Презентація на тему "Анна Багряна "Маленька Ляпутета" "

Анна Багряна «Маленька Ляпутета»Підготувала Козеренко Олена Петрівна,Вчитель української мови та літератури. Дубрівського ліцею №1

Життєпис. Анна Багряна (справжнє ім'я Ганна Юріївна Багрянцева) — поет, прозаїк, драматург, перекладач. Народилася 24 березня 1981 року в місті Фастів Київської області. Дочка літератора, видавця, журналіста Юрія Багрянцева. Дитячі роки пройшли в селищі Борова Фастівського району. У 1989 році переїхала до Києва. Закінчила Інститут філології Київського національного університету імені Т. Шевченка (спеціальність: українська мова та література). Працювала редактором телекомпанії "ЮАна", автором та ведучою телепередачі "Гармонія душі", старшим редактором Всесвітньої служби радіомовлення України, головним спеціалістом Національної Спілки письменників України з роботи із молодими авторами, головним редактором часопису «Гранословіє». 

З 2004 — член Національної спілки письменників України.2006—2008 — голова Всеукраїнської ліги українських жінок.2006—2009 — секретар ради Національної спілки письменників України. З 2010 — член Асоціації українських письменників. З 2010 — мешкала в м. Скоп'є (Республіка Македонія), з 2015 р. — в м. Софія (Болгарія). У 2022 році працювала координатором в Інтерграційному центрі «За доброто» (Софія), ініціаторка і засновниця Академії «Круто» (для українських дітей-біженців), а також Клубу «Оранта» (у 2023 році клуб перейменовано на Арт-клуб Анни Багряної). У 2022 отримала відзнаку «Людина року» від Гельсінського комітету в Болгарії за внесок у захист прав людини. Учасник багатьох міжнародних літературних фестивалів. На початку 2015 року заявила про себе і як художник. Відкрила дві персональні виставки в Македонії— в Центрі культури ім. Братів Міладінових (м. Струга) та Культурному Центрі «Фенікс» (м. Скоп'є).

Твори перекладені англійською, французькою, польською, болгарською, російською, латиською, азербайджанською, вірменською, македонською, сербською, хорватською, албанською, литовською, естонською та іншими мовами. В Польщі, Бельгії, Азербайджані, Болгарії, Сербії та Р. Македонії виходили окремі поетичні книги. Анна Багряна на обкладинці газети «Культура і життя»

Поетичні збірки. Прозові твори. Драматургія. Переклади. Книги для дітей. Творчість. Анна Багряна на Книжковому Арсеналі 2021

Поетеса Тетяна Череп-Пероганич, композитор Андрій Бондаренко і поетеса Анна Багряна презентують видання «Фридерик Шопен. Польські пісні в сучасних українських перекладах». 19 червня 2017, Український фонд культури

Марія Заньковецька. Марія Костянти́нівна Занькове́цька (до шлюбу Адасовська, у шлюбі — Хлистова)   —українська акторка і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця XIX — початку XX століть. Народна артистка Української РСР (1923). У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Народилася 23 липня  1854 в селі Заньки Ніжинського району Чернігівської області, була п'ятою дитиною у багатодітній родині судді Костянтина Костянтиновича Адасовського та міщанки з Чернігова Марії Василівни Нефедової . З десяти років Марія почала навчання у приватному пансіоні Осовської у Чернігові. 1876 року вийшла на сцену Ніжинського театру. В Ніжині вона мала свій будинок, який зберігся дотепер. У 1882 році дівчині прийшло запрошення вступити до української акторської трупи. 27 жовтня 1882 року в міському театрі Єлисаветграда (нині Кропивницький) під орудою Марка Кропивницького розпочалася її кар'єра професійної актриси. Життєпис

Пізніше Марія Заньковецька (вона взяла цей псевдонім на згадку про щасливе дитинство в рідному селі Заньки) працювала в українських трупах, що належать до генерації театру корифеїв.1922  року Україна урочисто відсвяткувала 40-річчя діяльності М. К. Заньковецької. Їй першій у Радянській Україні 12 січня 1923 року Уряд присвоїв звання Народної артистки республіки. Померла 4 жовтня 1934 року. Похована в Києві на Байковому кладовищіЖиттєпис

Актриса створювала образи, проникнуті справжнім драматизмом і запальною комедійністю. Вона уславляла своєю грою звичайних простих людей, розкриваючи безмежність їхніх душ. Маючи чудовий голос — драматичне сопрано, незрівнянно виконувала у спектаклях українські народні пісні. Творчість

Заньковецька в ролі «Івги Цвіркунки» в опереті Миколи Лисенка «Чорноморці», 1892 р.

В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Це переважно драматично-героїчні персонажі. Вона «пережила» жіноче безталання Харитини («Наймичка» Івана Карпенка-Карого, 1887), Олени («Глитай, або ж Павук» Марка Кропивницького, 1883), Ази («Циганка Аза» Михайла Старицького, 1892), Катрі й Цвіркунки («Не судилось», 1889, «Чорноморці», 1882 Михайла Старицького), Галі («Назар Стодоля», 1882 Тараса Шевченка) та Квітчиної Уляни («Сватання на Гончарівці»). А ще: Аксюші з «Лісу» Олександра Островського (1891) та Йо із «Загибелі Надії» Геєрманса. Театральні роботи

Актриса Заньковецька на сцені театру. Листівка 1905 р.

Марія Заньковецька на сцені

Пам’ятьІм'ям Заньковецької названо український драматичний театр у Львові (1923), вулиці в Дніпрі, Києві, Ковелі, Коломиї, Львові, Кропивницькому, Ніжині, Луцьку, Одесі, Ужгороді, Червонограді, Чернівцях, Чернігові, Умані, провулок у Полтаві. 1960 року створено меморіальний музей-квартиру Заньковецької в Києві, 1964 року — Меморіальний музей Марії Заньковецької у селі Заньки.Їй споруджено пам'ятники у Києві (1974, скульптор Г. Кальченко), у селі Заньки (1984, скульптор Ю. Станецький) і Ніжині (1993, скульптор О. Скобліков).1971 року письменник Іван Рябокляч написав п'єсу «Марія Заньковецька».2004 року НБУ випустив пам'ятну монету, присвячену 150-річчю від дня народження актриси. Одному з провулків Житомира надано ім'я Марії Заньковецької. У м. Кропивницькому діє пластовий дівочий курінь ім. Марії Заньковецької

Пам’ятна монета

Марія Заньковецька на поштовій марці 2004

Автор – Анна Багряна. Рід літератури – епос. Жанр – оповідання. Тема: розповідь про дитинство відомої акторки Марії Заньковецької.Ідея: змалювання наполегливості і сили духу Марії у боротьбі за здійснення своєї мрії стати актрисою. Головні герої: Костянтин Адасовський – батько Марії Заньковецької. Марія Василівна Адасовська – матір Марії . Маленька Ляпутета – Марія Заньковецька. Микола Вербицький – учитель словесності у школі. «Маленька Ляпутета»(паспорт твору)

1. Батьки Марії Заньковецької.2. Дитинство Марії.3. Відвідування церкви.4. Захоплення читанням.5. Навчання у пансіоні.6. Монолог Антагоніни.7. Роль у казці.8. Негативне ставлення батька до вибору Марії.9. Перевтілення у поміщицю.10. Розіграш сватів.11. Здійснення мріїПлан

1. Хто був господарем маєтку в селі Заньки?2. Які гості часто приїздили до гостинного дому Адовських?3. Навіщо на храмові свята Костянтин Костянтинович збирав студентів?4. Що організував у селі поміщик Адасовський?5. Як називав жартома свою найменшу донечку поміщик Адасовський?6. До якого свята готувалися Адасовські?7. У скільки років Марію віддали на навчання до пансіону Осовської?8. Які уроки Марія любила понад усе?9. Який монолог ,що читала Марія приголомшив усіх?10. Що подарував учитель словесності Марії?11. Яку казку вирішив поставити Вербицький перед літніми канікулами?12. Де Марія облаштувала домашній театр?Літературний диктант

Який епізод із дитинства Марії Заньковецької вам видався найцікавішим?Чому Костянтин Костянтинович не дозволяв доньці обрати фах актриси?Які вчинки Марії свідчать про її непересічний характер і смак?Чого вас навчив твір Анни Багряної?Бліц-опитування

 На сьогоднішньому уроці я зрозумів(-ла)/дізнався(-лась)/розібрався(-лась)... Я хочу похвалити себе за те, що на сьогоднішньому уроці ... На уроці мені особливо сподобалося ... Знання із сьогоднішнього уроку мені знадобляться ... На сьогоднішньому уроці мене здивувало ... Рефлексія(доповніть речення)