Презентація на тему: "Астрід Анна Емілія Ліндґрен. «Пеппі Довгапанчоха».Казкові елементи в повісті

Астрід Анна Емілія Ліндґрен. «Пеппі Довгапанчоха». Казкові елементи в повісті

Так чи ніУ Пеппі руде волосся. Дівчинка жила з татом та мавпенятком Нільсоном. Пеппі натягла бляшанку на голову й почала мандрувати в ній по кварталу. Пеппі розсердилася на Бенгті, почала плакати, бо злякалася. Пеппі злякалася двох поліцейських, які завітали до її будинку. Пеппі пішла до школи, щоб у неї були канікули.

7. Із трьох чашок дві влучили в стовбур і розбилися. Але Пеппі не зажурилася.8. Пеппі нагріла великий казан води й вилила її просто на підлогу. Пана Нільсона знайшли на розі бугая. Пеппі, Томмі й Анніка всілися на гарних червоних стільцях біля самої арени. Після події в цирку в цілому містечку не лишилось людини, яка б не знала, що Пеппі боягузка. Задля цієї події вона розпустила свої руді коси, що спадали їй на плечі, мов лев'яча грива. Губи вона нафарбувала яскраво-червоною крейдою, а брови так начорнила сажею, що аж страшно було дивитися. Нігті вона також нафарбувала червоною крейдою, а до черевиків причепила зелені банти.

Самоперевірка. Так. НіТак. НіНіТак7. Так8. Так9. Ні10. Так11. Ні12. Так

Бліц-опитування. Що таке казка?Які казки ми вивчали?Назвіть, що у вивчених казках було фантастичним.

До яких казок ілюстрації? Що в цих казках фантастичного?

Переказати епізоди, зображені на картинах. Вказати: фантастичні чи реальні ці епізоди.

Перевірка домашнього завдання. Назвати казкові елементи з твору А. Ліндґрен «Пеппі Довгапанчоха».

Робота з фрагментами твору. Виразно прочитати уривки, назвати, чи є в них щось казкове, якщо є, то вказати, що саме

«Пеппі кинулась відчиняти. Вона була вся біла з голови до ніг, наче мірошник, і коли радісно трясла Томмі й Анніку за руки, над ними знялася хмара борошняної куряви.— Як гарно, що ви заглянули до мене, — мовила Пеппі і обтрусила фартух, від якого знов знялася біла хмара. Томмі й Анніка аж закашлялися від борошна.— Що ти робиш? — запитав Томмі.— Що я роблю? Коли скажу, що трушу сажу, такий хитрун, як ти, однаково мені не повірить. Сам бачиш — печу тістечка. Але скоро вже кінчаю. А ви тим часом посидьте на ящику з дровами. Пеппі вміла швидко працювати, що є, те є! Томмі й Анніка сиділи на ящику з дровами й дивилися, як вона спритно ріже тісто, як кидає тістечка на дека, а дека — в піч. Їм майже здавалося, що вони сидять у кіно.— Все, — нарешті сказала Пеппі, кинувши в піч останнє деко, і захряснула дверцята»

«І троє пошуковців подалися в дорогу. Вони вирішили спершу пошукати навколо будинків, бо Пеппі сказала, що найкращі речі завжди трапляються поблизу людського житла, хоч і серед лісу часом можна знайти гаєчку.— Буває і таке, — додала вона. — Я згадала, як колись шукала речі у джунглях Борнео. І серед нетрів, де не ступала людська нога, я, знаєте, що знайшла? Справжнісіньку дерев'яну ногу, зовсім нову. Я її потім віддала одному дідові, що не мав ноги, і він сказав, що такої і за гроші не купиш. Томмі й Анніка поглядали на Пеппі, щоб навчитися, як має поводитися справжній пошуковець. А Пеппі бігала від одного краю вулиці до другого, заслоняла долонею очі від сонця і придивлялася до всього. Часом вона ставала навколішки, просувала руку між штахетами й розчаровано казала:— Дивно! Мені здалось якраз, наче я побачила грудку золота»

«Вона підняла його вгору своїми дужими руками, понесла до берези, що росла неподалік, і перевісила через гілляку. Потім узяла другого хлопця й перевісила через іншу гілляку, третього посадила на стовп хвіртки, четвертого перекинула через огорожу, і він гепнув на грядку з квітками, а останнього розбишаку вмостила в малесенький іграшковий візочок, що стояв на вулиці. Пеппі, Томмі, Анніка її Віллє мовчки дивилися на хлопців, що аж поніміли з подиву. Врешті Пеппі сказала:— Ви боягузи. Нападаєте п'ятеро на одного! Це підлість. Та ще й штовхаєте беззахисну дівчинку. Ганьба! Ходімо додому, — покликала вона Томмі й Анніку. Потім звернулась до Віллє:— Часом вони ще коли тебе зачеплять, скажи мені. — А Бенгтові, що й досі сидів на дереві і боявся ворухнутись, мовила:— Коли ти хочеш ще щось сказати про мої коси й мої черевики, то краще кажи тепер, поки я не пішла додому. Але Бенгт не мав більше чого казати ні про черевики Пеппі, ні про її коси. Тому Пеппі взяла в одну руку знайдену бляшанку, а в другу шпульку від ниток і пішла додому разом з Томмі її Аннікою»

«І не встиг поліцай оком змигнути, як вона стрибнула на поруччя веранди, а звідти швиденько видерлася на балкон. Поліцаї не мали бажання гнатися за нею таким способом. Тому вони кинулись до будинку й побігли на другий поверх. Та коли вони вибігли на балкон, Пеппі вже була на даху. Вона лізла по даху, як мавпа. За одну мить досягла вона гребеня і спритно вискочила на димар. А внизу на балконі стояли поліцаї й чухали потилиці. З моріжка на Пеппі дивилися Томмі й Анніка…..…Вона схопила поліцаїв за паски, понесла стежкою до хвіртки, потім далі на вулицю й поставила їх там на землю. Поліцаї довго не могли отямитися з дива.»

«— На щастя, я знаю аргентинську школу, — з почуттям переваги мовила Пеппі й поглянула на дітей. — Отуди якби ви попали! Великодні канікули там починаються через три дні після різдвяних, а коли скінчаться великодні канікули, через три дні починаються літні. Літні канікули кінчаються першого листопада, і тоді, звичайно, дітям доводиться добре попрацювати, бо різдвяні канікули настають аж одинадцятого листопада. Але з цим якось можна змиритися, бо зате в Аргентині не завдають уроків.— Часом, правда, буває, що котрась аргентинська дитина сховається в шафу й нишком учить уроки, але вже їй і перепадає від мами, коли вона помітить це. Арифметики в тій школі взагалі нема, і якщо знайдеться учень, що знає, скільки буде сім додати п'ять і ненароком пробалакається про це вчительці, то вона поставить його в куток на цілий день. Читають вони тільки в п'ятницю, та й то, якщо знайдеться книжка. Але книжка ніколи не знаходиться.— То що ж вони роблять у школі? — запитав один хлопчик.— Їдять цукерки, — впевнено відповіла Пеппі. — Поблизу є цукеркова фабрика, і від неї проведено трубу просто в клас, тому цукерки сипляться туди весь час, і в дітей повно роботи — треба їх їсти.»

Озвучити епізодhttps://www.youtube.com/watch?v=C37 Pfl. A8 N1c (з 7хв.)

«— От у Китаї — там трохи інакше. Якось у Шанхаї я бачила одного китайця з такими величезними вухами, що він ними накривався. Коли йшов дощ, він просто залазив під свої вуха, і йому було тепло й затишно. Хоч, певна річ, вухам не було так затишно. В негоду він із друзями розташовувався під вухами, і вони співали своїх сумних пісень, аж поки переставав дощ. Друзі його дуже любили, звичайно, за вуха. Він звався Хай Шанг. Аби ви побачили, як він уранці поспішав на роботу! Він завжди прибігав останньої хвилини, бо любив довго поспати. Він мчав вулицею, а вуха маяли ззаду, наче двоє жовтих вітрил. Ви навіть не уявляєте собі, що то було за видовисько!»

«Пеппі так і зробила. Вона підскочила до бугая й схопила його за хвіст.— Вибачте, я вам переб'ю роботу, — сказала Пеппі й шарпнула бугая за хвіст. Бугай обернувся, щоб і її підняти на роги.— Вибачте, ще раз кажу, я вам переб'ю роботу, — знов мовила Пеппі. — Ласкаво вибачте, — засміялася вона й відламала бугаєві один ріг. — Тепер не модно мати два роги. Всі пристойні бугаї носять тільки по одному рогові або ходять зовсім безрогі, — мовила вона й відламала йому другий ріг. Бугаї не відчувають болю в рогах, тому наш бугай не знав, що став безрогий.»

«І справді почала. Вона міцно схопила Дужого Адольфа за стан, і не встиг ніхто отямитись, як кинула його на мату. Дужий Адольф відразу схопився на ноги. Він був червоний як рак.— Ура, Пеппі! — гукнули Томмі й Анніка. І всі глядачі також закричали;— Ура, Пеппі! Директор цирку сидів на бар'єрі і з люті стискав кулаки. Але ще більше лютував Дужий Адольф. Він зроду не зазнавав такої ганьби. Але зараз він покаже цій рудій дівчинці, що таке сила. Дужий Адольф кинувся на Пеппі, схопив її за стан, але вона стояла непорушна, мов скеля.— Ану ще раз! — підбадьорливо мовила Пеппі. Потім випручалася від нього, і за мить Дужий Адольф знов лежав на маті. Пеппі постояла, чекаючи, поки він підведеться. Довго їй чекати не довелося. Адольф люто крикнув, скочив на ноги й кинувся на неї.»

«Він схопив Пеппі за руку й спробував відібрати здобич.— А мені якраз закортіло пожартувати, — сказала Пеппі й висадила Шибайголову Карлсона на шафу. За мить там опинився й Блюм. Тоді обидва волоцюги збагнули, що Пеппі не звичайна дівчинка, і дуже злякалися.»

Реальне Дівчинка працьовита; любить збирати різні речі, розважатися; робить сюрпризи друзям, приховуючи для них подарунки і т. ін. Фантастичне. Дівчинка дев’‎яти років живе сама; дуже сильна, самостійна; кінь стоїть на веранді; пече тістечка на підлозі і т. ін.

Домашнє завдання. Скласти 3 запитання до повісті А. Лінгрен «Пеппі Довгапанчоха»

Використані джерелаhttps://xn--80aaukc.xn--j1amh/hlopchik_zirka.html https://ua.depositphotos.com/vector-images/%D0%BF%D0%B5%D0%BF%D0%BF%D1%96-%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B3%D0%B0-%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%87%D0%BE%D1%85%D0%B0.htmlhttps://demotivation.ru/pictures/kartinki-peppi-dlinnyjchulok-60-kartinok