В 1918 році Гітлер повертається в Мюнхен з війни.

Як і багатьом іншим ветеранам, йому було складно пристосуватися до мирного життя. Він не мав професійної освіти та грошей для існування.

У 1919 році він приєднався до Інформаційного бюро Баварської військової адміністрації. Ця організація збирала розвідувальні дані про цивільні політичні партії та проводила антикомуністичну «політичну освіту» для військових.

У вересні того ж 1919 року Гітлер вступає до

Німецької робітничої партії, що проводила свої збори у відомій пивній Штернекерброй. Ще тоді голова партії Антон Дрекслер помітив його красномовність.

В одній зі своїх промов у серпні 1920 року Гітлер вперше ґрунтовно розкрив засади свого

антисемітизму, звинувативши євреїв мало не в усіх бідах та назвавши їх нездарами та кровопивцями.

Впливовий у колі своїх однопартійців Гітлер усе ще не мав провідної партійної посади, тоді майбутній фюрер вирішив вдатися до хитрощів: 11 липня 1921 року він демонстративно вийшов з партії, а головною умовою свого повернення поставив призначення його «головою партії з диктаторськими повноваженнями». Керівництво пішло йому на поступки й уже 29 липня він повернувся до лав НСДАП. Ставши місцевим партійним лідером, він почав розширювати свій вплив, виголошуючи промови на дедалі вищому й вищому рівні. Його навіть почали називати «німецьким Муссоліні».

Скориставшись тим, що в Мюнхені в

Пивний путч             приміщенні пивного бару

«Бюргербройкеллер» зібралось близько трьох тисяч людей, включаючи

керівництво Баварії і місцеву бізнеселіту, щоб почути виступ лідера баварських правих Густава фон Кара, 600 членів СА  оточили заклад, встановили навпроти його входу кулемет.

Адольф Гітлер, увійшовши в зал, заскочив на стіл, пострілом в стелю зупинив виступаючого і проголосив:

«Національна революція почалась!

Баварський уряд і уряд рейху позбавлені влади».

Під враженням "Походу на Рим" Муссоліні, Гітлер проголосив підготовку походу на Берлін для усунення від влади президента Фрідріха Еберта

 9 листопада 1923 року , нацисти під знаменами зі свастикою і військовими штандартами три тисячною колоною, яку очолював Гітлер, Людендорф і Герінг попрямували до центру Мюнхена.

Біля міністерства оборони, шлях їм перегородили посилені наряди поліції, чисельністю сто чоловік.

 Почалась перестрілка, в якій загинуло 16 нацистів і троє поліцейських.

Гітлера було ув’язнено.  Через дев'ять місяців, 20 грудня 1924 року він був звільнений по амністії, встигнувши почати написання своєї програмної книги «Моя боротьба».

Чисельність партії зросла до 100 тисяч чоловік.

Вона випробувала сили на виборах 1928 року, але отримала лише 2,6% голосів.

Із маргінесу НСДАП вивів референдум грудня 1929 року про відмову від виплати Німеччиною репарацій країнам-переможцям і визнання вини у розв'язанні Першої світової війни: його ініціаторам бракувало підтримки, довелось залучати політиків другого ешелону.

Попри те, що референдум теж зазнав фіаско, він приніс нацистам впізнаваність на загальнонаціональному рівні: їх заклики протистояти антинімецькій змові євреїв та марксистів і

радикально перебудувати суспільство виявились надзвичайно популярними на тлі економічної кризи, яка почалась з Волл-стріту і зачепила Німеччину найбільше з європейських держав. Уже за рік на

федеральних виборах НСДАП отримала 18% голосів, ставши другою за кількістю місць парламентською партією.

Лише за кілька місяців новому уряду вдалося встановити централізовану однопартійну диктатуру.

1933 року Німеччина вийшла з Ліги Націй, і почала послідовно порушувати і руйнувати обмеження та домовленості Версальського договору, який все ще був чинним.

У 1935 році, жителі регіону Саар, який протягом 15 років знаходився під окупацією Ліги Націй, проголосували за приєднання до Німеччини. В березні того ж року, Гітлер заявив про збільшення чисельності Рейхсверу до 550 000 і про створення німецьких повітряних сил. Після того, як договір з Великою Британією дозволив Німеччині будувати флот, Версальський договір став лише простим папірцем.

 У березні 1936 року, Італія під проводом Беніто Муссоліні напала на Ефіопію, що викликало досить слабкі протести зі сторони британського та французького урядів. У розпал кризи, Німеччина ввела війська у демілітаризовану Рейнську провінцію, з наказом відступити, якщо Франція почне мобілізацію. Однак ні Франція, ні Велика Британія не зробили ніяких кроків у відповідь.

Кришталева ніч

9—10 листопада 1938

Німеччина остаточно перейшла від дискримінації і переслідування євреїв до насильницького способу « вирішення єврейського питання », як висловлювався

Адольф Гітлер. Події отримали назву Кришталевої ночі через уламки скла, якими після погромів були засіяні вулиці німецьких міст.

Приводом до початку єврейських погромів стало вбивство в Парижі 17-річним       польським євреєм Гершелем Грюншпаном 7 листопада 1938 радника         німецького посольства Ернста фон Рата.

Ці події стали передвісником голокосту.

ПІДСУМКИ

Виникнення нацистської ідеології стало відповіддю на        тяжкє соціальне та економічне післявоєнне становище

Німеччини. Після поразки у війні суспільство відчуло    національне приниження, політичну нестабільність,      

гіперінфляцію, масове безробіття, зубожіння середнього класу. Люди шукали винуватців. На цьому грунті було    

легко проштовхнути радикальні ідеї, пропонуючи прості      та небезпечні відповіді на складні проблеми і       використовуючи ненависть та терор як паливо.