добровольцем в батальйон “Донбас”. Був стрілком, брав участь у багатьох операціях по звільненню України від російських найманців. Мав позивний “Сват”. Хлопці з “Донбасу” характеризують його: добрий, чуйний, завжди всюди перший. Спритний, життєрадісний хлопець, оптиміст, завжди казав, що все буде добре. Ведучий 2 26 липня 2014 року Віталій Піддубний з трьома бійцями потрапили в засідку під Лисичанськом. Життя Героя перервала кулеметна черга. У чоловіка залишилася сім’я: дружина, старший син та маленька донька, яку він любив понад усе. 14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни Віталія Піддубного нагороджено орденом «За мужність» III ступеня, (посмертно). Вічна пам’ять Герою! Ведучий 3 Вшануймо пам'ять загиблих Хвилиною мовчання |
слайд 35
слайд 36 |
|
Про багатьох наших видатних земляків, що прославили та прославляють наше місто сьогодні ми не змогли вам розповісти, але пам’ятайте: Ведучий 4 «Хто забуває батьківщину – втрачає коріння!» Шануйте і любіть своє рідне місто! Примножуйте його досягнення, бережіть цю маленьку перлинку Приазов’я для своїх нащадків!!! |
слайд 37
слайд 38 |
|
Ведучий 5 До нових зустрічей у музейній експозиції нашої школи. |
|
про публікацію авторської розробки
Додати розробку